Постанова 4824 № 760/21551/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД єдиний унікальний номер справи: №760/21551/13-ц номер провадження №22-ц/824/1152/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 квітня 2023року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав: судді - доповідача Білич І.М. суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Солом`янського районного суду міста Києва Оксюти Т.Г., у цивільній справі №760/21551/13-ц за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и л а: У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 за результатами розгляду якого просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № б/н від 30 січня 2007 року у сумі 25 195 грн. 91 коп. В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що відповідно до умов укладеного договору № б/н від 30 січня 2007 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 950 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Натомість, відповідач, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 09 вересня 2013 року становить 25 195 грн. 91 коп., з яких: 4 950 грн. - заборгованість за кредитом; 18 569 грн. 91 коп. - заборгованість за процентами; 500 - штраф (фіксована частина); 1 176 грн. - штраф (процентна складова). Заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 195 грн. 91 коп. та судові витрати в сумі 367 грн. 34 коп., а всього стягнуто 25 563 грн. 25 коп. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 09 грудня 2013 року задоволено. Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказуючи, що на підтвердження позовних вимог, позивачем долучено до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором. При цьому, до апеляційної скарги долучено виписку по рахунку відповідача, якою підтверджується факт користування останнім кредитним коштами банку, виконання банком умов кредитного договору, та ухилення відповідача від свого обов`язку повернути отримані кошти. Активація відповідачем картки, свідчить про укладення сторонами кредитного договору. При укладенні кредитного договору та отримання кредитної картки відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що свідчить про досягнення між сторонами усіх істотних умов договору. Зазначене свідчить про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором. Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відзиву подано не було. На час розгляду справи до суду апеляційної інстанції сторонами в справі не було надано заперечень щодо розгляду справи в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді - доповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження видачі банком картки, встановлення кредитного ліміту та користування відповідачем кредитними коштами. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 30 січня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» та підписав заяву № б/н яка містить анкетні дані останнього та волевиявлення на отримання платіжної картки з кредитним лімітом 4 950 грн. з процентною ставкою 2,5 % в місяць на залишок заборгованості (а.с. 08-09). Згідно розрахунку, наданого банком, заборгованість відповідача за кредитним договором № б/н від 30 січня 2007 року станом на 09 вересня 2013 року становить 25 195 грн. 91 коп., з яких: 4 950 грн. - заборгованість за кредитом; 18 569 грн. 91 коп. - заборгованість за процентами; 1 676 грн. - штрафи (а.с. 06-07). Відповідно до частин першої, другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор зобов`язаний довести, що він виконав умови кредитного договору та надав позичальнику обумовлену кредитним договором суму. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , підписавши 30 січня 2007 року заяву, підтвердив факт укладення між сторонами кредитного договору та отримав кредит у розмірі 4 950 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Перевіряючи вищевказані доводи, колегією суддів встановлено, що вищевказана заява містить анкетні дані та волевиявлення відповідача на отримання платіжної картки з кредитним лімітом 4 950 грн. з процентною ставкою 2,5 % в місяць на залишок заборгованості. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, належних та допустимих доказів на підтвердження видачі відповідачу банківської картки із зазначенням терміном її дії, відкриття рахунку, встановлення кредитного ліміту, а також доказів користування відповідачем кредитними коштами, позивачем до суду надано не було. Таким чином, перевірити розмір нарахованих сум боргу, процентів та штрафних санкцій відповідачу не є можливим, тому доводи позивача щодо розміру нарахованих сум не є обґрунтованими. Слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами. Разом з тим, позивачем не надано до суду першої інстанції виписки з карткового рахунку відкритого на ім`я відповідача, з якої можна було б встановити факт користування останнім кредитними коштами та наявність у нього заборгованості за кредитним договором. В свою чергу, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. Інших доказів на підтвердження існування у відповідача заборгованості перед банком, останнім надано не було, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Слід зазначити, що згідно ч.ч. 1-2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Долучаючи до апеляційної скарги в 2022 році виписку по рахунку відповідача, скаржник не надав докази неможливості її подання до суду першої інстанції в 2013 році та на час перегляду судом першої інстанції заочного рішення в 2022 році з причин, що об`єктивно не залежали від нього, у зв`язку чим, вона не може бути прийнята до уваги судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів виконання банком умов кредитного договору, надання відповідачу платіжної картки, відкриття рахунку та видачу кредитних коштів, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Такі висновки повністю узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду в постанові від 27 березня 2020 року по справі № 703/3063/18, який прийшов до висновку, що у зв`язку з ненаданням банком доказів видачі кредитної картки та розміру кредиту, суд позбавлений можливості перевірити розмір нарахованих сум боргу відповідачу. Згідно приписів статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає. Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 24 травня 2022 року року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає крім випадків визначених положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: