Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5237/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 квітня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/5237/22 Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції: 23.03.2023 року; Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Крусяна А.В. Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кодимської міської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 23.03.2022 року (згідно штемпелю на конверті) ОСОБА_1 звертався до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Кодимської міської ради Подільського району Одеської області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га для обслуговування господарських будівель та споруд - індивідуального гаражу з сараєм, розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати Кодимську міську раду Подільського району Одеської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га для обслуговування господарських будівель та споруд - індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправною бездіяльність Кодимської міської ради Подільського району Одеської області щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд - індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язав Кодимську міську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 15 лютого 2022 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.00361 га, для обслуговування господарських будівель та споруд - індивідуального гаражу з сараєм розташованого на прибудинковій території домоволодіння багатоквартирного будинку, за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене рішення суду набрало законної сили 27.09.2022 року та на відповідну заяву позивачу 09.11.2022 року видано виконавчий лист. 17.03.2023 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність Кодимської міської ради Подільського району Одеської області щодо належного виконання судового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року по справі №420/5237/22; прийняти рішення про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №420/5237/22 шляхом зобов`язання Кодимської міської ради Подільського району Одеської області подати суду звіт про виконання рішення суду у встановлений судом термін. Вказані вимоги обґрунтовані умисним не виконанням відповідачем суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили у цій адміністративній справі. Посилаючись на обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, та триваюче порушення відповідачем конституційних прав позивача, ігнорування будь-яких яких вимог державного виконавця стосовно виконання судового рішення, позивач наполягає на встановленні судового контролю за виконанням рішення суду міською радою. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю. Проаналізувавши положення статті 129-1 Конституції України, статті 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та, що наслідком неподання звіту суб`єктом владних повноважень чи його неврахування є застосування до керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Незважаючи на існування інституту судового контролю, саме виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень. Крім того, судом першої інстанції враховано, що Законом України від 24.03.2022 року №2145-XI, який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до Земельного кодексу України. Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (п.п. 5). З огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення заяви позивача щодо встановлення судового контролю. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статті 129-1 Конституції України, статтей 14, 370 КАС України і помилково не враховано імперативну форму обов`язковості судового рішення, яке набрало законної сили, та обов`язковість виконання рішення особою, визначеною судом. З огляду на положення статті 382 КАС України, наполягає на тому, що при вирішенні питання щодо встановлення судового контролю з`ясуванню підлягають як обставини, що свідчать про виконання судового рішення, так і причини, які перешкоджають у цьому. Одночасно, загальний порядок виконання судових рішень, передбачений Законом України «Про виконавче провадження», не позбавляє суд права встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Посилаючись на положення статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та встановлений у судовому рішенні, яке набрало законної сили в цій адміністративній справі, обов`язок відповідача прийняти відповідне рішення за результатом розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і не прийняття відповідного рішення міською радою до теперішнього часу, апелянт вказує на підтвердженість бездіяльності відповідача та наявність безумовних підстав для встановлення судового контролю у цій справі. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення Основного Закону кореспондуються із приписами частин 2, 3 статті 14 КАС України, згідно яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення щодо обов`язковості судових рішень містять норми статті 370 КАС України. Апеляційний суд враховує, що вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суд першої інстанції виходив з: протиправності бездіяльності відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою або розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки у власність. На момент звернення позивача до суду першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю адміністративна справа не містить доказів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, яке набрало законної сили. Обставини щодо фактичного виконання рішення суду у цій справі не підтверджуються і Витягом з протоколу від 23.02.2023 року Тридцятої сесії Кодимської міської ради восьмого скликання. Згідно даних засідання міської ради, за результатом голосування за проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 відповідної земельної ділянки Рішення не прийнято. Вищенаведене дає колегії суддів підстави вважати невиконаним судове рішення, яке набрало законної сили у цій справі. Апеляційний суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частинами 2, 3 вказаної статті адміністративного процесуального законодавства передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Згідно із частиною 7 цієї статті сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою. У частині 8 статті 382 КАС України передбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Таким чином, вказаними положеннями КАС України регламентовано право суду зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови, а саме невиконання рішення суду. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20липня 2004року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України. Фактичне (не у повному обсязі) не виконання рішення суду, що набрало законної сили, є достатньою правовою обставиною для застосування судом заходів судового контролю. Одночасно, застосування судового контролю згідно статті 382 КАС України є правом суду та не залежить від волевиявлення особи, яка звернулась за судовим захистом. Отже, приписи наведеної норми не містять застережень щодо процесуальної можливості суду встановити судовий контроль під час вирішення спору по суті чи після ухвалення судового рішення. Часових обмежень такого права суду вказана норма адміністративного процесуального права не містить. Разом з цим, слід зазначити, що у цій адміністративній справі судом не забезпечується судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку статті 287 КАС України, що вказує на помилковість висновків суду про неможливість розгляду по суті поданої заяви через необхідність завершення загального порядку примусового виконання рішень, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження». Також, вказуючи на положення Закону України від 24.03.2022 року №2145-XI, суд першої інстанції помилково надав у такий спосіб правову оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень, яке на виконання судового рішення прийнято не було. Отже, колегія суддів вважає, що сам факт не виконання рішення суду на момент звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України підтверджує обставини для встановлення судом судового контролю в адміністративній справі. З огляду на викладене, оскільки висновки суду не відповідають нормам процесуального законодавства та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню із прийняттям нового судового рішення. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким встановити Кодимській міській раді Подільського району Одеської області строк в тридцять днів з дня одержання даної ухвали для подання до суду першої інстанції звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року по справі №420/5237/22. Направити справу №420/5237/22 до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду звіту Кодимської міської ради Подільського району Одеської області в порядку, передбаченому статтею 382 КАС України. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв