Постанова 4855 № 320/6237/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6237/20 Головуючий у І інстанції - Горобцова Я.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС в Київській області, в якій просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 58579-17, прийняте Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 15709-13, прийняте Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 № 0034535602 про нарахування штрафних санкцій, прийняте Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті всупереч норм Податкового кодексу України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 58579-17, прийняте Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 15709-13, прийняте Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 № 0034535602 про нарахування штрафних санкцій, прийняте Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління ДПС у Київській області зазначає, що винесені податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства України. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період 2015 - 2018 роки за ОСОБА_1 були зареєстровані наступні транспортні засоби: - автомобіль марки BMW 730D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з об`ємом циліндрів двигуна 2993 куб.см., 2016 року випуску, дата першої реєстрації - 27 липня 2016 року (знятий з обліку 13.03.2018); - автомобіль марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з об`ємом циліндрів двигуна 2993 куб.см., 2015 року випуску, дата первинної реєстрації 27.08.2015 року (знятий з обліку 22.02.2018 року). 15.06.2018 Ірпінським управлінням ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0034535602, яким до Позивачки застосовано штрафні санкції у розмірі 20 % за затримку на 611,173 календарних днів сплати фізичною особою грошового зобов`язання в сумі 10000,00 грн. Згідно доданого розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 0034535602 від 15.06.2018, штрафні санкції застосовано за невчасну сплату сум транспортного податку за податковими повідомленнями-рішеннями № 58579-17 від 29.06.2016 та № 15709-13 від 30.06.2017. Так, 29.06.2016 Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 58579-17, яким Позивачці визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000 грн. Крім того, 30.06.2017 ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 15709-13, яким Позивачці визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 25000 грн. Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями Відповідача, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 58579-17, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов`язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року, у зв`язку з чим стягнення транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000 грн є необґрунтованим, а отже податкове повідомлення-рішення № 58579-17 від 29.06.2016 є протиправними та підлягає скасуванню. Крім того, відповідно до опублікованого на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України https://www.me.gov.ua/ переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, вбачається, що BMWХ5, з об`ємом двигуна 3,0 , типом палива - дизель можуть бути оподатковані якщо рік випуску (включно) транспортного засобу складає до 2 років. Так, транспортний засіб ОСОБА_1 станом на 2017 рік не підпадав під перелік легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, а отже винесення податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 року № 15709-13 є необґрунтованим, а тому воно є протиправними та також підлягає скасуванню. З урахуванням вищезазначених обставин та того, що податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 58579-17, від 30.06.2017 № 15709-13, на підставі яких було застосовано штрафні санкції за їх несвоєчасну сплату, визнано протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 № 0034535602 є похідним від інших, воно також є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України). З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, яким внесені зміни до низки нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері оподаткування. Вказаним Законом, зокрема, запроваджено транспортний податок як різновид податку на майно. Згідно із пунктом 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону № 71-VIII, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Відповідно до пункту 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення. Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим). Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок. Таким чином, із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону № 71-VIII набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку. При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік. Плановим, відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України, є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради. Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік. Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою. При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону № 71-VIII, а так само обов`язковість для місцевих рад впровадити транспортний податок, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено пунктом 10.2 ст. 10 ПК України. Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків. Вказане вбачається також з пункту 4 Прикінцевих положень Закону № 71-VIII, в якому органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Отже, Прикінцеві положення Закону № 71-VIII рекомендували встановити місцевим радам транспортний податок на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку. Таким чином, навіть прийняті на рекомендацію Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України. Відповідно до пункту 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, а тому рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню. Враховуючи вищезазначене, період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов`язку встановити транспортний податок. Разом з тим, плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити транспортний податок лише на 2016 рік, а не на 2015 рік. Таким чином транспортний податок міг справлятися не раніше 2016 року. Як вбачається з податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 58579-17, податковим періодом, за який Позивачці нараховано транспортний податок з фізичних осіб є 2015 рік. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов`язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року, податкове повідомлення-рішення № 58579-17 від 29.06.2016 про стягнення транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік на суму 25 000 грн, прийняте Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується колегія суддів. Аналогічна права позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі № 822/2206/16, від 08 березня 2023 року у справі № 820/2105/17. Щодо податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 15709-13, колегією суддів зазначено наступне. Відповідно до підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. Базою оподаткування у відповідності до підпункту 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України). Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (підпункт 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України). За змістом підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності. Згідно з підпунктом 267.6.6 пункту 267.6 статті 267 ПК України за об`єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. У разі спливу п`ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п`яти років (підпункт 267.6.7 пункту 267.6 статті 267 ПК України). Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України встановлено, що згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 ПК України). Відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Згідно з п.п.266.10.2 цієї статті, у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. З аналізу наведених вище положень статей 54 та 267 ПК України вбачається, що контролюючий орган дійсно зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов`язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов`язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав. Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 20 червня 2022 року у справі № 826/15940/18 дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення. Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку з транспортного податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання. Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 № 1791-VIII, який набрав чинності 1 січня 2017 року, внесені зміни до ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком. Так, згідно з вимогами п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (у редакції Закону від 20.12.2016 № 1791-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Враховуючи те, що Законом України № 1791-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також те, що його ставка не змінювалась, з 1 січня 2017 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старіше п`яти років, середньо ринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати. Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII мінімальна заробітна плата з 01.01.2017 становила 3200 грн. Отже, об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році є легкові автомобілі не пізніше 2013 року випуску, середньо ринкова вартість яких станом на 1 січня 2017 р. становить не менш 1200000 грн (3200 грн х 375 розмірів мінімальної заробітної плати). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за ОСОБА_1 був зареєстрований, зокрема транспортний засіб марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з об`ємом циліндрів двигуна 2993 куб.см., 2015 року випуску, дата первинної реєстрації 27.08.2015 року (знятий з обліку 22.02.2018 року). Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 15709-13, податковим періодом, за який Позивачці нараховано транспортний податок з фізичних осіб є 2017 рік. Згідно з п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України середньо ринкова вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Відповідно до опублікованого на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України https://www.me.gov.ua/ переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 (звітного) року, вбачається, що BMW Х5, з об`ємом двигуна 3,0, типом палива - дизель можуть бути оподатковані якщо рік випуску (включно) транспортного засобу складає до 2 років. Оскільки рік випуску належного Позивачці транспортного засобу марки BMW Х5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з об`ємом циліндрів двигуна 2993 куб.см. - 2015 (дата первинної реєстрації автомобіля 27.08.2015), вказаний автомобіль є об`єктом оподаткування лише у 2015 та 2016 роках. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування Позивачці податкового зобов`язання з транспортного податку за 2017 рік є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 30.06.2017 № 15709-13 є також протиправним та підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки податкові повідомлення-рішення від 29.06.2016 № 58579-17, від 30.06.2017 № 15709-13, на підставі яких було застосовано штрафні санкції за їх несвоєчасну сплату, визнано протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 № 0034535602 є похідним від інших, воно також є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління ДПС у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко