Ухвала КАС ВС № 1340/3904/18

УХВАЛА 26 квітня 2023 року м. Київ справа № 1340/3904/18 адміністративне провадження № К/990/11462/23 Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: судді-доповідача - Яковенка М. М., суддів - Дашутіна І. В., Блажівська Н. Є. перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1340/3904/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» до Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправною бездіяльність Городоцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо невиконання постанови Львівського окружного адміністративного суду по справі №813/299/17 від 20 квітня 2017 року та зобов`язати Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області внести до зворотнього боку інтегрованої картки платника податків ТОВ «Яблуневий Дар» з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відомості про відсутність податкового боргу по податкових повідомленнях-рішеннях № 0001063901/18627, №0001073901/18630 від 23 грудня 2014 року, а також внести до зворотнього боку інтегрованої картки платника податків ТОВ «Яблуневий Дар» відомості про сплату ТОВ «Яблуневий Дар» податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2016 року платіжними дорученнями № 6766 від 18 листопада 2016 року в сумі 208 000,00 грн. та сплату ТОВ «Яблуневий Дар» авансового внеску по податку на прибуток підприємств згідно декларації за ІІІ квартал 2016 року платіжними дорученнями № 7473 від 29 грудня 2016 року в сумі 46 400,00 грн. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року. залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позов задоволено частково: зобов`язано Городоцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області внести до зворотнього боку інтегрованої картки платника податків ТОВ «Яблуневий Дар» з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відомості про відсутність податкового боргу по податкових повідомленнях-рішеннях № 0001063901/18627, №0001073901/18630 від 23 грудня 2014 року, а також внести до зворотнього боку інтегрованої картки платника податків ТОВ «Яблуневий Дар» відомості про сплату ТОВ «Яблуневий Дар» податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2016 року платіжними дорученнями № 6766 від 18.11.2016 в сумі 208 000,00 грн. та сплату ТОВ «Яблуневий Дар» авансового внеску по податку на прибуток підприємств згідно декларації за ІІІ квартал 2016 року платіжними дорученнями № 7473 від 29.12.2016 в сумі 46 400,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 року у справі №1340/3904/18. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишено без задоволення, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1340/3904/18 залишено без змін. 30 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване рішення. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовлено. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1340/3904/18 залишено без руху, з установленням скаржникам строку для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження та докази дати отримання ухвал про повернення касаційної скарги та документ про сплату судового збору. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про продовження процесуальних строків та клопотання про поновлення процесуальних строків. Клопотання про продовження строку усунення недоліків мотивоване тим, що сплата судового збору відбудеться після надходження відповідного фінансування на рахунок скаржника. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Частина 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Надана скаржником виписка підтверджує наявність бюджетних асигнувань як на субрахунку 2800, так і на інших субрахунках. Однак, скаржник не надає доказів вжиття заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень, тобто відсутні докази того, що протягом нового строку судовий збір буде сплачено. Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк. У встановлений строк, наданий скаржнику для усунення недоліків, встановлений саме законом (ч. 3 ст. 332 КАС України), недоліки, які були підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто, а отже заява скаржника про продовження строку для усунення недоліків не підлягає задоволенню. Таким чином, заявник не усунув недоліки касаційної скарги, які стали підставною для залишення її без руху. Щодо поновлення строку на касаційне оскарження, Суд зазначає таке. У вказаному клопотанні податковий орган зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою, проте ухвалами Верховного Суду від 06 грудня 2022 року, від 28 грудня 2022 року, від 16 лютого 2023 року, касаційну скаргу було повернуто скаржнику. Наведені скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на наступне. Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже неодноразово реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 06 грудня 2022 року, від 28 грудня 2022 року касаційні скарги було повернуто на підставі ч. 4 ст. 328 КАС України. Водночас у своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд надавав роз`яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги. Звертаючись повторно до суду з касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які було вказано Верховним Судом, що свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги. Зважаючи на значний пропуск строку на касаційне оскарження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не можна вважати обґрунтованим. Так, невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення її скаржнику, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03). Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі. Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд звертає увагу на те, що факт перебування податкового органу в процесі реогранізації не може бути підставою для несвоєчасного подання касаційної скарги, оскільки податковий орган є суб`єктом владних повноважень, який має визначену штатним розписом чисельність працівників, а процесуальна дієздатність органу владних повноважень не пов`язана з конкретною службовою особою. Своєю чергою, негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними. На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1340/3904/18. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1340/3904/18. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач М. М. Яковенко Судді І. В. Дашутін Н. Є. Блажівська