Постанова 4854 № 420/4062/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4062/22 Категорія: 109020000 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В. Місце ухвалення: м.Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. при секретарі Піть І. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої на території АДРЕСА_1 , рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову в наданні дозволу; - зобов`язати Одеську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуальних гаражів, розташованої на території АДРЕСА_1 , та прийняти відповідне рішення згідно зі статтею 118 Земельного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог зазначається, що вона 08.01.2022 року звернулась до Одеської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га, для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території АДРЕСА_1 . 01.02.2022 року Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради листом №01-26/40 повідомив позивача, що за результатам розгляду її заяви ним буде в подальшому направлений запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для розгляду питання відповідності місця розташування об`єкту вимогам законів України, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси. Однак Одеською міською радою у строк, встановлений ст.118 Земельного кодексу України, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у наданні такого дозволу прийнято не було, з огляду на що позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Одеської міської ради (65026, м.Одеса, площа Думська, 1) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо неприйняття у встановлений законом спосіб рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.01.2022 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2022 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території АДРЕСА_1 та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до положень, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду. Стягнуто з Одеської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 992,40 грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої Одеська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначається, що Одеська міська рада, як колегіальний представницький орган, на своїх пленарних засіданнях сесій здійснює розгляд виключно проектів рішень, складених за результатом розгляду відповідних клопотань уповноваженим на це виконавчим органом міської ради у земельних правовідносинах Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради. Натомість на час звернення позивачки до суду жодного проекту рішення щодо надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою на розгляд пленарного засідання сесії не виносилось, з огляду на що Одеська міська рада була позбавлена можливості прийняття рішення з даного питання. Крім того, зазначив, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.10.2021 року у справі № 9901/191/19 зазначено, що невчинення відповідачем дій у передбачений законом строк не має характеру протиправної бездіяльності та не може бути визнане такою, оскільки обумовлене сукупністю обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій, а не безпідставним зволіканням чи небажанням їх вчиняти. Також посилаючись на постанови Верховного суду від 03.11.2021 року у справі № 480/3697/19 та від 12.08.2021 року у справі № 320/666/19 апелянт зазначив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливим є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Відповідно до ст. ст. 10, 12-2, 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», враховуючи рішення Ради суддів України від 24.02.2022 року № 09, наказом голови П`ятого апеляційного адміністративного суду № 9-до/с від 28.02.2022 року, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів та працівників суду у П`ятому апеляційному адміністративному суді в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи. З апеляційних скарг вбачається, що апелянти просять розгляд справи проводити за їх участю, а тому розгляд справи призначено у режимі відеоконференції. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 08.01.2022 року ОСОБА_1 направила на електрону адресу Одеської міської ради заяву про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території АДРЕСА_1 . До заяви позивачем було надано графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Зазначена заяву була отримана відповідачем 10.01.2022 року, що підтверджується матеріалами справи. За резолюцією першого заступника Одеського міського голови Кучука М.І. заява ОСОБА_1 була передана до розгляду ОСОБА_2 - директору Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради - уповноваженому виконавчому органу міської ради у галузі земельних правовідносин. Запит позивача було отримано Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради 12.01.2022 року. 01.02.2022 року листом №01-26/40 Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради повідомив позивача, що за результатам розгляду її заяви ним буде в подальшому направлений запит до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради для розгляду питання відповідності місця розташування об`єкту вимогам законів України, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та плану зонування території (зонінгу) м. Одеси. Однак Одеською міською радою у строк, встановлений ст.118 Земельного кодексу України, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи відмову у наданні такого дозволу прийнято не було, з огляду на що позивач 21.02.2022 року звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Лише 22.02.2022 року Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради направив до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради запит із переліком громадян для надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок в м. Одесі на перевірку відповідності місця розташування земельних ділянок Генеральну плану м. Одеси, плану зонування території (зонінгу) м. Одеси та іншій містобудівній документації, серед яких була ОСОБА_1 29.04.2022 року Департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради направив Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради відповідь на його лист від 22.02.2022 року, в якому зазначив, що використання зазначеної позивачем на графічних матеріалах земельної ділянки по провулку Агрономічному для будівництва індивідуальних гаражів не відповідає Генеральному плану, зонінгу. Земельна ділянка розташована на території комунально-складських об`єктів в зоні КС-5 (зона розміщення об`єктів 5 класу санітарної класифікації із СЗЗ до 50 м), в санітарно-захисній зоні (СЗЗ) від промислових підприємств. Одним із переважних видів використання території зони КС-5 є розташування гаражів (паркінгів) з санітарно-захисною зоною до 50 м. Розташування земельної ділянки з видом цільового призначення - для будівництва індивідуальних гаражів, в межах зони КС-5 затвердженою містобудівною документацією, не передбачено. Вважаючи, що Одеською міською радою порушуються її законні права та інтереси, зокрема, право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність належним чином оформленого рішення Одеської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову в цьому у формі рішення свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, з огляду на що суб`єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність. Також для належного захисту порушених прав позивача, зобов`язав Одеську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2022 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території АДРЕСА_1 та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до положень, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду. Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (№280/97-ВР), Земельним Кодексом України. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Частиною 1 статті 38 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Згідно з ст.40 Земельного кодексу України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Відповідно до п. «б» ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України. Так, частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Згідно із ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами Закону № 280/97-ВР. Відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Право та порядок прийняття актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано приписами статті 59 вказаного Закону, згідно із частиною першою якої рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради (ч. 2 ст. 59 Закону). Отже, законодавцем чітко окреслено, що вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок вирішується повноважним органом місцевого самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, тобто вирішення цього питання належить до виключних повноважень Одеської міської ради. Результат розгляду земельного питання оформлюється розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення відповідної ради. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим. Частинами першою, п`ятою статті 46 Закону №280/97-ВР визначено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Як встановлено судом, в даному випадку позивач звернулась до Одеської міської ради із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території Одеської області, Одеського району, м. Одеси, провулок Агрономічний, водночас Одеською міською радою вказане клопотання розглянуто не було та з цього приводу будь-якого рішення відповідачем у справі не приймалось, незважаючи на законодавчо встановлений місячний строк розгляду такого клопотання. Більш того, як на час розгляду даної справи в суді першої інстанції та прийняття рішення у справі, так і на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано доказів розгляду Одеською міською рішення зави позивачки з приводу надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража та прийняття з цього питання відповідного рішення. В поданій апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, стверджував про те, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливим є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Апелянт також вказував на те, що невчинення відповідачем дій у передбачений законом строк не має характеру протиправної бездіяльності та не може бути визнане такою, оскільки обумовлене сукупністю обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне вчинення відповідних дій, а не безпідставним зволіканням чи небажанням їх вчиняти. В даному випадку відповідач вважає, що Одеською міською радою не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки її виконавчими органами не було у визначений законом строк та спосіб підготовлено проект відповідного рішення та не передано його на розгляд ради. З цього приводу колегія суддів звертає увагу на наступне: У постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №420/2427/20. В ході розгляду даної справи встановлено, що протягом деякого часу виконавчі органи відповідача здійснювали перевірку відомостей щодо земельної ділянки, яку бажає отримати позивач та ін. В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що не може бути виправданням допущеної Одеською міською радою протиправної бездіяльності щодо причин тривалої процедури узгодження відповідачем з Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради та Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради питання відповідності місця розташування запитуваної земельної ділянки вимогам законів та дотримання процедури візування. Суд зазначає, що питання внутрішньої взаємодії органу місцевого самоврядування зі своїми виконавчими органами під час розгляду заяв громадян про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є підставою для порушення відповідачем встановленого законодавцем місячного строку для розгляду таких заяв. Колегія суддів зазначає, що Земельний кодекс України не пов`язує вирішення відповідною міською радою питання про прийняття рішення за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою із фактом проходження проекту такого рішення в органах та підрозділах міської ради. Колегія суддів звертає увагу на те, що у пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). Наведене узгоджується із сталою практикою ЄСПЛ, яка знайшла своє відображення у справі «Звежинський проти Польщі», в якій Суд підкреслив, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти конкретно і дуже послідовно (рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок (пункт 73). В даному випадку Одеською міською радою не дотримано принципу «належного урядування», що призвело до того, що відповідач після отримання клопотання позивача не діяв вчасно та в належний спосіб. Зважаючи на зазначене та враховуючи те, що відповідачем протягом тривалого часу не виконано законодавчо встановленого обов`язку щодо розгляду протягом місяця поданого ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,01 га, для будівництва індивідуальних гаражів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно допущення Одеською міською радою, на яку покладено обов`язок щодо прийняття рішення, протиправної бездіяльності щодо неприйняття відповідного рішення по клопотанню позивача. Що стосується зобов`язання судом першої інстанції Одеську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.01.2022 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, яка розташована на території АДРЕСА_1 та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до положень, визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, з урахуванням висновків суду, колегія суддів зазначає наступне: Застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним. При цьому під ефективним засобом (способом) необхідний розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Зважаючи на обґрунтування позову, колегія суддів вважає, що його подання пов`язано із не розглядом Одеською міською радою у встановлений строк та порядок клопотання ОСОБА_1 від 08.01.2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,01 га для будівництва індивідуального гаража, а тому належним способом захисту порушених прав позивача буде, як вірно встановлено судом першої інстанції, саме зобов`язання відповідача розглянути вказане клопотання. Доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зважаючи на залишення без змін рішення суду першої інстанції, судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України розподілу не підлягають. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 червня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено та підписано 20 вересня 2022 року Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова