Постанова 4851 № 480/12367/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 р.Справа № 480/12367/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. , за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, по справі № 480/12367/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій, просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області № 1884 від 02.11.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області»; 2) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Сумській області № 482 о/с від 03.11.2021 «По особовому складу»; 3) поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області - начальника слідчого відділення з 04.11.2021; 4) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 506,97 грн. за один день вимушеного прогулу з 04.11.2021 по день ухвалення судового рішення, а саме у розмірі 103421,88 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 вищевказаний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 1884 від 02.11.2021 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області". Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області № 482 о/с від 03.11.2021 "По особовому складу", яким звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області - начальника слідчого відділення з 04.11.2021. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 103421 (сто три тисячі чотириста двадцять одна) грн. 88 коп. На зазначене рішення суду Головне управління Національної поліції в Сумській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в рамках проведеного службового розслідування за фактом дій ОСОБА_1 на підставі оцінки дій, які було виявлено під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , службовою комісією було встановлено порушення ОСОБА_1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.20199 №

100. Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції під час розгляду справи безпідставно не надано оцінку письмовому доказу письмовим поясненням ОСОБА_1 від 14.09.2021. Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 проходив службу в Національній поліції України. Наказом ГУНП в Сумській області від 30.09.2021 № 767 у зв`язку із надходженням до ГУНП в Сумській області інформації про можливі порушення службової дисципліни з боку начальника відділення № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП - начальника слідчого відділення майора поліції ОСОБА_1 , що призвели до внесення 30.08.2021 працівниками четвертого слідчого відділу ТУ ДБР м. Полтава відомостей до ЄРДР під № 62021170040000053 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та повідомлення 29.09.2021 ОСОБА_1 про підозру за вказаним фактом було призначено службового розслідування. При цьому, згідно п. 5.1 вказаного наказу, відповідно до ч. 7 ст. 17 Дисциплінарного статуту НПУ, ОСОБА_1 було відсторонено від виконання службових обов`язків. За результатом проведеного дисциплінарною комісією службового розслідування було складено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку заступника начальника відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_1 , зокрема, що призвело до внесення 30.08.2021 відомостей в ЄРДР під № 62021170040000053 за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15. ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та повідомлення 29.09.2021 у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 про підозру, який затверджено 28.10.2021 начальником ГУНП в Сумській області О. Анохіним. Відповідно до п. 3 висновку службового розслідування за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у не здійснення повідомлення 01.09.2021 та 07.09.2021 за скороченим номером екстреного виклику поліції 102 або до найближчого органу поліції про можливе вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, порушення обов`язку неухильного дотримання законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, обов`язку щодо дотримання службової дисципліни, що призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.20199 № 100, на підставі статей 11, 12, 13, 19 Дисциплінарного статуту НПУ, рекомендовано застосувати до майора поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП начальника слідчого відділення, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Наказом начальника ГУНП в Сумській області № 1884 від 02.11.2021 «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області» до заступника начальника відділення поліції № 1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП начальника слідчого відділення - майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом начальника ГУНП в Сумській області № 482 о/с від 03.11.2021 «По особовому складу», відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію України» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 03.11.2021. Підставою видачі наказу від 03.11.2021 зазначено наказ ГУ НП в Сумській області від 02.11.2021 № 1884. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази були прийняті без з`ясування всіх обставин події, за відсутності зібраних у встановленому законом порядку необхідних доказів, які б підтверджували вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що вказує на не всебічність проведення службового розслідування, а відтак, не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування таких наказів, а також поновлення позивача на посаді, з якої був звільнений, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції визначені Законом України «Про національну поліцію» та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII. Відповідно до ч. 1, а також п. п. 1,2,4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 1 Дисциплінарного статуту, у тому числі, щодо дотримання законодавства і неухильного виконання вимог Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до ч.ч. 1,2 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Згідно із ч. 3,4,6 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ч. 1 ст. 15 Дисциплінарного статуту). Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії, уповноважені члени якої, серед іншого мають право одержувати пояснення щодо обставин справи від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб (ч. 1, п. 1 ч. 9 ст. 15, Дисциплінарного статуту). Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України». Відповідно до положень п. 1, 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків (п. 1). Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (п. 4). Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку проведення службових розслідувань). За правилами ст. 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Згідно п. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Колегія суддів зауважує, що притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з`ясовується під час службового розслідування. В свою чергу мета службового розслідування полягає в тому, щоб повно, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки поліцейського і його ставлення до вчиненого. Отже, вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. При цьому, слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Висновок службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку, т.б. повинні бути встановлені обставини, за яких особа скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Такі обставини повинні бути встановлені членами дисциплінарної комісії під час проведення службового на підставі зібраних ними матеріалів, письмових пояснень осіб, які скоїли дисциплінарний проступок, та осіб (свідків), яким відомі обставини щодо яких здійснюється службове розслідування. Тобто, незалежно від підстав для призначення службового розслідування (внесення відомостей до ЄРДР, повідомлення поліцейському про підозру, тощо), результати службового розслідування мають ґрунтуватися на самостійних правових підставах, заснованих на дослідженні службової документації, поясненнях осіб (свідків), причетних до досліджуваних подій через оцінку поведінки позивача лише в контексті дотримання ним посадових обов`язків поліцейського та службової дисципліни. Відповідно до висновку службового розслідування у даній справі, дисциплінарна комісія вважала доведеним факт порушення позивачем п. 1,2 ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про національну поліцію» та Порядку №100, що виявилося в неповідомленні за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» або до найближчого органу поліції про можливе вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а саме пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі. Вказаний висновок комісії про порушення позивачем службової дисципліни, як вбачається з самого змісту висновку (а.с.22), ґрунтується виключно на поясненні позивача, наданих ним в межах цього службового розслідування, а також на поясненні позивача, наданих, як вказано комісією, в межах іншого раніше проведеного службового розслідування, призначеного на підставі наказу ГУНП від 15.09.2021 №

716. Так у висновку, комісія відмічає, що ОСОБА_1 в ході цього службового розслідування, на підставі результатів якого винесено оскаржувані накази, пояснив, що в провадженні слідчого відділення ВП № 1 (м. Білопілля) дійсно перебувало кримінальне провадження № 1202100570000135 за ч. 4 ст.246 КК України, у рамках якого 30.08.2021 повідомлено про підозру мешканцю Сумського району ОСОБА_2 01.09.2021 на мобільний телефон ОСОБА_1 у месенджері Viber зателефонував невідомий чоловік, який представився ОСОБА_3 та запропонував зустрітися. Того ж дня ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_2 на автодорозі поблизу с.Вири Сумського району, де у ході спілкування останній запропонував ОСОБА_1 вирішити питання щодо пом`якшення відповідальності за вчинення ОСОБА_2 кримінальне правопорушення. З даного приводу ОСОБА_1 у свої поясненнях зазначає, що він відмовився від даної пропозиції, мотивуючи це тим, що вирішення даного питання не входить до його компетенції, проте ОСОБА_2 наполягав на своєму та повідомив цифру 5 (п`ять) при цьому не уточнивши, що він мав на увазі. Про дану розмову, як зазначає ОСОБА_1 , він у телефонному режимі повідомив керівника Білопільського відділу Сумської місцевої прокуратури Макаренко А. Г. 07.09.2021 ОСОБА_1 знову зустрівся з ОСОБА_2 на тому ж місці поблизу с. Вири. У ході бесіди ОСОБА_2 запропонував знову вирішити питання щодо пом`якшення його відповідальності за вчинення кримінального. З даного приводу, як пояснив ОСОБА_1 , він з метою, щоб ОСОБА_2 більше його не турбував повідомив цифру 7(сім) і сказав, щоб він вирішував всі питання з адвокатом на прізвище ОСОБА_4 . Вказані пояснення, датовані 27.10.2021 (а.с.82-83), як зазначив позивач, він дійсно надавав, водночас, відмітив, що оскільки дії ОСОБА_2 не містили в собі очевидних та зрозумілих намірів, він не повідомляв про даний факт за скороченим номером «102». Окремо наголосив, що він усвідомлений і знає необхідний порядок дій, при самостійному виявленні ознак вчинення кримінального правопорушення, на підтвердження чого вказав на обвинувальний акт стосовно мешканця м. Ворожба ОСОБА_5 , який запропонував позивачу неправомірну вигоду, що перебуває на розгляді Білопільського районного суду Сумської області (а.с. 56-60). З приводу цифри «сім», яку він назвав ОСОБА_2 , ОСОБА_1 пояснив, що мав на увазі відповідальність (7 років), яка передбачена санкцією статті, за якою обвинувачується ОСОБА_2 . Втім, у поясненнях 27.10.2021 (а.с.82-83), що покладені в основу висновку, позивач заперечив вчинення ним будь-яких протиправних дій та вчинків. Разом з тим, отримавши пояснення в межах цього службового розслідування, та в яких позивач не вказує на чіткі наміри ОСОБА_2 та заперечуючи вчинення ним будь-яких протиправних дій та вчинків, комісією не були відібрані пояснення ні у ОСОБА_2 , ні у керівника Білопільського відділу Сумської місцевої прокуратури Макаренко А. Г., на якого є посилання у поясненнях ОСОБА_1 , та яким могли бути відомі обставини справи, тим паче, що відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 15 Дисциплінарного статуту уповноважені члени якої, серед іншого мають право одержувати пояснення щодо обставин справи, які від поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, так і від інших осіб. Вказані обставини свідчать про те, що дисциплінарною комісією не вжито заходів для всебічного, повного та неупередженого встановлення обставин та питань, що стали приводом для звільнення позивача з підстав, зазначених в наказах, що, в свою чергу, вказує на формальність і поверховість проведення службового розслідування. Крім того, на порушення п. 6 ч. 1 ст. 19 Дисциплінарного статуту, п. 4 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань в матеріалах службового розслідування відсутні пояснення безпосереднього керівника позивача щодо обставин справи. У висновку комісія посилається і на інші пояснення позивача, відмічаючи, що такі пояснення ОСОБА_6 були надані в межах раніше проведеного службового розслідування, призначеного на підставі наказу ГУНП від 15.09.2021 №

716. Однак, суд відмічає, що в матеріалах раніше проведеного службового розслідування (а.с.35-45), призначеного на підставі наказу ГУНП від 15.09.2021 № 716 наявні лише одні письмові пояснення позивача, згідно з якими, останній на підставі ст. 63 Конституції України відмовився від дачі пояснень (а.с.45). Даний факт також висвітлено у самому висновку від 28.09.2021 (а.с.43). Інші пояснення, у тому числі з приводу ОСОБА_2 чи будь-яких його дій позивачем в межах вказаного службового розслідування комісії, в матеріалах раніше проведеного службового розслідування відсутні. Відтак, твердження комісії про отримані пояснення ОСОБА_6 в межах раніше проведеного службового розслідування, призначеного на підставі наказу ГУНП від 15.09.2021 № 716, та які покладені в основу цього службового розслідуванні, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи та є безпідставними. Посилання представника відповідача на пояснення позивача, датовані 14.09.2021, в яких він повідомляє, що зустрічався з ОСОБА_7 , який пропонував ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 5000доларів США для вирішення його питання по суду (а.с.84), не спростовують зазначених висновків суду, оскільки посилання на пояснення позивача від 14.09.2021 у висновку службового розслідування, за результатом якого прийнято оскаржувані накази, відсутнє, а відтак, такі пояснення не були покладені в основу оскаржуваного наказу. Як вже наголошувалося вище, виходячи з системного аналізу норм Порядку проведення службових розслідувань, Дисциплінарного статуту, факт скоєння порушення службової дисципліни підлягає встановленню та повинен бути доведеним, отже, всі обставини скоєння позивачем дисциплінарного проступку, мають бути встановлені саме в процесі проведення службового розслідування, зокрема, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою тощо. Водночас, пояснення, на які посилається представник відповідача (а.с.84), були надані позивачем 14.09.2021, тобто поза межами будь-якого службового розслідування, а відтак, не можуть братися судом до уваги, оскільки такі докази не відповідають критерію допустимості доказу, встановленого ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 1 якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Позивач не заперечує факту надання ним пояснень 14.09.2021, однак, наголошує на тому, що такі пояснення були надані під емоційним тиском, після його виходу з лікарні на роботу. Втім, маючи у розпорядженні такі пояснення, дисциплінарна комісія після призначення службового розслідування, на виконання вимог Порядку проведення службових розслідувань, Дисциплінарного статуту повинна була вчинити дії щодо повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, що є метою службового розслідування, та з дотриманням засад неупередженості (ст.14 Дисциплінарного статуту), у тому числі шляхом відібрання пояснень від інших осіб, яким могли бути відомі обставини справи, безпосереднього керівника позивача, однак, чого зроблено не було. Колегія суддів зазначає, що за вимогами Порядку проведення службових розслідувань, Дисциплінарного статуту висновки службового розслідування мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Суб`єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами. Тобто, сам по собі факт проведення досудового розслідування кримінального провадження відносно позивача не свідчить про скоєння ним дисциплінарного проступку. Доказом вчинення позивачем дисциплінарного проступку може бути лише висновок ретельного службового розслідування. При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування. В аспекті спірних правовідносин треба зауважити, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування (скоєння кримінального правопорушення), не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування. Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях. Натомість згідно матеріалів службового розслідування жодні докази, на підтвердження вчинення позивачем дисциплінарного проступку, комісією не було отримано, не відібрано жодних пояснень в осіб, які мають відношення до вчиненого проступку; відсутні пояснення безпосереднього керівника поліцейського. Доказів на підтвердження вчинення комісією дій під час проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, суду надано не було. Комісія фактично обмежилася лише наявною інформацією про проведене кримінальне провадження та врученням підозри позивачу, а також поясненнями ОСОБА_1 , в яких позивачем заперечувався факт вчинення як кримінального правопорушення, так і інших протиправних дій. Дані обставини жодним чином не можуть свідчити про об`єктивність і всебічність проведеного службового розслідування. Про важливість дотримання вимог повнити та всебічності при проведенні службового розслідування неодноразово наголошував Верховний Суд у своїх постановах від 28.11.2019 по справі № 802/1969/17-а, від 28.07.2020 по справі № 826/2719/16, від 08.04.2020 по справі № 804/4245/17, від 04.12.2019 по справі № 804/4811/17. У вказаних постановах Верховний Суд, зокрема, зазначав, що з`ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування, не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування; а на дисциплінарну комісію покладається обов`язок вжиття всіх можливих в межах наданих їй повноважень заходів для всебічного, повного та неупередженого встановлення обставин та питань, що стали приводом для проведення службового розслідування. Невиконання вказаних вимог свідчить про формальність і поверховість проведення службового розслідування. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки дисциплінарної комісії не відповідають критерію обґрунтованості, оскільки комісія не перевірила всіх обставин, на яких ґрунтується її рішення, не надала оцінку доводам позивача, не врахувала всі обставини, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення. Зважаючи на вищевказане, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в ході судового розгляду справи не був доведений факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Тому, відповідачем при звільненні позивача за відсутності беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, порушено необхідний баланс між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані застосовані заходи дисциплінарного впливу. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права та дійшов вірного висновку про задоволення позову. При цьому апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині обрахунку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу або невідповідності вказаних висновків вимогам закону, а тому колегія суддів не надає оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.05.2022 по справі № 480/12367/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 26.04.2023 року