Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7186/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 р.Справа № 440/7186/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Рєзнікової С.С. , Курило Л.В. , за участю секретаря судового засідання Реброва А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2022, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 03.11.22 року по справі № 440/7186/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Полтавській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10414/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН в розмірі 190077,04 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 299209,25 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порушення строку реєстрації податкових накладних допущено позивачем з поважних причин - відсутності необхідного реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ. Зазначені обставини призвели і до затримки сплати грошового зобов`язання з ПДВ, проте позивач заперечує наявність у нього умислу в допущенні зазначеного порушення, а відтак вважає застосовані до нього штрафні санкції безпідставними. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2992 гривні 10 копійок. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем ГУ ДПС у Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що висновки акту від 13.12.2021 №10891/16-31-24-07-34/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідають вимогам чинного законодавства України, податкове повідомлення - рішення від 29.12.2021 №10420/2407, яким визначено штрафні санкції у розмірі 299209,25 грн. є правомірним. Позивач зазначає, що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п. 124.2 ст. 124 ПК України, в редакції, що діяла на період проведення перевірки та винесення податкового повідомлення - рішення. Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка здійснює свою господарську діяльність, зокрема у сфері виробництва дерев`яної тари. 13 грудня 2021 року відповідачем проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року та січень 2021 року, результати якої оформлено актом від 13 грудня 2021 року № 10891/16-31-24-07-34/ НОМЕР_1 , в якому відображено порушення відповідачем вимог пункту 57.1 статті 57, пункту 203.2 статті 203 ПК України, в частині порушення термінів сплати узгоджених сум податкових (грошових) зобов`язань за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року та січень 2021 року. За результатами даної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року. При цьому позивач не заперечує факту порушення ним граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ за вказані періоди, проте зазначає про відсутність умислу у вчиненні такого правопорушення, пояснюючи, що несвоєчасна сплата узгоджених податкових зобов`язань з ПДВ зумовлена відсутністю достатньої кількості коштів на його рахунках, що виникло в результаті порушення контрагентами строків оплати поставленого товару. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності та необхідності скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області № 10420/2407 від 29 грудня 2021 року про накладення штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пунктів 109.1, 109.2 статті 109 ПКУ податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1 статті 112 ПКУ). Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПКУ особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Звичайна вина в податковому праві, з огляду на зміст пункту 112.2 статті 112 ПКУ, наявна тоді, коли особа не вжила достатніх заходів для того, щоб поводитися розумно, добросовісно і з проявами належної обачності під час вчинення дій або бездіяльності, за які передбачено фінансову відповідальність, і ці обставини було доведено контролюючим органом. Причому усі наведені обставини мають бути наявними у сукупності (нерозумно, недобросовісно та без належної обачності). Тобто, щоб визнати особу винною, потрібно довести, що вона діяла водночас і нерозумно, і недобросовісно, і без належної обачності, при цьому, маючи змогу поводитися належними чином. На відміну від цього, умисна вина наявна в тому разі, коли особа не лише не вжила достатніх заходів для того, щоб зберігати належну розумність, добросовісність та обачність, але також і вчинила певні конкретні діяння, спрямовані на невиконання податкового обов`язку. Абзацом 2 пункту 109.1 статті 109 ПКУ встановлено, що умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами. Цілеспрямоване створення умов для невиконання податкових обов`язків за своїм характером має відрізнятися від власне невиконання податкового обов`язку. Іншими словами, не можна визнати вчинене податкове правопорушення умисним лише за наявності самого факту невиконання вимог законодавства. Невиконання податкового обов`язку - це наслідок, який має бути результатом (1) або невжиття платником податків належних заходів з метою виконання такого обов`язку (і тоді правопорушення буде просто винним), (2) або цілеспрямованих діянь, метою яких є створення умов для невиконання вимог закону (і тоді правопорушення буде умисним). Пункт 124.1 статті 124 ПКУ (в редакції, чинній з 01 січня 2021 року) передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до пункту 124.2 статті 124 ПКУ діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Пунктом 124.3 статті 124 ПКУ визначено, що діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. При цьому, відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПКУ (в редакції, чинній до 01 січня 2021 року) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, санкція за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань до 01 січня 2021 року могла бути застосована виключно після фактичного несвоєчасного погашення грошового зобов`язання і виключно на розмір несвоєчасно погашеної суми. Аналогічний склад податкового правопорушення передбачено пунктом 124.1 статті 124 ПКУ. Водночас, пункт 124.2 статті 124 ПКУ встановлює відповідальність за сам факт несвоєчасної сплати або несплати грошового зобов`язання, вчинені умисно та штраф у розмірі 25 % може бути нараховано навіть на ще не погашену, але своєчасно не сплачену суму грошового зобов`язання. Таким чином, з 01 січня 2021 року податкові органи під час перевірок платника податків можуть встановити факт несвоєчасної сплати або несплати податкового зобов`язання, вчинені умисно, і застосувати штраф до такого платника, не чекаючи на фактичне погашення податкового боргу. Так, норма пункту 109.3 статті 109 ПК України містить вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2-123.3 та 123.5 статті 123 ПКУ, пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПКУ, а також пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПКУ. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення. Своєю чергою, звичайні склади правопорушень, передбачених відповідними статтями ПКУ, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності. Матеріалами справи підтверджено, що позивач проти несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань з ПДВ за поданими податковими деклараціями не заперечував, однак наполягав на відсутності умислу щодо несвоєчасної сплати таких грошових зобов`язань, та, як наслідок, підстав для застосування відповідальності, передбаченої пунктами 124.2, 124.3 статті 124 ПКУ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки норма статті 124 ПК України, яка передбачає відповідальність за умисне прострочення сплати сум грошового зобов`язання, набрала чинності лише з 01 січня 2021 року, відтак не могла бути застосована контролюючим органом при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зокрема, при надані оцінці своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року. Проте, відповідно до пункту 11 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Разом із тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX (надалі Закон № 466), який набрав чинності 23 травня 2020 року, внесено ряд змін до ПК України. Зокрема, у частині кваліфікації податкового правопорушення; суб`єктів, які притягаються до відповідальності за вчинення податкових правопорушень; розміру відповідальності за вчинення податкового правопорушення; встановлено обставини, що пом`якшують відповідальність особи, а також передбачено відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів набрали чинності лише з 01 січня 2021 року. Так, згідно із пунктом 79 Закону № 466 статтю124 викладено в наступній редакції: "Стаття

124. Порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання 124.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. 124.2. Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. 124.3. Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. 124.4. За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку, органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, установи - учасника платіжної системи, еквайрія такий банк/орган сплачує штрафи в розмірах, встановлених пунктом 124.1 цієї статті. 124.5. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання". Зміни до статті 124 Податкового кодексу України відповідно до Прикінцевих положень Закону № 466 набирають чинності з 01 січня 2021 року. Отже, починаючи з 01 січня 2021 року Законом № 466 при затримці сплати узгодженої суми грошового зобов`язання встановлено не тільки нові розміри штрафів, а й обставини їх нарахування - виключно за діяння, вчинені умисно (пункт 124.2 статті 124 Податкового кодексу України). До того ж цим Законом визначено розмір штрафу за "умисні" діяння, передбачені пунктом 124.2 статтею 124 Податкового кодексу України, які вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків. Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" від 16 січня 2020 року № 466-IX з 01 січня 2021 року фактично збільшено розмір штрафу за прострочення сплати грошового зобов`язання за наявності "умислу" в діях платника податків, при тому, що приписи Податкового кодексу України до 01 січня 2021 року не визначали розміру штрафу за прострочення сплати грошового зобов`язання саме за наявності такого "умислу". З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірному випадку контролюючий орган, застосовуючи до позивача штраф на підставі пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України у розмірі 25% за "умисну" несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов`язання за податковими деклараціями з ПДВ з граничними строками сплати податкових зобов`язань у 2020 році, діяв безпідставно, необґрунтовано, не врахувавши приписів редакції ПК України, що діяла до 01 січня 2021 року. Колегія суддів зазначає, що до 01 січня 2021 року діяла стаття 126 Податкового кодексу України, яка визначала аналогічний склад податкового правопорушення, який визначає і пункт 124.1 статті 124 Податкового кодексу України після 01 січня 2021 року, однак встановлювала вищий розмір штрафу в порівнянні з пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України. Отже, зменшений розмір штрафу за порушення позивачем правил сплати грошового зобов`язання у 2020 році на підставі пункту 124.1 статті 124 ПКУ не є обтяжливим для платника та повністю узгоджується з положеннями пункту 11 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до позивача повинні бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання по податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за травень 2019 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань за серпень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року в редакції Податкового кодексу України чинній до 01 січня 2021 року, а за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошового зобов`язання по податковим деклараціям з податку на додану вартість за січень 2021 року - в редакції Податкового кодексу України чинній після 01 січня 2021 року. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Слід зазначити, що суд не може перебирати на себе функцій суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, відповідно не є тим органом, на якого покладається обов`язок здійснювати розрахунок штрафних санкцій. Отже, з урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасуваня податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 29 грудня 2021 року № 10420/2407 про накладення штрафних санкцій за затримку сплати грошового зобов`язання з ПДВ. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.11.2022 по справі № 440/7186/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Курило Повний текст постанови складено 28.04.2023 року