Постанова КГС ВС № 910/3456/22

ДОДАТКОВА УХВАЛА 27 квітня 2023 року м. Київ cправа № 910/3456/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Селіваненка В.П. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М., за участю секретаря судового засідання Громака В.О., позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" - не з`яв., відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" - Цветкова Г.О., Сікорського Т.Г., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" (далі - Товариство) про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 910/3456/22 за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Олімпікс" (далі - Компанія) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 за позовом ТОВ "БК "Олімпікс" до Товариства про стягнення 3 200 000 грн., ВСТАНОВИВ: Позов подано до господарського суду міста Києва про стягнення заборгованості 3 200 000 грн. Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2022: позов задоволено; стягнуто з Товариства на користь Компанії борг у розмірі 3 200 000 грн. та судовий збір у сумі 48 000 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022: задоволено апеляційну скаргу Товариства; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з Компанії на користь Товариства 72 000 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Компанія у касаційній скарзі просила: скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи і залишити в силі рішення місцевого господарського суду від 10.08.2022; судові витрати, у тому числі понесені позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в касаційному порядку, покласти на відповідача; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 28.03.2023 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 зі справи № 910/3456/22 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). До постановлення згаданої ухвали від Товариства надійшло клопотання про розподіл судових витрат. 12.04.2023 (надіслана 03.04.2023, що підтверджується конвертом з штрих-кодом № 0101510226730) до Верховного Суду від Товариства надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій воно просить стягнути з Компанії 402 279,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу і до якої додані документи на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції. В обґрунтування даної заяви Товариство зазначає, що 21.01.2023 адвокатом Цвєтковим Глібом Олександровичем та Товариством (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №21-01/2023 (далі - Договір), відповідно до умов якого адвокат надає правничу допомогу клієнту з приводу представництва та захисту його інтересів в Північному апеляційному господарському суді та Касаційному господарському суді Верховного Суду по справі №910/3456/22 з питань вирішення спору між клієнтом та Компанією про стягнення 3 200 000 грн. Даним договором передбачено вартість однієї години послуг адвоката та розмір гонорару успіху, пов`язаних з виконанням Договору. Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": - договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1); - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30). Норми ГПК України передбачають таке: стаття 15: - суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо; стаття 16: - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом; стаття 123: - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; стаття 126: - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ; частини п`ята та восьма статті 129: - під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись; - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду; пункт 3 частини першої статті 244: - суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції Товариством надано: - копію Договору, відповідно до умов якого: послуги з надання правничої допомоги є платними. Вартість послуг адвоката визначається сторонами на підставі витраченого адвокатом часу, виходячи з вартості однієї години послуг адвоката в розмірі, еквівалентному 250 доларів США за курсом НБУ на день здійснення оплати (пункт 3); у випадку задоволення позовних вимог та ухвалення судового рішення на користь клієнта, останній зобов`язується сплатити на рахунок адвоката гонорар успіху у розмірі 10% від обсягу коштів, щодо яких ухваленим судовим рішенням підтверджується відсутність вимоги позивача про стягнення (пункт 4); - копію акта наданих послуг від 30.03.2023 №1 до Договору, який містить розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката на підставі витраченого адвокатом часу в процесі надання професійної правничої допомоги. Даний акт складено на підтвердження того, що адвокатом були надані клієнту такі послуги за Договором: ознайомлення та правовий аналіз касаційної скарги позивача та доданих до неї документів, витрачений час - 2 год., вартість - 500 дол. США; ознайомлення та правовий аналіз виправлень та уточнень до касаційної скарги, наданих позивачем, витрачений час - 2 год., вартість - 500 дол. США; складання та подання відзиву на касаційну скаргу, витрачений час - 3 год., вартість - 750 дол. США; участь у судовому засіданні 28.03.2023, витрачений час - 2 год., вартість - 500 дол. США. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 2 250 дол. США, що на день складання та підписання акта за курсом НБУ (36,5686) становить еквівалент у сумі 82 279,35 грн. Сторонами у пункті 4 Договору погоджено додатково сплату гонорару успіху у випадку задоволення позовних вимог та ухвалення судового рішення на користь клієнта у розмірі 10% від вартості позову, що складає 320 000 грн.; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2782/10, виданого Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 31.03.2005. Розглянувши доводи сторін та докази, надані на підтвердження понесення Товариством судових витрат у касаційній інстанції, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке. Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Положеннями частини дев`ятої статті 80 ГПК України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Суд зазначає про те, що стаття 129 ГПК України хоча і не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні. Однак відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог статті 80 ГПК України. Так, відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Суд виходить з того, що сукупний аналіз положень статей 126 - 129 ГПК України дає підстави дійти висновку, що чинне процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди з розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві. З огляду на те, що склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, ненадсилання копій відповідних доказів іншій стороні фактично матиме наслідком порушення принципу змагальності та неможливість іншого учасника судового розгляду бути ознайомленим з їх змістом. Вказані обставини, у свою чергу, позбавляють іншу сторону можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 та у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19). При цьому Суд враховує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Аналогічний правовий висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 02.02.2023 у справі № 910/15925/21. У клопотанні про розподіл судових витрат, яке було подано до постановлення ухвали від 28.03.2023, Товариство просило при винесенні рішення провести розподіл судових витрат з урахуванням того, що витрати на правничу допомогу будуть розраховані та повідомлені Суду додатково з огляду на кількість витраченого представником відповідача часу на ведення даної справи та погодинної ставки адвоката в еквіваленті 250 дол. США за курсом НБУ на день здійснення оплати, а також з урахуванням розміру гонорару успіху у розмірі десяти відсотків від суми позову. У заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу, яку було подано в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, Товариство просить стягнути з Компанії 402 279,25 грн. витрат на професійну правничу допомогу; до заяви додані документи на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції. Керуючись основними засадами господарського судочинства щодо рівності процесуальних прав і обов`язків учасників спору (змагальності сторін), Суд зазначає, що у розгляді питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу як складової судових витрат, зокрема, визначених статтею 129 ГПК України, перевірка доказів, поданих стороною на обґрунтування та підтвердження суми понесених стороною витрат та, відповідно, надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цією стороною порядку, визначеного як у частині восьмій статті 129 ГПК України, так і у статті 80 ГПК України. За інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений. Як свідчать матеріали справи, до заяви Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу не надано доказів надсилання копій доказів на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції іншій стороні (Компанії) на виконання вимог статті 80 ГПК України. Разом з тим неподання стороною копій документів, пов`язаних з наданням правничої допомоги, іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а Суд - можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 21.08.2019 №922/2821/18 та у постанові від 15.06.2020 у справі №910/18646/19). Враховуючи викладене, Верховний Суд, виходячи з критеріїв, визначених у статтях 129 ГПК України, керуючись також положеннями статті 13 ГПК України, за змістом якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, за якими учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви Товариства про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 80, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Віннер Будівництво" про відшкодування витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції у справі № 910/3456/22. Додаткова ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Суддя В. Селіваненко Суддя І. Бенедисюк Суддя Т. Малашенкова