Постанова Київський апеляційний суд № 755/13286/22

Справа № 755/13286/22 суддя в І-й інстанції Курило А.В. Провадження № 33/824/1855/2023 суддя в 2-й інстанції Фінагеєв В.О Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А Іменем України 17 квітня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 490197 від 12 грудня 2022 року ОСОБА_2 12 грудня 2022 року, близько 04 год. 00 хв., за місцем мешкання вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо дружини, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрито за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП поза розумним сумнівом недоведена. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду через неповне з`ясування обставин справи та ухвалити нове судове рішення, яким притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує про те, що місцевий суд не звернув увагу, що в матеріалах справи міститься рапорт інспектора СПДН ВП Дніпровського УП ГУНП в м. Києві - О. Бондарчука, з якого вбачається, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_2 близько 04 год. 30 хв. за адресою: АДРЕСА_2 відносно неї було вчинено домашнє насильство в сім`ї, що виражалося в словесних образах та погрозах фізичною розправою з нею, чим останній вчинив домашнє насильство психологічного характеру (а.с. 2). Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не дослідив її письмові пояснення (а.с. 30), з яких вбачається, що 12 грудня 2022 року чоловік ображав її, лаявся на неї, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй моральних страждань. Крім того, апелянт вказує, що внаслідок таких протиправних дій чоловіка відносно неї, остання змушена була звертатися за допомогою до Дніпровського районного центру служб для сім`ї, дітей та молоді, де отримувала консультації психологів та поради, оскільки погрози чоловіка були сприйняті нею реально і вона отримала стрес та побоювання за своє життя, а його образи завдали їй моральних страждань та переживань. Відтак, суд першої інстанції зазначених обставин справи не дослідив, а прийняв до уваги лише один протокол про адміністративне правопорушення, яким на думку суду не конкретизовано в чому саме виражалося домашнє насильство, а тому передчасно закрив провадження, не вбачаючи в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_3 , пояснення захисника ОСОБА_2 - адвоката Сініциної О.П., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Разом з тим, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України). Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. З матеріалів справи вбачається, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_2 , близько 04 год. 00 хв., за місцем мешкання вчинив домашнє насильство психологічного характеру щодо дружини - ОСОБА_1 . Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення, - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб. Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, або ж за наявності реальної можливості завдання такої шкоди. Поряд з тим, в протоколі зазначено, що ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини - ОСОБА_1 , тобто дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під психологічним насильством слід розуміти форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376, зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення». Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення. Разом з тим, особою, яка уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не конкретизовано в протоколі суті порушення, не зазначено зокрема, які конкретно умисні дії були вчинені ОСОБА_2 щодо дружини та наявні конкретні наслідки їх вчинення. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено будь-яких доказів, що дії, вчинені ОСОБА_2 , викликали у його дружини побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди фізичному чи психічному здоров`ю особи. Таким чином, зміст протоколу не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, у ньому не зазначено об`єктивної сторони вказаного правопорушення, а саме: в яких конкретних діях ОСОБА_2 полягало вчинення «насильства в сім`ї психологічного характеру», не зазначено про настання саме фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілій ОСОБА_1 . Відтак, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_2 не встановлена, а наявність конфліктних відносин між ним та його дружиною не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Висновки суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП ґрунтуються на підставі повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, доводами апеляційної скарги не спростовуються, а, відтак, підстави для скасування постанови відсутні. Керуючись ст. 245, ст. 280, 294 КУпАП, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 01 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.О. Фінагеєв