Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/30821/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/30821/21 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.В. Собківа Я.М. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області (далі - відповідач, ЦМУ ДМС у місті Києві та Київській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29 липня 2021 року про скасування рішення Управління ДМС України у Київській області від 18 жовтня 2016 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підстави для припинення громадянства є вичерпними, а позбавлення громадянства в інший спосіб є неприпустимим. Підстави, зазначені в оспорюваному рішенні, не підпадають під перелік підстав для припинення громадянства України, визначений Законом, а тому прийняте рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року даний адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що при поданні документів на оформлення громадянства позивачем були надані всі фактичні відомості, які вимагалися законодавством на той час. Не повернення паспорта громадянина російської федерації до уповноважених органів цієї держави по своїй суті не являється наданням свідомо неправдивих відомостей під час оформлення громадянства України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що позивачем не доведено наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, наполягав на його законності, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Наполягав, що позивач не повернув національний паспорт громадянина російської федерації та продовжував його використовувати для перетину кордону. В судовому засіданні, призначеному на 07 березня 2023 року, розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з його поганим самопочуттям через перенесену операцію та задоволено його. Представник позивача в судове засідання не з`явивсся. Призначено наступне судове засідання на 21 березня 2023 року. В судове засідання 21 березня 2023 року ані позивач, ані його представник до суду не з`явилися. Колегією суддів заслухано представника відповідача та ухвалено перенести розгляд справи у зв`язку з необхідністю заслуховування пояснень позивача чи його представника. Призначено наступне судове засідання на 25 квітня 2023 року. В судовому засіданні 25 квітня 2023 року позивач клопотав про відкладення справи у зв`язку з тим, що його адвокат хворіє. Колегія суддів відхилила дане клопотання через його не підтвердження жодними доказами, а також з огляду на необхідність незатягування розгляду справи. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Управління ДМС України в Київській області від 18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 видано довідку № 4144 про те, що останній з 18 жовтня 2016 року набув громадянство України на підставі частини 1 статті 8 закону України "Про громадянство України". Вказана довідка видана до паспорта НОМЕР_1 від 30 грудня 2013 року і є підставою для оформлення паспорта громадянина України. Відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 змінив ім`я, про що 12 липня 2019 року складено відповідний актовий запис №

125. Прізвище, власне ім`я, по батькові після державної реєстрації зміни імені: ОСОБА_1 . 22 липня 2019 року ОСОБА_1 документовано паспортом громадянина України № НОМЕР_3 (орган видачі 8027). На підставі подання Білоцерківського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 16 червня 2021 року про скасування рішення про оформлення набуття громадянства 29 липня 2021 року Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення УДМС в Київській області від 18 жовтня 2016 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у зв`язку з тим, що відносно громадянина ОСОБА_1 надійшла інформація територіального органу ДМС про те, що він подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вважаючи, що з наведеної підстави відповідач не мав права приймати рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення паспорту громадянина російської федерації до уповноважених органів російської федерації та будучи громадянином України продовжив користуватись правами громадянина російської федерації, перетинаючи державний кордон України на підставі паспорту громадянина російської федерації. Наведені обставини свідчать про набуття ОСОБА_1 громадянства України шляхом обману. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). За визначенням статті 1 означеного Закону № 2235-III: громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Згідно статті 6 Закону № 2235-III громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. За ч.1, п. 1-2 ч. 2 статті 9 Закону України "Про громадянство України" іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України; 2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов`язання припинити іноземне громадянство (для іноземців). Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство (підданство) цих держав. Іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. 3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років; 4) отримання дозволу на імміграцію; 5) володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови; 6) наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Іноземці із числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". За пунктом 24 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215, у редакції, чинній на момент набуття позивачем громадянства України) для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка народилася до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент народження особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає: а) заяву про набуття громадянства України за територіальним походженням; б) дві фотокартки (розміром 35 х 45 мм); в) один із таких документів: - декларацію про відсутність іноземного громадянства - для осіб без громадянства; - зобов`язання припинити іноземне громадянство - для іноземців. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Подання зобов`язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами (підданими) держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства (підданства) цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави, або якщо міжнародні договори України з іншими державами, громадянами яких є іноземці, передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; - декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує надання особі статусу біженця чи притулку в Україні, - для іноземців, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні; - декларацію про відмову особи, яка є громадянином Російської Федерації і зазнала переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності, від іноземного громадянства разом із документом, що підтверджує переслідування через політичні переконання (довідка Міністерства закордонних справ України, дипломатичного представництва чи консульської установи України, видана в установленому Кабінетом Міністрів України порядку), - для іноземців, які є громадянами Російської Федерації та зазнали переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності; - заяву про зміну громадянства - для іноземців, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України; г) копію свідоцтва про народження або інший документ, що підтверджує факт народження особи на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Пунктом 119 Порядку №215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно до статті 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Згідно пункту 88 Порядку № 215 для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону територіальними органами Державної міграційної служби України, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка територіального органу Державної міграційної служби України, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація територіального органу Державної міграційної служби України про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону). Абзацом 11 пункту 92 Порядку № 215 передбачено, що до повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону. З аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що рішення про оформлення набуття громадянства України може бути скасовано міграційним органом за наслідком встановлення факту подання заявником неправдивих відомостей або фальшивих документів, а також приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Вказані обставини, як вірно зазначено судом першої інстанції, повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Крім того, на переконання колегії суддів, для правильного вирішення питання про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, встановленню підлягають також факти, що підтверджують провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України. З матеріалів справи вбачається, що до заяви про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням позивачем було додано зобов`язання припинити іноземне громадянство. Однак, позивач не повернув національний паспорт громадянина російської федерації та продовжував його використовувати для перетину кордону. Так, з наявної в матеріалах справи копії справи № 21-68/2021 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 вбачається, що у ній міститься роздруківка з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули кордон" у період з 12 червня 2016 року по 12 червня 2017 року. Відповідно до вказаних відомостей ОСОБА_1 при перетині кордону використовував паспорт російської федерації № НОМЕР_1 , зокрема: 21 вересня 2016 року - в`їзд (пункт перетину Бориспіль - D); 22 вересня 2016 року - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D); 14 листопада 2016 року - в`їзд (пункт перетину Бориспіль - D); 15 листопада 2016 року - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D); 18 січня 2017 року - в`їзд (пункт перетину Бориспіль - D); 19 січня 2017 року - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D); 14 липня 2017 року - в`їзд (пункт перетину Бориспіль - D); 22 вересня 2017 року - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D); 07 лютого 2018 року - в`їзд (пункт перетину Бориспіль - D); 09 лютого 2018 року - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D); 28 травня 2018 року - в`їзд (пункт перетину Бориспіль - D); 02 червня 2018 року - виїзд (пункт перетину Бориспіль - D); 17 листопада 2018 року - в`їзд (пункт перетину Ягодин); 10 січня 2019 року - виїзд (пункт перетину Нові Яриловичі). Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення паспорту громадянина російської федерації до уповноважених органів російської федерації та, будучи громадянином України, продовжив користуватись правами громадянина російської федерації, перетинаючи державний кордон України на підставі паспорту громадянина російської федерації. У свою чергу, такі обставини свідчать про набуття ОСОБА_1 громадянства України шляхом обману. Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 08 вересня 2021 року по справі №640/33251/20. Позивач з даного приводу жодних спростувань чи заперечень в апеляційній скарзі не навів, протилежну позицію Верховного Суду не зазначив та не пояснив, чому вказана вище постанова касаційного суду не підлягає до застосування у розглядуваному спорі, підстав використання паспорту російської федерації не вказав. Натомість, як слушно зауважив суд першої інстанції, позивач, усвідомлюючи обов`язок повернення паспорту громадянина російської федерації до уповноважених органів російської федерації та відмови від громадянства російської федерації, свідомо та навмисно не вчинив відповідних дій щодо його повернення. Більш того, після зміни прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 , позивач неодноразово при перетині кордону використовував паспорт російської федерації № НОМЕР_1 , виданого на ім`я - ОСОБА_1 . Крім того, колегією суддів враховано, що 19 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14 грудня 2021 року № 1941-ІХ (далі - Закон № 1941-IX), яким, зокрема, змінено визначення незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) (стаття 1) та розширено підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України (стаття 21). Так, за новою редакцією статті 21 Закону України "Про громадянство України" рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства. Не може бути скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно особи, яка на момент прийняття такого рішення була неповнолітньою, недієздатною, крім випадків подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. А за новою редакцією статті 1 цього Закону незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Тобто, на даний час редакція закону передбачає невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства як пряму підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України. Колегія суддів зважила на посилання позивача на те, що попередня редакція вказаної норми до незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) відносила, зокрема, таке: якщо вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України. Відповідно до постанови уряду російської федерації від 11 листопада 2010 року № 889 "Про затвердження ставок консульських зборів, які стягуються посадовими особами за здійснення консульських дій" вартість оформлення заяви про вихід з громадянства РФ становить 65 доларів США, що станом на момент оформлення позивачем громадянства України у 2016 році становило не менше 1742 гривні, в той час як мінімальна заробітна плата в Україні складала 1600 гривень. Разом з тим, судова колегія вважає, що позивач як законослухняний громадянин мав усвідомлювати, що незавершення розпочатого процесу реалізації своїх прав через свідому і навмисну бездіяльність може призвести до певних негативних наслідків. Також суд врахував, що позивач не просто не виконав взяте на себе зобов`язання в декларації про відмову від іноземного громадянства, а й продовжував використовувати паспорт країни, від громадянства якої мав намір відмовитися, що прямо свідчить про його винну поведінку. Таким чином, оскаржуване рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 29 липня 2021 року про скасування рішення Управління ДМС України у Київській області від 18 жовтня 2016 року про оформлення громадянства України за територіальним походженням Верховця (Радзивілюка) С.А цілком відповідає вимогам Закону України "Про громадянство України", оскільки прийнято на підставі, прямо визначеній законом, а отже є правомірним та скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Решта доводів сторін не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апелянтів, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 27 квітня 2023 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Я.М. Собків