Постанова Черкаський апеляційний суд № 694/2045/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 лютого 2021 року м. Черкаси Справа № 694/2045/19 Провадження № 22-ц/821/124/21 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Єльцова В.О. суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог До Звенигородського районного суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в розмірі 38660,80, та витрати пов`язані з розглядом справи. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 03.11.2018 року відповідач позичив у позивача 1600 (Долар США), що відповідно до курсу валют станом на 25.11.2019 року становить 38660,80, які зобов`язався повернути до 28.02.2019 року про, що ним особисто було написано розписку в присутності двох свідків. Однак у вказаний строк відповідач борг не повернув. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг, але останній свої зобов`язання не виконав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 10.11.2020 року позов ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ) про стягнення боргу - задоволено. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , тел. НОМЕР_2 ) борг за договором позики в сумі 38660, 80 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят гривень вісімдесят копійок),витрати за сплату судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн. (три тисячі гривень). Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем був підписаний договір позики як борговий документ, що підтверджує прийняття позичальником відповідних зобов`язань. Враховуючи вказані обставини, суд вважає вимоги позивача законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 38660,80 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги У грудні 2020 року ОСОБА_2 подав до Черкаського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року скасувати. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалене помилкове рішення, так як позивачем не надано до суду оригінали розписок, якими останній обґрунтовує свої вимоги, тому відповідач вважає, що неподання оригіналу розписок вказує на їх відсутність. Також стверджує, що розписка, копія якої надана до позовної заяви, виконана не ним, почерк та підпис у розписках відповідачу не належить і вказані розписки написані з наслідуванням почерку та підпису відповідача. Грошові кошти зазначені в розписці відповідач не отримував в позику. Зазначає, що він замечує проти доказів, використаних судом першої інстанції, а саме: розписки, та заперечує проти того, що суд вважав встановленим належність розписки ОСОБА_2 . Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 10 грудня 2020 року до Черкаського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2020 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Нерушак Л.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 21 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 січня 2021 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єльцов В.О., судді Василенко Л.І., Карпенко О.В. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 05 січня 2021 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення (без виклику) учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів у вигляді розписки від 03.11.2018 року, згідно якої відповідач ОСОБА_2 взяв у борг кошти в сумі 1600 (Долар США) та зобов`язався віддати позивачу ОСОБА_1 до 28.02.2019 року. Розписка написана в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які засвідчили дійсність угоди своїми підписами. Позиція Апеляційного суду Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду 1 інстанції відповідає. Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст.638,639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Крім того, статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Відповідно до постанови Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-63 цс письмова форма договору позики через його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмету позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа, наданого для підтвердження позовних вимог, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 527 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України. Як визначено статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем та відповідачем було укладено договір позики грошових коштів у вигляді розписки від 03.11.2018 року, згідно якої відповідач ОСОБА_2 взяв у борг кошти в сумі 1600 (Долар США) та зобов`язався віддати позивачу ОСОБА_1 до 28.02.2019 року. Розписка написана в присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які засвідчили дійсність угоди своїми підписами. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту укладення 03.11.2018 року договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позивачем надано розписку, підписану ОСОБА_2 про отримання ним в позику від позивача 1600 доларів США (стор. 7), які останній зобов`язувався повернути до 28.02.2019 року. Крім того, суд 1 інстанції відхилив доводи відповідача про те, що позивачем не надано до суду оригінали розписок, якими останній обґрунтовує свої вимоги, тому відповідач вважає, що неподання оригіналу розписок вказує на їх відсутність, в зв`язку з тим, що в матеріалах справи міститься саме оригінал розписки. Також суд 1 інстанції відхилив доводи відповідача, що розписка виконана не ним, почерк та підпис у розписках відповідачу не належить і вказані розписки написані з наслідуванням почерку та підпису відповідача, в зв`язку з тим, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження вказаного доводу, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи останнім не заявлялося. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, встановлюючи обставини по справі, взяв до уваги вищезазначені факти та, в сукупності з наданими сторонами доказами, оцінив їх під час постановлення своїх висновків. Таким чином, суд 1 інстанції вірно дійшов висновку, що відповідачем був підписаний договір позики як борговий документ, що підтверджує прийняття позичальником відповідних зобов`язань. Суд дійшов вірного висновку, що доводи відповідача про те, що позивачем не надано до суду оригінали розписок, якими останній обґрунтовує свої вимоги, тому відповідач вважає, що неподання оригіналу розписок вказує на їх відсутність в зв`язку з тим, що в матеріалах справи міститься саме оригінал розписки. Також суд 1 інстанції дійшов вірного висновку , що доводи відповідача, про те, що розписка виконана не ним, почерк та підпис у розписках відповідачу не належить і вказані розписки написані з наслідуванням почерку та підпису відповідача в зв`язку з тим, що відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження вказаного доводу, клопотання про проведення почеркознавчої експертизи останнім не заявлялося. Тому суд 1 інстанції вважає вимоги позивача, законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості у 38660,80 грн.. Такі висновки суду 1 інстанції ґрунтуються на матеріалах справи і відповідають вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом 1 інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, наведені у апеляційній скарзі доводи зводяться лише до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Головуючий В.О. Єльцов Судді Л.І. Василенко О.В. Карпенко