Постанова 4851 № 520/18506/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 р.Справа № 520/18506/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, повний текст складено 15.11.21 та додаткову постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, повний текст складено 29.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 15.11.21 по справі № 520/18506/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової служби України, в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року; зобов`язати Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у Зверненні ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» про надання індивідуальної податкової консультації від 06.06.2019 року вих. № 2019/06/06-1, з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду та з урахуванням його правової оцінки, наданої судовому рішенні; зобов`язати Державну податкову службу України надати звіт про виконання рішення суду у тридцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду. Судові витрати покласти на Відповідача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" задоволено в повному обсязі. Скасовано Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року. Зобов`язано Державну податкову службу України надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у Зверненні ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» про надання індивідуальної податкової консультації від 06.06.2019 року вих. № 2019/06/06-1. Зобов`язано Державну податкову службу України надати звіт про виконання рішення суду у тридцятиденний строк з дня набрання законної сили рішенням Харківського окружного адміністративного суду. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" сплачений судовий збір у розмірі 2270,0 грн. 17.11.2021 року представником позивача через канцелярію суду була подана заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, відповідно до якого, позивач просить суд стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 38 184,00 грн. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛАРІУМ ЮКРЕЙН» про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл витрат по адміністративній справі 520/18506/21 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою в розмірі 10000грн. 00 коп. В іншій частині заяву залишено без задоволення. Державна податкова служба України, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції , подала апеляційні скарги. Вважає рішення суду такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи п 52.1 - 52.3 ст. 52, пп. «а» і «б» п. 185.1 ст.185, пп. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197, п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, а також невірно застосував приписи ст. 132, ч. 1-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилаючись на обставини та обґрунтування , викладені в апеляційних скаргах , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 , прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні заяви позивача відмовити. ТОВ "ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН" надало до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження . Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , рішення підлягає зміні щодо мотивів його прийняття , виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що листом від 06.06.2019 №2019/06/06-1 позивач звернувся до ДФС України для отримання індивідуальної податкової консультації з питань: 1) урахування вартості товарів (послуг), що безоплатно розповсюджуються Товариством, при проведенні корпоративних заходів та рекламних кампаній при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, якщо при цьому Товариство не отримує доходу (нарахованого чи сплаченого) від такого розповсюдження; 2) урахування вартості товарів (послуг), що безплатно передаються (надаються) Товариством як благодійна допомога неприбутковим організаціям або фізичним особам при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником податку на додану вартість, передбаченої п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України. При цьому, у тексті листа заявник виклав власні міркування, згідно з якими обов`язок реєстрації особи у якості платника податків виникає у разі одночасної наявності двох умов: здійснення операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; отримання доходу від операцій, які є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. 18.07.2019 року ДФС України надано індивідуальну податкову консультацію за вихідним №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК в якій зазначено, що операції з безоплатного розповсюдження/надання товарів/послуг при проведенні корпоративних заходів і рекламних кампаній та безоплатної передачі/надання товарів/послуг як благодійної допомоги неприбутковим організаціям і фізичним особам є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Обсяг таких операцій враховується при обрахунку граничної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг для цілей обов`язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість відповідно до п.181.1 ст.181 розділу V Податкового кодексу України. Не погодившись із індивідуальною податковою консультацією, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року по справі № 520/8339/19 визнано протиправною та скасовано Індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 18.07.2019 року №3324/6/99-99-15-03-02-15/ІПК. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року по справі № 520/8339/19 залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2020 року касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року повернуто скаржнику. Так, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року по справі № 520/8339/19 набрало законної сили. Державною податковою службою України, у зв`язку із надходженням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 року у справі № 520/8339/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2020 року у справі № 520/8339/19, складено індивідуальну податкову консультації від 25.05.2020 року № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, в якій зазначено щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства - «...операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства є об`єктом оподаткування ПДВ...». Щодо оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам зазначено - «...операції з надання благодійної допомоги є об`єктом оподаткування ПДВ...». Крім того, щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1. статті 181 ПК України вказано - «...при обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1. статті 181 ПК України враховують у тому числі у обсяги: операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства; операції з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам. При цьому, для обрахунку загальної суми від здійснення операцій з безоплатного постачання товарів для цілей реєстрації платником ПДВ враховується вартість таких товарів (майна і продукції), за якою такі товари відображаються в бухгалтерському обліку суб`єкта господарювання, що здійснює такі операції...». Позивач, вважаючи протиправною оскаржувану індивідуальну податкову консультацію, звернувся з адміністративним позовом до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України від 25.05.2020 року № 2183/6/99-00-07-03-02-06/ІПК.В іншій частині позовних вимог відмовлено. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення ХОАС від 28.09.2020. Постановою ДААС від 05.04.2021 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення ХОАС від 28.09.2020 залишено без змін. Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 року по адміністративній справі №520/9544/2020 Державною податковою службою України позивачу було надано індивідуальну податкову консультацію щодо підстав реєстрації платником ПДВ №2470/ІПН/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року, в якій щодо оподаткування ПДВ операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства, зазначено наступне. Операції з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства є об`єктом оподаткування ПДВ. При цьому у разі, якщо вартість безоплатно переданих товарів/готової продукції (придбаних (ввезених) чи виготовлених) та наданих послуг іншим особам для проведення маркетингових/рекламних заходів (у тому числі дій безоплатною розповсюдження) безпосередньо Товариством або через інших осіб, включаться до складу вартості товарів/готової продукції/послуг, постачання яких пов`язане з отриманням доходів (підтвердженням чому є наприклад, калькуляція вартості товарів/готової продукції/послуг або інший, визначений обліковою політикою товариства, документ, який встановлює ціни продажу придбаних, ввезених чи самостійно виготовлених товарів, та враховує у складі таких цін вартість безоплатно розданих/наданих з рекламною метою товарів/послуг), то таке безкоштовне розповсюдження зазначених товарів/готової продукції/послуг не розглядається як окрема операція, яка г об`єктом оподаткування ПДВ. У разі, якщо безкоштовне розповсюдження придбаних (ввезених) та/або самостійно виготовлених товарів у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства здійснюється не безпосередньо Товариством, а за його дорученням іншими особами, то операції з постачання послуг із розповсюдження зазначених товарів є об`єктом оподаткування ПДВ у таких інших осіб та підлягають оподаткуванню у загальновстановленому порядку. Щодо оподаткування ПДВ операцій з наданий благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна таким організаціям і фізичним особам контролюючим органом зазначено наступне. Операції з надання благодійної допомоги є об`єктом оподаткування ПДВ. На сьогодні операції з надання благодійної допомоги звільняються від оподаткування ПДВ на умови дотримання вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункт 197.1 статті 197 ПКУ, зокрема за умови, що: однією із сторін при здійсненні таких операцій є обов`язково суб`єкт, що має статус благодійної організації, утвореної і зареєстрованої відповідно до законодавства; благодійна допомога не надасться у вигляді зазначених у розділі VI ПКУ підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV ПКУ), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності. У разі недотримання усіх вимог, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 ПКУ, такі операції оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку. Щодо необхідності врахування обсягів, визначених за вказаними вище операціями, для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181,1 статті 181 ПКУ контролюючим органом в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації зазначено наступне. При обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарі в/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ) для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 ПКУ враховуються у тому числі обсяги: операцій з безкоштовного розповсюдження брендованої продукції (товарів) фізичним особам у межах проведення корпоративних заходів і рекламних кампаній з метою популяризації Товариства; операцій з надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям та фізичним особам, шляхом безоплатної передачі майна такий організаціям і фізичним особам, незалежно від того, чи такі операції звільняються від оподаткування ПДВ, чи оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку. Позивач, вважаючи протиправною оскаржувану індивідуальну податкову консультацію, оскільки відповідачем зроблені висновки, що обов`язок реєстрації платником податку на додану вартість виникає у особи незалежно від факту отримання доходу від здійснення оподаткованих операцій, звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що індивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, а отже за для належного захисту прав позивача відповідача слід зобов`язати надати нову індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у Зверненні ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» про надання індивідуальної податкової консультації від 06.06.2019 року вих. № 2019/06/06-1. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України.) Згідно з абз.1 п.52.1 ст.52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Відповідно до пп. 14.1.172-1 ст. 14 Податкового кодексу індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України. Згідно п.п.14.1.191 ст.14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням; Так, безоплатне розповсюдження товарів (у тому числі передача їх як благодійної допомоги) підпадає під визначення поняття «постачання товарів». Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. Таким чином, відповідно до статті 181 Податкового кодексу України для виникнення обов`язку реєстрації платником податку на додану вартість необхідним є одночасне виконання двох умов: 1) здійснення операцій, що є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 2) отримання від таких операцій доходу (нарахованого або сплаченого) у розмірі, що перевищує 1 000 000,00 гривень. Тобто, якщо хоча б одна із зазначених умов не виконується, обов`язок реєстрації платником ПДВ не виникає. Відповідно до пункту 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є (у тому числі) операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Суд зазначає, що безоплатне розповсюдження товарів (у тому числі передача їх як благодійної допомоги) підпадає під визначення «постачання товарів», проте, при здійсненні безоплатного розповсюдження товарів, а також при наданні благодійної допомоги, відсутнє нарахування чи сплата на користь позивача доходу. Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Таким чином, у випадках, коли розповсюдження товарів, а також передача благодійної допомоги здійснюється безоплатно - ТОВ Пларіум Юкрейн не отримує від здійснення таких операцій доходу, оскільки відсутнє збільшення активів чи зменшення зобов`язань позивача. Відсутність нарахованого чи сплаченого на користь ТОВ Пларіум Юкрейн доходу свідчить про відсутність передбаченої статтею 181 Податкового кодексу сукупності підстав для виникнення обов`язку з реєстрації платником податку на додану вартість внаслідок операцій з безоплатного розповсюдження брендової продукції або надання благодійної допомоги. Відсутність нарахованого доходу призводить до відсутності підстав для врахування вартості товарів, що безоплатно розповсюджуються або передаються як благодійна допомога при розрахунку граничної суми операцій для реєстрації платником ПДВ відповідно до статті 181 Податкового кодексу України. Так, у випадку з безоплатним розповсюдженням товарів, що здійснюється в рамках корпоративних заходів та/або в рамках благодійної діяльності позивача, не виконується встановлена статтею 181 Податкового кодексу України умова про наявність нарахованого або сплаченого на користь ТОВ Пларіум Юкрейн доходу від здійснення операцій з безоплатного розповсюдження товарів та операцій з надання благодійної допомоги. Таким чином, зазначені операції, а також вартість товарів (послуг), що є предметом таких операцій, не враховуються при визначенні загального обсягу операцій для цілей визначення обов`язку реєстрації платником ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 28 серпня 2018 року у справі № 803/1317/13-а, від 11 червня 2019 року у справі № 826/3940/14, від 22 липня 2019 року у справі № 815/5632/16. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно п.п.197.1.15 ст.197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб`єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації. Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених цим підпунктом, такі операції оподатковуються на загальних підставах. Таким чином, операції з надання благодійної допомоги у силу прямого застереження закону не підлягають оподаткуванню ПДВ, оскільки є звільненими від цього. З огляду на вищевикладене суд зазначає, що оскаржувана у даній справі індивідуальна податкова консультація містить позицію контролюючого органу, яка не узгоджуються із законом. Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. В силу ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Однак, відповідач правомірності свого рішення належним чином не довів. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті спірної податкової консультації діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені ПК України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для її скасування. З огляду на наведене, індивідуальна податкова консультація як акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправною та скасуванню (п. 2 ч. 2ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України). Позовні вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії є похідним позовними вимогами, задоволення яких залежить від задоволення основних позовних вимог (п. 23 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України). Разом з тим, спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації є достатнім та таким, що фактично поглинає та задовольняє позовні вимоги про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії з огляду на наступне. Відповідно до п.53.2ст.53 Податкового кодексу України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію. Отже, законодавець самостійно визначив порядок дій суб`єкта владних повноважень в разі скасування судом, зокрема індивідуальної податкової консультації, і такий порядок має бути дотриманий ним без додаткового зобов`язання судом вчинити подальші дії. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Щодо апеляційної скарги на додаткове судове рішення про розподіл витрат, колегія суддів зазначає наступне. Приймаючи додаткове судове рішення , суд першої інстанції виходив з того , що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 38174 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи , тому з урахуванням співмірності, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та про наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн., понесених у зв`язку зі складанням документів, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача. Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18. За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18. Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. У справі, що розглядається, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 38184,0 гривень. Так, позивачем підписано із Адвокатським об єднанням "Леджіт" Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги № АО-1/2018 від 05 листопада 2018 року. На підставі вказаного договору ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» видало Адвокатському об`єднанню "Леджіт" письмове доручення № 56 від 07.09.2021 року на надання правової допомоги у справі про оскарження індивідуальної податкової консультації №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року. Згідно з п.5.1.1. Договору встановлено, що за надання правової допомоги, передбаченої підпунктом 1.1.1 пункту 1.1. Договору, яка надається на підставі письмових доручень, клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі, що розраховується виходячи із обсягу фактично зданих Адвокатським об`єднанням видів правової допомоги та ставки погодинної оплати, визначеної відповідним письмовим дорученням. Письмовим дорученням №56 від 07.09.2021 року встановлено ставку погодинної оплати 90 доларів США. На виконання зазначеного доручення, адвокатом АО "Леджіт" Білоусом Сергієм Юрійовичем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1855 від 10.10.2017 року, надано ТОВ «ПЛАРІУМ ЮКРЄЙН» наступну професійну правничу допомогу:

1. Аналіз індивідуальної податкової консультації №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року та попередніх судових спорів між ТОВ «Пларіум Юкрєйн» та ДПС України з аналогічних питань (1 год. 30хв).

2. Підготовка проекту Позовної заяви про оскарження індивідуальної податкової консультації №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року (5 год. 29 хв.).

3. Оформлення матеріалів позовної заяви про оскарження індивідуальної податкової консультації №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року (1 год. 20 хв.).

4. Подача Позовної заяви про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації №2470/ІПК/99-00-21-03-02-06 від 17.06.2021 року до Харківського окружного адміністративного суду (45 хв.).

5. Підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні у Харківському окружному адміністративному суді 18.10.2021 року у справі №520/18506/21 (1 год. 10 хв.).

6. Підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні у Харківському окружному адміністративному суді 25.10.2021 року у справі №520/18506/21(1 год 20 хв).

7. Підготовка до участі у судовому засіданні у Харківському окружному адміністративному суді 10.11.2021 року у справі №520/18506/21 (40 хв.).

8. Участь у судовому засіданні у Харківському окружному адміністративному суді 10.11.2021 року у справі №520/18506/21 (1 год 30 хв.).

9. Підготовка заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі №520/18506/21 (2 год 20 хв.). Факт надання правничої допомоги підтверджується: - актом приймання-передачі професійної правничої допомоги № 32/АО-1/2018-Д56 від 30.09.2021 року та звітом до нього; - актом приймання-передачі професійної правничої допомоги № 38/АО-1/2018-Д56 від 29.10.2021 року та звітом до нього; - актом приймання-передачі професійної правничої допомоги № 41/АО-1/2018-Д56 від 15.11.2021 року та звітом до нього. Відповідно до зазначених актів приймання-передачі професійної правничої допомоги на надання правничої допомоги за дорученням №56 адвокатом витрачено 16 годин 04 хвилин, а загальний розмір гонорару АО «Леджіт» за надання правової допомоги у справі №520/18506/21 складає 38 184,00 грн. На підтвердження оплати професійної правничої допомоги адвоката за вказаними актами, позивачем надано копії платіжних доручень № 3174 від 30.09.2021 року та № 3595 від 29.10.2021 року. Відповідно до п. 5.4 Договору, оплата професійної правничої допомоги за актом № 41/АО- 1/2018-Д56 від 15.11.2021 буде здійснена протягом 3 днів з дня підписання акту. Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 30.07.2021 року у справі № 560/5990/21, висловлено позицію, згідно якої «…відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Таким чином, судом касаційної інстанції встановлено право іншої сторони подати відповідні заперечення та можливість суду встановити співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі№755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. Відповідач подав до суду першої інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій вказує на необґрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з посиланням на те , що сума витрат не є співрозмірною та справедливою. Колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, у чому саме проявляється не співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в частині задоволених вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,0 грн. Колегія суддів зазначає , що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, також, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорарууспіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, судом першої інстанції правомірно враховано, що позивачем до заяви не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, обґрунтування та зазначення витраченого адвокатом часу та те , що гонорар встановлено не від витраченого адвокатом часу, тому правомірно дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38184,0 грн не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у сумі 10000,00 грн. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат та наявність підстав для відшкодування судових витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00 грн., понесених у зв`язку зі складанням документів, які підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованими, прийнятими на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін. Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 та додаткову постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 по справі № 520/18506/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 26.04.2023 року