Постанова 4813 № 522/10859/19

Номер провадження: 22-ц/813/2214/23 Справа № 522/10859/19 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю.Б. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого Громіка Р.Д., суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря Сидоренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Іокіщу Валентини Іванівни про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію та приведення у відповідність, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовної заяви. 27 червня 2019 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Іокіщу Валентини Іванівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію окремих квартир № 45331105, № 45330376, № 45329341, № 45328604, № 45327855, № 45326872 від 01.02.2019 року за адресою АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та приведення їх у відповідність до договорів купівлі-продажу № 3731, № 3732, № 3733 від 26.04.2018 року. Позивач обґрунтовує позов тим, що за результатом проведення обстеження об`єкту 20.03.2019 року, відповідно до технічного паспорту квартири від 09.10.2017 року, виявлено самочинне будівництво (реконструкції) квартири попередніми власниками з приєднанням приміщення горища загального користування зі збільшенням площі квартири з 195,9 кв.м до 415,6 кв.м. Після отримання квартири у власність 26.04.2018 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконали будівельні роботи з реконструкції квартири з розподілом на шість самостійних квартир без отримання відповідного дозволу на виконання будівльних робіт на об`єкті із значним класом наслідків СС3. У подальшому 01.02.2019 року Державний реєстратор здійснив спірну державну реєстрацію права власності без документу, що підтверджує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. На підтвердження зазначеного посилався на акт позапланової перевірки Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 28.05.2019 року , яким встановлено самочинне виконання будівельних робіт з реконструкції кваритири АДРЕСА_8 та надбудовою мансардного поверху (з розподілом на кв. АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 та 28/5) без належно оформлених дозвільних документів та без забезпечення авторського та технічного нагляду за будівництвом. Відзив відповідачів на позову заяву. Відповідачі обґрунтовують відзив тим, що після придбання квартири АДРЕСА_8 за договорами купівлі-продажу 26.04.2018 року будівельні роботи не проводились, наполягають на тому, що здійснено перепланування. Поділ квартир здійснено з дотриманням відповідної Інструкції про проведення поділу № 55 від 18.06.2007 року. Вважають належним Позивачем Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області посилаючись на повноваження здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Обґрунтовують належну реєстрацію права власності у випадку створення майна шляхом поділу без проведення будівельних робіт відповідно до Переліку № 406 від 07.06.2017 року. Просять врахувати рішення суду від 26.12.2019 року, що набрало законної сили по справі № 522/14475/19 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування трьох постанов по справі про адміністративне правопорушення від 10.06.2019 року, яким задоволено позов Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року позовну заяву Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Іокіщу Валентини Іванівни (Одеська область, Лиманський район, с.Фонтанка, вул.Степна, 4) про визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію та приведення у відповідність задоволено. Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просять скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позову. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції правильно встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, охоронний номер 739-Од та відноситься до категорії об`єктів із значним класом наслідків (відповідальності) СС3. Позивач листом від 25.02.2019р. повідомив Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про пожежу в квартирі за адресою: АДРЕСА_9 , та виходячи з того, що об`єкт відноситься до категорії об`єктів із значним класом наслідків (СС3) просив Департамент провести позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень Департаменту. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради під час здійснення обстеження об`єкта містобудування щодо дотримання законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові на території м. Одеси 20.03.2019 року виявлено самочинне будівництво (реконструкції) квартири за адресою: АДРЕСА_9 , здійснене ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з приєднанням приміщення горища загального користування, чим збільшено площу квартири з 195,9 кв.м до 415,6 кв.м. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримано право власності на реконструйований об`єкт на підставі технічного паспорту інвентаризації станом на 09.10.2017 року, виготовленого ТОВ «ІнжинірінгТехБуд» за підписом експерта ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 001893). В зазначеному технічному паспорті не зафіксовано штампом «самочинне будівництво» факт реконструкції такої квартири з приєднанням приміщення горища загального користування, яке знаходилось в комунальній власності та належало територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради, орієнтовною площею 220,0 кв.м. Також, ТОВ «ІнжинірінгТехБуд» за підписом експерта Науменко Т.В. видано довідку №17/1033 від 09.10.2017 року, відповідно до якої загальна площа квартири АДРЕСА_8 збільшилась з 195,9 кв.м до 415,6 кв.м у зв`язку з проведенням робіт, які не належать до самочинного будівництва. Загальна площа реконструйованої квартири 415,6 кв.м відповідачем не заперечується. Суд першої інстанції правильно критично поставився до зазначеного твердження щодо виникнення права власності у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 саме на збільшену площу квартири на 220,0 кв.м у зв`язку з проведенням робіт, які начебто не належать до самочинного будівництва, так як відповідачем не надано належні та допустимі докази збільшення квартири у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вмотивовано погодився з доводами позивача, що в зазначений технічний паспорт та довідку експертом ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 001893) внесено недостовірні відомості та під час їх виготовлення допущено порушення Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року за №

127. В подальшому квартира АДРЕСА_10 , загальною площею 415,6 м.кв. перейшла у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на підставі договорів купівлі-продажу за №3733 від 26.04.2018 року, № 3732 від 26.04.2018 року, №3731 від 26.04.2018 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконали будівельні роботи із реконструкції квартири АДРЕСА_10 площею 415,6 кв.м з розподілом на шість самостійних квартир. Зазначене підтверджується актом позапланової перевірки Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 28.05.2019р., яким встановлено самочинне виконання будівельних робіт ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з реконструкції квартири АДРЕСА_8 та надбудовою мансардного поверху (з розподілом на кв. 28/2, АДРЕСА_5 та 28/5) без належно оформлених дозвільних документів та без забезпечення авторського та технічного нагляду за будівництвом. Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/14475/19 від 26.12.2019р., яке набрало законної сили 04.03.2020 року, на підставі виявлених порушень Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області складено відповідні матеріали та притягнуто до відповідальності винних осіб шляхом прийняття трьох постанов по справам про адміністративні правопорушення. Зазначеним рішенням суду задоволено позов про скасування таких постанов на підставі недотримання Департаментом порядку сповіщення про розгляд відповідних справ про адміністративні правопорушення. В зазначеному рішенні суду окрім складених протоколів міститься інформація про винесення Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 28.05.2019 року. Відповідачами не надано належних та допустимими доказів щодо скасування такого припису або його виконання. Такий висновок суду ґрунтується на недопустимості зловживання своїми правами через мораторій на проведення державного архітектурно-будівельного контролю з 18.03.2020 року до 06.04.2021 року, що унеможливило уповноваженим органом провести перевірку виконання припису, складеного Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області. Нині, відповідний правонаступник - Державна інспекція архітектури та містобудування України почала здійснювати свої аналогічні функції у сфері будівництва на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 960 від 15.09.2021 року. Виходячи з наведеного, звернення до суду органу (позивача), який не допустив порушення вимог законодавства щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю об`єкту значного класу наслідків (СС3), а саме Порядку №553, на підставі встановлених належним та повноважним органом фактів порушення вимог законодавства для об`єктивного, всебічного та повного з`ясування судом обставин суд вважав допустимим. Таким чином, рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/14475/19 від 26.12.2019р. не містить спростування виявлених фактів самочинного будівництва та відповідно не може нівелювати факт встановлених правопорушень у сфері містобудування, які виявлені під час перевірки. Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі №815/1540/14. Згідно з даними єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація стосовно видачі або реєстрації дозвільних документів на проведення будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_11 . Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку про здійснення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самочинних будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_10 площею 415,6 кв.м з розподілом на шість самостійних квартир без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт (щодо об`єкту СС3) та без отримання сертифікату, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації (щодо об`єкту СС3). Наданий Відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ013210705339 від 29.07.2021 року «Ремонтно-реставраційні роботи з відновленням після пожежі горища, з пристосуванням горища під житлові квартири, та квартир, розташованих в рівні четвертого поверху, з внутрішнім переплануванням квартир АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , нежитлові приміщення горища АДРЕСА_16 , 902, 903» також не спростовує встановлених судом обставин, також фактично підтверджує погодження відповідачів, що для здійснення будівельних робіт з реконструкції квартири (СС3) вимагає наявність такого дозволу, отриманого до початку таких робіт. Відповідачами не надано до суду відповідний сертифікат, що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації. Таким чином, фактично об`єкт досі перебуває на стадії будівництва (реконструкції). Представник відповідачів - адвокат Шинкаренко Ю.В. наполягав на тому, що виконані будівельні роботи з розподілом на шість ізольованих квартир не потребують дозвільних документів, чим фактично підтвердив факт здійснення самочинного будівництва. Посилання відповідачів на Порядок № 406 від 07.06.2017 року суд першої інстанції правильно вважав необґрунтованим, так як з аналізу технічних паспортів реконструйованої квартири АДРЕСА_8 та нових окремих шести квартир вбачається збільшення і зміна площ приміщень та створення нових приміщень за рахунок піддахового простору, що передбачає здійснення будівельних робіт, які потребують отримання відповідного дозволу та прийняття до експлуатації у встановленому порядку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дозвільні документи на здійснення будівельних робіт (реконструкції) квартири за зазначеною адресою до 29.07.2021 року у Відповідачів були відсутні, що є істотним порушенням будівельних норм і правил. Право власності на новоутворені об`єкти за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано 01.02.2019 року державним реєстратором Фонтанської сільської ради Лиманського району Одеської області Іокіщу Валентини Іванівни на підставі висновку про можливість поділу від 26.12.2018 року, виготовленого ПП "Проект", тобто без відповідного сертифікату що підтверджує готовність об`єкта до експлуатації (СС3). Зазначене свідчить, що відповідачі незаконно здійснили реконструкцію квартири, при цьому об`єкт не був прийнятий в експлуатацію, відповідно до вимог законодавства. Таким чином, право власності на новоутворені шість окремих об`єктів зареєстровано без введення об`єктів до експлуатації, що є порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1127. Відповідно, державний реєстратор ОСОБА_7 здійснила остаточну легалізацію самочинного будівництва, шляхом державної реєстрації прав на реконструйоване приміщення. Такі висновки суду ґрунтуються на наступному. Статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. За змістом статті 327 ЦК у комунальній власності є майно, у тому числі кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Статтями 328, 329 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно з п. 4.3. рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 року у справі №14-рп/2011, «Відповідно до Конституції України всі субєкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін. Отже, горище належить до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку. горище не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки з такого горища. Співвласники горища володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.» Відповідно до п. 2.2.6. Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, управління подає позови до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта з компенсацію витрат та виступає замовником робіт зі знесення самочинно збудованого об`єкта. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, вимоги у позові про знесення самочинного будівництва можуть стосуватись скасування права власності, набуте на самочинно збудований (реконструйований) об`єкт. Згідно ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до п. 2 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ, закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.03.2018р. №135, виявлення фактів самочинного будівництва здійснюється у тому числі безпосередньо виконавчими органами Одеської міської ради, комунальними підприємствами, установами, закладами та організаціями Одеської міської ради, органами самоорганізації населення та іншими, визначеними законодавством України та цим Порядком суб`єктами, які в межах наданих повноважень здійснюють постійний контроль за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові території м. Одеси або здійснюють інші повноваження, в ході реалізації яких можуть бути виявлені факти самочинного будівництва, в тому числі: управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради; управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та інші. Щодо детального переліку будівельних робіт. Містобудівне законодавство не зобов`язує орган державного архітектурно-будівельного нагляду (контролю) наводити детальний перелік будівельних робіт, в свою чергу зобов`язує встановити певні факти порушення містобудівного законодавства, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області і зроблено: встановлено факт надбудови мансардного поверху та подальшого поділу одного об`єкту на шість окремих, без відповідної реєстрації дозвільних документів на таку реконструкцію. Відповідно до п. 3.2.3 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва» будівельні роботи це процес зведення нових, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення об`єкт будівництва. Відповідно до п. 3.2 ДБН А.2.2-3-2014 «Склад зміст проектної документації на будівництво»: будівництво це нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт та технічне переоснащення об`єктів будівництва. об`єкт будівництва це будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Реконструкція це перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри тощо). Згідно з ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством. Клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови). Об`єкту присвоюється найвищий клас наслідків (відповідальності) за одним із критеріїв, встановлених частиною п`ятою цієї статті. До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені об`єкти пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини". Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до значних наслідків (СС3) відносяться такі об`єкти як пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини». Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Таким чином даний об`єкт будівництва відноситься до категорії об`єктів із значним класом наслідків (відповідальності) СС3. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Таким чином, оскільки даний об`єкт відноситься до категорії об`єктів із значним класом наслідків (СС3), замовникам будівництва необхідно було отримати в Держархбудінспекції України дозвіл на виконання будівельних робіт за даною адресою. Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Водночас, ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Відповідно до ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. За таких обставим, визнання та підтвердження державою факту набуття особами права власності на самочинно збудоване нерухоме майно є неприпустимим, адже прямо суперечить вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав. Згідно ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Також держреєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. Згідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Згідно ч. 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав визначено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (надалі - Порядок № 1127). Пунктом 41 Порядку № 1127 передбачено, що Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів. У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі. Згідно частини 2 та 3 пункту 58 Порядку № 1127 за бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об`єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об`єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об`єкта нерухомого майна відбулися у зв`язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Враховуючи той факт, що державний реєстратор Іокіщу В.І. здійснила реєстрацію прав на реконструйовану квартиру АДРЕСА_8 без отримання належних документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та не перевірила відповідність поданих відповідачами документів, такі рішення від 01.02.2019 року державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартири, розташовані за адресами: АДРЕСА_17 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 мають бути визнані незаконними та скасовані. Таким чином, суд першої інстанції, надавши оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, дійшов правильного висновку про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Твердження скаржників в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті. Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін. Повний текст судового рішення. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Суддя Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 17 квітня по 21 квітня 2023 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом. Повний текст судового рішення виготовлено 24 квітня 2023 року. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24 квітня 2023 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк