Постанова 4824 № 761/29816/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 761/29816/19-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/908/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Макаренко І.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючий - Немировська О.В., судді - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Ольшевський П.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року, встановив: у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача кошти в сумі 460 800 грн., інфляційні втрати в розмірі 134 920 грн., три відсотки річних в сумі 30 872 грн., а всього 626 592 грн. 97 коп., посилаючись на те, що кошти були надані відповідачу в якості позики за договорами від 01 лютого та 01 березня 2017 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, які мають значення для справи. Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу в його відсутність. Відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлявся як за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , так і за місцем знаходження нерухомого майна, яке належить відповідачу: АДРЕСА_2 , однак відповідач ухиляється від отримання судових повісток, судові повістки-повідомлення повернуті до суду з відміткою: «За закінченням терміну зберігання», в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував, що 01.02.2017 між ним та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, за умовами якого він надав відповідачу позику в розмірі 10 000 дол. США, строком на один місяць до 01.03.2017. 01.03.2017 між ними було укладено договір позики, за умовами якого він надав відповідачу позику в розмірі 8 000 дол. США, терміном до 05.06.2017. Однак у вказані терміни позики повернуті не були, тому він просив стягнути суми позик в гривні по курсу НБУ, що становить 255 000 грн. та 204 000 грн., а також стягнути інфляційні втрати та 3% річних за кількість днів прострочення станом на 09.07.2019, що загалом становить 626 592 грн. 97 коп. Також позивач просив розподілити судові витрати та стягнути на його користь 2 000 грн. витрат на правничу допомогу та суму судового збору - 6 265 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів передачі коштів до підписання договорів позик. Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам. Відповідно до чч. 1, 2 і 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону. Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В ст. 1046 ЦК України дано визначення договором позики, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Ч. 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника. Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (пункт 2 частини першої статті 1046 ЦК України). Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Як видно з матеріалів справи, між сторонами 01.02.2017 та 01.03.2017 було укладено договори позики грошових коштів. В п. 3 обох договорів було зазначено, що сума позики, встановлена в п.1 договору отримана позичальником до моменту підписання даного договору в повному обсязі. В п. 8 кожного з договорів було передбачено в разі прострочення виконання зобов`язання сплату інфляційних втрат за весь час прострочення. Штрафних санкцій за прострочення виконання умов договорів передбачено не було. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч. 1 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Разом з тим ч. 2 статті 524 та ч. 2 статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Така правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) та Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 200/16729/15-ц (провадження № 61-16100св20). Позивач визначив суми позик за вказаними договорам в гривні в еквіваленті до суми позик за офіційним курсом НБУ на день звернення до суду. Так сума позики за договором від 01.02.2017 становила 255 000 грн., а за договором від 01.03.2017 - 204 000 грн. за офіційним курсом НБУ 1 дол. США - 25 грн. 48 коп. Станом на 01.03.2017 курс НБУ становив 1 дол. США - 27 грн. 16 коп. Станом на 05.06.2017 курс НБУ становив 1 дол. США - 26 грн. 28 коп. Разом з тим, інфляційні втрати були розраховані за визначеними таким чином сумами позик з урахуванням індексу інфляції на день, з якого почався період прострочення: 01 березня 2017 та 05 червня 2017 року відповідно. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року (справа №296/10217/15-ц) міститься правовий висновок, згідно якого, індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти. В даному випадку сторони в договорах позики визначили суми позик в іноземній валюті - доларах США. Таким чином підстави для нарахування інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов`язання до суми позик, визначених в гривні за курсом станом на 09.07.2019, відсутні. Сума трьох відсотків річних була також розрахована позивачем за період прострочення 861 день та 765 днів відповідно в еквіваленті за офіційним курсом НБУ, що становить 18 045 грн. 62 коп. та 12 826 грн. 85 коп., а загалом - 30 872 грн. 47 коп. Позивачем було зазначено в позовній заяві орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. та додано Договір про надання правничої допомоги, укладений 01.07.2019 з адвокатом Подлуцьким М.О., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, Ордер, виданий 02.05.2020 на представництво інтересів позивача в Київському апеляційному суді. За умовами Договору адвокатом Подлуцьким М.О. було складено позовну заяву, заяву про забезпечення позову, апеляційну скаргу та здійснювалось представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з проведенням експертизи. Витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача (частина друга статті 141 ЦПК України). Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Судові витрати по справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. Сума судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви та апеляційних скарг на ухвалу та рішення суду першої інстанції складає 16 081 грн. 44 коп., та підлягає стягненню на користь позивача. В п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 06 травня 2022 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 491 672 грн. 47 коп. та судові витрати в сумі 18 081 грн. 44 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2023 року. Головуючий Судді