Постанова 4851 № 520/4557/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2023 р. Справа № 520/4557/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 09.09.2022 року у справі № 520/4557/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ОСОБА_2 , полковника поліції від 07.04.2022 року № 193 о/с, яким звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області; - поновити на посаді лейтенанта поліції ОСОБА_1 /0083122/, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області; - стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток, починаючи з дня, наступного після звільнення, 08.04.2022 року, до дня поновлення на роботі без урахування сум обов`язкових до сплати податків та внесків. - рішення прийняти до негайного виконання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 520/4557/22 позов залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 520/4557/22 скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуваний наказ про звільнення його зі служби є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий на підставі висновків службового розслідування, які ґрунтуються на обставинах, що не відповідають дійсності, та за недоведеності вчинення ним будь-якого дисциплінарного проступку. Наголошує, що одержання в ході службового розслідування пояснень від осіб шляхом опитування їх у телефонній розмові є неприпустимим. Крім того, звертає увагу на наявність розбіжності у таких поясненнях. Також наголошує, що твердження про те, що позивач мав намір застосувати зброю, ґрунтуються виключно на припущеннях, тримання руки на кобурі жодними нормативними актами не заборонено, а навпаки, позивач таким чином діяв згідно вимог Інструкції із заходів безпеки поводження зі зброєю, запобігаючи можливому витягуванні її сторонніми особами, оскільки представники територіальної оборони наблизилися до нього впритул. Також зазначає, що, як відповідачем, так і судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно констатовано про перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння, оскільки такі висновки не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а зроблені виключно на підставі пояснень представників територіальної оборони та поліцейських, та акту, яким було зафіксовано відмову позивача від проходження огляду. Разом з тим, вказує, що оскільки працівниками Красноградського РВП йому не було роз`яснено, в межах складання якого протоколу та з якою метою необхідне проведення такого огляду, враховуючи, що позивач не керував транспортним засобом під час його затримання, та не перебував на службі, між тим, акт про відмову складений щодо добровільного проходження медичного освідування (огляду у зв`язку з підозрою в перебуванні у стані сп`яніння на службі (роботі), то у позивача були об`єктивні підстави відмовитись від такого огляду. Також зазначає, що під час службового розслідування не досліджено та не враховано причин перебування позивача на вулиці м. Красноград у комендантську годину. Позивач повідомляв, що перебував з дружиною на вулиці у період дії комендантської години, оскільки вони заблукали по дорозі до тимчасового місця проживання, яке знаходилось у цьому ж місті, та переконаний, що зазначена обставина не може бути підставою для застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби в поліції. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно наказу начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі ГУНП в Харківській області) Володимира Тимошка №519 від 01.04.2022 року «Про призначення службового розслідування» 31.03.2022 року до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в Харківській області про те, що 31.03.2022 року з Красноградського РВП ГУНП в Харківській області надійшла інформація про те, що 31.03.2022 року приблизно о 21.45 год. у м. Красноград Харківської області, під час комендантської години, територіальною обороною було виявлено інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 який перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, поводив себе зухвало та погрожував вогнепальною зброєю як працівникам територіальної оборони так і працівникам Красноградського РВП ГУНП в Харківській області. Від проходження огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» та у КНП «Красноградська центральна районна лікарня» відмовився. За обставинами, викладеними у вказаній доповідній записці відносно позивача наказано призначити службове розслідування (а.с. 35-36). 06.04.2022 року за результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування, яким зазначено, що в ході проведення службового розслідування встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, що виразився у порушенні вимог: - п. 1, 2, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; - ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 статті 18, та ч. 4, 5, 6 статті 46 Закону України "Про Національну поліцію"; - п. 1 ч. 6 розділу І, п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70; - вимог ч. 1 ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану». На підставі викладеного дисциплінарною комісією ухвалено застосувати до позивача за вчинення дисциплінарного проступку дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 37-43). Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 07.04.2022 року №193 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с. 77 з.б.). Вважаючи вищевказаний наказ про звільнення від 07.04.2022 року №193 о/с протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як співробітник поліції, 31.03.2022 року перебував на території, де запроваджено комендантську годину без виданої перепустки, в стані алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції зазначив, що висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі. Вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII). Згідно частини 1 статті 8 Закону №580-VIIІ поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно пунктів 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII установлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), яким визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Нормами частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. За приписами пунктів 1, 2, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Згідно статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. В статті 14 Дисциплінарного статуту міститься визначення службового розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Відповідне службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893 (далі Порядок № 893) підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Згідно пункту 4 розділу 2 Порядку № 893 у наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо). У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. (ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту). Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень визначених ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Таким чином, підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльності, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Види дисциплінарних стягнень, перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту, застосовуються виходячи із обставин та характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини. Найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни є звільнення зі служби в поліції, як крайній захід дисциплінарного впливу. Пунктом 6 частини 1статті 77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивача зі служби в поліції звільнено на підставі пункту 6 частини 1статті 77 Закону №580-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підставою застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби став висновок службового розслідування, складений дисциплінарною комісією 06.04.2022 року про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог: - п. 1, 2, 6 ч. 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якими передбачено обов`язок поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; - ч. 1 ст. 8, п. 1, 2 ч. 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" якими передбачено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; та ч. 4, 5, 6 статті 46 Закону України "Про Національну поліцію" щодо застосування вогнепальної зброї; - п. 1 ч. 6 розділу І, п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом МВС України від 01.02.2016 №70, якими передбачено, що поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією; під час несення служби категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. - вимог ч. 1 ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» якою передбачено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території. Висновки службового розслідування ґрунтуються на тому, що в ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією установлено, що 31.03.2022 року до ГУНП в Харківській області надійшла доповідна записка УГІ ГУНП в Харківській області про те, що 31.03.2022 року з Красноградського РВП ГУНП в Харківській області надійшла інформація, що 31.03.2022 року приблизно о 21.45 год. у м. Красноград Харківської області, під час комендантської години, територіальною обороною було виявлено інспектора сектору патрульної поліції відділення поліції №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 , який перебував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, поводив себе зухвало та погрожував вогнепальною зброєю як працівникам територіальної оборони, так і працівникам Красноградського РВП ГУНП в Харківській області. Від проходження огляду на стан сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Drager» та у КНП «Красноградська центральна районна лікарня» відмовився. З метою з`ясування обставин події, були опитані представники територіальної оборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначено, що опитаний в телефонній розмові працівник територіальної оборони ОСОБА_3 пояснив, що 31.03.2022 року приблизно о 22.00 год. під час дії комендантського часу ним спільно з ОСОБА_4 здійснювалось патрулювання м. Красноград Харківської області в якості територіальної оборони, де було виявлено чоловіка разом з жінкою. Під`їхавши до даних громадян, не встигнувши вийти з автомобіля, вони констатували, що невідомий чоловік відразу назвав пароль і, не дочекавшись відгуку відповіді на нього, громадянин схопив свій пістолет та привів його у готовність, а саме дослав патрон до патронника. Вийшовши з автомобіля після дій невідомого громадянина, вони також дослали патрон до патронника та останньому назвали відгук відповідь на пароль. На вимогу пред`явити свої документи, невідомий надав посвідчення працівника поліції ОСОБА_1 , проте перевірити справжність його посвідчення не було можливості та останнього було відпущено. Через декілька хвилин проїжджав поруч наряд поліції Красноградського РВП, якому вони доповіли ситуацію, яка трапилась, та було прийнято рішення спільно з працівниками РВП знайти цю особу та перевірити його документи відповідними компетентними органами, які зможуть перевірити їх справжність. Проїхавши певну відстань вони разом з працівниками Красноградського РВП виявили ОСОБА_1 , під`їхали до нього та останній знову почав хапатись за пістолет та привів його у готовність, а саме дослав патрон до патронника. Працівники Красноградського РВП відреагували відповідно. У подальшому, після розмови ОСОБА_1 заховав зброю та прослідував з працівниками поліції для встановлення більш детальних обставин події. Зазначено, що опитаний в телефонній розмові представник територіальної оборони ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_3 . Вказано також, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що при спілкуванні з ОСОБА_1 було встановлено, що він перебував в стані алкогольного сп`яніння, від останнього з ротової порожнини відчувався запах алкоголю, а також при спілкуванні з ними та працівниками поліції останній поводив себе зухвало. Крім цього, ОСОБА_1 порушував комендантську годину. Вказано, що опитані інспектори ВРПП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області лейтенант поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та поліцейський капрал поліції ОСОБА_7 пояснили, що 31.03.2022 близько 21:45 під час несення служби на території м. Красноград до них під`їхали працівники територіальної оборони та повідомили про підозрілого чоловіка, який перебував на вулиці під час дії комендантської години, представлявся працівником поліції, поводив себе підозріло та мав при собі вогнепальну зброю. Під час відпрацювання вказаної інформації останнього було знайдено, він виявився працівником відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції ОСОБА_1 . Останній мав ознаки алкогольного сп`яніння та мав наміри застосувати свою вогнепальну зброю відносно поліцейських Красноградського РВП. ОСОБА_1 було доставлено до районного відділу поліції для з`ясування обставин, де йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, від чого він відмовився. У висновку також зазначено, що опитаний т.в.о. начальника відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_8 пояснив, що 31.03.2022 року лейтенант поліції ОСОБА_1 був вихідний після добового чергування та у цей день вирушив до м. Красноград до своєї родини. Зазначено, що згідно пояснень позивача 31.03.2022 року о 07.00 год. він закінчив добове чергування та поїхав разом з дружиною до м. Красноград до знайомих, які допомагають його родині. Дійсно перебував на вулиці у період дії комендантської години, оскільки заблукав по дорозі. Близько 19.45 у м. Красноград він та його дружина йшли з квартири знайомих до тимчасового місця проживання, яке знаходилось у цьому ж місті. Через деякий час вони були зупинені працівниками територіальної оборони, які поводили себе зухвало та погрожували автоматичною зброєю. Він привів свою табельну вогнепальну зброю у готовність та спитав працівників пароль. Почувши вірний відгук на пароль, він надав для ознайомлення своє службове посвідчення. Після того, як він надав своє службове посвідчення, його відпустили, проте через деякий час його зупинили працівники Красноградського РВП, які також поводили себе зухвало, стверджували, що він має ознаки алкогольного сп`яніння, та перебуває на вулиці під час дії комендантської години. Після цього його доставили до районного відділу поліції, де у нього відібрали особисті речі та табельну вогнепальну зброю. Також ОСОБА_1 зазначив, що спиртні напої він не вживав, проте вживав заспокійливі ліки. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння він відмовився, оскільки не бачив у цьому сенсу. У висновку констатовано, що позивач мав наміри застосувати свою вогнепальну зброю відносно працівників Красноградського РВП ГУНП в Харківський області лейтенантів поліції ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та капрала поліції ОСОБА_7 , за відсутності випадків, та підстав передбачених ч. 4 ст. 46 Закону України "Про Національну поліцію". Зазначено, що такі дії позивача свідчать про порушення ним вимог пункту 1 ч. 6 розділу І Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 року № 70, яким передбачено, що поліцейський, за яким закріплена вогнепальна зброя, зобов`язаний знати та точно виконувати вимоги, встановлені цією Інструкцією, та пункту 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції, згідно якого під час несення служби категорично забороняється вимикати запобіжник, досилати патрон до патронника, якщо в застосуванні чи використанні зброї немає необхідності. Також, у висновку зазначено, що розпорядженням Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року № 2В на території міста Красноград Харківської області була введена комендантська година з 20.00 до 06.00 год., та вказано, що лейтенант поліції ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» та у комендантську годину перебував на вулиці м. Красноград. У підсумку зазначено, що позивач діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чим порушив ч. 1 ст. 8 Закону № 580-VIII. Зазначено, що під час проведення службового розслідування обставин, які пом`якшують провину позивача, не встановлено, разом з цим зазначено, що вчинення позивачем дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння є обставиною, що обтяжує відповідальність (а.с. 37-43). В апеляційній скарзі позивач наголошує, що висновки службового розслідування ґрунтуються на обставинах, що не відповідають дійсності, із спотворенням наданих ним письмових пояснень, та ігноруванням пояснень поліцейського ОСОБА_5 , яким було показано, що позивач зброю у бойову готовність не призводив. Колегія суддів приймає такі доводи апеляційної скарги як обґрунтовані. Так, згідно наданих позивачем письмових пояснень від 01.04.2022 року ним було зазначено, що по дорозі додому до них з дружиною під`їхав автомобіль без розпізнавальних знаків, з якого почали виходити чоловіки у військовій формі, направляти на нього з дружиною автомати та приводити їх у готовність, на що позивач сказав пароль, однак відповіді не отримав, після чого він повторно назвав пароль, однак відповіді не було. Згідно ЗУ «Про Національну поліцію» він приготувався до можливої підстави застосування вогнепальної зброї (а.с. 50). Пояснення позивача не містять зазначення ним про те, що він приводив свою табельну вогнепальну зброю у готовність, як про це вказано у висновку службового розслідування. Згідно письмових пояснень лейтенанта поліції ОСОБА_5 в момент, коли поліцейські під`їхали до позивача та його дружини, у позивача був виявлений службовий ПМ в кобурі, на який він поклав руку. Його було попереджено про застосування вогнепальної зброї згідно статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», після чого він підняв руки догори. ОСОБА_5 зазначено, що при них позивач не приводив зброю у бойову готовність (а.с. 59). Також, у своїх поясненнях, лейтенант поліції Бондаренко В.В. зазначив, що під час перевірки позивача на дійсність служби в Національній поліції через декларацію, чинної декларації не було знайдено, та позивача було запрошено у приміщення Красноградського РВП для перевірки його у базі ІПНП. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність висновку службового розслідування про те, що позивач мав наміри застосувати свою вогнепальну зброю відносно працівників Красноградського РВП ГУНП в Харківський області лейтенантів поліції Бондаренка В.В., ОСОБА_6 та капрала поліції ОСОБА_7 , та про вчинення позивачем порушення вимог п. 1 ч. 6 розділу І, п. 2 ч. 6 розділу ІV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженою наказом МВС України від 01.02.2016 року №

70. Стосовно перебування позивача 31.03.2022 року на вулиці м. Красноград у комендантську годину, суд зазначає наступне. Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" яким постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено, у тому числі з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Розпорядженням начальника Харківської обласної військової адміністрації від 24.02.2022 року №2В (зі змінами) на території Харківської області, зокрема, у місті Красноград, введена комендантська година з 20.00 год. до 06.00 год. У висновку службового розслідування зазначено, що позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 17 Закон України «Про правовий режим воєнного стану», оскільки у комендантську годину він перебував на вулиці м. Красноград. Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» щодо сприяння діяльності військового командування та військових адміністрацій, встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території. Механізм здійснення заходів під час запровадження військовим командуванням разом із військовими адміністраціями (в разі їх утворення) або радами оборони Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, визначено Порядком здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 р. № 573 (далі Порядок №573). Згідно пункту 8 Порядку №573 на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Згідно підпункту 4 пункту 3 Порядку №573 перепустка - виданий комендатурою документ, що надає особам, зокрема тим, які керують транспортними засобами, дозвіл на перебування в певний період доби на території, де запроваджено комендантську годину. Згідно пункту 11 Порядку №573 контроль за дотриманням особами комендантської години та спеціального режиму світломаскування здійснюється патрулями, які підпорядковуються коменданту. Згідно пункту 16 Порядку №573 патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право: 1) затримувати і доставляти в органи або підрозділи Національної поліції осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення; 2) перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться; 3) вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції; 4) тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби; 5) входити (проникати) на територію та у приміщення підприємств, установ і організацій, у житлові та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать особам, під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю чи здоров`ю осіб; 6) використовувати із службовою метою засоби зв`язку і транспортні засоби, що належать особам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям, за винятком транспортних засобів іноземних консульських установ чи представництв міжнародних організацій, для запобігання вчиненню кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, або для доставки до лікувальних закладів осіб, які потребують медичної допомоги, проїзду до місця злочину; 7) застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби. Пунктом 8 Порядку №573 передбачено, що особи, які вчинили кримінальні та адміністративні правопорушення, затримуються в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення. Як зазначено у висновку службового розслідування, працівниками територіальної оборони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (із зазначенням про те, що останнім надано аналогічні пояснення) зазначено, що на вимогу пред`явити документи, позивач надав посвідчення, де було зазначено, що він є працівником поліції, проте перевірити справжність його посвідчення не було можливості та останнього було відпущено (а.с. 83). Згідно письмових пояснень т.в.о. начальника відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області підполковника поліції Лісоівана Б.М. ним зазначено, що 31.03.2022 року з його дозволу, позивач після зміни з добового нагляду виїхав до міста Красноград до своєї родини, щоб доставити їм речі, та вказав, що позивач фактично був вихідним. Позивачем неодноразово наголошено на тому, що перебував з дружиною на вулиці у період дії комендантської години, оскільки вони заблукали по дорозі до тимчасового місця проживання, яке знаходилось у цьому ж місті. Надаючи оцінку вищевказаним обставинам в контексті перевірки наявності в діях/бездіяльності позивача дисциплінарного проступку та підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за порушення службової дисципліни та присяги, колегія суддів враховує, що, як вказувалось вище, у відповідності до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Сутність дисциплінарного проступку полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Під вчинками, що підривають авторитет працівника Національної поліції, розуміються протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою, у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника, що мають бути доведені у визначеному порядку. Самого лише посилання на загальні вимоги Дисциплінарного статуту, Присяги працівника поліції та Правил етичної поведінки поліцейських недостатньо для належного обґрунтування рішення про застосування найсуворішого з усіх видів дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби. Необхідно конкретизувати кваліфікацію установленого порушення поліцейським вказаних вимог шляхом чіткого визначення у чому саме полягає таке порушення. Аналогічні висновки були наведені Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2022 року у справі № 480/9492/20. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, погодившись з висновками службового розслідування про порушення позивачем службової дисципліни та присяги, залишив поза увагою та не надав оцінки тому, чи містить висновок службового розслідування зазначення про те, у чому конкретно полягало вчинення позивачем дисциплінарного проступку, з огляду на саме лише перебування його з дружиною на вулиці у комендантську годину, в чому полягала протиправність таких дій позивача, невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни, шкідливих наслідків, причинного зв`язку між ними, а також в чому полягав у даному випадку підрив авторитету Національної поліції України. Між тим, колегія суддів зазначає, що висновок службового розслідування такої інформації не містить. Водночас, з огляду на встановлені у цій справі обставини та зміст рішення службового розслідування, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку. Зазначення у висновку службового розслідування, з яким погодився суд першої інстанції, про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння, із зазначенням про те, що це є обставиною, яка обтяжує відповідальність позивача, також є необґрунтованим, оскільки такі посилання не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути покладені в основу висновку службового розслідування ані у контексті вчинення дисциплінарного проступку, ані слугувати обставиною, яка впливає відповідальність особи. При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово наголошено позивачем, та не спростовано відповідачем, працівниками Красноградського РВП не було роз`яснено позивачеві з якою метою/в рамках яких процесуальних дій виникла необхідність у проведенні його огляду на стан сп`яніння, враховуючи, що позивач не керував транспортним засобом, та не перебував на службі, що зокрема підтверджується поясненнями т.в.о. начальника відділення поліції № 1 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області підполковника поліції Лісоівана Б.М. який зазначив, що позивач був вихідним. Водночас акт співробітниками поліції складений про відмову позивача від добровільного проходження медичного освідування (огляду) у зв`язку з підозрою в перебуванні у стані сп`яніння на службі (роботі). З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у нього об`єктивних підстав та права відмовитись від проходження такого огляду. При цьому, колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 1 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07.11.2018 № 893 (далі Порядок № 893) проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. При цьому, згідно пункту 4 Розділу V Порядку № 893 службове розслідування, окрім наявності чи відсутності складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, має встановити ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. У відповідності до частин 1, 3 статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються зокрема, відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Колегія суддів зазначає, що всупереч зазначених вимог, висновок службового розслідування не містить відомостей про особу позивача, його попередню поведінку, ставлення до служби тощо. Між тим, позивачем наголошено про відсутність у нього будь-яких дисциплінарних стягнень, що відповідачем не спростовано. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Наведене у сукупності доводить неповноту, необ`єктивність та необґрунтованість проведеного відносно позивача службового розслідування. Оскільки під час розгляду справи висновки дисциплінарної комісії стосовно вчинення позивачем дисциплінарного проступку не знайшли свого підтвердження, зазначене доводить протиправність оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби № 193 о/с від 07.04.2022 року, і, відповідно, наявність підстав для його скасування. Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Вищенаведене відповідає сталій практиці Верховного Суду, зокрема висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 22.10.2019 по справі № 816/584/17, від 15.04.2020 по справі № 826/5596/17, від 19.05.2020 по справі № 9901/226/19. Враховуючи протиправність звільнення позивача з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУНП в Харківській області, колегія суддів приходить до висновку про необхідність поновлення позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. За правилами частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100). Відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи. Згідно з п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Отже, середній заробіток, у тому числі за час вимушеного прогулу, визначається шляхом множення середньоденної заробітної плати на кількість робочих/календарних днів. За змістом положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, для розрахунку як середньоденного, так і загального розміру середнього грошового забезпечення позивача, як поліцейського, належить використовувати не робочі, а календарні дні. Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду наведеними, зокрема, у постановах від 19 березня 2020 року у справі №360/4086/18, від 29 липня 2020 року у справі № 0540/9613/18-а, та від 25 листопада 2020 року у справі №160/2867/19. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Харківській області від 16.06.2022 року №32 про доходи позивача, кількість робочих днів згідно графіка роботи за два останні місяці роботи перед звільненням: у лютому 2022 року 28; у березні 2022 року

31. Нарахована заробітна плата у лютому 11788,94 грн., у березні 11642,55 грн. Середньоденна заробітна плата складає 397,14 грн. (а.с. 67). Період вимушеного прогулу позивача з 07.04.2022 року (день звільнення) по 27.04.2023 року (день ухвалення судового рішення про поновлення на посаді) становить 386 календарних днів. Відтак, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 07.04.2022 року по 27.04.2023 року становить 153 296,04 грн. (397,14 грн. Х 386 дні = 153 296,04 грн.) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з проведенням відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно частини 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясував та не дослідив істотні для правильного вирішення цієї справи обставини, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року у справі № 520/4557/22 скасувати. Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.04.2022 року № 193 о/с, яким звільнено зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області. Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.04.2022 року по 27.04.2023 року у сумі 153 296,04 (сто п`ятдесят три тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 04 коп. з проведенням відрахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко