Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/2256/22

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2256/22 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М. Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., за участі секретаря судового засідання Руденко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/2256/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2022 року та за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2022 року та на додаткове рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року, які ухвалені під головуванням судді Єригіної І.М. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України. Просила, зокрема, на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди 50 000 грн та на відшкодування матеріальної шкоди - 1 500 грн. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 06 вересня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за її участі ОСОБА_3 (автомобіль Форд Фокус д.н.з. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (автомобіль ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 ). На момент ДТП ОСОБА_4 був працівником Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, а саме командиром роти №3. По факту ДТП на неї ( ОСОБА_3 ) був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДТП18 №134706 від 06 вересня 2021 року за порушення Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП України. Справа направлена на розгляд Богунського районного суду м.Житомира. У справі №295/12000/21 постановою Богунського районного суду м.Житомира від 08 листопада 2021 року, яка набрала законної сили 19 листопада 2021 року, провадження в справі про притягнення її ( ОСОБА_3 ) до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України закрито, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Переконана у тому, що поліціантами складений протокол про адміністративне правопорушення на неї, щоб перекласти відповідальність за правопорушення з їх колеги, внаслідок чого ОСОБА_4 через два дні після ДТП отримав виплату страхового відшкодування в сумі 1 300 грн, а вона такого права була несправедливо позбавлена. Її автомобілю Форд Фокус спричинена майнова шкода, оцінена у сумі 6 024 грн, яка на дату подання позову не відшкодована. У зв`язку з розглядом у Богунському районному суді м. Житомира справи про адміністративне правопорушення №295/12000/21 нею понесені витрати на професійну правову допомогу в сумі 1 500 грн., які підлягають відшкодування, як наслідок незаконних дій (складення протоколу) працівниками Управління патрульної поліції в Житомирській області. Вважає, що патрульні поліцейські своїми діями завдали їй моральної шкоди, яка полягає у очевидно необґрунтованому звинуваченні у вчиненні правопорушення. Після закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення вона стикнулася з черговою несправедливістю, адже внаслідок ДТП, у якому вона не була винною, її автомобіль отримав механічних пошкоджень, вартість яких не покрита з огляду на незаконне рішення поліції, а тому її душевні страждання залишилися некомпенсованими. Закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення свідчить про те, що її притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно. Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2022 року, з урахуванням ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 16 грудня 2022 року про виправлення описки, позовні вимоги за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та Держаної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди задоволені частково. Стягнуто з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 5 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору. Додатковим рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року стягнуто з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення змінити, яким стягнути на її користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відшкодування моральної шкоди - 14 200 грн та на відшкодування матеріальної шкоди - 1 500 грн. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що суд першої інстанції не врахував положення частини третьої ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яка передбачає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, встановлені мінімальні гарантії держави на відшкодування моральної шкоди. Вона перебувала під слідством чи судом в якості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, з 06 вересня 2021 року по 19 листопада 2021 року, що становить два місяці та одинадцять днів. У 2021 році мінімальна заробітна плата становила у місячному розмірі 6 000 грн. Отже, у її випадку мінімальна гарантія держави на відшкодування моральної шкоди становить 14 200 грн. (6 000 * 2,37). Наведене кореспондується з правовими висновками, викладеними у п.111 постанови Великої Палати Верхового Суду від 08 лютого 2022 року в справі №201/10234/20, у п.89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року в справі №752/17832/14-ц. Також у зв`язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення №295/12000/21 у Богунському районному суді м. Житомира нею понесені витрати на професійну правову допомогу в розмірі 1 500 грн, які підлягають до відшкодування як наслідок незаконних дій працівників Управління патрульної служби в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, а висновки суду першої інстанції про те, що питання розподілу судових витрат може бути вирішено лише під час оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в порядку адміністративного судочинства є помилковими. Департамент патрульної поліції, не погодившись із рішенням та додатковим рішенням суд першої інстанції, подав на них апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення і додаткове рішення скасувати та ухвалити нове, яким ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України відмовити. Доводи апеляційної скарги відносно основного рішення ґрунтує на тому, що по-перше, постановою Богунського районного суду м.Житомира від 08 листопада 2021 року дії поліцейського неправомірними не визнавалися, а лише зазначено, що на ділянці, де трапилася дорожньо-транспортна пригода, неналежно організований рух. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення за своєю природою та змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов`язків особи, а є лише доказом у справі про адміністративне правопорушення. Також до позивача не було застосовано адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, а протокол про адміністративне правопорушення судом закритий та не породив правових наслідків для позивача щодо його виконання. Також позивач не надала доказів незаконності дій відповідачів, а сам по собі факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. По-друге, Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою, а входить до структури Департаменту патрульної поліції та не може бути відповідачем у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №289/865/21. Доводи апеляційної скарги щодо додаткового рішення обґрунтовує тим, що заява про ухвалення додаткового рішення з підтвердними документами на обґрунтування останнього на адресу Управління патрульної поліції в Житомирській області не надходила, як і не надходила повістка про виклик представника у судове засідання. У зв`язку з вказаним, представник не зміг надати обґрунтовані заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу. Разом із тим, у позовній заяві були відсутні докази на підтвердження фактично витраченого адвокатом часу на представництво інтересів ОСОБА_1 . Позивач та її представник не надали обґрунтованих доказів того, що підготовка позовної заяви та інших документів у даній справі вимагала значного обсягу часу, а справа за своїми характеристиками віднесена до складних. При визначенні суми відшкодування суд також має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, враховуючи, що ця справа не відноситься до справ значної складності і не потребує об`ємних знань, позовна заява складена не на аналізі правових норм, а на їх констатації, витрати є необґрунтованими та неспівмірними із складністю цієї справи, а тому вимоги про відшкодування 5 000 грн, як витрати на правничу допомогу, задоволеними бути не можуть. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Департамент патрульної поліції просить позивачу в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Посилається на те, що Управління патрульної поліції в Житомирській області не є юридичною особою, а входить до структури Департаменту патрульної поліції та є його структурним підрозділом. Департамент патрульної поліції є юридичною особою та зареєстрований у реєстрі, а тому Управління патрульної поліції в Житомирській області не може бути відповідачем у цій справі. Також позивач при зверненні до суду безпідставно ототожнила поняття збитків із витратами на оплату правової допомоги. Наполягає на тому, що витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом; їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Отже, витрати, пов`язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Відповідно до положень частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційні скарги інших учасників справи не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Письмовим клопотанням (заявою) від 11 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 просить апеляційний суд в усіх процесуальних документах вважати назву відповідача Департамент патрульної поліції. У судовому засіданні, яке за клопотанням позивача проведено у режимі відеоконференції, скаржник ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, рішення змінити, яким у відшкодування моральної шкоди стягнути на її користь 14 200 грн, а у відшкодування матеріальної шкоди 1 500 грн, які вона витратила на надання їй правової допомоги при розгляді у суді справи про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Також пояснила, що у позовній заяві нею зазначено відповідачем Департамент патрульної поліції із ідентифікаційним кодом 40108646, а тому позов пред`явлено нею до належного відповідача юридичної особи, а у назві відповідача міститься «Департамент патрульної поліції» лише з опискою у вигляді доданого словосполучення «Управління патрульної поліції в Житомирській області». Вона направляла копії процесуальних документів до електронного кабінету Департаменту патрульної поліції. Представництво здійснював представник Департаменту патрульної поліції Іваненко О.В. Водночас позивач щодо задоволення апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції на основне та додаткове рішення суду першої інстанції заперечила. Просить додаткове рішення залишити без змін. Представник скаржника Департаменту патрульної поліції свою апеляційну скаргу підтримала та просить її задовольнити, скасувавши основне та додаткове рішення суду першої інстанції, а позивачу в задоволенні її апеляційної скарги - відмовити. Пояснила, що суд першої інстанції не заміняв первісного відповідача - Управління патрульної поліції належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції, а на стадії апеляційного перегляду позивачу заявляти клопотання з приводу відповідача запізно, оскільки суд апеляційної інстанції не уповноважений на такі дії. Управління патрульної поліції в Житомирської області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції. Управління патрульної поліції в Житомирської області не наділене статусом юридичної особи, а тому спір судом за участі Управління патрульної поліції в Житомирській області розглянутий бути не може, а ОСОБА_1 у задоволенні її позову слід відмовити. Представник Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився. Державна казначейська служба України про дату, час і місце розгляду справи повідомлена (а.с.221). Судова повістка вручена 28 лютого 2023 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Державна казначейська служба України про причину неявки свого представника апеляційний суд не сповістила, клопотання про відкладення розгляду не спрямувала. У разі неповідомлення про причину неявки вважається, що учасник судового процесу не з`явився в судове засідання без поважної причини. Участь у суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав. Задовольняючи частково позов до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що ст.ст.2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачають, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Моральну шкоду внаслідок протиправних дій та рішень службових осіб органу державної влади Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції в сумі 5 000 грн. суд першої інстанції стягнув з державного бюджету України частково, прийнявши до уваги доведення факту протиправних дій працівників патрульної поліції, наявність моральної шкоди, завданої позивачу такими діями, причинний зв`язок між протиправними діями щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення та моральними стражданнями позивача, зумовленими складенням такого протоколу за відсутності в її діях складу правопорушення, необхідність вжиття заходів для доведення своє невинуватості в суді, виходячи з загальних засад розумності, справедливості та пропорційності, а також тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення з 06 вересня по 19 листопада 2021 року, необхідність зміни нормального життєвого стану ОСОБА_1 , зокрема у зв`язку з витрачанням часу для залучення до участі у справі захисника, а також з урахуванням рівня душевних страждань позивача, зумовлених протиправною поведінкою посадових осіб відповідача. Відмовляючи у повному обсязі у стягненні матеріальної шкоди у розмірі 1 500 грн, які позивач понесла як витрати на правову допомогу під час розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції виходив із того, що КУпАП не врегульовано розподілу судових витрат. Питання розподілу судових витрат може бути вирішено під час оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в порядку адміністративного судочинства. Із огляду на склад відповідачів колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції передчасними. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 06 вересня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_3 (автомобіль Форд Фокус д.н.з. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 (автомобіль ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 ). По факту ДТП інспектором Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на ОСОБА_3 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДТП18 №134706 від 06 вересня 2021 року за порушення п.13.1 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП України (а.с.19). У справі №295/12000/21 постановою Богунського районного суду м.Житомира від 08 листопада 2021 року, яка набрала законної сили 19 листопада 2021 року, провадження в справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП України у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, - закрито (а.с.25-26). Із акта прийому-передачі послуг від 07 лютого 2022 року №5 слідує, що в межах справи про адміністративне правопорушення №295/12000/21 ОСОБА_1 надані юридичні послуги на суму 1 500 грн. (а.с.29). Відповідно до п.4 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення. Громадянинові відшкодовуються: суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральної шкоди (пункти 4,5 ст.3 Закону). За положеннями частини другої ст.13 вищевказаного Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місць перебування під слідством чи судом. Відповідно до частини першої ст.47 ЦПК України, здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Згідно з ст.48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. За приписами статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно з частин першої та третьої ст.95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі №593/98/21 зазначено, що: «[…]Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила». Згідно з пунктом 1 частини першої ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Розгляду в суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої ст.186, пункт 1 частини першої ст.255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі №757/43355/16-ц). Виходячи з результатів аналізу наведених норм права філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі №760/32455/19». Згідно з частиною першою ст.13 Закон України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції. Відповідно до частин першої, другої, третьої ст.15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який створюється, реорганізується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра Внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, що фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом згідно з щорічним кошторисом видатків, передбачених для Національної поліції України. Отже, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою, а входить до структури Департаменту патрульної поліції та не може бути відповідачем у цій справі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №289/865/21. Клопотання (заява) позивача, яке заявлено на стадії апеляційного перегляду, а також пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні стосовно того, що начебто слід вважати назву відповідача Департамент патрульної поліції, не може бути прийнято до уваги, оскільки у позовній заяві та інших процесуальних документах у цій справі відповідачем 1 зазначено Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції, тобто відповідачем 1 зазначено Управління патрульної поліції в Житомирської області із вказанням його приналежності до Департаменту патрульної поліції, а тому посилання на те, що відповідачем є Департамент патрульної поліції, а не Управління патрульної поліції в Житомирській області, - вигадка. Ураховуючи вищевикладене, оскаржене рішення Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної та матеріальної шкоди підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, що відповідає положенням частини першої ст.255 ЦПК України та частині першій ст.377 ЦПК України. Державна казначейська служба України не порушувала прав позивача, не вступала із нею у будь-які правовідносини та не завдавала їй шкоди, а тому не може нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу іншим суб`єктом. Оскаржене рішення Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України також підлягає скасуванню, але у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди слід відмовити у відповідності до положень ст.376 ЦПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 частини третьої ст.133 ЦПК України). Оскільки відповідно до п.2 частини другої ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача, то додаткове рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року, яким на користь позивача стягнуті витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, слід також скасувати. Оскільки ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено, то на її користь витрати на професійну правничу допомогу стягнуті бути не можуть. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Керуючись ст.ст.255,259,268,367-368,374,376-377,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту патрульної поліції задовольнити частково. Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 14 грудня 2022 року, додаткове рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 грудня 2022 року скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної та матеріальної шкоди закрити. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: