Постанова 4822 № 727/1484/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2023 року м. Чернівці справа № 727/1484/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Одинака О. О. суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю. секретар Конецька Д. Г. стягувач Кредитна спілка «Буковинський Альянс» боржник ОСОБА_1 головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Симоненко Владислав Віталійович апеляційна скарга Кредитної спілки «Буковинський Альянс» на ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 березня 2023 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П. С. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог скарги В лютому 2023 року Кредитна спілка «Буковинський Альянс» (далі КС «Буковинський Альянс») звернулася до суду зі скаргою. Просила: - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Першого ВДВС) Симоненка В. В. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 червня 2022 року неправомірною; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо черговості здійснення належної перевірки майнового стану боржника неправомірною; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо здійснення належної перевірки майнового стану боржника неправомірною; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо періодичності здійснення належної перевірки майнового стану боржника неправомірною; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо визначення місця проживання боржника неправомірною; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не звернення до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника неправомірною; - визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не внесення в автоматизовану систему виконавчого провадження документів, отриманих на запит виконавця, їх сканованих копій, неправомірною; - визнати дії державного головного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748 неправомірними; - скасувати постанову головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадження №69270748. Посилається на те, що 14 травня 2009 року Шевченківським районним судом міста Чернівці був виданий виконавчий лист у справі №2-3041 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Буковинський Альянс» заборгованості в сумі 9 526 гривень 50 копійок. Постановою головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. відкрито виконавче провадження №69270748. В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази про направлення сторонам постанови про відкриття виконавчого провадження. В ході виконавчого провадження державним виконавцем не було направлено запити щодо перевірки наявності рахунків у боржника до всіх існуючих банків України. Також державним виконавцем не направлялися постанови про арешт коштів боржника та запит про залишки коштів до всіх зареєстрованих банків. Державний виконавець не проводив в повній мірі перевірку майнового стану боржника шляхом звернення до всіх органів у яких наявна інформація про майновий стан боржника. Також виконавець не вчиняв жодних дій щодо встановлення місця проживання боржника з метою встановлення його рухомого майна. Державний виконавець зробив запит щодо нерухомого майна вперше 6 січня 2023 року, через 198 днів після відкриття виконавчого провадження, тобто з порушенням строку, встановленого законом. Також державним виконавцем порушено строки щодо повторної перевірки майнового стану боржника. Державний виконавець не звертався з запитом до Управління ДМС в Чернівецькій області для встановлення зареєстрованого місця проживання боржника. Також ним не направлявся виклик боржнику до органу ВДВС з метою надання пояснення щодо невиконання судового рішення та заповнення декларації про майновий стан. Акт державного виконавця про відсутність боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, складений за участі лише одного понятого, та адреса проживання такого понятого не зазначена. Державний виконавець був зобов`язаний звернутися до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника, однак таке подання до суду подане не було. Матеріали виконавчого провадження містять ряд документів, які відсутні в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме акт державного виконавця від 3 лютого 2023 року, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 3 лютого 2023 року та 6 січня 2023 року. З огляду на вказане державним виконавцем не було вжито всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення та передчасно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 березня 2023 року скаргу КС «Буковинський Альянс» залишено без задоволення. Суд не вбачав порушень прав скаржника державним виконавцем та не знайшов підстав для визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу. Стягувачем не доведено наявність порушень у діях чи бездіяльності державного виконавця, які можуть бути предметом розгляду по суті судом у даній категорії справ. Стягувачем не конкретизовано, яка бездіяльність державного виконавця оскаржується по суті. Надані стягувачем документи підтверджують вчинення державним виконавцем дій, які спрямовані на виконання виконавчого листа №3041, виданого Шевченківським районним судом міста Чернівці 14 травня 2009 року. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі КС «Буковинський Альянс» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що судом першої інстанції не надано оцінку тим обставинам, що державний виконавець не направляв сторонам постанову про відкриття виконавчого провадження, порушив черговість звернення стягнення, не направляв запити щодо перевірки наявності рахунків у всі діючі банки України, не здійснював належну перевірку майнового стану боржника у встановлені законом строки, не вчинив дій щодо встановлення місця проживання боржника, не вносив в автоматизовану систему виконавчого провадження документи, отримані на запит виконавця, а також відомості про проведення виконавчих дій. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інший учасник справи відзив на апеляційну скаргу не подавав.

Мотивувальна частина Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 14 травня 2009 року Шевченківським районним судом міста Чернівці видано виконавчий лист №2-3041 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Буковинський Альянс» 9 403 гривні 70 копійок (а.с.6). 22 червня 2022 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Симоненком В. В. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №3041, який виданий Шевченківським районним судом міста Чернівці про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Буковинський Альянс» 9 403 гривні 70 копійок (а.с.8). 23 червня 2022 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Симоненком В. В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.72). 24 червня 2022 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Симоненком В. В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 (а.с.44-45). 23 червня 2022 року, 24 червня 2022 року, 21 жовтня 2022 року, 6 січня 2023 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Симоненком В. В. було винесено постанови про арешт коштів боржника, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень (а.с.10,13). 3 лютого 2023 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Симоненком В. В. складено акт у присутності державного виконавця Савки М. С. та понятого ОСОБА_2 про те, що під час виходу державного виконавця за адресою божника, яка вказана у виконавчому документі, було встановлено, що двері до квартири були зачинені та ніхто їх не відчиняв, тому майно на яке може бути звернено стягнення не виявлено (а.с.54). 6 лютого 2023 року головним державним виконавцем Першого ВДВС Симоненком В. В. було винесено постанову про повернення виконавчого листа №2-3041 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Буковинський Альянс» 9 403 гривні 70 копійок у зв`язку з тим, що майно, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено (а.с.9). 10 січня 2023 року змінилась назва Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на Перший відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, що вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Так, відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень та не надав мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи. Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №

1. Відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Згідно із частиною першою статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року, №1404-VIII (далі Закону №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. За змістом статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша цієї статті). Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої цієї статті). Щодо бездіяльності головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 червня 2022 року Згідно з частиною 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до частини 1 статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. З матеріалів справи вбачається, що головний державний виконавець Першого ВДВС Симоненко В. В. не виконав вимог положень частини 1 статті 28 Закону №1404-VIII та не надіслав рекомендованим поштовим відправленням копію постанови про відкриття виконавчого провадження стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Щодо бездіяльності головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не здійснення належної перевірки майнового стану боржника Згідно з пунктом 21 частиною 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Відповідно до частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем в порушенні частини 2 статті 48 Закону №1404-VIII в першу чергу не направлено запити щодо перевірки наявності рахунків боржника до всіх існуючих в Україні банків, а обмежився лише відповідними запитами до 15 банків (а.с.49). Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Відповідно до частини 5 статті 18 Закону №1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення. Згідно з частиною 8 статті 48 Закону №1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. Згідно з пунктом 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкції) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з пунктом 11 розділу І Інструкції запит виконавця є письмовим документом, який є обов`язковим для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю інформації, документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень. Отримана інформація використовується органами державної виконавчої служби (приватним виконавцем) виключно із службовою метою. З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець не в повній мірі здійснив перевірку майнового стану боржника шляхом звернення до всіх органів у яких наявна інформація про майновий стан боржника, зокрема, не було направлено запити до Державної служби України з питань безпеки харчових продуктів і захисту прав споживачів на предмет наявності сільськогосподарської техніки, до органів РАЦС з метою з`ясування чи перебуває боржник у шлюбі для подальшого виявлення майна подружжя, не вчинив всіх дій щодо виявлення наявності рухомого майна за місцем проживання боржника, не звертався до всіх зареєстрованих банків України щодо стану рахунків боржника. Згідно з частиною 8 статті 48 Закону №1404-VIII виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець зробив запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 6 січня 2023 року (а.с.73), тобто з порушенням десятиденного строку з дня відкриття виконавчого провадження, встановленого частиною 8 статті 48 Закону №1404-VIII. Державний виконавець здійснив повторні запити до МВС України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів 8 листопада 2022 року та 6 січня 2023 року з порушенням трьохмісячного строку встановленого частиною 8 статті 48 Закону №1404-VIII, враховуючи, що перший такий запит був зроблений 23 червня 2022 року. Державний виконавець здійснив повторні запити до ДФС України про наявні рахунки у боржника, джерела отримання доходів 24, 25 жовтня 2022 року та 6 січня 2023 року з порушенням трьохмісячного строку встановленого частиною 8 статті 48 Закону №1404-VIII, враховуючи, що перший такий запит був зроблений 23 червня 2022 року. Судом встановлено, що державним виконавцем не здійснювалась перевірка щодо виявлення рахунків боржника не менше одного разу на два тижні. З матеріалів справи також вбачається, що державний виконавець лише одного разу в ході виконавчого провадження, а саме 3 лютого 2023 року о 15 годині, здійснив вихід за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі, однак не зміг потрапити до приміщення з метою з`ясування належності боржнику рухомого майна. Щодо бездіяльності головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо визначення місця проживання боржника та не звернення до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника Згідно з частиною 1 статті 36 Закону №1404-VIII у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України). За визначеннями, наведеними у статті 3 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Відповідно до статті 6 цього Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Отже, чинне законодавство України передбачає можливість для фізичної особи мати кілька місць проживання. Водночас адреса зареєстрованого місця проживання набуває статусу офіційної, і особа вправі очікувати, що якщо вона не повідомить іншого, то саме за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятися інші юридично значимі дії, які пов`язані з місцем її проживання. Наявність зареєстрованого місця проживання боржника не є підтвердженням того, що особа на день відкриття виконавчого провадження проживає саме за зареєстрованою адресою, однак у випадку, якщо особа не повідомила іншого, саме цю адресу, з урахуванням приписів частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», необхідно враховувати під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, таке трактування частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» відповідатиме також принципу юридичної визначеності, який є елементом верховенства права. Вимога про зазначення місцезнаходження (для юридичних осіб) або місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) проходить через цілу низку процесуальних документів як тих, що надаються сторонами, так і тих, що ухвалюються судом. З огляду на обов`язок суду щодо належного повідомлення учасників справи про судові засідання та належне направлення процесуальних документів, можна стверджувати, що суд тримає під контролем відповідність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) учасників справи. З урахуванням вказаного, завдяки вимогам процесуального закону та за умови належного виконання процесуальних обов`язків й незловживання учасниками судового процесу процесуальними правами презюмується правильність інформації про місцезнаходження, місце проживання (перебування) боржника і стягувача, що зазначені у виконавчому документі, який видається судом. Що стосується місця проживання боржника, яке незареєстроване у встановленому законом порядку, то таке місце проживання боржника, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самим боржником (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом №1382-IV) або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні Закону №1382-IV. З виконавчого листа №2-2041 від 14 травня 2009 року вбачається, що суду були відомі відомості про місце проживання боржника ОСОБА_1 , а тому підстав для вчинення державним виконавцем дії щодо встановлення іншого його місця проживання були відсутні. Такий висновок узгоджується з правовими висновками, який Верховний Суд виклав у постановах від 30 листопада 2022 року у справі №242/3831/19, від 9 грудня 2021 року у справі №160/1334/21. Обґрунтовуючи вимогу про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо не звернення до суду з поданням про постановлення ухвали про розшук боржника заявник посилається на положення частини 1 статті 36 Закону №1404-VIII. Однак, положення частини 1 статті 36 Закону №1404-VIII не підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки вказана норма закону застосовується виключно за умови примусового виконання виконавчого документа про відібрання дитини. За таких обставин вказані вище доводи заявника є безпідставними. Щодо бездіяльності головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не внесення в автоматизовану систему виконавчого провадження документів, отриманих на запит виконавця, їх сканованих копій Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 року, № 2432/5 виконавцем до Системи обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. Судом встановлено, що в автоматизовану систему виконавчого провадження державним виконавцем не внесено акт державного виконавця від 3 лютого 2023 року, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 3 лютого 2023 року та 6 січня 2023 року. Такі дії державного виконавця порушують пункти 2, 3 розділу ІV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 5 серпня 2016 року, № 2432/5. Щодо дій державного головного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасування такої постанови Згідно пунктом 2 частини 1 статті 37 №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Колегія суддів вважає про відсутність підстав для повернення виконавчого документа на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, оскільки судом встановлена бездіяльність державного виконавця щодо пошуку майна, на яке може бути звернено стягнення, а також були встановлені порушення Закону №1404-VIII в діях, які були вчинені з метою примусового виконання судового рішення. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України. З огляду на те, що примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка зобов`язана вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, державний виконавець діяв з порушенням вказаного Закону, при цьому прийняв неправомірне рішення про повернення виконавчого листа. Ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного судового рішення, є скасування постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №910/7310/20. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Враховуючи наведене вище, ухвалу суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому її слід в частині відмови в задоволенні скарги про визнання неправомірними дій та бездіяльності головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, не здійснення належної перевірки майнового стану боржника, не внесення в автоматизовану систему виконавчого провадження документів, отриманих на запит виконавця, їх сканованих копій, винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748 та скасування такої постанови скасувати. Скаргу КС «Буковинський Альянс» на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. слід задовольнити частково. Слід визнати неправомірними дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. щодо не надіслання поштою сторонам виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 червня 2022 року, не здійснення належної перевірки майнового стану боржника, не внесення в автоматизовану систему виконавчого провадження документів, отриманих на запит виконавця, їх сканованих копій, винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748. Також слід скасувати постанову головного державного виконавця Першого ВДВС Симоненка В. В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748. В решті ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 березня 2023 року слід залишити без змін. Щодо судових витрат Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З мотивувальної частини постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення скарги. Згідно з статтею 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. З платіжної інструкції №196 від 4 квітня 2023 року вбачається, що скаржник за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 2684 гривні. Отже, з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Івано-Франківськ) на користь Кредитної спілки «Буковинський Альянс» слід стягнути 2684 гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Буковинський Альянс» задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 березня 2023 року в частині відмови в задоволенні скарги про визнання неправомірними дій та бездіяльності головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Симоненка Владислава Віталійовича щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, не здійснення належної перевірки майнового стану боржника, не внесення в автоматизовану систему виконавчого провадження документів, отриманих на запит виконавця, їх сканованих копій, винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748 та скасування такої постанови скасувати. Скаргу Кредитної спілки «Буковинський Альянс» на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Симоненка Владислава Віталійовича задовольнити частково. Визнати бездіяльність головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Симоненка Владислава Віталійовича щодо не надіслання поштою сторонам виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 червня 2022 року, не здійснення належної перевірки майнового стану боржника, не внесення в автоматизовану систему виконавчого провадження документів, отриманих на запит виконавця, їх сканованих копій, неправомірною. Визнати дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Симоненка Владислава Віталійовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748 неправомірними. Скасувати постанову головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Симоненка Владислава Віталійовича про повернення виконавчого документа стягувачу від 6 лютого 2023 року у виконавчому провадженні №69270748. В решті ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівці від 22 березня 2023 року залишити без змін. Стягнути з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь Кредитної спілки «Буковинський Альянс» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 28 квітня 2023 року. Головуючий Олександр ОДИНАК Судді Мирослава КУЛЯНДА Наталія ПОЛОВІНКІНА