Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/24094/22

Справа № 127/24094/22 Провадження № 22-ц/801/587/2023 Категорія: 41 Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е. Доповідач:Войтко Ю. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Войтка Ю. Б., суддів Стадника І. М., Сопруна В. В., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Борисюк І. Е. у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у цивільній справі № 127/24094/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У жовтні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, Позов мотивований тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 14.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 14.09.2018. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору від 14.09.2018 ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі до 100 000,00 гривень, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У випадку, якщо істотне порушення клієнтом зобов`язань не буде усунуто протягом строку, зазначеного у пункті 4.18, кредит стає у формі «на вимогу», а банк не пізніше наступного робочого дня за допомогою мобільного додатку направляє клієнту вимогу про повне повернення всієї суми заборгованості за кредитом (з урахуванням відсотків) та нарахованих штрафних санкцій. Станом на 19.08.2022 відповідач прострочив зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулося істотне порушення клієнтом зобов`язання, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 11.09.2022 направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Оскільки відповідач взяті на себе зобов?язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 19.08.2022 утворилася заборгованість у розмірі 41 445,94 гривень, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту). Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість станом на 19.08.2022 за кредитним договором від 14.09.2018 в розмірі 18 965 гривень 10 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в сумі 1 135,25 гривень. Судовий збір в сумі 1 345,75 гривень залишено за позивачем. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку встановлено, що станом на 19.08.2022 відповідачем було внесено на рахунок усього 92 123,94 гривень, а використано 111 089,04 гривень. Водночас банком суму автоматично списаних відсотків (22 480,84 гривень) включено до суми витрат 133 569,88 гривень (111 089,04 гривень + 22 480,84 гривень). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак, суми, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Таким чином, станом на 19.08.2022 з 14.09.2018 відповідачем витрачено, але не погашено кредитних коштів (тіло кредиту) на загальну суму 18 965,10 гривень (133 569,88 гривень (22 480,84 гривень + 92 123, 94 гривень). Отже частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було погашене тіло кредиту у розмірі 18 965,10 гривень, що фактично отримане ним у вигляді кредиту. У лютому 2023 року АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення тіла кредиту в розмірі 22 480,84 грн та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач, підписавши анкету-заяву, приєднався та був ознайомлений з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту «Карта monobank» та отримав їх примірник у мобільному додатку. Суд не звернув уваги, що розміщення правил на сайті банку в публічному доступі є вимогами чинного законодавства при використанні платіжних засобів. Вказує, що згідно з п. 7 ст. 85 ЦПК України, у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. Згідно з скріншотом з сайту https://www.monobank.ua/terms вбачається, що правила в редакції чинній з 30.08.2018 були дійсні в період з 30.08.2018 по 18.09.2018. При цьому надає скрін з сайту https://www.monobank.ua/terms, який не є новим доказом по справі, оскільки позовна заява містила посилання на вказаний сайт, зазначені правила були додані до позовної заяви. Будь-яких заперечень щодо дійсності зазначених правил до суду не надходило. Також зазначає, що укладення між банком і відповідачем договору в електронній формі відповідає Закону України «Про електронну комерцію», а тому між сторонами у визначеній формі були погоджені всі істотні умови договору. Відзив на апеляційну скаргу впродовж встановленого судом строку не надходив. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 лютого 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 14 березня 2023 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з положеннями частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, зазначена справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним критеріям. Судом встановлено, що 14.09.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг з метою відкриття поточного рахунку у гривні на своє ім`я з встановленням кредитного ліміту, вказаному у додатку (а.с.73) У анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку. Згідно з довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 08.11.2022, на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; валюта рахунку UAH; тип картки Чорна картка; статус картки активна до 09/24 (а.с.72) Згідно з наданого банком розрахунку заборгованості за договором від 14.09.2018, станом на 19.08.2022 заборгованість становить 41 445,94 гривень, з них: 41 445,94 гривень - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (а.с.6-12). Підставою позову зазначено невиконання кредитних зобов`язань відповідачем, що пов`язані з отриманням ним кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). 30 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію» який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Електронний договір має включати всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З позовної заяви АТ «Універсал Банк» слідує, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто, факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку, який здійснив ідентифікацію та верифікацію клієнта. У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема: дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді. У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму зазначену у мобільному додатку. На підтвердження позовних вимог АТ «Універсал Банк» надав суду також Умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при надані банківських послуг щодо карткових рахунків. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank), загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток, паспорт споживчого кредиту «Картка monobank». Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною. Крім того, умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» були отримані ОСОБА_1 у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні статей 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов`язків сторін, іншу всю інформацію, необхідну для укладення договору. Всі правила за всі періоди є розміщені на сайті monobank є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, з зазначенням рішень на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності. У самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного пін-коду має вільний доступ. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Неналежне виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором призвело до порушення прав кредитора - позивача, тому порушене право підлягає поновленню шляхом безумовного стягнення з відповідача заборгованості за кредитом. Матеріали справи не містять доказів щодо неотримання ОСОБА_1 коштів, не проведення ним операцій по спірному картковому рахунку, а також доказів щодо спростування заборгованості. Обґрунтовуючи розмір заборгованості, який банк просить стягнути на його користь з відповідача, позивач до позовної заяви надав анкету-заяву від 14 вересня 2018 року, розрахунок заборгованості за договором, в обґрунтування розміру проведених нарахувань тарифи, паспорт споживчого кредиту, а також надав виписку по рахунку відповідача, з якої слідує, що ОСОБА_1 користувався грошима, розплачувався за товари та частково погашав заборгованість за кредитним договором. Колегія суддів ураховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 25.05.2021 по справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21). Отже виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, якій надана належна оцінка судом першої інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що надані позивачем тарифи та паспорт споживчого кредиту містять відомості про те, що указана інформація зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року. Передбачено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Відтак зазначені документи містять узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату відсотків, а саме по собі підписання відповідачем тарифів та паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може бути підставою для задоволення позовних вимог в цій частині. Ураховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана відповідачу, актуальна лише до 01 січня 2019 року та матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених умов були прийняті позичальником надалі, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку слідує, що за рахунок тіла кредиту з 15 вересня 2018 року по 19 серпня 2022 року стягувалися відсотки за користування кредитом, розмір яких сторонами не узгоджувався, і тим самим збільшувалося тіло кредиту. Тобто розмір заборгованості відповідача за кредитним договором визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з умовами обслуговування рахунків фізичної особи, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником, та його заборгованості. Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості за кредитом (тіло кредиту) становить 41 445,94 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю лише за тілом кредиту, оскільки банком також нараховувались відсотки на заборгованість за кредитом. ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості, однак сплачені ним кошти розподілялись банком на погашення процентів, розмір яких не узгоджено сторонами, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. З наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також виписки по рахунку встановлено, що станом на 19.08.2022 відповідачем було внесено на рахунок усього 92 123,94 гривень, а використано 111 089,04 гривень. Водночас банком суму автоматично списаних відсотків (22 480,84 гривень) включено до суми витрат 133 569,88 гривень (111 089,04 гривень + 22 480,84 гривень). Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, а відтак, суми, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Таким чином, з моменту укладення договору ОСОБА_1 витрачено, але не погашено кредитних коштів на загальну суму 18 965,10 грн (133 569,88 гривень (22 480,84 гривень + 92 123,94 гривень), що і підлягає стягненню з відповідача. Інші нарахування - це списання відсотків не узгоджених умовами договору, які не є сумами грошових коштів, фактично використаних відповідачем. Стягнення з відповідача відсотків за ставками, які не узгоджувались сторонами є безпідставним та суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Вимоги про стягнення відсотків відповідно до положень статті 625 ЦК України банк не заявляв. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно частин першої третьої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву. Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися. Отже кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи. Також, судом першої інстанції в ухвалі суду від 04.11.2022 було роз`яснено сторонам по справі наслідки ненадання суду доказів по справі, дії в разі неможливості надання доказів, а також право і порядок звернення до суду із заявами та клопотаннями. Згідно із частиною другою статті 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Відтак суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу. З огляду на викладене, при вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 41 445,94 грн, колегія суддів відхиляє, оскільки з виписки слідує, що до вказаної суми банком також враховано суми автоматичного списання відсотків, а їх нарахування у відповідності до умов обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, є безпідставним. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи часткове погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами, оскільки зазначені посилання позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву умов та правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції повно й всебічно дослідивши ті докази, які були додані до позовної заяви, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог і постановив законне рішення. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Враховуючи, що у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, судові витрати необхідно залишити за позивачем. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 січня 2023 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести за рахунок Акціонерного товариства «Універсал Банк». Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Ю. Б. Войтко Судді: І. М. Стадник В. В. Сопрун