Постанова 4818 № 639/8171/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 19 квітня 2023 року м. Харків справа № 639/8171/21 провадження № 22-ц/818/275/23, № 22-ц/818/276/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Гармаш К.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїна Ірина Миколаївна розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїна Ірина Миколаївна, про переведення прав і обов`язків покупця на співвласника, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2022 року, - В С Т А Н О В И В : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїна Ірина Миколаївна в якому просила перевести на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 права і обов`язки покупця 41/100 частки у праві власності житлового будинку за договором купівлі-продажу від 24.03.2021 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною Іриною Миколаївною 24.03.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №

412. Стягнути з ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 633 000,00 (шістсот тридцять три тисячі) гривень, 00 копійок що знаходяться на депозитному рахунку Жовтневого районного суду м. Харкова № UA208201720355299002000006674. Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 усі понесені судові витрати, які складаються з судового збору у тому числі за розгляд заяви про забезпечення позову, правнича допомога, банківська комісія за зарахування коштів на депозит суду. Обгрнутовуючи свої позовні вимоги посилалась на те, що вона ОСОБА_1 є власником 59/100 частки будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 (рідний брат позивачки) був співвласником 41/100 частини вказаного будинку до 24.03.2021 року. Фактично будинок був завжди у власності однієї сім`ї і, з самого початку, будувався (планувався) для проживання однієї сім`ї. Позивач, дізналась, що ОСОБА_3 ніби то має намір продати свою частку та повідомила його про свій намір купити цю частину будинку у встановленому діючим законодавством країни порядку. Між нею та ОСОБА_3 усно велись переговори (торги) стосовно вартості його частки нерухомого майна. Кошти для придбання 41/100 частки нерухомого майна позивачка мала і має. ОСОБА_3 весь час міняв ціну продажу та умови продажу своєї частки нерухомого майна. Крім того, позивачка підходила до приватного нотаріуса, яку також повідомила про намір скористатися своїм правом першого покупця та викупити частку житлового будинку, яка належала ОСОБА_3 . Згодом позивачу стало відомо, що приватний нотаріус ХМНО Кривошеїна Ірина Миколаївна, 24.03.2021 року за реєстровим № 412 посвідчила договір купівлі-продажу 41/100 частки будинку АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , продаж вчинено сторонній особі - ОСОБА_2 . Однак, письмових повідомленнь про продаж нерухомого майна з зазначенням ціни та інших умов Позивачка не отримувала і від отримання таких письмових повідомлень ніколи не відмовлялася. Позивач вважає, що нотаріус не упевнився у тому, що продавець ОСОБА_3 у письмовій формі повідомив іншого учасника спільної часткової власності - Позивача, про свій намір продати свою частку іншій особі, не співвласнику, із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка, що потягло за собою порушення прав позивача на переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності. 01.12.2021 року позивачем на депозитний рахунок Жовтневого районного суду м. Харкова внесена сума 633000,00 (шістсот тридцять три тисячі) гривень, яка відповідає вартості 41/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та яка зазначена у договорі купівлі-продажу від 24.03.2021 року реєстровий № 412 посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кривошеїною І.М. 31.01.2022 року представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Сайченко Я.В. подано відзив на позов, в якому представник відповідачки просить у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. В обгрунтування відзиву на позовну заяву представник ОСОБА_5 зазначає, що у серпні 2020 року ОСОБА_3 маючи намір продати належну йому 41/100 частку будинку, звернувся до Приватного нотаріуса Кривошеїної І.М. з заявою про продаж частки вказаного домоволодіння за 630 000 гривень. Приватним нотаріусом Кривошеїною І.М. з метою реалізації прав ОСОБА_1 , як співвласниці частки у праві спільної часткової власності на адресу ОСОБА_1 направлялися заяви про продаж 41/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 із зазначенням ціни, оголошеною для продажу. Однак, ОСОБА_1 не виявила бажання отримувати вказані листи, а конверти були повернуто ОСОБА_6 із зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання. Разом з тим, ОСОБА_3 робив публічне оголошення про продаж належної йому 41/100 частки житлового будинку із зазначенням вартості у засобах масової інформації, а саме газеті "ПРЕМЬЕР". 24.03.202 року на підставі договору купівлі-продажу частки житлового будинку, зареєстрованого в реєстрі за №412, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_3 41/100 частку будинку за адресою: АДРЕСА_1 за 633 000 гривень. Представник ОСОБА_5 також зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №639/8731/15-ц від 10.10.2017 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , було здійснено виділ частки будинку в натурі та визначено порядок користування земельною ділянкою, проведено розподіл житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 . При вирішенні питання про виділ частки в натурі, суд дійшов висновку відійти від ідеальної частки ОСОБА_3 , що становила 195/600 та виділив останньому 224/600 або 41/100 частку, з визначенням грошової компенсації 6188 гривень на користь ОСОБА_1 . У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Тобто, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/8731/15-ц від 10.10.2017 року ОСОБА_3 припинив спільну часткову власність та набув 41/100 виділену частку в натурі. Оскільки, 24.03.2021 року ОСОБА_3 відчужив саме 41/100 частку належного йому домоволодіння, що відповідає частці визначеній за рішенням суду по справі №639/8731/15-ц про виділ частки в натурі, вважається таким, що відчужив окремий об`єкт нерухомості. 04.02.2022 року позивач ОСОБА_1 подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування відповіді на відзив зазначає, що вона була обізнана про продаж частки, однак не була письмово повідомлена про остаточні умови (ціну) продажу, хоча вона повідомляла ОСОБА_3 та нотаріуса про бажання придбати 41/100 частку будинку. ОСОБА_2 до укладення договору купівлі-продажу не зустрічалася з позивачем, як співвласником будинку та першим покупцем, не пересвідчилась у правомірності укладення нею правочину. Також просить суд звернути увагу на те, що на земельну ділянку, на якій розміщено житловий будинок не оформлено кадастровий номер, фактично земельна ділянка є не сформована. У договорі купівлі-продажу частки житлового будинку від 24.03.2021 року відсутнє посилання на кадастровий номер та не зазначено навіть розміру земельної ділянки, на якій житловий будинок розміщено. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України). Згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Вказаним вимогам договір купівлі-продажу частки житлового будинку не відповідає. 21.02.2022 року представником відповідачки ОСОБА_2 адвокатом Сайченко Я.В. подано заперечення на відповідь на відзив по справі, в якому заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування заперечення на відповідь на відзив по справі представник ОСОБА_5 зазначає, що рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі №639/8731/15-ц від 10.10.2017 року визначено порядок користування (сервітут), зокрема чітко визначені межі: І сервітут (для обслуговування зовнішньої стіни житлового будинку); II сервітут (для обслуговування зовнішньої мережі водопостачання); Ill сервітут (для обслуговування зливної ями). Позивачка безпідставно стверджує про неможливість належного обслуговування придомової території, будинку та комунікацій. Разом з тим, безпідставними є твердження, щодо неможливості прийняття заходів щодо екстреного припинення водопостачання. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова по справі № 639/8731/15-ц від 10.10.2017 року визначено провести роботи з улаштування окремого лічильника мережі водопостачання, як Позивачка (особовий номер рахунку НОМЕР_3 ) так і Відповідачка ОСОБА_2 ( особовий номер рахунку НОМЕР_4 ) мають виокремлені лічильник водопостачання, можливість відключення централізованого водопостачання наявна у сторін незалежно один від одного. Разом з тим, у сторін наявні окремі рахунки на електроенергію, постачання газу, вивозу тбо, що дає повноцінно та виокремлено користуватися своїм майном. ОСОБА_2 заперечує будь-які умисні дії, спрямовані на порушення прав когось із сторін та вважає набуту 41/100 частки спірного домоволодіння з дотриманням чинного законодавства. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїна Ірина Миколаївна про переведення прав і обов`язків покупця на співвласника - відмовлено. Грошові кошти в розмірі 633 000 грн. 00 коп., які знаходяться на депозитному рахунку Жовтневого районного суду м. Харкова відповідно до платіжного доручення № 1 від 01 грудня 2021 року, повернуто ОСОБА_1 . Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 28 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 27 700 грн. Витрати ОСОБА_1 пов`язані зі сплатою судового збору покладено на ОСОБА_1 . У листопаді 2022 року ОСОБА_1 через свого представника звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, також просила скасувати додаткове рішення суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що рішення не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що не дослідження судом першої інстанції питання щодо оформлення сторонами права власності на виділене майно призвело до прийняття судом висновків, які не відповідають реальним обставинам справи та неправильного застосування норм ст. 364 ЦК України. Вказує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу у розумінні вимог ст. ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження факту забезпечення ОСОБА_3 державної реєстрації виділеної частки майна згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 у справі № 639/8731/15-ц та/або вчинення останнім інших дій з метою оформлення виділеної у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Звертає увагу на те, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату звернення з позовними вимогами перебувало у спільній частковій власності. ОСОБА_3 не було забезпечено проведення державної реєстрації виділу частки відповідного об`єкту нерухомого майна, ним не вчинялися жодні дії, які були б направлені на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 у справі №639/8731/15-ц. Вказує, що вимогами чинного законодавства передбачені обов`язкові умови та порядок проведення реєстраційних дій щодо виділу частки з відповідного об`єкту нерухомого майна, згідно із якими передбачається обов`язкове присвоєння реєстраційного номеру кожному новому новоствореному об`єкту нерухомого майна (виділеної частки) відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа. Зазначає, що державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт, утворений у результаті поділу, виділу частки або об`єднання без проведення реконструкції, проводиться за наявності відомостей про його технічну інвентаризацію та присвоєння такому об`єкту адреси, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Наголошує, що судом першої інстанції залишені без уваги обставини та норми чинного законодавства, та прийняті висновки, які не відповідають реальним обставинам справи, оскільки ОСОБА_3 не було забезпечено проведення державної реєстрації виділеної в натурі частки об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Звертає увагу на те, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_2 володіє 41/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 531292463101). Зокрема, визначено таке: форма власності - приватна; вид спільної власності - спільна часткова. Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 володіє 59/100 частки житлового будинку з надвірними спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 531292463101). Зокрема, визначено таке: форма власності - приватна; вид спільної власності - спільна часткова. Отже, станом на дату розгляду судом першої інстанції даної справи вищенаведений об`єкт нерухомого майна перебував на праві спільної часткової власності. Наголошує, що право спільної часткової власності у співвласників ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) не було припинене відповідно до ч. 3 ст. 364 ЦК України, а тому відповідачами порушено гарантоване ОСОБА_1 переважне право співвласника відповідно до вимог ст. 362 ЦК України. Зазначає, що з матеріалів справи неможливо встановити факт направлення рекомендованим листом, в отриманні якого 08.08.2020 нібито відмовився Апелянт, саме повідомлення та заяви ОСОБА_3 про продаж належної йому на праві власності 41/100 частки житлового будинку. Окремо звертає увагу, що другий рекомендований лист з повідомленням та заявою Відповідача 1 про продаж належної йому на праві власності 41/100 частки житлового будинку був направлений Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. саме 12.02.2021. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції не встановлені обставини направлення саме повідомлення та заяви ОСОБА_3 про продаж належної йому на праві власності 41/100 частки житлового будинку та не встановлена дата повернення даного рекомендованого листа від 12.02.2021 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказує, що повернення рекомендованих листів з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Зазначає, що Верховний Суд у постановах від 20.06.2018 у справі № 127/2871/16-ц, від 26.03.2020 у справі № 617/1674/13-ц визначив, що повернення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання листа чи про її незнаходження за адресою. Отже, викладені обставини свідчать про порушення Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. вимог щодо обрахування строків повідомлення покупця, визначених ч. 2 ст. 362 ЦК України, оскільки вже 24.03.2021 останньою посвідчено Договір купівлі-продажу частки житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_2 саме частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Наголошує, що у даному випадку судом першої інстанції не досліджено обставин щодо дотримання Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І. М. та ОСОБА_3 принципу визначення умов та вартості проданої частини об`єкта нерухомого майна. Щодо оскарження додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.10.2022 року зазначає, що судом першої інстанції зроблено висновок, що не зазначення або не вірне зазначення в акті виконаних робіт, детальному описі та товарному чеці відомостей про справу та посилань на договір, в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником відповідача, а отже є визначеним. Верховний Суд у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 визначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначила, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, тощо. Суди зобов`язані відповідно до ч. З ст. 141 ЦПК України враховувати: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру. Отже, вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу, стягнення якої вирішено відповідно до додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Харкова є необгрунтованою. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником 59/100 частки будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року (справа № 639/8731/15-ц), рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.07.1988 року (справа №2-1236), договором довічного утримання № 5525 виданого 22.10.2008 року ОСОБА_6 ПН ХМНО, свідоцтвом про право на спадщину № 3-1248 виданого 11.05.1988 П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.10.2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину № 6-519 виданим 21.10.2015 року П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 належить 54/600 частки будинку АДРЕСА_1 . Як вбачається з свідоцтва про право на спадщину, за законом серія та номер за реєстром № 6-600 виданий 11.11.2015 року П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою (державний нотаріус Шевцова О.В.) нотаріальний бланк документа НАС 629002, рішення суду № 639/8731/15-ц виданий 10.10.2017 року Жовтневим районним судом м. Харкова, ОСОБА_3 є власником 41/100 частки будинку АДРЕСА_1 . Згідно рішення Жовтневого районного суду від 10.10.2017 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виділ частки в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою. Рішенням суд здійснив виділ частки будинку в натурі та визначено порядок користування земельною ділянкою, проведено розподіл житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та вирішив відійти від ідеальної частки ОСОБА_3 , що становила 195/600 та виділив останньому 224/600 або 41/100 частку, з визначенням грошової компенсації 6188 гривень на користь ОСОБА_1 . Ідеальна частка співвласника ОСОБА_1 складає 59/100 частин або 356/600 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , замість 405/600 частин, з визначенням грошової компенсації 6 188 грн. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Відповідно до копії договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 24.03.2021 року зареєстрованого в реєстрі за № 412 посвідченого Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кривошеїною І.М. вбачається, що ОСОБА_3 продав свою 41/100 частку будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 за 633 000, 00 грн. Згідно копії нотаріальної справи наданої до суду вбачається, що на адресу ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , 06.08.2020 року направлявся рекомендований лист з повідомленням та заявою ОСОБА_3 про продаж належної йому на праві власності 41/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 який повернувся з відміткою "отказ в получении от 08.08.2020", також 12.02.2021 року направлявся рекомендований лист з повідомленням та заявою ОСОБА_3 про продаж належної йому на праві власності 41/100 частки житлового будинку АДРЕСА_1 який повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 283881949 від 10.11.2021 року вбачається що з 24.03.2021 року ОСОБА_2 є власником 41/100 частки будинку АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 вказувала, що вона як співвласник спірного майна має переважне право перед іншими особами на його купівлю, тому спірним правочином порушено її законні права та інтереси, які підлягають захисту у судовому порядку. Згідно з ч. 1, 2 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Відповідно до ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. Відповідно до п. 5 гл. 1 роз. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, у разі якщо один з учасників спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка. Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності про подальший продаж частки в спільному майні є або свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця, або заява учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення права переважної купівлі частки майна, що продається (із зазначенням ціни та інших умов продажу цієї частки). Справжність підпису на заяві має бути засвідчена нотаріально. Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі може бути викладена на окремому стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку нотаріальних документів (за бажанням зазначеного учасника). Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то свідоцтво про передачу заяви не видається, при цьому примірник заяви з написом нотаріуса про її вручення додається до примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна, який залишається в матеріалах нотаріальної справи. При одержанні від учасників спільної часткової власності письмової відповіді на повідомлення про продаж ця відповідь додається до примірника договору, що залишається у матеріалах нотаріальної справи. Правила, викладені у цьому пункті, не застосовуються при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни; міни частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з публічних торгів (аукціону). Якщо решта учасників спільної часткової власності відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що учасники спільної часткової власності відмовились одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному повідомленні відмітка органу зв`язку. Договір купівлі-продажу частки спільного майна іншій особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження цього повинен бути наданий документ відповідного компетентного органу (довідкової служби, адресно-довідкового бюро тощо). Заява учасника спільної часткової власності про відмову від права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної часткової власності, який протягом установленого строку не здійснив свого права на переважну купівлю, дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня подання заяви про відмову від права переважної купівлі або з дня, наступного за останнім днем зазначеного місячного (десятиденного) терміну. У разі посвідчення договору купівлі-продажу частки спільного майна за більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в переданому повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов, подання доказів повторного повідомлення учасників спільної часткової власності не вимагається. Згідно зі статтями 21, 24, 41 Конституції України, статтями 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності. Згідно із частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен співвласник має право вимагати від інших передання йому у володіння та користування конкретної частини спільного майна, що відповідає його частці у праві власності (частина третя статті 358 ЦК України). При цьому право спільної часткової власності, безумовно, не припиняється. Це право може припинитися для співвласника за його волею у разі поділу спільного майна (стаття 367 ЦК України), виділу з нього частки (стаття 364 ЦК України) або шляхом розпорядження співвласником своєю часткою (статті 361, 362 ЦК України). Отже, у разі виділу (поділу) співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. Представник ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту забезпечення ОСОБА_3 державної реєстрації виділеної частки майна згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року. Звертає увагу суду на те, що виділеній у натурі частині будинку не було присвоєно окремого реєстраційного номеру, новий розділ в державному реєстрі прав власності не відкрито, не сформована нова реєстраційна справа. Колегія суддів вважає, що такі доводи не спростовують висновків суду. Так, з інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності за ОСОБА_3 і ОСОБА_1 на спірне домоволодіння з 22.06.2018 року зареєстровано відповідно по 41/100 та 59/100 часток на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року. Із змісту договору купівлі-продажу від 24.03.2021 року вбачається, що предметом продажу були ті самі приміщення, які були виділені у власність ОСОБА_3 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року. Вказане рішення суду значиться як одна з підстав для набуття сторонами права власності. Отже, за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на виділені частки, отже не можна вважати що не відбулась відповідна державна реєстрація права ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на виділене їм майно. Той факт, що державним реєстратором не присвоєно окремого реєстраційного номеру, не відкрито новий розділ в державному реєстрі прав власності та не відкрита реєстраційна справа, не спростовують висновків суду про те, що рішення суду про виділ частки ОСОБА_3 було реалізовано. За таких обставин, правила, викладені в п. 5 гл. 1 роз. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо повідомлення учасників про подальший продаж частки у спільному майна не застосовується. (абзац 5.5 в п. 5 гл. 1 роз. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України). Водночас, матеріалами справи підтверджено, що на адресу ОСОБА_1 06.08.2020 року та 12.02.2021 року направлялись повідомлення про продаж частки у спільній власності на певних умовах. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо незгоди з додатковим рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2021 року між адвокатом Сайченко Я.В. та Пачиною М.Ю. укладено договір № 3 про надання (правничої) правової допомоги (т. 2, а. с. 86). Предметом вказаного договору є надання правничої допомоги, зокрема представляти права та інтереси ОСОБА_2 в судах з приводу вирішення справи про переведення прав і обов`язків покупця на співвласника. Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової допомоги гонорар адвоката визначається у ромірі 27700 грн. на рік заведення справи. Згідно детального опису (розрахунку) наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 3 від 17.11.2022 року, адвокат надав правову допомогу у такому обсязі: - надання попередніх консультацій, визначення обсягу роботи, аналіз судового практики, ознайомлення з матеріалами справи та письмова консультація клієнта 6 годин; складення та подання відзиву до суду 4 години; складення та подання запереченьдо суду 3 години; участь у судових засіданнях 3 години, загальна вартість наданої правової допомоги від повідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги № 3 від 17.11.2022 року складає 27 700 грн. (т. 2, а. с. 114). Згідно акту виконаних робіт до договору про надання правової допомоги № 3 від 17.11.2022 року правова допомога надана адвокатом та клієнтом сплачена у повному обсязі сума гонорару у розмірі 27 700 грн. (т. 2, а. с. 115). Згідно квитанції від 13 січня 2022 року ОСОБА_2 сплачено 27 700 грн. згідно договору про надання правової допомоги № 3 від 17.11.2022 року (т. 2, а. с. 116). Таким чином, судом встановлено, що загальна сума витрат понесених ОСОБА_2 за отримання правничої допомоги становить 27 700 грн. За частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Отже, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19. За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18). Такі ж висновки щодо застосування норм права викладені Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц. Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18. Колегія суддів, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості вважає, що стягнута судом першої інстанції сума в розмірі 27 700 грн. є обґрунтованою, доведеною та співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі заявник. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2022 року та додаткове рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення виготовлено 28.04.2023 року.