Ухвала КГС ВС № 923/1138/21

УХВАЛА 27 квітня 2023 року м. Київ Справа № 923/1138/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі за позовом заступника керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, 2) фізичної особи - підприємця Лівшиця Дмитра Геннадійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії", про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити та повернути державне нерухоме майно, ВСТАНОВИВ: 13.04.2023 Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулося безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/1138/21. Перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Звертаючись із касаційною скаргою, Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права у зв`язку із застосуванням норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі наводить постанови Верховного Суду та Верховного суду України, які містять висновки, що, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови. Проте скаржник не наводить самі висновки, які, на його думку, не були враховані при ухваленні оскаржуваної постанови, та не зазначає норми (норм) права, щодо застосування якої (яких) не враховано висновки Верховного Суду та Верховного суду України. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду є недостатнім, оскільки у касаційній скарзі не наведені висновки Верховного Суду, які, на думку скаржника, не враховані судом апеляційної інстанції, та не зазначено норми (норм) права, щодо застосування якої (яких) не враховані висновки Верховного Суду. Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що посилання на постанову Пленуму Вищого господарського суду України не є підставою касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також скаржник зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, обґрунтовуючи це недослідженням доказів у справі. Водночас колегія суддів звертає увагу скаржника, що, оскаржуючи судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен зазначити, яке саме процесуальне порушення, передбачене частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу, призвело до прийняття незаконного судового рішення, та вказати, яким чином це порушення впливає на встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. У разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, скаржнику необхідно чітко зазначити, які саме докази не було досліджено судом апеляційної інстанції. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинули на прийняття оскаржуваного рішення. Таким чином, касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає касаційну скаргу. Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, звертаючись із касаційною скаргою, предметом касаційного оскарження визначило постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, яка ухвалена за наслідками перегляду рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/1138/21. Однак у прохальній частині цієї скарги просить суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, а рішення Господарського суду Херсонської області від 16.12.2021 залишити в силі. Однак таке рішення згідно з Єдиним державним реєстром судових рішень у справі № 923/1138/21 не ухвалювалось. За таких умов касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не відповідає вимогам пункту 6 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України щодо її змісту, оскільки скаржником неправильно зазначено судове рішення, яке він просить залишити в силі. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як установлено Верховним Судом, позовну заяву заступник керівника Херсонської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України подав у серпні 2021 року, її предметом є 2 вимоги немайнового характеру про: - визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 17.01.2020 № 1608-20-065, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та фізичною особою - підприємцем Лівшицем Дмитром Геннадійовичем; - зобов`язання фізичної особи - підприємця Лівшиця Дмитра Геннадійовича звільнити та повернути Міністерству освіти і науки України державне нерухоме майно - вбудовані приміщення загальною площею 269,4 мІ в будівлі їдальні за адресою: м. Херсон вул. Баку, 8, що перебуває на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу "Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії", вартістю 471 139,00 грн, шляхом підписання акту приймання-передачі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/1138/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/1138/21 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у касаційній скарзі просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, а рішення Господарського суду Херсонської області від 09.12.2021 у справі № 923/1138/21 залишити в силі. Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 9 080,00 грн, а саме 2 270,00 грн х 2 х 200 %, де 2 270,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Однак Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало. Натомість скаржник звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, яке мотивує тим, що Регіональне відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на момент звернення з цією касаційною скаргою обмежене бюджетним фінансуванням через введення на території України воєнного стану, а тому позбавлене можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, тому скаржник просить суд відстрочити його сплату. Умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати встановлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Верховний Суд при цьому зазначає, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18). Оскільки скаржник не належить до категорій осіб, визначених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі № 923/1138/21 не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, відсутні підстави для задоволення клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про відстрочення сплати судового збору. Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Регіональному відділенню Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі необхідно: - подати нову редакцію касаційної скарги, у якій слід уточнити вимоги касаційної скарги, а саме: правильно зазначити дату рішення суду першої інстанції, яке скаржник просить залишити в силі, а також навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали); - подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (9 080,00 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір". У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. Крім того, згідно зі статтею 291 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. Серед додатків до касаційної скарги містяться докази направлення учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів. Разом з тим, згідно з описом вкладення до цінного листа на ім`я Лівшиця Дмитра Геннадійовича зазначене відправлення надіслане за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як за змістом резолютивної частини оскаржуваної постанови адреса місцезнаходження фізичної особи - підприємця Лівшиця Дмитра Геннадійовича: АДРЕСА_2 . Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, передбачені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, Регіональному відділенню Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі необхідно належним чином виконати вимоги статті 291 Господарського процесуального кодексу України і надати суду докази надсилання копії касаційної скарги в новій редакції фізичній особі - підприємцю Лівшицю Дмитру Геннадійовичу на адресу його місцезнаходження, зазначену в резолютивній частині оскаржуваної постанови. Керуючись статтями 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 у справі № 923/1138/21 залишити без руху до 22.05.2023, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак