Постанова 4875 № 917/92/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року м. Харків Справа №917/92/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., за участю секретаря судового засідання Ярош В.В., за участю представників: апелянта не з`явився; кредиторів не з`явився; розпорядника майна не з`явився; боржника не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Полтавської обласної ради в особі Управління майном обласної ради (вх.№441П/1) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2022 року у справі №917/92/21, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (61004, м.Харків, вул.Катерининська, буд.46, код ЄДРПОУ 21194014), до Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» (38751, Полтавська область, Полтавський район, с.Розсошенці, вул.Горбанівська, буд.2, код ЄДРПОУ 32986923), про відкриття провадження у справі про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.01.2022 року у справі №917/92/21 (повний текст підписано 31.01.2022 року, суддя Ореховська О.О.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (61004, м.Харків, вул. Катерининська, буд.46, код ЄДРПОУ 21194014) за №13-12/21/1 від 13.12.2021 року (вх.№14114 від 17.12.2021 року) (в редакції уточнення до клопотання за вх.№671 від 20.01.2021 року) задоволено частково. Заборонено боржнику - Полтавському обласному комунальному підприємству «Полтавафарм» (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд.2, код ЄДРПОУ 32986923) вчиняти без згоди розпорядника майна Приходька Д.В. будь-які дії щодо відчуження (в тому числі передачі на баланс) іншим будь-яким особам, установам, органам нерухомого майна боржника згідно інвентарного опису від 11.08.2021 року, що зареєстровано на праві господарського відання за Полтавським обласним комунальним підприємством «Полтавафарм». Перелік викладено у резолютивній частині ухвали. Ухвалено накласти арешт на рухоме майно боржника - ПОКП «Полтавафарм», перелік якого наведено у резолютивній частині ухвали. Відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» - арбітражного керуючого Приходька Д.В. за №01-28/359 від 16.12.2021 року (вх.№14171 від 20.12.2021 року - про зобов`язання Полтавської обласної ради як органу уповноваженого управляти ПОКП «Полтавафарм» вчиняти дії по поверненню в господарське відання майна підприємства- боржника) у повному обсязі. Полтавська обласна рада в особі Управління майном обласної ради з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилася та звернулася до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають істотне значення для справи, а також на невідповідність та передчасність висновків суду обставинам справи, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2022 року у справі №917/92/21. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та порушує права. На думку апелянта, накладення арешту на право користування та розпорядження майном, яке передане Полтавському обласному комунальному підприємству «Полтавафарм» у господарське відання, не є необхідним у демократичному суспільстві, нагальна суспільна потреба у такому втручанні відсутня; вказані обмеження є надмірними, а також, в даному випадку не дотримано розумної пропорційності між втручанням у право Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» та інтересами суспільства. Скаржник вважає, що згідно оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку щодо знаходження боржника у стані неплатоспроможності. Апелянт наполягає на тому, що відсутня необхідність арешту майна ПОКП «Полтавафарм», так як Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» засноване Полтавською обласною радою та відноситься до суб`єктів господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основу їх діяльності покладені інтереси територіальної громади. Підприємство має виконувати роботи та надавати послуги, які є необхідними для задоволення потреб територіальної громади, а наявність вищевказаного арешту перешкоджає і обмежує права та можливості надавати послуги. Апелянт також звертає увагу суду апеляційної інстанції щодо неправомірності відкриття провадження у справі про банкрутство. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної ради в особі Управління майном обласної ради на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2022 року у справі №917/92/21. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі; справу призначено до розгляду в судове засідання на 20.04.2023 року і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/92/21. Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 20.03.2023 року. Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4). Ухвала суду у даній справі була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим. Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Разом з тим представники учасників справи у судове засідання 20.04.2023 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзивів на апеляційну скаргу не надали. Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В ухвалі суду від 20.03.2023 року доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за відсутності представників учасників справи за наявними документами. У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та приписів законодавства про банкрутство, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. У провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа про банкрутство Полтавського обласного комунального підприємства «Полтавафарм» (далі - ПОКП «Полтавафарм», боржник), що порушена за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Лек» (далі - ТОВ «Фіто-Лек», ініціюючий кредитор) відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства. Так, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.02.2021 року заяву ТОВ «Фіто-Лек» про відкриття провадження у справі про банкрутство ПОКП «Полтавафарм» прийнято судом та призначено до розгляду в підготовчому засіданні. Також зазначеною ухвалою суду заборонено власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника - ПОКП «Полтавафарм» приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби. За результатами підготовчого засідання, згідно ухвали господарського суду від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі про банкрутство ПОКП «Полтавафарм», введено процедуру розпорядження майном боржника - ПОКП «Полтавафарм» та призначено розпорядником майна ПОКП «Полтавафарм» арбітражного керуючого Приходька Д.В. з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства. 17.12.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшло клопотання ініціюючого кредитора - ТОВ «Фіто-Лек» (за №13-12/21/1 від 13.12.2021 року (вх.№14114) про забезпечення вимог кредиторів у справі №917/92/21. У подальшому, до вказаного клопотання було подано уточнення за вх.№671 від 20.01.2022 року. Крім того, 20.12.2021 року до Господарського суду Полтавської області від розпорядника майна ПОКП «Полтавафарм» - арбітражного керуючого Приходька Д.В. надійшла заява (за №01-28/359 від 16.12.2021 року (вх.№14171 від 20.12.2021 року) про зобов`язання Полтавської обласної ради як органу уповноваженого управляти ПОКП «Полтавафарм», вчиняти дії по поверненню в господарське відання майна підприємства боржника. В обґрунтування клопотання ТОВ «Фіто-Лек» зазначало, що на виконання приписів Кодексу України з процедур банкрутства та на підставі наказу №29/1 про проведення інвентаризації від 01.06.2021 року розпорядником майна проведено інвентаризацію майнових активів ПОКП «Полтавафарм», зокрема, нерухомого та рухомого майна боржника, результати якої відображено в інвентарних описах. На запит ТОВ «Фіто-Лек» розпорядником майна арбітражним керуючим Приходьком Д.В. було надано інформацію стосовно проведеної інвентаризації майнових активів боржника, копії інвентарних описів від 11.08.2021 року, а також реєстр вимог кредиторів ПОКП «Полтавафарм» станом на 13.12.2021 року. З представлених розпорядником майна документів ініціюючим кредитором встановлено, що: - згідно інвентарного опису обсяг майна в розрізі будівель та споруд боржника становить 200 одиниць, балансовою вартістю 5304479,00 грн., фактична вартість не визначалась; - згідно інвентарного опису обсяг майна в розрізі транспортних засобів боржника становить 28 одиниць, первісною вартістю 2217347,76 грн., фактична вартість не визначалась; - згідно інвентарного опису обсяг майна в розрізі машин та обладнання боржника становить 1074 одиниці, балансовою вартістю 1777778,48грн, фактична вартість не визначалась; - згідно складеного розпорядником майна реєстру кредиторів вимог кредиторів ПОКП «Полтавафарм» станом на 13.12.2021 року загальна сума вимог кредиторів до боржника, визнаних Господарським судом Полтавської області у даній справі, становить 25080793,64 грн., з них вимоги першої черги, що у своїй більшості складаються з вимог працівників боржника по заробітній платі, складають 5343545,05 грн. ТОВ «Фіто-Лек» зазначало, що 10.12.2021 року на офіційному сайті Полтавської обласної Ради оприлюднене рішення №332, прийняте 09.12.2021 року на пленарному засіданні восьмої позачергової сесії восьмого скликання «Про передачу майна в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області на баланс, у господарське відання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація». Згідно з цим рішенням передано на баланс у господарське відання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація» нерухоме майно (за списком, доданим до рішення), що зареєстроване на праві господарського відання за боржником та щодо якого розпорядником майна складено інвентаризаційний опис та яке підлягає включенню до ліквідаційної маси у процедурі банкрутства боржника. Також, як зазначає ТОВ «Фіто-Лек», раніше, на офіційному сайті Полтавської обласної Ради було оприлюднене рішення №148, прийняте 09.04.2021 року на другому пленарному засідання четвертої сесії восьмого скликання «Про передачу майна ПОКП «Полтавафарм» в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області». Відповідно до зазначеного рішення, всупереч забороні, встановленій ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.02.2021 року у справі №917/92/21 та приписам ч.5 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, яка визначає, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про відчуження або обтяження майна боржника, в тому числі передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, Полтавська обласна рада вирішила передати з балансу ПОКП «Полтавафарм» нерухоме майно (за списком, доданим до рішення): - на баланс Управління майном обласної ради; - на баланс, в оперативне управління, як внесок до розміру статутного капіталу КП «Полтавським обласний центр екстреної; медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради»; - на баланс, в оперативне управління КВНЗ І рівня акредитації Полтавської обласної ради «Лохвицьке медичне училище»; - на баланс, в оперативне управління КЗ освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради; - на баланс, у господарське відання, як внесок до розміру статутного капіталу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». Крім того, як вказує ініціюючий кредитор, вказані рішення прийняті попри зареєстроване публічне обтяження номер запису 35787992, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51456220 від 04.03.2020 року, згідно з постановою про арешт майна боржника Полтавського районного ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 03.03.2020 року у виконавчому провадженні №61424559, обтяжувач: Полтавський районний ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми). ТОВ «Фіто-Лек» стверджує, що виведення засновником активів з балансу боржника з порушенням встановленої процедури банкрутства впливає на зменшення обсягу ліквідаційної маси ПОКП «Полтавафарм» та є обґрунтованою фактичною обставиною для звернення з клопотанням про забезпечення вимог кредиторів, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредиторів в процедурі банкрутства боржника, з яких лише першочергові вимоги по заробітній платі працівників боржника станом на 13.12.2021 року складають 5343545,05 грн. З урахуванням вищевикладеного, ТОВ «Фіто-Лек» з посиланням на ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, які визначають підстави забезпечення позову та заходи по забезпеченню позову, просило суд, з урахуванням уточнень до клопотання: - заборонити боржнику - ПОКП «Полтавафарм» вчиняти без згоди Господарського суду Полтавської області, у провадженні якого знаходиться справа №917/92/21 про банкрутство, будь-які дії щодо відчуження (в тому числі передачі на баланс) іншим будь-яким особам, установам, органам нерухомого майна боржника у кількості 183 (сто вісімдесят три) одиниці за переліком згідно інвентарного опису від 11.08.2021 року (за виключенням п.п. 18, 19, 58, 59, 60, 68, 83, 84, 85, 88, 89, 90, 102, 115, 116, 139, 151, 177), про що винести відповідну ухвалу; - накласти арешт на рухоме майно боржника - ПОКП «Полтавафарм»: транспортні засоби у кількості 28 (двадцять вісім) одиниць за переліком згідно інвентарного опису від 11.08.2021 року, та машини і обладнання у кількості 1074 (одна тисяча сімдесят чотири) одиниці за переліком згідно інвентарного опису від 11.08.2021 року, про що винести відповідну ухвалу. Згідно ст. 2 Кодексу України з питань банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Відповідно до ст. 6 Кодексу України з питань банкрутства щодо боржника - юридичної особи застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, санація боржника, ліквідація банкрута. Станом на момент винесення оскаржуваної ухвали, ПОКП «Полтавафарм» знаходилося у процедурі банкрутства на стадії розпорядження майном. Згідно ч.1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Так, матеріали справи свідчать, що ПОКП «Полтавафарм» засноване на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області, передане в управління Полтавській обласній державній адміністрації (Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації). Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник Підприємства - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради. Підприємство підзвітне та підконтрольне Полтавській обласній раді. Майно підприємства є спільною (комунальною) власністю територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і закріплюється за ним на праві господарського відання. Частиною ч.4 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення, зокрема, про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства; За приписами ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Отже, з аналізу ст.ст. 44 та 62 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство органи управління боржника не мають права приймати рішення, зокрема, про відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачу в заставу, внесення зазначеного майна до статутного капіталу іншого підприємства або господарського товариства, у тому числі і майна, належного йому на праві господарського відання. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи засновником боржника - Полтавською обласною радою 09.04.2021 року прийнято рішення за №148 «Про передачу майна ПОКП «Полтавафарм» в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області», яким вирішено передати з балансу ПОКП «Полтавафарм» нерухоме майно, яке було закріплене за ним на праві господарського відання на баланс інших юридичних осіб, а саме: 1) на баланс Управління майном обласної ради; 2) на баланс, в оперативне управління, як внесок до розміру статутного капіталу КП «Полтавський обласний центр екстреної; медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради»; 3) на баланс, в оперативне управління КВНЗ І рівня акредитації Полтавської обласної ради «Лохвицьке медичне училище»; 4) на баланс, в оперативне управління КЗ освіти Лубенський медичний фаховий коледж Полтавської обласної ради; 5) на баланс, у господарське відання, як внесок до розміру статутного капіталу ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго». У подальшому, 09.12.2021 року Полтавською обласною радою на пленарному засіданні восьмої позачергової сесії восьмого скликання прийнято рішення за №332 «Про передачу майна в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області на баланс, у господарське відання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація», яким вирішено передати майно (згідно додатку до рішення) з балансів Управління майном обласної ради, КП «Полтавський обласний центр екстреної, медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради», Комунального закладу освіти Лохвицького медичного Полтавської обласної ради, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» на баланс, у господарське відання до розміру статутного капіталу Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація»: При цьому, досліджуючи обставини справи та надані сторонами докази встановлено, що до складу майна, яке було передано на баланс Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація» входить у тому числі і майно ПОКП «Полтавафарм», передане з балансу підприємства згідно рішення «Про передачу майна ПОКП «Полтавафарм» в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області» №148 від 09.04.2021 року. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що за своїм змістом вказані вище дії засновника ПОКП «Полтавафарм» щодо передачі майна юридичної особи на баланс інших осіб, у тому числі як внесок до розміру статутного капіталу юридичних осіб, які вчинені після відкриття провадження у справі про банкрутство ПОКП «Полтавафарм», суперечать приписам Кодексу України з процедур банкрутства та порушують права та законні інтереси боржника і кредиторів. Апелянт - Полтавська обласна рада в особі Управління майном обласної ради (засновник боржника) вказані вище обставини не спростував. Статтею 40 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику вчиняти без згоди арбітражного керуючого правочини, а також зобов`язати боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника (у тому числі шляхом позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном або цінними паперами без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство; накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника), про що виноситься ухвала. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до закриття провадження у справі. В силу ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України право здійснення забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника. Положення ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України, як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті. Системний аналіз зазначених норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє зробити висновок про те, що Кодексом, як спеціальним законом, визначено особливі різновиди заходів на забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Разом з тим, загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності застосованих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (подібні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 13.02.2020 року у справі №50/790-43/173). Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи чи за клопотанням кредиторів вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом зобов`язання боржника передати цінні папери, майно, інші цінності на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника, виходячи із встановлених фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності в силу статей 2, 14, 15 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство. Такі процесуальні дії господарського суду відповідають функції господарського суду щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.02.2021 року у справі №911/1159/14). Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення. Положення ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 Господарського процесуального кодексу України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правовий висновок викладено у пункті 9.2.4. постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 року у справі №910/16586/18). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників справи про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників справи про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову за своєю суттю є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника), або пов`язаних із ним інших осіб, в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя та задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справу про банкрутство. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення із заявленими позивачем (кредитором) вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення. Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 Господарського процесуального кодексу України). Інститут забезпечення позову є відмінним від інституту забезпечення вимог кредиторів, який полягає в особливому правовому режимі в якому знаходиться боржник у процедурі банкрутства. При виборі заходів забезпечення вимог кредиторів, слід дотримуватись розумного балансу між необхідністю забезпечити збереження активів боржника, та їх ефективного використання з одного боку, та неприпустимістю блокування господарської діяльності боржника, з іншого боку. Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на обставини справи вважає, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів, які просить вжити ТОВ «Фіто-Лек» є співмірними й адекватними заходами забезпечення вимог кредиторів, оскільки всі активи ПОКП «Полтавафарм» повинні бути збережені, знаходитися у боржника та мають бути включені до складу ліквідаційної маси боржника відповідно до вимог ст. 62 Кодексу з процедур банкрутства. При цьому судом прийнято до уваги значний розмір кредиторської заборгованості ПОКП «Полтавафарм», який згідно сформованого розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, визнаних Господарським судом Полтавської області у даній справі, становить 25080793,64 грн, з них вимоги першої черги, що у своїй більшості складаються з вимог працівників боржника по заробітній платі. Також враховано обставини вчинення засновником боржника дій направлених на виведення активів (майна) боржника. Крім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що клопотання ТОВ «Фіто-Лек» в частині заборони передачі нерухомого майна на баланс інших юридичних осіб, є обґрунтованим лише в частині заборони передачі нерухомого майна, право господарського відання на яке зареєстровано за ПОКП «Полтавафарм» у відповідному Державному реєстрі прав, адже саме наявність запису у реєстрі підтверджує права на відповідне майно і його належний облік. Щодо решти нерухомого майна, перелік якого наведений в інвентаризації, з огляду на те, що відсутні належні документальні докази реєстрації у встановленому законодавством порядку таких об`єктів нерухомого майна на праві господарського відання саме за боржником - клопотання задоволенню не підлягає за необґрунтованістю. У прохальній частини клопотання про забезпечення вимог кредиторів (з урахуванням уточнення до клопотання) ТОВ «Фіто-Лек» просило суд заборонити боржнику - ПОКП «Полтавафарм» вчиняти будь-які дії щодо відчуження (в тому числі передачі на баланс) іншим будь-яким особам, установам, органам нерухомого майна боржника без згоди Господарського суду Полтавської області у провадженні якого знаходиться справа №917/92/21 про банкрутство. Проте, з аналізу ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що зазначена норма встановлює заборону боржнику вчиняти чи утриматися від вчинення певних дій без згоди саме арбітражного керуючого, а не суду. Вказане також свідчить про вірність висновків суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання ТОВ «Фіто-Лек» про забезпечення вимог кредиторів за №13-12/21/1 від 13.12.2021 року (вх.№14114 від 17.12.2021 року) в редакції уточнення до клопотання. Як вже зазначалось, 20.12.2021 року від розпорядника майна Приходька Д.В. надійшла заява за №01-28/359 від 16.12.2021 року (вх.№14171 від 20.12.2021 року) про постановлення ухвали про зобов`язання Полтавської обласної ради як органу, уповноваженого управляти ПОКП «Полтавафарм», вчиняти дії по поверненню в господарське відання майна підприємства. Відповідно до зазначеної заяви розпорядник майна, з посиланням на ст.ст. 131, 132 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 40, 44, 62 Кодексу України з процедур банкрутства, просив суд: - постановити ухвалу про зобов`язання Полтавської обласної ради у місячний строк з дати отримання ухвали вжити заходів по поверненню у господарське відання ПОКП «Полтавафарм» майна, вилученого з балансу підприємства на виконання рішення Полтавської обласної ради від 09.04.2021 року №148 «Про передачу майна ПОКП «Полтавафарм» в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст Полтавської області» та від 09.12.2021 року №332 «Про передачу в межах спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області на баланс у господарське відання Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація», а саме 27 об`єктів нерухомого майна (згідно їх переліку, наведеного у заяві), - застосувати до Полтавської обласної ради та виконуючого обов`язки директора боржника заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Досліджуючи вимоги розпорядника майна, викладені у заяві слід відмітити, що вони містять посилання на приписи ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства України і за своїм змістом зводяться до витребування майна у осіб, які не є учасниками провадження у справі про банкрутство. Вказане не узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не співвідноситься з такими положенням як забезпечення вимог кредиторів. Розпорядником майна у заяві про повернення майна заявлено вимоги до Полтавської обласної ради, як засновника ПОКП «Полтавафарм», при цьому вимоги стосуються прав та обов`язків особи, яка взагалі не є учасником справи про банкрутство, а саме особи, якій було передано майно ПОКП «Полтавафарм» згідно рішення Полтавської обласної ради №332 від 09.12.2021 року - Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтавафармація». У даному випадку вказані розпорядником майна вимоги мають заявлятися до власника майна та набувача майна і розглядатися в позовному провадженні в межах справи про банкрутство у відповідності до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства. Таким чином, суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову в задоволені клопотання розпорядника майна. Щодо доводів апелянта, що місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про знаходження боржника у стані неплатоспроможності, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки оскаржувана ухвала не містить таких висновків. В оскаржуваній ухвалі наявне посилання на проведену розпорядником майна роботу по складенню інвентаризаційних описів майна боржника, а також щодо затверджених кредиторських вимог. Вказане не є тотожним поняттю - встановлення обставин неплатоспроможності. Апелянт у сказі наполягає на тому, що відсутня необхідність арешту майна ПОКП «Полтавафарм». Проте, апелянт не довів та не обґрунтував належним чином відсутність необхідності арешту майна ПОКП «Полтавафарм». Так, посилання на те, що Полтавське обласне комунальне підприємство «Полтавафарм» відноситься до суб`єктів господарювання, які надають життєво необхідні послуги населенню, і в основу їх діяльності покладені інтереси територіальної громади і підприємство має виконувати роботи та надавати послуги, які є необхідними для задоволення потреб територіальної громади, не є підставою вважати, що вжиті заходи по забезпеченню вимог кредиторів у справі про банкрутство не підлягають застосуванню. Натомість, заявником клопотання про забезпечення вимог кредиторів доведено, що з боку засновника боржника вчиняються дії по переданню майна боржника, фактично виведенню активів і це і беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення. Виведення засновником активів з балансу боржника з порушенням встановленої процедури банкрутства впливає на зменшення обсягу ліквідаційної маси ПОКП «Полтавафарм» та є обґрунтованою фактичною обставиною для забезпечення вимог кредиторів, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредиторів в процедурі банкрутства боржника. Щодо доводів апелянта про неправомірність відкриття провадження у справі про банкрутство ПОКП «Полтавафарм», то вказане виходить за межі дослідження обставин по перегляду ухвали про забезпечення вимог кредиторів. Згідно ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 76 Господарського процесуального України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 86 цього ж кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, фактичним обставинам справи, ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.01.2022 року у справі №917/92/21 без змін. Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Полтавської обласної ради в особі Управління майном обласної ради залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 21.01.2022 року у справі №917/92/21 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року. Головуючий суддя В.С. Хачатрян Суддя Р.А. Гетьман Суддя О.І. Склярук