Постанова 4855 № 761/28276/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 761/28276/22 Суддя (судді) першої інстанції: Пономаренко Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого суддіЧерпіцької Л.Т., суддівПилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участі секретаря: Висоцького А.М., представника відповідача: Івченко Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від "25" січня 2023 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративні правопорушення , ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 05.12.2022 Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення. Позов обґрунтовано тим що, позивач не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 163-15 КУпАП. Крім того, на переконання позивача, провадження про адміністративне правопорушення за ст. 163-15 КУпАП відповідно до ст. ст. 247, 284 КУпАП підлягає закриттю за закінченням строків давності, визначених ст. 38 КУпАП, на момент прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від "25" січня 2023 р. позовні вимоги задоволено. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податковим органом прийнято оскаржену постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, то вона підлягає скасуванню. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що порушення, передбачене частиною першою статті 163-15 КУпАП, є триваючим, оскільки вчинялося позивачем неодноразово, а тому оскаржена постанова про накладення адміністративного строку прийнята правомірно. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів скаржника і правильності висновків суду першої інстанції. Також у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5470 грн. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що 09.11.2022 контролюючим органом проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ОБ`ЄДНАНА ТОРГОВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЛЮС» що розташована за адресою: м. Київ. вул. Маліновського Маршала, 4В, прим. 266в. За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 09.11.2022 №004522. У подальшому, 09.11.2022 посадовою особою ГДІ ГУ ДПС у м. Києві Антоненком Дмитром Петровичем, складено протокол про адміністративне правопорушення № 17530, згідно з яким головний бухгалтер ТОВ «ЄВРОПЛЮС» (код ЄДРПОУ - 30217001) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчинила порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму, у зв`язку з чим порушено вимоги п. 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями), за що передбачена відповідальність положеннями ст. 163-15 КУпАП. Вказане порушення зафіксовано в акті фактичної перевірки від 09.11.2022 №004522, у якому встановлено, що ТОВ ОТК «Європлюс» через ПРРО №4000370111 проведено розрахунок готівкою протягом одного дня по платіжному документу (фіскальний чек) на суму в розмірі більш за 50 000,00 грн, а саме: - 11.08.2022 о 10:34, чек № 2y17L7w2YNs на суму 117783,00 грн. Постановою про накладення адміністративного стягнення, постановленою заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Інною Якушко від 05.12.2022, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. З вказаної постанови вбачається, що посадова особа, розглянувши протокол від 28.11.2022 № 17530 і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення, акт фактичної перевірки № 36445/26/15/07/ НОМЕР_2 від 09.11.2022 щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка працює головним бухгалтером у Товаристві з обмеженою відповідальністю об`єднаної торгівельної компанії «ЄВРОПЛЮС (код ЄДРПОУ - 30217001), встановило порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установленої граничної суми, чим порушено пункт 6 розділу ІІ «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 №148 (із змінами та доповненнями). Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про її скасування. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент прийняття оскаржуваної постанови) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків (ст. 14 КУпАП). Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Відповідно до ч.1-2 статті 163-15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджених постановою Правління Національного банку України суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: 1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно; 2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень включно. Суб`єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов`язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Кількість суб`єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується. Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою платіжного інструменту. Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи. Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з п. 39 розділу 4 Положення № 148 установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті. Кожна/кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Також, згідно п. 23, п. 25, п. 26 розділу 3 Положення № 148 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно з законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки. Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Відповідно до п. 11 розділу 2 Положення № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі. Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки із застосування РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Оприбуткуванням готівки в касах відокремлених підрозділів установ/підприємств, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО без ведення касової книги, є забезпечення зберігання щоденних фіскальних звітних чеків (щоденних Z-звітів) в електронній формі протягом строку, визначеного пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України і занесення інформації згідно з фіскальними звітними чеками до відповідних книг обліку (КОРО - у разі її використання). Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником. До видаткових ордерів додаються заяви на видачу готівки, розрахунки. Відповідно до п. 40 розділу IV Положення № 148 касир здійснює записи з касовій книзі за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день не здійснюються. Касир щоденно в кінці робочого дня підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі на початок наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги (копію записів у касовій книзі за день), з прибутковими і видатковими касовими ордерами під підпис у касовій книзі. Готівка, видана за видатковими відомостями на виплати, пов`язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат згідно з п. 18 розділу II Положення № 148, а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в п. 31 розділу III Положення №

148. Отже, бухгалтер відповідальний за облік касових операцій і роботу з касовими документами, оскільки до його обов`язків входить виписування та оформлення касових ордерів. Після оформлення касових ордерів бухгалтер передає їх на підпис відповідним особам, а саме, головному бухгалтеру або іншій особі, уповноваженій керівником підприємства та керівнику підприємства та головному бухгалтеру або іншій особі, уповноваженій керівником підприємства. Бухгалтер до передачі касових ордерів до каси підприємства реєструє їх у журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (абз. 1 п. 33 Положення №148). Після отримання з бухгалтерії касових ордерів касир тільки перевіряє правильність їх складання та виписування, здійснює за ними безпосередньо операції приймання (видачі) готівки, відображає записи за касовими ордерами у касовій книзі. З огляду на вказані правові норми, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_1 , як головний бухгалтер ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» є суб`єктом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 163-15 КУпАП. Щодо доводів позивача про не зазначення контролюючим органом в оскаржуваній постанові обставин притягнення позивача до адміністративної відповідальністю за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Так, відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 16.12.2022 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 2 ст. 163-15 КУпАП, всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, не містить даних та належних доказів, що вчинена позивачем дія, передбачена ч. 1 ст. 163-15 КУпАП, носить повторний характер, а ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, яке передбачено диспозицією ч. 2 ст. 163-15 КУпАП. Крім того, відповідачем не надано, а в матеріалах справи не міститься даних про суть правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , а саме: відсутні дані про зміст дій (бездіяльності) допущених останньою, які б виразилися у порушенні порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), лише зазначено про порушення порядку проведення розрахунків, а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, чим порушено вимоги п. 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (із змінами та доповненнями). Разом з тим, правовими положеннями ч. 1 ст. 38 КУпАП регламентовано, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Тобто, приписами ст. 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень. Згідно з п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Як вбачається зі змісту ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень. У свою чергу, норми КУпАП не містять визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02 серпня 2013 року № 6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права «триваючими» визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином. Проаналізувавши обставини справи та юридичний склад правопорушення, вчиненого позивачкою, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунків готівковими коштами понад встановлені граничні суми розрахунків, протягом одного дня, одним платіжним документом, є разовим правопорушенням, оскільки таке правопорушення немає триваючого характеру й завершується у момент здійснення розрахунку (в даному випадку це дата останнього фіскального чеку 11.08.2022). Зазначене підтверджується даними, які зазначені відповідачем у протоколі № 17530 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 163-15 КУпАП вказано, що останньою датою і часом вчинення порушення є 11.08.2022 рік 10:34 год. (а.с.27-28). Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 158/286/17, постанові від 19 травня 2020 року у справі № 404/1794/16-а, постанові від 08.06.2021 у справі № 761/25397/16-а. З огляду на те, що правопорушення, за яке притягнуто до адміністративної відповідальності головного бухгалтера ТОВ ОТК «ЄВРОПЛЮС» ОСОБА_1 , не носить характер триваючого, та на момент винесення оскаржуваної постанови закінчилися строки притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 05.12.2022, визначені у ч. 1 ст. 38 КУпАП, ГУ ДПС у м. Києві притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, поза межами строку, передбаченого ст. 38 КУпАП. Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, скасування постанови від 05.12.2022 про накладання адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності позивача, визначених у ч. 1 ст. 38 КУпАП. Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо застосування норм матеріального та процесуального права. Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат на правничу допомогу на суму 5470,00 грн, пов`язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зауважує, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При цьому, згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу подано: - Копія Договору про надання юридичних послуг № 1002/23 від 01.12.2022; - Копія Витягу із Єдиного реєстру адвокатів України; - Копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та довіреності представника. - Копія акту приймання-передачі наданих послуг за № 82 від 18.04.2023. Актом приймання-передачі наданих послуг № 82 від 18.04.2023 зафіксовано види наданих послуг та загальну вартість послуг відповідно до умов Договору про надання юридичних послуг № 1002/23 від 01.12.2022 року: - Вивчення, правовий аналіз матеріалів, надання правового висновку щодо представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції у справі № 761/28276/22 при перегляді рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №761/28276/22. Детальний опис вартості та часу витраченого на надання цієї послуги - 1914,50 грн. протягом 0,35 години; - Складення відзиву на апеляційну скаргу від 27.03.2023 Головного управління ДПС м. Києва на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 761/28276/22. Складання заяви про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з переглядом рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 761/28276/22 в суді апеляційної інстанції. Детальний опис вартості та часу витраченого на надання цієї послуги - 3555,50 грн. протягом 0,65 години. Загальна кількість часу, яка була витрачена на виконання вказаних послуг становить 1 година, вартість яких складає 5470,00 грн. із розрахунку 5470,00 грн. за одну годину надання послуг. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21. Відповідач, як скаржник, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав, хоча позивач до заяви додав докази про надіслання 26.12.2022 відповідачам копії вказаного клопотання. Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Дослідивши докази про надання правничої допомоги, подані позивачем, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача (скаржника) щодо зменшення стягнення таких витрат, колегія суддів дійшла висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5470,00 грн, за результатами розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг. Отже, колегія суддів вважає, за необхідне стягнути розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5470,00 грн, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Колегія суддів також ураховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не вбачається. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від "25" січня 2023 р. - без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5470,00 грн (п`ять тисяч чотириста сімдесят). Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька СуддіО.Є. Пилипенко Я.М. Собків