Ухвала КГС ВС № 910/1942/20

УХВАЛА 22 квітня 2021 року м. Київ Справа № 910/1942/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я., розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінед" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національного технічного університету "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", про визнання договору оренди укладеним, ВСТАНОВИВ: 07.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 (повний текст складено 01.03.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/1942/20, подана 30.03.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Проте касаційна скарга хоч і містить посилання пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить обґрунтувань і чіткого визначення, від якого саме висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та щодо застосування якої норми права, на думку скаржника, слід відступити. У касаційній скарзі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву викладено обставини справи № 910/1942/20, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі скаржником не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування. Також відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як установлено Верховним Судом, позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінед" подало у лютому 2020 року, її предметом є 2 вимоги немайнового характеру. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2020 установлено у розмірі 2 102,00 грн. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/1942/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 8 408,00 грн, а саме 2 102, 00 х 2 х 200 %, де 2 102,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, 2 - кількість вимог немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Однак Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву додало до касаційної скарги в якості сплати судового збору платіжне доручення від 26.03.2021 № 414 на суму 3 947,43 грн. Тобто судовий збір сплачено не в повному обсязі. Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Крім того, повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 складено 01.03.2021, тому останнім днем її оскарження, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, є 22.03.2021. Проте Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву подало касаційну скаргу 30.03.2021, тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги. Скаржник у касаційній скарзі просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження і зазначає, що копія оскаржуваної постанови апеляційної інстанції надійшла на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву 09.03.2021. На підтвердження викладеного Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву додало копію оскаржуваної постанови з відміткою про отримання, а саме вхідним штампом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 09.03.2021 № 2317. Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу. Нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачається автоматичного та безумовного поновлення строку на касаційне оскарження, у зв`язку з лише самим посиланням на дату отримання копії судового рішення. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази. Такими доказами можуть бути, зокрема, поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором у якому копія оскаржуваної постанови надійшла скаржникові або довідка відділення поштового зв`язку про дату отримання скаржником копії оскаржуваної постанови. Розглянувши клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави, викладені у ньому, є неповажними у зв`язку з відсутністю належних доказів на їх підтвердження. Вхідний штамп на копії оскаржуваної постанови, на який посилається скаржник як на доказ отримання постанови апеляційної інстанції, не є належним доказом отримання зазначеної постанови саме 09.03.2021. Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву необхідно: - зазначити передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги; - подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, а саме у розмірі недоплаченої суми 4 460,57 грн, за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір"; - навести інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву буде відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі № 910/1942/20 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 234, 288, 290, частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2020 у справі № 910/1942/20 залишити без руху до 17.05.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Багай Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак