Ухвала ККС ВС № 297/2114/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року м. Київ справа № 297/2114/21 провадження № 51-2450ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 березня 2023 року щодо ОСОБА_5 . Зміст судових рішень За вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі ? КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні. За обставин, установлених судом та викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_5 визнано винуватимі засуджено за те, що він 29 червня 2021 року приблизно о 10:04, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN SHARAN», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », рухаючись по вул. Шевченко в с. Яноші, Берегівського району, тимчасово зупинився біля правого краю проїзної частини, неподалік будинку № 45, та всупереч п. 15.13 Правил дорожнього руху не переконався у безпечності своїх дій та відсутності перешкод для інших учасників дорожнього руху, відчинив передні ліві двері свого транспортного засобу, внаслідок чого ОСОБА_6 , 1954 року народження, що рухався на велосипеді у попутному напрямку зіткнувся із відчиненими дверима, упав та отримав тяжке тілесне ушкодження, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в Берегівський ЦРЛ. Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 14 березня 2023 року вирок залишив без зміни. Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі прокурор вказує про те, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є незаконними і підлягають скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого. Стверджує, що суду необґрунтовано прийшли до висновку про можливість незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Мотиви суду Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються. Доводи прокурора про безпідставне незастосування до засудженого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобамита порушення судами приписів ст. 370 КПК, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими. Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання. Зі змісту скарги убачається, що прокурор фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями). Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Як убачається зі змісту доданого до касаційної скарги копії судового рішення, обираючи ОСОБА_5 покарання, суд з дотриманням вимог ст. 370 КПК урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину; обставини вчинення злочину; дані про особу винуватого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, є пенсіонером, має неповнолітню дитину, добровільно відшкодував завдані збитки потерпілому ОСОБА_7 , досудову доповідь про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк, наявність обставин, що пом`якшують покарання ? щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання. На підставі цих даних суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та про звільнення ОСОБА_5 , підставі ст. 75 КК, від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки і покладення виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Суд не знайшов достатніх підстав для призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, майже аналогічні доводи щодо неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурор наводив в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції ці доводи перевірив, врахував позицію потерпілого у справі, який вказав про відсутність претензій до засудженого у зв`язку з відшкодуванням шкоди, прохання потерпілого суворо не карати ОСОБА_5 , а також взяв до уваги доводи засудженого, що транспортний засіб ним використовується для тимчасових підробітківта обґрунтовано визнав доводи прокурора безпідставними, зазначивши, що покарання, призначене ОСОБА_5 , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду. Таким чином, оскільки з касаційної скарги прокурора і доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись вказаною нормою, Верховний Суд п о с т а н о в и в: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 жовтня 2021 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 березня 2023 року щодо ОСОБА_5 . Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3