Постанова 4818 № 639/579/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 25 квітня 2023 року м. Харків справа № 639/579/23 провадження № 22-ц/818/733/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків в режимі відеоконференції цивільну справу за заявоюОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Каледа Андрія Валерійовича на ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Труханович В.В., в с т а н о в и в : У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подана заява про забезпечення позову, в якій він просить на час розгляду даної цивільної справи заборонити продаж та будь-яке відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2023 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено. Оголошено заборону на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Каледа Андрій Валерійович просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що всупереч вимог ст.151 ЦПК України позивачем не наведено обґрунтованих доводів необхідності забезпечення позову та не надано суду належних та допустимих доказів на їх підтвердження щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що такі заходи є співмірними із заявленими позовними вимогами. Крім того, суд першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали не перевірив аргументованості заяви щодо застосування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, і не дослідив чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника. Також, судом першої інстанції не було звернуто увагу, що даний будинок належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 21.01.2006 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Судом встановлено, що у лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якому просить суд: визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступне майно: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль TOYOTA COROLLA, 2014 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , автомобіль NISSAN LEAF, 2014 року випуску, р.н. НОМЕР_3 ; рухоме майно: диван bis-м богемія + приставка + тканина 4 класу, ліжко спальня, каркас ліжка з ламелями, матрац старий, матрац новий, крісло кокон, стільці - 4 шт., шафа-купе коридор, шафа-купе кутова спальня, холодильник LG Side-by-side, варильна панель газова Siemens, духова шафа електрична Siemens, посудомийна машина, мікрохвильова піч чорна, мікрохвильова піч біла, кухонний куток, ТБ Samsung 58" smart 7 series, ТБ Samsung 43" smart 6 series, кронштейн навісний під телевізор - 2 шт., мінімийка Karher К7, снігоприбиральна машина Intertool, газонокосарка АІ-ko акумуляторна, газонокосарка Pro-craft мережна, триммер Bosch, тримір ProPol, кондиціонер - 2 шт., гойдалка садова, комплект меблів садовий (диван+стіл+2крісла), шезлонг, лавочка садова плетена, парасолька садова, садові крісла - 2 шт. Просить поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно, що є їх спільною сумісною власністю, наступним чином: визнати в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_1 право власності на автомобіль NISSAN LEAF, 2014 року випуску, р.н. НОМЕР_3 ; припинити право спільної власності ОСОБА_2 на 1/2 частку автомобіля NISSAN LEAF, 2014 року випуску, р.н. НОМЕР_3 ; визнати в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_2 право власності на автомобіль TOYOTA COROLLA, 2014 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ; -припинити право спільної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля TOYOTA COROLLA, 2014 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ; визнати в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати в порядку поділу спільного майна за ОСОБА_2 право власності на рухоме майно: диван bis-м богемія + приставка + тканина 4 класу, ліжко спальня, каркас ліжка з ламелями, матрац старий, матрац новий, крісло кокон, стільці - 4 шт., шафа-купе коридор, шафа-купе кутова спальня, холодильник LG Side-by-side, варильна панель газова Siemens, духова шафа електрична Siemens, посудомийна машина, мікрохвильова піч чорна, мікрохвильова піч біла, кухонний куток, ТБ Samsung 58" smart 7 series, ТБ Samsung 43" smart 6 series, кронштейн навісний під телевізор - 2 шт., мінімийка Karher К7, снігоприбиральна машина Intertool, газонокосарка А1-ко акумуляторна, газонокосарка Pro-craft мережна, триммер Bosch, тримір ProPol, кондиціонер - 2 шт., гойдалка садова, комплект меблів садовий (диван+стіл+2крісла), шезлонг, лавочка садова плетена, парасолька садова, садові крісла - 2 шт.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості рухомого майна в розмірі 214161 (двісті чотирнадцять тисяч сто шістдесят одна) гривень 50 (п`ятдесят) копійок. Отже предметом спірних правовідносин є визнання права власності на 1/2 частину нерухомого та рухомого майна придбаного за період шлюбу та стягнення компенсації вартості рухомого майна в сумі 214 161,50 грн. Як на підставу вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що в провадженні суду перебуває справа за його позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що за час перебування в шлюбі вищевказаний житловий будинок було повністю відбудовано на суму 2 574 522,00 грн, тобто за час проживання в шлюбі цінність житлового будинку істотно збільшилась. Тому цей будинок є, на його думку, спільною власністю подружжя. Вважає, що ОСОБА_2 нерухоме майно може бути відчужено, та він не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду, що істотно ускладнить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника. Оскільки між сторонами існує спір щодо вищевказаного нерухомого майна, то невжиття заходів забезпечення позову, у спосіб про який просить позивач, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Таким чином, обраний позивачем вид забезпечення позову, як накладення арешту на спірне нерухоме та рухоме майно, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися ним. З урахуванням наведених позивачем причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, і обґрунтування необхідності їх вжиття, співмірності заходу забезпечення позову заявленим вимогам, висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту відповідає вимогам закону. Тому колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Каледа Андрія Валерійовича залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 08 лютого 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повний текст судового рішення складено 26.04.2023 року.