Постанова 4824 № 760/18563/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3117/2023 Справа № 760/18563/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 21 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Коробенко С.В. в м. Київ 23 лютого 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У серпні 2020 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25990,37 грн. та судові витрати. Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідач звернувся до АТ «КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв`язку із чим підписав заяву б/н від 15 червня 2011 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витягу з Тарифів банку додаються до позовної заяви. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, що додається до позову, також для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000 грн. Щодо зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Однак у порушення умов договору свої зобов`язання відповідач не виконав, внаслідок чого станом на 14 липня 2020 року має заборгованість в розмірі 25990,37 грн., з яких 21802,37 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту, 21802,37 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,0 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 0,0 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 4187,64 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нараховано комісії. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року в позові АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію та підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, згідно якої він приєднався до запропонованих банком послуг. Відповідно до підписаної відповідачем анкети-заяви, останній згоден, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, з положеннями яких він ознайомлений та зобов`язується неухильно їх дотримуватись. Відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно ознайомлюватись зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті банку. Крім того, вищезазначені Умови та правила надання банківських послуг а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Отже, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що йому було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг. Правила та умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку в будь-який час. До матеріалів справи надана редакція самих Умов та правил надання банківських послуг з Тарифами, що діяли станом на дату підписання заяви, а з метою підтвердження їх автентичності також надавався наказ про їх затвердження. Зазначив, що видача картки, розмір та дата встановлення кредитного ліміту зазначено в довідках, що надавались до позову. Після отримання картки та ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Вказував, що судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду в постанові від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18 щодо представлення виписки по картковому рахунку, яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту та повинна досліджуватися судом. Таким чином, ПриватБанк надав суду саме первісні бухгалтерські документи. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідно до наданої виписки вбачається отримання та використання позичальником кредитних коштів. Із розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомати, розраховувався в торгівельній мережі, частково сплачував борг, що призвело до утворення простроченої заборгованості. В зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором відповідач має борг перед банком. Позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, яка складається з 21802,73 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту. Відсутність боргу за тілом кредиту не означає, що боргу перед банком не існує, а означає, що вся заборгованість за тілом кредиту стала простроченою і становить 21802,73 грн. Користування кредитними коштами понад встановлений розмір ліміту (за рахунок овердрафту) пояснює збільшення заборгованості за кредитом понад встановлений ліміт. Місцевий суд не дослідив належним чином розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з випискою з особового рахунку позичальника, не спростував усіх встановлених обставин, зокрема щодо фактичного отримання та використання відповідачем кредитних коштів. Наводив правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року № 342/180/17 щодо того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Суд першої інстанції всупереч ст. 1054 ЦК України безпідставно звільнив відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики, яка підлягає стягненню в повному обсязі. Вказував, що місцевим судом не прийнято до уваги надану до позову погоджену з відповідачем 15 червня 2011 року та підписану довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду, якою сторонами погоджено умови кредитування. Заперечень щодо підпису указаної довідки відповідачем не надано, судових експертиз щодо належності підпису відповідача судом не призначалось та не проводилось. Отже, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що йому було надано повну інформацію щодо надання банківських послуг. Після ознайомлення з умовами кредитування (підписанням зазначеної довідки) відповідачем розпочато використання кредитних коштів, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по картковому рахунку. Підстави вважати укладений кредитний договір безпроцентним відсутні, на що суд уваги не звернув. Отже, висновок суду про відсутність погодження умов кредитування є безпідставним та помилковим. Вказував, що суд не звернув уваги, що внесення на погашення заборгованості кошти розподілялися банком відповідно до умов укладеного договору, що не спростовано відповідачем. Умовами договору в довідці про умови кредитування від 16 червня 2011 року було погоджено сплату процентів та неустойки, що не спростовано відповідачем і суми погашень спрямовувалися відповідно до таких умов. Отже, висновок суду про можливість визначення розміру заборгованості за тілом кредиту як різниці між отриманими коштами та внесеними погашеннями на сплату боргу не відповідає матеріалам справи та наведеним нормам права. Вважав, що висновок суду про ненадання доказів заборгованості за договором не відповідають обставинам справи та наданим до позову документам. Наголошував, що всупереч закріпленому в ЦПК України принципу змагальності суд першої інстанції фактично поклав тягар доказування виключно на позивача, залишивши поза увагою, що саме відповідач повинен доводити обставини, які звільняють його від обов`язку щодо погашення заборгованості за укладеним договором. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт укладення договору, ознайомлення з його умовами, використання кредитними коштами, а також розмір наявної заборгованості. Зазначив, що з матеріалів справи не вбачається відсутності заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, не оцінив доводи банку про те, що відповідач не лише користувався кредитними коштами, а й визнав укладення договору, вчинивши дії, спрямовані на його виконання та часткове погашення заборгованості, в зв`язку з чим передчасно дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Вважав, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, що випливають з кредитного договору, належним чином не вивчив надані до позову документи. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Відмовляючи АТ КБ «ПриватБанк» в позові про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач 15 червня 2011 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, однак, оскільки надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг не можна вважати складовою кредитного договору, і у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами та санкцій за порушення термінів використання договірних зобов`язань, позивачем не доведено правомірність стягнутих відсотків, погашених за рахунок кредиту в розмірі 28098,43 грн., а відтак відповідач сплатив більше коштів на погашення кредиту, ніж фактично використано ним коштів, в зв`язку з чим фактично заборгованість за тілом кредиту у нього відсутня. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на а. с. 41 міститься складена від імені ОСОБА_1 анкета-заява від 15 червня 2011 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Своїм підписом в заяві ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правил надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Позичальник зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанка www.privatbank.ua. У нижній частині анкети-заяви клієнту запропоновано оформити на своє ім`я картки «Платіжна картка «Кредитка Універсальна», «Зарплатна картка», «Картка Gold», «Пенсійна картка», «Ощадкнижка (депозит)», «Дебетова особиста картка», «Ідентифікація з паспортом», з яких ОСОБА_1 обрано «Платіжна картка «Кредитка Універсальна» і в полі «бажаний кредитний ліміт» вказано 3000 грн. Крім цього, позивачем надано розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 31 травня 2015 року, 31 травня 2020 року, 14 липня 2020 року (а. с. 11 - 20) , довідку б/н без дати АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а. с. 39), довідку б/н без дати АТ КБ «ПриватБанк» про видачу кредитних карток (а. с. 40), Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а. с. 42), паспорт відповідача в копії (а. с. 69 - 70), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 43- 66), виписку клієнта ОСОБА_1 за договором б/н станом на 15 липня 2020 року (а. с. 21- 38). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду з позовом, АТ КБ «ПриватБанк» вказувало на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. Судом першої інстанції встановлено, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір у формі приєднання до Умов та правил надання банківських послуг про відкриття кредитної лінії на платіжну картку, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитну лінію. Апеляційний суд погоджується з даними висновками, оскільки законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряється апеляційним судом в межах доводів та вимог апеляційної скарги і відповідач рішення суду першої інстанції щодо обставин укладення договору також не оскаржував. Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що відповідно до ст. 634 ЦК України суть договору приєднання, який і було укладено сторонами, полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Разом із тим, судом першої інстанції правильно встановлено, що на підтвердження позовних вимог банком додано до позовної заяви анкету-заяву від 15 червня 2011 року, яка містить підпис ОСОБА_1 , та в якій процентна ставка не зазначена, а також не погоджені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) за порушення зобов`язання; наявні в матеріалах справи Умови та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» стосовно кредитних карток «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» позичальником не підписані, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, що Витяг з Тарифів, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть бути належним доказом заборгованості відповідача. Судом першої інстанції правильно зазначено, що роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України в постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи. Апеляційний суд також враховує, що в самих Умовах та Правилах надання банківських послуг, примірник яких надано до матеріалів справи, відсутні умови договору про розмір процентної ставки, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Оскільки в редакції Умов та Правил надання банківських послуг, наявних в матеріалах справи, зазначені положення відсутні, вказані Умови, а також Тарифи не містять підпису відповідача, підстави нарахування відсотків позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами. За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, зробленими за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитом, які в цій частині не спростовані доводами апеляційної скарги, що збільшення заборгованості відповідача за тілом кредиту здійснювалося не лише за рахунок фактично використаних ним коштів (стовпчик 3 розрахунку заборгованості), а і за рахунок збільшення (списання коштів) кредиту з метою погашення нарахованої заборгованості за процентами (стовпчик 4), в зв`язку з чим суд не може взяти за основу розмір заборгованості за тілом кредиту, визначений позивачем (відсутнє погодження щодо розміру процентів). Розраховуючи заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції взяв до уваги показники, наведені позивачем у розрахунку (а. с. 11 - 19): витрати клієнтом кредитних коштів (стовпчик 3), відсотки, погашені за рахунок кредиту (стовпчик 4), сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості (стовпчик 21), тіло кредиту, прострочене не звітну дату (стовпчик 6). Судом першої інстанції правильно враховано, що сума особистих витрат відповідачем кредитних коштів та списаних в порядку погашення процентів зменшена на суму коштів, внесених відповідачем в порядку погашення заборгованості, становить 25990,37 грн. За період з 01 вересня 2015 року по 31 травня 2020 року позивач збільшив розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту за рахунок погашення нарахованих процентів на суму в розмірі 28098,43 грн. (стовпчик 4). Враховуючи відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 28098,43 грн. та сплату відповідачем грошових коштів на користь банку в рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 25990,37 грн., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у позові у зв`язку з погашенням відповідачем заборгованості по кредитним зобов`язанням та недоведеністю позовних вимог в частині стягнення відсотків. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, з посиланнями на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 16 вересня 2020 року в справі № 200/5647/18 щодо необхідності дослідження виписки по картковому рахунку як належного та допустимого доказу заборгованості відповідача, оскільки із матеріалів справи вбачається, що зазначені докази судом першої інстанції повно і всебічно досліджені. Судом першої інстанції надано належної оцінки виписці з рахунку у взаємозв`язку з розрахунком заборгованості позичальника ОСОБА_1 , наданих позивачем, проаналізовано рух коштів на картковому рахунку та правильно встановлено, що тіло кредиту було повернуто банку відповідачем. Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами не обумовлено у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, судом зроблено правильний висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що позивач не довів правомірність погашених за рахунок кредиту відсотків в розмірі 28098,43 грн., а відтак, оскільки банк просив стягнути з відповідача тіло кредиту в розмірі 21802,73 грн., а відповідачем повернуто 25990,37 грн., відповідачем погашено заборгованість по кредитним зобов`язанням. Зазначені розрахунки доводами апеляційної скарги не спростовані. З огляду на вищевикладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив надання йому повної інформації щодо надання банківських послуг, після отримання кредитної картки здійснив дії щодо проведення її активації, і з розрахунку заборгованості прослідковується користування відповідачем грошима, отримання коштів через банкомати, розрахунки в торговельних мережах, а відсутність боргу за тілом кредиту означає, що вся заборгованість за тілом кредиту стала простроченою та становить 21802,73 грн., а також, що основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є отримання відсотків за користування кредитними коштами, і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів, і підстави вважати укладений договір безпроцентним відсутні, оскільки означені доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин узгодження сторонами ціни кредитного договору у вигляді відсотків. Апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги з посиланням на правову позицію Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року № 342/180/17 щодо того, що оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з огляду на відмінність обставин, встановлених у даних справах, зокрема в справі № 342/180/17 Верховним Судом не було встановлено з розрахунку заборгованості, що за рахунок кредиту погашались відсотки. Враховуючи вищевикладене, є безпідставними та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції всупереч ст. 1054 ЦК України звільнив відповідача від відповідальності щодо повернення отриманої суми позики, яка підлягає стягненню в повному обсязі. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що місцевим судом не прийнято до уваги надану до матеріалів позову погоджену з відповідачем 15 червня 2011 року та підписану Довідку про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 55 днів пільгового періоду, якою сторонами погоджено умови кредитування, заперечень щодо підпису якої відповідачем не надано, апеляційний суд враховує, що така довідка в матеріалах справи відсутня і в переліку додатків до позовної заяви не вказується. Отже, доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не підтверджуються належними та допустимими доказами, ґрунтуються на припущеннях та відхиляються апеляційним судом. Відтак, доводи апеляційної скарги, що внесені на погашення заборгованості кошти розподілялися банком відповідно до умов кредитного договору, зокрема довідки про умови кредитування, якою погоджено сплату процентів та неустойки, є необґрунтованими та неспроможними. Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст. 12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак неподання відповідачем відзиву на позовну заяву саме по собі не свідчить про визнання ним обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими. Виходячи із зазначеного, апеляційний суд не може погодитися з необґрунтованими доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції фактично поклав тягар доказування виключно на позивача, в той час як відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт укладення договору, ознайомлення з його умовами, використання кредитних коштів, а також розмір наявної заборгованості. Апеляційний суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на припущеннях і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, що з матеріалів справи не вбачається відсутності заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Враховуючи наведене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції однобічності та неповноти судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи, невстановлення дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору, та неповне дослідження доказів, наданих до позову. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом, і не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 23 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.