Постанова 4812 № 490/164/22

26.04.23 22-ц/812/315/23 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 490/164/22 Провадження № 22-ц/812/315/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Тищук Н.О., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання Біляєвою В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Черенкової Н.П. в приміщенні того ж суду, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : В січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначало, що 12 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2010238424 від 12.01.2015 року, у відповідності до якого останній отримав кошти у розмірі 48709,25 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, відповідно до п. 1.4.1. якого позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманих кредитів та виконати всі інші зобов`язання встановлені кредитними договорами не пізніше 12 січня 2020 року. Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору за порушення позичальником строків або суми сплати щомісячного платежу, з дня, наступного за датою платежу, визначеною графіком платежів, позичальник сплачує штраф за кожен факт порушення: 25 грн. Згідно п. 3.3. Кредитного договору, банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи Угодою третій особі. 13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права нового кредитора до відповідача за кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року та до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» перейшло право вимоги на загальну суму за вказаним Кредитним договором у розмірі 60521,56 грн. 29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019 року, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права нового кредитора до відповідача за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року. Так як зобов`язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором ОСОБА_1 не було виконано ні первісному кредитору, а ні новому кредитору, утворилась заборгованість у сумі 60521,56 грн. Скористалось своїм правом, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» направило ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про погашення кредитної заборгованості від 18.02.2019 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність погасити заборгованість протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 18.03.2019 року або зв`язатися з новим кредитором для узгодження вигідних умов подальшої сплати заборгованості, що підтверджується списком №16029-2-182-111 згрупованих поштових відправлень Укрпошта стандарт з описом вкладень та квитанцією з Укрпошта. У Постановах Верховного Суду по справі №369/3441/16-ц провадження №61-12336св20 від 15.04.2021 року, по справі №643/6061/15-ц, провадження №61-13881св18 від 11 липня 2018 року зазначено, що «пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання». Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 грудня 2015 року у справі №6-1707цс15, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за ним та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про проведення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимогі про дострокове повернення кредитору як кінцевий строк виконання її умов. Отже, зазначена практика свідчить про те, що перебіг позовної давності при достроковому поверненні кредитних коштів переривається і починається обчислюватися з наступного дня зазначеного кредитором у вимогі про дострокове повернення кредиту як кінцевого строку виконання її умов. Тобто, за кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року позовна давність починає обчислюватись із 19.03.2019 року. Згідно умов кредитних договорів позичальник зобов`язався за договорами повертати кредит з процентами періодичними платежами впродовж 60 місяців до 12 січня 2020 року включно. Проаналізувавши положення ст. ст. 253, 257, 258, 261 ЦК України та враховуючи те, що укладений відповідачем Кредитний договір встановлює кінцевий термін виконання зобов`язання 12 січня 2020 року, а вимога про погашення кредитної заборгованості від 18 лютого 2019 року направлялась в межах дії Кредитного договору, то станом на день звернення до суду з позовною заявою позивачем строк позовної давності не порушено. На вимогу про погашення кредитної заборгованості ОСОБА_1 не було здійснено жодних дій щодо погашення наявної заборгованості. Крім того, відповідачем не було надано жодних заперечень щодо зазначеної суми заборгованості та строків її погашення. Відповідно до Графіку платежів, що є невід`ємною частиною Кредитного договору, сума заборгованості, в межах 3-х річного терміну за період з 23.03.2016 по 23.04.2019 року складає 37339,66 грн, з яких основна сума кредиту (тіло) - 37332,33 грн та проценти за користування кредитом - 7,33 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. У відповідності до ст. 625 ЦК України, відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу із урахуванням 3% річних за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015, що становить 3222 грн. та з урахуванням індексу інфляції, що становить 6828,19 грн. Таким чином, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором № 20102384 від 12.01.2015 утворилась заборгованість у розмірі 47389,85 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в межах 3-х річного терміну з 12.04.2016| по 12.01.2020 у розмірі 37339,66 грн. (основна сума кредиту (тіло) 37332,33 грн та процентів за користування кредитом - 7,33 грн), а також урахування індексу інфляції та 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України за період з 29.01.2019 по 14.12.2021 р. у розмірі 10050,19 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 20102384 від 12.01.2015, що становить 47389,85 грн та судові витрати, які складаються із сплаченого ним судового збору 2270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2023 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що 12.01.2015 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2010238424, відповідно до якого останній отримав кредит в сумі 48709 грн. 25 коп., зі строком повернення кредитних коштів до 12.01.2020 року, із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01 % річних (п.1.1 Кредитного договору). 13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 року, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року. В подальшому, 29.01.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року. Згідно довідки заборгованості, наданої позивачем, станом на 06.12.2021 р. борг ОСОБА_1 за Кредитним договором перед позивачем складає 60521,56 грн, з яких: сума основного боргу за кредитом 47860,03 грн, сума прострочених відсотків 12661,53 грн. На підтвердження своїх вимог позивачем надано довідку №7529 від 30.12.2021 року із зазначенням суми заборгованості станом на 14.12.2021 р. та з відміткою стягувача про непогашення заборгованості та не внесення боржником ОСОБА_1 в період з 29.01.2019 року по 14.12.2021 року жодного платежу за кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015р. Разом з тим, до позовної заяви, на підтвердження вищевказаного факту, не надано виписку з рахунку боржника, яка б ґрунтувалась на документах первинної бухгалтерської документації, оформленої у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» всупереч ст. 80 ЦПК України, не надало суду жодного належного доказу на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами та розрахунку суми заборгованості відповідача. Також суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки з наданого позивачем розрахунку неможливо вирахувати початок відліку позовної давності, а також перевірити правильність обчислення заявленої суми. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі не погоджується із ствердженням суду першої інстанції, що ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» не надало жодного належного доказу на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами та розрахунку суми заборгованості відповідача. Проаналізувавши положення ч. 1 ст. 76, ст. 77, 78 ЦПК України, зазначає, що позивачем до позовної заяви надано належні докази відступлення права вимоги між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», а саме належним чином засвідчені копії Договору факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 року, витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу та витягу з акту приймання-передачі документації до Договору факторингу із вказаним розміром права вимоги у загальній сумі 60521,56 грн, яка складається із загальної суми за тілом кредиту у розмірі 47860,03 грн та загальної суми за нарахованими доход (%) згідно умов договору у розмірі 12661,53 грн. Крім того, до позовної заяви були надані належним чином засвідчені копії Договору факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019, укладеного між ТОВ «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс», витягу з реєстру прав боржників до Договору факторингу та належним чином засвідченої копії витягу з акту приймання-передачі документації до цього Договору факторингу. Тобто, сума у розмірі 60521,56 грн - це загальна сума прав вимог, яка була відступлена первісним кредитором - ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а згодом до ТОВ «ФК «Прайм Альянс» та була доведена згідно реєстру прав вимоги до Договору факторингу №13/06/16 р. та до Договору факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019 року. З даних договорів відступлення прав вимог слідує, що Боржник не виконував зобов`язань по кредиту ПАТ «ОТП Банк», та в період з 13.06.2016 р. по 29.01.2019 р. не виконував належним чином зобов`язання ні перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», ні перед ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Також апелянт звертає увагу, що реєстр боржників - погоджена сторонами форма Реєстру Боржників з переліком їх особистих даних (ім`я, прізвище, ідентифікаційний номер) і розмірів грошових зобов`язань кожного з боржників із зазначенням суми заборгованості, а також інших даних про Боржника у разі їх наявності у клієнта, разом з додатком у електронному вигляді бази даних (п.2.1. Договору факторингу). Відповідно до п. 1.2.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий Кредит у відповідності до умов Кредитного договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором та Додатком №1 «Графік платежів», що є його невід`ємною частиною, а також виконувати умови Кредитного договору. Згідно із п. 1.4.2. Кредитного договору, сума отриманого Кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмір, зазначений в графіку платежів. З врахуванням зазначених даних можна встановити, що сума прав вимог на даний час належному кредитору ТОВ «ФК «Прайм Альянс» складає 60521,56 грн. Згідно із п.3.14 Кредитного договору, детальний розпис сукупної вартості кредиту визначається банком в графіку платежів в додатках до цього договору та/чи до моменту отримання кредиту. Графік платежів є Додатком №1 та невід`ємною частиною Кредитного договору, та розраховується з урахуванням розміру та строку кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів зазначається у Графіку платежів та визначається за формулою ануїтетних платежів (виключенням можуть бути перший та/чи останній платіж) з урахуванням фактичної кількості календарних днів у році. Позивач вказує, що в позовній заяві надано розрахунок заборгованості у відповідності до Графіку платежів, і що позивач має намір стягнути часткову заборгованість починаючи з 15-го платежу (12.04.2016 р.) по 60 платіж (12.01.2020 р.), тобто в межах 3-х річного терміну звернення з позовною заявою у сумі 37 332,33 грн. Враховуючи викладене, на думку апелянта, твердження суду першої інстанції про необхідність наявності виписки по рахунку для підтвердження останнього платежу за кредитом є безпідставним, оскільки ТОВ «ФК «Прайм Альянс» має намір стягнути заборгованість в межах 3-х років, а саме з квітня 2016 року. Апелянт також акцентує увагу, що з моменту переходу до нового кредитора прав вимоги Боржник не здійснив жодної оплати на рахунки ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс», а тому за даний період витребування виписки є необґрунтованим, оскільки борг за ці періоди обліковувався не в ПАТ «ОТП Банк». Вважає, що позивачем було доведено наданими доказами суму заборгованості, а також було надано розрахунки заборгованості у відповідності до тих документів, які перейшли до ТОВ «ФК «Прайм Альянс» згідно із Договором факторингу №29/01/19-2 від 29.01.2019 року. На підставі викладеного, апелянт вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку, що позивач не довів суму заборгованості. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що про укладення 13 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» договору факторингу його ніхто не попередив, як і про укладення наступного договору факторингу 29 січня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс». Лише в січні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості в сумі 47389 грн 85 коп. Також вказує, що в судовому засіданні він пояснював суду, що такі вимоги, на одному аркуші, без печаток та пояснень, без додаткових документів, він отримував кожен рік від всіх колекторських компаній, які існують в Україні, та зазначав, що цілий рік платив кредит ПАТ «ОТП Банк», згідно із графіком, і сума заборгованості повинна бути меншою. Розрахунки заборгованості за анкетою є одностороннім документом банку та не є беззаперечним підтвердженням видачі кредиту, а також в розрахунку не має жодного підтвердження отримання відповідачем будь-яких кредитних коштів. Заборгованість за кредитом має доводиться первинними касовими документами, а саме випискою за картковим рахунком або кредитним договором (ВС № 278/2177/15 від 17.12.2020р.). Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій). Таким чином, вважає, що виписки за картковими рахунками ( по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. При цьому посилається на правовий висновок, висловлений Верховним Судом у постановах від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі № 760/7792/14-ц. Також зазначає, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з вимогами до нього не зверталося. Від компанії просто надійшов лист із текстом: "Просимо сплатити 50 тисяч гривень на рахунок компанії" і все. Також вказує, що у відзиві на позов просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» та застосувати строк позовної давності. Купуючи 29.01.2019 року кредитні зобов`язання від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» повинна була перевірити строки позовної давності та перевірити документи, які підтверджують суму заборгованості: кредитний договір, та виписку по рахунку від ПАТ «ОТП Банк». Матеріали справи не містять доказів, що свідчать про переривання позовної давності. Кредитні зобов`язання перепродавалися декілька разів, і це для нього, як для споживача послуг є незрозумілим, факти пропуску позовної давності не повинні спростовуватися фактами хто і коли купив борг. Строки позовної давності від цих договорів купівлі-продажу не поновлюється. Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення оспорюваного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Вважає, оскаржуване рішення суду є законним та справедливим, а тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Центрального районного суду м. Миколаєва у справі № 490/164/22 без змін. Від апелянта надійшла відповідь на відзив, в якому позивач посилається на те, що відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Крім того, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Отже, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установити з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Відповідно до постанови КМУ від 20 травня 2020 р. №392 «Про запобігання території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірм 2» з 22 травня 2020 р. до 31 липня 2020 р. продовжено на всій території України дію карантину. Відповідно до постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадженню протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території У респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22 липня2020р. № 641, встановлено з 1 серпня до 19 грудня 2020 р. на території України карантин. Відповідно до постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території Уі респіраторної хвороби COV1D-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020р. № 1236 з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р, на території України установлено карантин. Відповідно до постанови КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території Уж респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020р. № 1236 з 31 грудня 2022 р. до 30 квітня 2023 р. на території України встановлено карантин. Згідно п.

12. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. Тому вважає, що строки позовної давності не було пропущено, оскільки з 12 березня 2020 року вони судами не застосовується до закінчення встановленого на території України карантину. До судового засідання учасники процесу не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, просили розглянути справу у їх відсутність. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідає. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано довідку №7529 від 30.12.2021 року із зазначенням суми заборгованості станом на 14.12.2021 р. та з відміткою стягувача про непогашення заборгованості та не внесення боржником ОСОБА_1 в період з 29.01.2019 року по 14.12.2021 року жодного платежу за кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015р. Разом з тим, до позовної заяви, на підтвердження вищевказаного факту, не надано виписку з рахунку боржника, яка б ґрунтувалась на документах первинної бухгалтерської документації, оформленої у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» всупереч ст. 80 ЦПК України, не надало суду жодного належного доказу на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами та розрахунку суми заборгованості відповідача. Також суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки з наданого позивачем розрахунку неможливо вирахувати початок відліку позовної давності, а також перевірити правильність обчислення заявленої суми. Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, колегія суддів виходить з наступного. Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Матеріалами справи встановлено, що 12 січня 2015 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2010238424 від 12.01.2015 року, у відповідності до якого останній отримав кошти у розмірі 48709,25 грн. із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних, відповідно до п. 1.4.1. якого позичальник зобов`язаний повністю повернути банку суму отриманих кредитів та виконати всі інші зобов`язання встановлені кредитними договорами не пізніше 12 січня 2020 року. Відповідно до п. 1.2.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий Кредит у відповідності до умов Кредитного договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені кредитним договором та Додатком №1 «Графік платежів», що є його невід`ємною частиною, а також виконувати умови Кредиту договору. Згідно п.1.4.2 та п.1.4.3 Кредитного договору сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та в розмірі, зазначеному в Графіку платежів. Проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної п. 1.1 даного договору. Розмір щомісячних процентів, належний до сплати, зазначений в Графіку платежів. Для розрахунку використовується база, виходячи з 365 днів у році. Відповідно до п. 1.4.4 Кредитного договору за управління кредитом позичальник щомісяця одночасно з погашенням суми кредиту і процентами сплачує комісію, розмір якої зазначений в графіку платежів, що є невід`ємною частиною даного договору. У випадку дострокового повернення кредиту, комісія за управління кредитом сплачується за фактичний час користування кредитом. Платежі по кредиту нараховуються щомісячно, виходячи зі строку кредиту, в розмірі, вказаному в Графіку платежів, та підлягають сплаті позичальником в дати платежів у складі суми платежу за розрахунковий період (п.1.4.4 договору). Пунктом 3.11 кредитного договору сторони передбачили, що договір діє до виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому договору в повному обсязі. Згідно п. 3.3. Кредитного договору, банк має право відступити повністю чи частково свої права вимоги за кредитним договором та/чи Угодою третій особі. Пунктом 1 ч.1 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Згідно з нормами ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Судом встановлено, що 13.06.2016 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» було укладено Договір факторингу №13/06/16 від 13.06.2016 року, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло право нового кредитора за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року. Згідно витягу з реєстру прав вимоги до вказаного Договору факторингу та витягу з акту приймання-передачі документації до Договору факторингу загальний розмір права вимоги становить 60521,56 грн, який складається із суми строкової заборгованості за кредитом у розмірі 35720,93 грн., суми простроченого тіла кредиту у розмірі 12139,1 грн., суми строкових нарахованих процентів 1058,48 грн. та суми нарахованих прострочених процентів за кредитом у розмірі 11603,05грн. В подальшому, 29.01.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» було укладено Договір факторингу №29/01/19-2, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» набуло право нового кредитора за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року. Згідно витягу з реєстру прав вимоги до даного Договору факторингу та витягу з акту приймання-передачі документації до Договору факторингу загальний розмір права вимоги становить 60521,56 грн, який складається із загальної суми за тілом кредиту у розмірі 47860,03 грн та загальної суми нарахованого доходу (%) згідно умов договору у розмірі 12661,53 грн. Тобто, сума у розмірі 60521,56 грн - це загальна сума прав вимог, яка була відступлена первісним кредитором - ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а згодом до ТОВ «ФК «Прайм Альянс». Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пред`явлення вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором обумовлює зміну строку виконання зобов`язання та зумовлює визначення моменту початку перебігу строку позовної давності. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Таким чином, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється із дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто строку виконання зобов`язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» направило ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про погашення кредитної заборгованості від 18.02.2019 року, відповідно до якої, ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність погасити заборгованість у розмірі 60521,56грн., яка включає в себе заборгованість за тілом кредиту у сумі 47860,03грн. та заборгованість за процентами у сумі 1261,53грн., протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше ніж до 18.03.2019 року або зв`язатися з новим кредитором для узгодження вигідних умов подальшої сплати заборгованості, що підтверджується списком №16029-2-182-111 згрупованих поштових відправлень Укрпошта стандарт з описом вкладень та квитанцією з Укрпошта. Отже, зміненою датою остаточного погашення заборгованості за Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року є 18.03.2019 року, з якою пов`язується і початок перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому. Однак сторони в Кредитному договорі №2010238424 від 12.01.2015 року узгодили також графік погашення кредиту, що передбачає погашення заборгованості щомісячно в дату платежу та в розмірі, зазначеному в Графіку платежів, а також те, що договір діє до виконання сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому договору в повному обсязі. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ухвалою суду від 29 березня 2023р. за клопотанням представника позивача від ПАТ «ОТП Банк» були витребувані виписка про рух коштів за рахунком по кредитному договору та інші належним чином засвідчені копії бухгалтерських документів. Надіслана на виконання ухвали суду виписка по особовому рахунку, свідчить про те, що відповідач виконував свій обов`язок по погашенню кредиту до 28 січня 2016 року, що підтверджується і змістом відзиву на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що цілий рік платив кредит ПАТ «ОТП Банк» згідно із графіком. Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що останній платіж на погашення кредиту відповідачем було здійснено 28 січня 2016р. Як свідчить розрахунок заборгованості, який доданий позивачем до позовної заяви, заборгованість за тілом кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 37339,66грн. та за процентами у розмірі 7.33грн., утворилась за період з 12.04. 2016р. по 12.01.2020р. До суду з позовом у даній справі позивач звернувся 11 січня 2022р., тобто поза межами строку виконання зобов`язання в повному обсязі. Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування позовної давності. Слід зазначити, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч.1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч.4 чт. 631 ЦК України). Отже, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання. У цій справі сторони, виходячи зі змісту Кредитного договору №2010238424 від 12.01.2015 року, строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання. Позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачу, що підтверджується випискою по особовим рахункам, яка є належним та допустимим доказом у справі. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з ч.1 ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта ст. 267 ЦК України). Як уже зазначалося сторони встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 12 січня 2020 року. Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У справі, яка переглядається, судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити комісію, штраф за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним. Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення і унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування. Саме про таке застосування зазначених норм права йде мова в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018р. у справі № 444/9519/12. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем щомісячні зобов`язання з погашення кредиту останній раз виконувалися у січні 2016р., у зв`язку із чим з лютого 2016 р. у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, а у кредитора з`явилося право на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 11 січня 2022 року. За такого позивач мав би право на стягнення заборгованості за кредитом тільки в межах 3-річного строку до моменту звернення до суду, а саме з 11 січня 2019р. Однак, згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. встановлено карантин, термін якого продовжувався постановами КМУ від 20 травня 2020 р. №392, від 22 липня2020р. № 641, від 09.12.2020р. № 1236, останній раз до 30 квітня 2023 р. З урахуванням зазначених норм права всі строки позовної давності, які не сплили станом на 12 березня 2020 р. продовжилися на період дії карантину. Таким чином, позивач має право на стягнення заборгованості за кредитом в межах строку позовної давності, починаючи з 12 березня 2017р. Як убачається з розрахунку заборгованості в цей період часу, заборгованість за тілом кредиту становить 28392,40грн., а заборгованість за процентами 4,26 грн. Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності за кредитним договором підлягають задоволенню у розмірі 28396,66 грн.(28392,40 +4,26 =28396,66). Суд зазначеним обставинам належної правової оцінки не надав та помилково прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі через не надання позивачем належних доказів на підтвердження користування відповідачем кредитними коштами та розрахунку суми заборгованості відповідача. За такого рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 28396,66 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28392,40грн. та заборгованості за процентами у розмірі 4,26 грн. При прийнятті рішення у справі, колегія суддів враховує також те, що розрахунок заборгованості здійснено позивачем згідно ануїтетних платежів, зазначених в Графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору за період, починаючи з 12 квітня 2016р. Ст. 40 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає можливість надання суду доказів у вигляді електронних документів що обробляються платіжною системою, яку обслуговує цей розрахунковий банк, ця клірингова установа. При цьому суди та органи досудового слідства не можуть відмовити у прийнятті як доказу електронного документа та вимагати надання паперового документа. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції була витребувана виписка по рахунку відповідача, згідно якої відповідач погашав заборгованість за кредитом протягом 1 року з моменту його отримання відповідно до графіку, що не заперечується відповідачем. З лютого 20216р. ним не здійснювалися дії щодо погашення заборгованості. Відображені в виписці по рахунку також дії щодо видачі кредитних коштів відповідачу. Відповідно до п.5.6, 5.9 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ №254 від 18.06.2003р., виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Операції в іноземній валюті в аналітичному обліку ведуться в подвійній оцінці, а саме: в іноземній валюті за номіналом, у гривневому еквіваленті -за офіційним курсом гривні до іноземних валют. Крім того, згідно Переліку типових документів, затверджених наказом МЮ України №578/5 від 12.04.2012р., виписка по рахунку має статус первинного документу, а отже є належним та допустимим доказом по справі. Аналіз зазначених доказів у справі у їх сукупності свідчить про доведеність видачі банком відповідачу коштів за укладеним між сторонами Кредитним договором №2010238424 від 12.01.2015 року. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач до січня 2016р. включно здійснював платежі, направлені на погашення заборгованості за кредитом, що також підтверджує отримання ним кредитних коштів за укладеним договором. Таким чином, апеляційний суд вважає, що виписки за картковими рахунками ( по кредитному договору) є належним доказом щодо наявності заборгованості за кредитним договором у зазначеному в Графіку платежів розміру за тілом кредиту та процентами за період, починаючи з березня 2017р. Зазначаючи про недовіру до розрахунку заборгованості, наведеному позивачем, відповідач посилався тільки на відсутність у справі виписки по рахунку та на те, що він здійснював платежі протягом року згідно Графіку платежів. Цей недолік був усунутий під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Належних доказів не врахування будь-яких- платежів, здійснених ним, в виписці по рахунку відповідачем не надано. Підлягають частковому задоволенню також позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Відповідно до ст. 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державною службою статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4). При цьому згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного суду України від 03.04.1997 року, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов`язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця то з урахуванням цього місяця. У даній справі зміненим строком виконання зобов`язання є 18 березня 2019р. Сумою заборгованості, на яку нараховуються інфляційні втрати є загальна сума заборгованості за кредитом, яка повинна була бути сплачена боржником у цю дату ( 28396.66 грн.) Отже, періодом, за який нараховуються інфляційні втрати є період з 19.03.2019 р. по 06.12.2021 р.(дата, на яку просив стягнути позивач вимоги за ст. 625 ЦК України в резолютивній частині позовної заяви). Розрахунок інфляційних втрат здійснюється за наступною формулою: (сума боргу) х (індекс інфляції) / 100% (сума боргу). Індекс інфляції, відповідно до даних Державної служби статистики, надрукованих у газеті «Урядовий кур`єр», складав, у квітні 2019 року - 101.0 %, у травні 2019 року - 100.7 %, у червні 2019 року - 99.5 %, у липні 2019 року - 99.4 %, у серпні 2019 року - 99.7 %, у вересні 2019 року - 100.7 %, у жовтні 2019 року - 100.7 %, у листопаді 2019 року - 100.1 %, у грудні 2019 року - 99.8 %, у січні 2020 року - 100.2 %, у лютому 2020 року - 99.7 %, у березні 2020 року - 100.8 %, у квітні 2020 року - 100.8 %, у травні 2020 року - 100.3 %, у червні 2020 року - 100.2 %, у липні 2020 року - 99.4 %, у серпні 2020 року - 99.8 %, у вересні 2020 року - 100.5 %, у жовтні 2020 року - 101.0 %, у листопаді 2020 року - 101.3 %, у грудні 2020 року - 100.9 %, у січні 2021 року - 101.3 %, у лютому 2021 року - 101.0 %, у березні 2021 року - 101.7 %, у квітні 2021 року - 100.7 %, у травні 2021 року - 101.3 %, у червні 2021 року - 100.2 %, у липні 2021 року - 100.1 %, у серпні 2021 року - 99.8 %, у вересні 2021 року - 101.2 %, у жовтні 2021 року - 100.9 %, у листопаді 2021 року - 100.8 %. Отже, індекс інфляції за період з квітня 2019 року по листопад 2021 року становить: * (101.0/100) * (100.7/100) * (99.5/100) * (99.4/100) * (99.7/100) * (100.7/100) * (100.7/100) * (100.1/100) * (99.8/100) * (100.2/100) * (99.7/100) * (100.8/100) * (100.8/100) * (100.3/100) * (100.2/100) * (99.4/100) * (99.8/100) * (100.5/100) * (101.0/100) * (101.3/100) * (100.9/100) * (101.3/100) * (101.0/100) * (101.7/100) * (100.7/100) * (101.3/100) * (100.2/100) * (100.1/100) * (99.8/100) * (101.2/100) * (100.9/100) * (100.8/100) = 116.7 %. Тому сума інфляційних втрат за вказаний період становить: 28396.66 грн. х (116.7 % / 100%) - 28396.66 грн. = 4742.24грн. Розрахунок трьох процентів річних від простроченого грошового зобов`язання здійснюється за наступною формулою: сума заборгованості х (3 / 100) х (кількість днів прострочки/ (кількість днів у році), отже за період з 19.03.2019 - 31.12.2019 кількість днів прострочки становить 288, а сума 3% річних -672.18грн., за період з 01.01.2020 - 31.12.2020 кількість днів прострочки становить 366, сума 3% річних -851.90грн., 01.01.2021 - 06.12.2021 кількість днів прострочки становить 340, відповідно сума 3% річних-793.55грн., загальна сума 3% річних за цей період становить 2317.63грн. (672.18грн.+ 851.90грн.+ 793.55грн.= 2317.63грн.). Отже, крім загальної суми заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також інфляційні витрати у розмірі 4742.24грн. та 3% річних у розмірі 2317.63грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати по справі складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2270 грн. За подачу апеляційної скарги позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3405 грн. Позовні вимоги задоволені судом в на 75%. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 4256,25 грн. Під час розгляду справи позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, орієнтований розмір яких становить 10 782,50грн. Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ст. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 зазначеної норми права встановлено, що представництво це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Згідно ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Бадах С.М. на підставі договору про надання правничої допомоги № 11/05 від 11 травня 2021р., п.3.1 та 3.2 якого зазначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги визначається сторонами у додатку №1 до цього договору, а при визначенні розміру послуг враховується обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення, ступінь складності правових питань, що стосуються доручення, важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливості та додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення, кваліфікація, професійний досвід адвоката та інше (а. с. 25-26). Відповідно до додатку №1 до зазначеного договору вартість однієї години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати. Згідно попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, до нього включені: первинна консультація та ознайомлення з матеріалами кредитної справи- 2 год.; вивчення нормативно-правової бази, підготовка шляхів вирішення, зустріч з представником ТОВ «ФК «ПРАЙМ АЛЬЯНС»-3,5год.; підготовка позовної заяви- 4 год., участь у судовому засіданні -2 год. Вартість однієї години роботи адвоката становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1135грн. Згідно діючого законодавства саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Так, відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов своє втілення також у положеннях частин 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020р. у справі № 755/9215/15-ц. При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Бадах С.М. колегією суддів враховується пов`язаність їх з розглядом справи. Слід зазначити, що п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд за власною ініціативою позбавлений можливості вирішувати питання щодо співмірності та розумності судових витрат, які не оспорюються ним. Однак, при вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Бадах С.М. колегією суддів враховується пов`язаність їх з розглядом справи, а також те, що згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За такого витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених позовних вимог (75%). При цьому не підлягають задоволенню взагалі вимоги про стягнення витрат за участь у судовому засіданні 2 год. (1135х2=2270грн), так як справа розглядалася без виклику сторін. Отже розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 6384,40 грн.(10782,50- 2270)/1005х75%=6384,40). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (МФО-300346, код ЄДРПОУ 41677971,р/р НОМЕР_2 в АТ «Альфа Банк», місце знаходження 04053, м. Київ, вул. Січових стрільців,77) заборгованість за кредитним договором №2010238424 від 12 січня 2015р. у сумі 28396грн. 66 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28392грн. 40коп. та заборгованості за процентами у розмірі 4,26 грн., а також інфляційні витрати у розмірі 4772грн.24коп., 3 відсотки річних у розмірі 2317грн.63 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 6384грн.40коп. та судовий збір у розмірі 4256грн.25 коп. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 28 квітня 2023 року