Ухвала КЦС ВС № 344/7140/16-ц

Ухвала 27 квітня 2023 року місто Київ справа № 344/7140/16-ц провадження № 61-5213ск23 Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_2 у січні 2003 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , у якому просила: - усунути перешкоди у здійснені її права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у користуванні вказаною квартирою; - виселити ОСОБА_3 та інших осіб, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 без належного на те дозволу без надання їм іншого жилого приміщення. Відповідач ОСОБА_1 у вересні 2003 року звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , у якому просив в порядку спільного майна подружжя визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_2 компенсації в розмірі вартості належної їй частини вказаної квартири. Рішенням від 16 листопада 2006 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольнив зустрічний позов ОСОБА_1 . Суд визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 29 295, 00 грн. Ухвалою від 21 грудня 2015 року Апеляційний суд Івано-Франківської області залишив без змін рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року. Ухвалою від 11 травня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 грудня 2015 року, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 у березні 2018 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у якому просила визнати її право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням від 20 жовтня 2022 року Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 , зустрічного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_3 . Постановою від 07 березня 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року в оскаржуваній частині змінив, виклав мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_1 06 квітня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2022 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, провадження у справі закрити. Визначення заявником підстав касаційного оскарження Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом. Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України. Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначив те, що: - (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 234/3341/15-ц, відповідно до яких співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена; - (2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 710/2871/12-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 465/2585/14, щодо презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу; - (3) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 січня 2018 року у справі № 756/13018/14-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 2-32/11, щодо обов`язку особи цікавитися провадженням у її справі з розумним інтервалом часу; - (4) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року у справі № 369/6601/15-ц, відповідно до яких правилами частини другої статті 328 ЦК України встановлено презумпція правомірності набуття права власності. За змістом такої презумпції право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не передбачена законом; - (5) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2017 року у справі № 2608/12111/12, згідно з якими укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя; - (5) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-7цс15, де висвітлено, що законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна; - (5) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до яких дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій; - (6) суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Отже, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України, пункті 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги. ІІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження. Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу № 344/7140/16-ц за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності та виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в двадцять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак