Постанова 4807 № 335/4947/20

Дата документу 28.04.2023 Справа № 335/4947/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 335/4947/20 Головуючий у 1 інстанції: Скользнєва Н.Г. № 22-ц/807/647/23 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Богославського Віктора Анатолійовича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2022 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електроенергії, ВСТАНОВИВ В липні 2020 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованої електроенергії. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 та користується електроенергією на підставі особистого рахунку № НОМЕР_1 . При здійсненні перевірки дотримання споживачами ПРРЕЕ, яке було проведено 21 березня 2019 року, рейдовою бригадою виявлено порушення ПРРЕЕ, а саме здійснення дій, що призвели до зміни показів приладу обліку, про що було складено акт № 00143787 від 21.03.2019 р. та визначено обсяг і вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електроенергією і виписано рахунок на суму 39 906,25 грн. Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж вартість не облікованої електроенергії в розмірі 39 906,25 грн., а також судовий збір. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж суму боргу за не обліковану електричну енергію у розмірі 39 906 гривень 25 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж судовий збір у розмірів 2 102 гривні 00 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Богославського В.А. подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «Запоріжжяобленерго» ,зазначає,що підчас розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам,що склалися між сторонами у справі,з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення,а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним,просить апеляційну скаргу залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі Договору № 513313143 від 13.03.2017 р., укладеного з ОСОБА_1 , постачає електричну енергію на об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору (а.с. 126-127). 21.03.2019 року працівниками ПАТ «Запоріжжяобленерго» при здійсненні рейдовою бригадою перевірки дотримання споживачами ПРЕЕза адресою: АДРЕСА_1 , де основним споживачем електричної енергії є ОСОБА_1 , було виявлене порушення, а саме: здійснення дій, що призвели до зміни показів приладу обліку, про що було складено акт № 00143787 від 21.03.2019 р. Перевірка проводилася в присутності іншого споживача ОСОБА_2 , яка підписала акт. Лічильник направлений на експертизу (а.с. 4). Згідно реєстру рекомендованих листів від 19.06.2019 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були запрошені на проведення експертизи та комісію (а.с. 129, 131). 25.06.2019 року було проведено експертизу лічильника, про що було складено відповідний акт за № 116, в якому зазначено, що лічильник зав. № 49074715 тип МС 3314-R1-А визнано непридатним, а пломби лічильника не відповідають зразкам відбитків тавр ПАТ «ЗАЕ» та ДП «Запоріжжястандартметрологія». Споживач під час проведення експертизи не була присутня (а.с. 7). Згідно протоколу засідання комісії з розгляду актів № 119 від 09.07.2019 року комісією прийнято рішення, що споживачем здійснено дії, що призвели до безоблікового споживання електричної енергії та відповідно до пунктів 8.2.6 Правил, визначено обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил, яка склала 39 906,25 грн. Споживач на засіданні комісії з розгляду актів не була присутня (а.с. 5). З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного. Згідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В силу ч. 2 ст. 509 ЦК Українизобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно з ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України,особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. На час виникнення спірних правовідносин постачання електричної енергії фізичним особам регулювалось Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 р. та іншими законодавчими актами. Відповідно до ч.1 п. 8.4.1. Правил, оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави. Згідно з ч. 2 п. 8.4.2. Правил, визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії). Відповідно до завдання № 516 від 15.09.2017 р. абонент ОСОБА_3 поставила свій підпис про те, що вона несе відповідальність за цілісність лічильника та шести пломб (а.с. 128). Відповідно до абзацу 1 пункту 8.2.5 Правил, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення. Згідно до п. 8.4.4. Правил, факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі - експертиза). До отримання оператором системи результатів експертизи положення цієї глави не застосовуються для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, за винятком випадків, передбачених цим пунктом. До матеріалів справи долучено акт проведення експертизи лічильника № 116 від 25.06.2019 року, за висновками якого було проведено нарахування вартості не облікованої електричної енергії. Доводи скаржника про те, що експертиза проведена установою, яка не є спеціалізованою організацією, яка має право проводити експертизи є не обґрунтованими. Пунктом 1.5 Положення про проведення експертизи приладів обліку електричної енергії у побутових споживачів, затвердженому наказом Міністерства палива та енергетики України № 322 від 21.06.2003р., передбачено, що проведення експертизи лічильників електричної енергії здійснюється комісією у складі представників енергопостачальника та територіального органу Держспоживстандарту. З акту № 116 від 25.06.2019 року вбачається, що експертиза проводилася комісією у складі представників ДРПО ПАТ «ЗОЕ» та інженера ДП «Запоріжжястандартметрологія». Отже проведене дослідження , за наслідками якого складено акт № 116 від 25.06.2019 відповідає і повній мірі вимогам Положення. З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем станом на час прийняття оскаржуваного рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі адвоката Богославського Віктора Анатолійовича залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2022 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 28 квітня 2023 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков