Ухвала КЦС ВС № 454/2858/22

Ухвала Іменем України 27 квітня 2023 року м. Київ справа № 454/2858/22 провадження № 61-5316ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 1 000 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, що спричинило приниження його честі, гідності та ділової репутації. Сокальський районний суд Львівської області ухвалою від 07 жовтня 2022 року відмовив у відкритті провадження у справі в частині вимог до Шевченківського районного суду м. Києва про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Львівський апеляційний суд постановою від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року - без змін. 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 8, 40, 55, 56, 129-1, 151-2, Конституції України, статей 26, 28, 82, 186, 263, 382 ЦПК України та статтю 1176 ЦК України. Тобто, суди не зазначили відповідні норми права, які вказують, що дані справи не розглядаються судами, а також не роз`яснили йому, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи. Крім того, вказує, що суди в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. За приписами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи законних інтересів. За приписами пункту першого частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно з частиною першою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом. Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (не вчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені. Приписи «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України) стосуються як позовів, як не можуть розглядатися за правилами відповідно цивільного чи адміністративного судочинства, так і тих позовів, які взагалі не можуть розглядатися судами. Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України). Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року в справі № 454/3208/16-ц. Установивши, що позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги до Шевченківського районного суду м. Києва про відшкодування шкоди, спричиненої протиправними діями слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, які не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в частині вказаних вимог на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів, правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень. Посилання в касаційній скарзі на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц є неприйнятним, оскільки зазначений висновок нерелевантний оскарженим судовим рішенням у цій справі. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановлені з додержанням норм права, підстави для їх скасування відсутні. Разом із цим, в касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання, в яких просить Верховний Суд вирішити питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статей 8, 55, 56, 124 Конституції України, а саме: чи зобов`язані суди на підставі вимог статей 8, 55, 56, 124 Конституції України розглянути позови до суддів (судів) про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суддями (судами), на підставі якого судочинства, та вирішити питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 14-90цс18 та постанов Верховного Суду від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, від 06 червня 2022 року у справі № 454/3130/21. Розглядаючи вказані клопотання, Верховний Суд виходить із такого. Підстави і порядок звернення до Конституційного Суду України визначені Законом України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (далі - Закон № 2136-VIII). Статтею 50 Закону № 2136-VIII передбачено, що формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання, конституційне звернення, конституційна скарга. Конституційним поданням є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо офіційного тлумачення Конституції України (пункт 2 частини першої статті 51 Закону № 2136-VIII). Статтею 52 Закону № 2136-VIII визначено суб`єктів права на конституційне подання. Такими є: Президент України, щонайменше сорок п`ять народних депутатів України, Верховний Суд, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 46 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Пленум Верховного Суду приймає рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України. Оцінивши доводи зазначених клопотань, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для ініціювання перед Пленумом Верховного Суду щодо прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України із конституційним поданням, а тому клопотання заявника про внесення до Конституційного Суду України конституційного подання щодо тлумачення статей 8, 55, 56, 124 Конституції України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 14-90цс18 та постанов Верховного Суду від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, від 06 червня 2022 року у справі № 454/3130/21 задоволенню не підлягають. Крім цього, ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України. Розглядаючи вказане клопотання, Верховний Суд виходить із такого. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Ураховуючи наведене, клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України не підлягає задоволенню, оскільки Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала висновок про те, що на правовідносини в частині позовних вимог, пред`явлених до суду не поширюється юрисдикція судів і вони взагалі не підлягають розгляду в судах будь-якої юрисдикції Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: В задоволенні клопотань ОСОБА_1 про внесення до Конституційного Суду України конституційного подання щодо тлумачення статей 8, 55, 56, 124 Конституції України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 14-90цс18 та постанов Верховного Суду від 01 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16, від 06 червня 2022 року у справі № 454/3130/21 відмовити. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за його позовом на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов