Постанова 4851 № 440/10425/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 р. Справа № 440/10425/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021, повний текст складено 12.11.2021, та на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021, повний текст складено 20.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, по справі № 440/10425/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2021 за No 5719/0403 та No 5712/0403. В обґрунтування позову зазначає, що за результатами перевірки ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" встановлено несвоєчасну сплату та не своєчасне подання платіжного доручення за сплату узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з плати за землю (орендна плата) за період січень-листопад 2018 року, лютий-грудень 2019 року у розмірі 126420,70 грн, чим порушено пункт 287.3 статті 287 Кодексу. Однак, такі висновки перевірки є помилковими , оскільки відповідач протиправно не вчинив дії щодо внесення зміни до інтегрованої картки позивача з урахуванням інформації щодо сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням No20 від 21.05.2015 у сумі 13500,00 грн. на виконання судового рішення у справі № 816/2130/16 від 16.03.2017 , внаслідок чого орган продовжує невірно зараховувати здійснені товариством платежі за орендну плату за землю за відповідні податкові періоди, як борги за минулі місяці, внаслідок чого, висновки викладені в акті щодо порушення товариством граничних термінів сплати узгоджених сум грошового зобов`язання за податковими деклараціями з плати за землю (орендна плата) є безпідставними. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 13.08.2021 No5719/0403 та No 5712/0403. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270,00 грн. 23.11.2021 до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, у якій представник просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 стягнуто з Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) грн. Головне управління ДПС у Полтавській області , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом порушено норм матеріального (ст.ст. 16, 36, 38, 87, 286, 287 ПК України) права. Вказує , що ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» на момент сплати узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю по податкових деклараціях за 2018 рік реєстраційний номер No 9008809872 від 30.01.2018 та за 2019 рік реєстраційний номер No 10999836 від 24.01.2019 рахувався податковий борг в інтегрованій картці платника в сумі 13500 гривень. ГУ ДПС у Полтавській області підтверджено, що з огляду на наявність у позивача податкового боргу в інтегрованій картці у розмірі 13500 грн контролюючим органом відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зараховано кошти, що сплачувалися позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Таким чином, проведена сплата ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» за періоди січень - листопад 2018 року, лютий - грудень 2019 року здійснена з порушенням граничних термінів сплати самостійно визначених податкових зобов`язань, чим порушено пункт 287.3 статті 287 ПК України. Також, звертає увагу на те , що на податковий борг виник не за квітень 2015 року по строку сплати 30.05.2015 року, а за серпень 2015 року по строку сплати 30.09.2015 року. Крім цього зазначає, що згідно наданої копії платіжного доручення ТОВ Аарті Індастріз Лімітед 21.05.2015 було подано до Банку АТ Банк «Фінанси та кредит» платіжне доручення No 20 на сплату орендної плати за квітень 2015 року в сумі 13 500,00 гривень, в зазначеному розрахунковому документі Банком заповнено обов`язковий реквізит "Дата надходження" - 21.05.2015, але не заповнено обов`язковий реквізит "Дата виконання", що підтверджується копією платіжного доручення. При тому, відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (зі змінами та доповненнями), переказ вважається завершеним лише з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача. Станом на 08.12.2021 інформація про сплату ТОВ Аарті Індастріз Лімітед орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням від 21.05.2015 No20 в сумі 13 500,00 грн від органів Казначейства не надходила. Податковий борг виник не за квітень 2015 року по строку сплати 30.05.2015 року, а за серпень 2015 року по строку сплати 30.09.2015 року. Також , вказує , що ГУ ДПС у Полтавській області зверталася увага, що по справах №816/1209/16 і №816/2033/16 судами застосовано позицію, відповідно до якої виконання платником зобов`язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов`язання пов`язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку за умови належного оформлення таких документів та наявності необхідної суми на розрахунковому рахунку платника, а тому неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, а отже, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред`явлена вимога про сплату податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів. Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 по справі No 804/4602/16 відступила від вказаної позиції, вказавши, що у разі несвоєчасного або перерахування не в повному обсязі суми податкового зобов`язання з вини банку платника такий платник звільняється від фінансової відповідальності у вигляді штрафу та/або пені, однак, не звільняється від обов`язку сплатити в повному обсязі податкове зобов`язання. Звільнення платника від відповідальності за порушення строків погашення податкового зобов`язання не свідчить про звільнення від обов`язку виконати податкове зобов`язання. Належним виконанням податкового зобов`язання шляхом ініціювання платником переказу є надходження коштів від платника на відповідний казначейський рахунок. Вважає , що судом порушено основоположні принципи судочинства, закріплені КАС України, зокрема положення ст. 2 КАС України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом, також не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст. 129 Конституції України як законність, що передбачає вирішення спору при правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 по справі No 440/10425/21 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також , Головне управління ДПС у Полтавській області , не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що судом порушено норм матеріального і процесуального права . Звертає увагу на те, що дана справа відноситься до справ незначної складності, розгляд якої проводився за правилами спрощеного позовного провадження, щодо яких наявна значна практика їх розгляду, даний спір не потребує значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката , означена справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, яке б потребувало б подання значної кількості доказів та вжиття дій щодо їх збирання. Вважає , що задоволений судом розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Просить апеляційну скаргу задовольнити, додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 скасувати у частині задоволення заяви ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед», ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог. ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» подало до суду відзив на апеляційні скарги , вважає рішення суду та додаткове судове рішення правомірними та прийнятими з урахуванням всіх обставин справи , доводи апеляційних скарг вважає помилковими та безпідставними , просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційних скарг , рішення суду залишити без змін. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на те, що справа відноситься до категорії незначних, не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (тобто в порядку письмового провадження у відповідності до п.10 ч.1 ст.4 КАС України), характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2022 року про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційні скарги по справі були розглянуті 20.10.2022 року. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційних скарг, рішення і додаткове рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 29.06.2021 заступником начальника Кременчуцького відділу податків і зборів з юридичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування юридичних осіб ГУ ДПС у Полтавській області відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, статей 75, 76 розділу ІІ ПК України, проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за періоди: січень-листопад 2018 року, лютий грудень 2019 року по коду бюджетної класифікації: 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед". Відповідно до висновків вказаного акту контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України, а саме: за даними перевірки встановлено несвоєчасну плату та несвоєчасне подання платіжного доручення на сплату узгодженої суми грошового зобов`язання за податковою декларацією з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період січень-листопад 2018 року, лютий-грудень 2019 року в розмірі 126420,70 грн. Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав заперечення на акт №4700/16-31-04-а-38468738 від 29.06.2021. Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 13.08.2021 №28376/6/16-31-04-01-17 висновки акту перевірки залишено без змін. На підставі акту перевірки відповідачем 13.08.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення: - №5719/0403, яким за затримку на 25, 27, 28, 29 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) грошового зобов`язання в сумі 6774,70 грн зобов`язано позивача сплатити штраф 5% у розмірі 338,75 грн; -№5712/0403, яким за затримку на 55, 89, 61, 58, 91,92, 90, 60, 92, 149, 87, 56, 73, 86, 84, 85, 59, 88, 62, 31 календарних днів сплати/за несплату (неперерахування) грошового зобов`язання в сумі 119645,93 грн зобов`язано товариство сплатити штраф 10% у розмірі 11964,59 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями , звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що рішеннями суду у справах № 440/1326/19, № 816/1209/16 і №816/2130/16 , які набрали законної сили , підтверджено відсутність вини позивача у неперерахуванні банківською установою до бюджету коштів згідно платіжного доручення плати від 21.05.2015 №20, що в свою чергу призвело до виникнення недоїмки у картці товариства та з урахуванням надання ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" доказів сплати зобов`язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за періоди січень-листопад 2018 року, лютий-грудень 2019 року, висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 ПК України, є помилковими. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного. Згідно із частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 ст.38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 287.3 ст.287 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" подано звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної чи комунальної власності) за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, в яких підприємством самостійно нараховані податкові зобов`язання по орендній платі за землю, зокрема за 2018 рік реєстраційний номер: No 9008809872 від 30.01.2018 в сумі 73354,18 грн, за 2019 рік реєстраційний номер: No10999836 від 24.01.2019 в сумі 73354,18 грн, з розбивкою по місяцям. Позивачем вказано, що зобов`язання з плати за землю (орендна плата) згідно з податковими деклараціями за 2018 рік та 2019 рік ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" сплачено відповідно до платіжних доручень: за січень 2018 року, сплачено 28.02.2018, платіжне доручення №83; за лютий 2018 року, сплачено 28.03.2018, платіжне доручення №89; за березень 2018 року, сплачено 26.04.2018, платіжне доручення №o96; за квітень 2018 року, сплачено 30.05.2018, платіжне доручення №106; за травень 2018, сплачено 27.06.2018, платіжне доручення №114; за червень 2018, сплачено 30.07.2018, платіжне доручення №123; за липень 2018, сплачено 30.08.2018, платіжне доручення №129; за серпень 2018, сплачено 28.09.2018, платіжне доручення №139; за вересень 2018, сплачено 30.10.2018, платіжне доручення №148; за жовтень 2018, сплачено 30.11.2018, платіжне доручення №157; за листопад 2018, сплачено 28.12.2018, платіжне доручення №164; за грудень 2018, сплачено 29.01.2019, платіжне доручення №176; за січень 2019, сплачено 28.02.2019, платіжне доручення №189; за лютий 2019, сплачено 26.03.2019, платіжне доручення №2019; за березень 2019, сплачено 24.04.2019, платіжне доручення №215; за квітень 2019, сплачено 28.05.2019, платіжне доручення №223; за травень 2019, сплачено 25.06.2019, платіжне доручення №229; за червень 2019, сплачено 25.07.2019, платіжне доручення №237; за липень 2019, сплачено 28.08.2019, платіжне доручення №247; за серпень 2019, сплачено 27.09.2019, платіжне доручення №260; за вересень 2019, сплачено 25.10.2019, платіжне доручення №271; за жовтень 2019, сплачено 27.11.2019, платіжне доручення №283; за листопад 2019, сплачено 27.12.2019, платіжне доручення №293; за грудень 2019, сплачено 27.01.2020, платіжне доручення №304. Вищенаведені платіжні доручення містять зазначення щодо призначення платежу по вище вказаних періодах та відмітки банку про одержання. Податковий орган як у відзиві на позов та і в апеляційній скарзі вказує, що ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» подано звітні податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, в яких підприємством самостійно нараховані податкові зобов`язання по орендній платі за землю, зокрема за 2018 рік реєстраційний номер No 9008809872 від 30.01.2018 в сумі 73 354,18 грн, за 2019 рік реєстраційний номер No 10999836 від 24.01.2019 в сумі 73 354,18 грн, з розбивкою по місяцям. ТОВ «Аарті Індастріз Лімітед» на момент сплати узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю по податкових деклараціях за 2018 рік реєстраційний номер No 9008809872 від 30.01.2018 та за 2019 рік реєстраційний номер No 10999836 від 24.01.2019 рахувався податковий борг в інтегрованій картці платника в сумі 13500 грн , тому контролюючим органом відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України зараховано кошти, що сплачувалися позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Так , судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи стосовно наявності у позивача зазначеного податкового боргу у розмірі 13500 грн, наступне. Правову оцінку виконання товариством обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю за період за серпень-грудень 2015 року, лютий-березень 2016 року , за квітень-червень 2016 року та за 2017 рік було надано судами під час розгляду справ №816/1209/16 , №816/2033/16 і № 440/1326/19 за позовами ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Так , у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 у справі No 440/1326/19 судом встановлено наступне : Згідно даних Інтегрованої картки платника податків протягом 2015 року по ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" (код ЄДРПОУ 38468738) обліковувалися в тому числі наступні операції: - 30.05.2015 проведено нарахування по податковій декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 29.01.2015 No90005536784 за період квітень 2015 року в розмірі 18502,40 грн, яке сплачено платником 29.05.2015 платіжним дорученням No46, у зв`язку з чим борг або переплата відсутні; - 30.09.2015 проведено нарахування по податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік від 29.01.2015 No90005536784 за період серпень 2015 року в розмірі 18502,41 грн, яке платником не було сплачене, що в свою чергу вплинуло на виникнення податкового боргу в сумі 18502,41 грн. Тобто, податковий борг виник не за квітень 2015 року по строку сплати 30.05.205 через не проведення списання коштів з рахунка платника банком АТ "Фінанси та Кредит", а за серпень 2015 року по строку сплати 30.09.2015 через те, що платником не було надано платіжне доручення до установи банку на перерахування належної до сплати суми податкового зобов`язання. При цьому, при щомісячних нарахуваннях суми орендної плати за липень 2016 року грудень 2017 року та відповідної сплати вказаних нарахувань відбувалося погашення податкового боргу за минулий період. ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" подано до АТ Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 21.05.2015 No20 на суму 13500,00 грн, призначення платежу: 101; 38468738; 18010600; орендна плата за землю за квітень 2015 року. Вказане платіжне доручення банківська установа прийняла до виконання 21.05.2015, що підтверджується відмітками банку на цьому платіжному дорученні. У ході розгляду зазначеної справи, судом зазначено, що матеріали справи свідчать про те, що по строку сплати - 30.05.2016 за ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" контролюючим органом в інтегрованій картці було відображено недоїмку у розмірі 13505,05 грн. Також , судом у справі No440/1326/19 зазначено, що податкове зобов`язання з орендної плати за землю за квітень 2015 року по суті вважається сплаченим 21.05.2015 згідно платіжного доручення від 21.05.2015 №20 на суму 13500,00 грн, яке, в свою чергу, не було виконане виключно з вини банківської установи, контролюючий орган в рахунок погашення заборгованості за квітень 2015 року безпідставно зарахував кошти, сплачені товариством згідно платіжного доручення від 29.05.2015 No46 в сумі 18502,41 грн в рахунок погашення податкового зобов`язання з орендної плати за землю за наступний період. Слід зазначити, що правову оцінку виконання товариством обов`язку щодо сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю було надано судами під час розгляду справ No816/1209/16 та No816/2033/16 за позовами ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Задовольняючи позовні вимоги товариства та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06.07.2016 No 0008581202/890, No 0008591202/891 (справа No 816/1209/16) та від 31.10.2016 No 0015221202/1611, No 0015231202/1612 (справа No816/2033/16) суди виходили з того, що неперерахування саме банківською установою вчасно коштів в сумі 13500,00 грн призвело до виникнення за особовим рахунком ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" недоїмки зі сплати податкового зобов`язання з плати за землю. Водночас, зважаючи на своєчасне виконання товариством обов`язку по сплаті податкового зобов`язання з орендної плати за землю у розмірі 13500,00 грн, неперерахованого на користь контролюючого органу виключно з вини банківської установи, виключає підстави для нарахування товариству штрафних санкцій за порушення строків сплати узгоджених податкових зобов`язань по декларації з плати за землю (орендна плата) по наступних періодах. Також, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 у справі No 816/2130/16, що набрала законної сили 11.04.2017, адміністративний позов ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" до Кременчуцької ОДПІ про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцької ОДПІ No469/16-03- 12-03-21 від 30.09.2016 про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" з реєстру платників єдиного податку та переведення на сплату інших податків і зборів з 01.10.2016. Зобов`язано Кременчуцьку ОДПІ поновити ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" у реєстрі платників єдиного податку з 01.10.2016. Зобов`язано Кременчуцьку ОДПІ внести зміни в інтегровану картку платника ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" з урахуванням інформації щодо сплати товариством орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням No20 від 21.05.2015 у сумі 13500,00 грн. Задовольняючи позовні вимог у справі № 816/2130/16 , суд виходив з того , що постановами Полтавського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 у справі №816/1209/16 та від 14.12.2016 у справі №816/2033/16 встановлено, що ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" сплачено податкове зобов`язання з орендної плати за землю платіжним дорученням №20 від 21.05.2015 на суму 13500,00 грн , але не зважаючи на вказані норми та наявні судові рішення у адміністративних справах №816/1209/16 та №816/2033/16, контролюючий орган не вніс до інтегрованої картки позивача інформацію щодо сплати податкового зобов`язання з орендної плати за землю у розмір 13500,00 грн., тому з метою захисту прав позивача суд зобов`язав відповідача внести зміни в інтегровану картку платника - ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" з урахуванням інформації щодо сплати ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" орендної плати за землю згідно з платіжним дорученням №20 від 21.05.2015 у сумі 13500,00 грн. Зазначені судові рішення у справах №816/1209/16 , №816/2033/16, № 816/2130/16 і № 440/1326/19 набрали законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суму у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин. Правова позиція узгоджується із висновками викладеними у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №813/8801/14. Зазначеними судовими рішеннями встановлено відсутність податкового боргу у розмірі 13500 грн , в рахунок погашення якого відповідачем спрямовано кошти, перераховані позивачем згідно платіжного доручення від 29.05.2015 No 46 в сумі 18502,41 грн з метою сплати поточних грошових зобов`язань з орендної плати за землю, тобто борг у розмірі 13500 грн фактично відсутній. Водночас, ГУ ДПС у Полтавській області підтверджено, що з огляд на наявність у позивача податкового боргу в інтегрованій картці у розмірі 13500 грн контролюючим органом відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України зараховано кошти, що сплачувалися позивачем, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Доводи апеляційної скарги з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 по справі No 804/4602/16 фактично є незгодою податкового органу з рішеннями суду у справах №816/1209/16 і №816/2033/16 , які набрали законної сили, тому такі доводи до уваги при вирішенні даної справи не приймаються до уваги колегією суддів. Не зважаючи на вказані обставини та вимоги чинного законодавства, відповідачем не здійснено належного відображення даних в інтегрованій картці платника податків позивача - на підставі рішень суду, що набрали законної сили та з урахуванням сплати податкових зобов`язань з орендної плати за землю у розмірі 13500грн. Колегія суддів зазначає , що саме невідображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника здійснення сплати ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" податкового зобов`язання з орендної плати за землю платіжним дорученням №20 від 21.05.2015 на суму 13500,00 грн призвело до винесення Кременчуцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень від 13.08.2021 за No 5719/0403 та No 5712/0403 , що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що вище зазначеними рішеннями суду підтверджено відсутність вини позивача у неперерахуванні банківською установою до бюджету коштів згідно платіжного доручення плати від 21.05.2015 No20, що в свою чергу призвело до виникнення недоїмки у картці товариства та з урахуванням надання ТОВ "Аарті Індастріз Лімітед" доказів сплати зобов`язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за періоди січень-листопад 2018 року, лютий-грудень 2019 року, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про помилковість висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем пункту 287.3 статті 287 ПК України, тому позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню. Стосовно апеляційної скарги податкового органу на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021,колегія суддів зазначає неступне. Приймаючи додаткове судове рішення , суд першої інстанції виходив з того , що даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу в сумі 25000 грн є суттєво завищеним та таким, що не є співмірним із складністю справи з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка до написання тексту позовної заяви не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до визначеної вартості послуг адвоката, а сума, яка заявлена до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги за складання адміністративного позову, не є належним чином обґрунтованою на предмет їх розміру. Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17. Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою. Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18. За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18. Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. У справі, що розглядається, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 25 000 гривень. В підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано договір про надання правової допомоги від 14.07.2021 No14/07-21, звіт до договору No 14/07-21 про надання професійної правничої допомоги від 07.07.2021; ордер на надання правової допомоги серії ВІ No1052134; копію квитанції б/н від 22.11.2021 на суму 25000,00 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 30.07.2021 року у справі № 560/5990/21, висловлено позицію, згідно якої «…відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Таким чином, судом касаційної інстанції встановлено право іншої сторони подати відповідні заперечення та можливість суду встановити співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. Відповідач у відзиві на позов вказує на необгрунтованість заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з посиланням на те , що сума витрат не є співрозмірною , адже дана справа не належить до категорії справ із значною складністю. Колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, у чому саме проявляється не співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в частині задоволених вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, судом першої інстанції враховано, що ця справа є справою незначної складності, що зумовило її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, наданими адвокатами обсягами послуг, затраченим ними часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, тому правомірно дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у сумі 5000,00 грн. Щодо заявленого у відзивах на апеляційні скарги клопотання про стягнення з ГУ ДПС у Полтавській області на користь підприємства витрат на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку із складанням відзивів на апеляційні скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови у його задоволенні, виходячи з наступного. Колегія суддів зазначає , що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи, також, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції інстанції надано: додаткову угоду до договору 14/07-21 , якою визначено розмір оплати послуг за складання відзиву на апеляційну скаргу податкового органу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 по даній справі у розмірі 5000 грн та за складання відзиву на апеляційну скаргу податкового органу на додаткове рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по даній справі у розмірі 5000 грн. Відповідно вимог договору про надання правової допомоги від 14.07.2021 No14/07-2 1 , а саме п. 4.2 передбачено , що за результатами надання правової допомоги за цим Договором АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ складається звіт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ професійної правничої допомоги і її вартість. Підприємством до суду апеляційної інстанції не надано документів, які визначені в п.4.2 вищевказаного договору (звіт , акт) При цьому, колегія суддів звертає увагу , що відповідні докази повинні містити конкретні висновки надання послуг з описом робіт (година +послуга= сума). Крім того , колегія суддів зазначає, що послуга зі "складання відзивів на апеляційні скарги", що складає в загальному розмірі 10000 грн. , не потребувала затрат значного часу , адже доводи поданих відзивів перекликаються з доводами позову та висновками суду першої інстанції. Вартість послуг адвоката саме в суді апеляційної інстанції, як того вимагає частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими документами не підтверджується. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Колегія суддів зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, позивачем не надано до суду апеляційної інстанції належних документів, які підтверджують суму витрат на правничу допомогу зі складання відзивів на апеляційні скарги, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача. З огляду на викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви представника позивача про стягнення судових витрат за надання послуг з правової допомоги у суді апеляційної інстанції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 17.08.2022 у справі № 580/3324/19. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Інші доводи і заперечення на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованими, прийнятими на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судові рішення без змін. Враховуючи те, що ця справа була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, дане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 по справі № 440/10425/21 залишити без змін. Відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Аарті Індастріз Лімітед" про стягнення судових витрат за надання послуг з правової допомоги у суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош