Постанова 4814 № 527/1680/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 527/1680/22 Номер провадження 22-ц/814/2246/23Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Кузнєцової О.Ю. суддів: Гальонкіна С.А., Карпушина Г.Л., імена (найменування) сторін: позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" відповідач: ОСОБА_1 розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2022 року, постановлене суддею Левицькою Т.В. по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : У серпні 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 40877,03 грн. та понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (з 14.06.2018 року АТ КБ «ПриватБанк») з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 14.07.2006 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладено на банківському сайті складають договір між ним та банком, що підтверджується його підписом у заяві. Відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується його підписом у заяві. Оскільки відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання заяви, то між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг. На виконання умов договору, відповідачу було відкрито картковий рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 34000 грн. Умовами договору відповідач зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання. Відповідач взяті на себе зобов`язання виконує з порушенням, у зв`язку з чим, станом на 14.06.2022 року його заборгованість перед банком складає 40877,03 грн., з яких: 40152,25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 724,78 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2022 року у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник АТ КБ «ПриватБанк», просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач при укладенні договору був належним чином повідомлений про істотні умови кредитування, в тому числі щодо сплати відсотків, проте умови кредитного договору не виконав, та має заборгованість, що підтверджується випискою. Окрім того, до апеляційної скарги долучено заяву про приєднання відповідача до умов та правил надання послуг. Зазначено, що даний доказ спростовує необґрунтовані висновки суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог. Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило. Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам. Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 14.07.2006 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 43). У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодний з тим, що ця заява разом з Умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. В даній заяві зазначено, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку НОМЕР_1 із встановленим кредитним лімітом в розмірі 2300,00 грн., базова процентна ставка: 3 (три) проценти в місяць, дата відкриття рахунку 14.07.2006. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», відповідачу було видано картку НОМЕР_1 , дата відкриття - 03.03.2006, строк дії якої - до 03/13. Також, згідно даної довідки відповідачу були видані наступні картки: НОМЕР_2 , дата відкриття 05.12.2012 до 08/16; НОМЕР_3 , дата відкриття 05.12.2012 до 12/16; НОМЕР_4 дата відкриття 25.02.2013 до 12/16; НОМЕР_5 дата відкриття 17.05.2016 до 05/20; НОМЕР_5 дата відкриття 28.12.2016 до 05/20; НОМЕР_6 дата відкриття 11.04.2017 до 03/21; НОМЕР_7 дата відкриття 31.03.2021 до 01/24 (а.с. 42). Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідача мається заборгованість, станом на 14.06.2022 становить 40877,03 грн., з яких: 40152,25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 724,78 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 4-25). Даний розмір заборгованості також вказаний у виписці за договором б/н за період з 03.03.2006 по 15.06.2022 (а.с. 26-40). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадкут АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. До матеріалів справи банк додав Умови та правила надання банківських послуг (а.с. 48-53), на підставі яких було здійснено нарахування суми заборгованості. Проте, надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Враховуючи висновки, які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відсутність підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг не дає можливості їх застосувати навіть при наявності підпису позичальника на анкеті-заяві. Колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ .КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.07.2006) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17.08.2022), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та Правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Долучена до апеляційної скарги заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана відповідачем, колегією суддів до уваги не приймається з наступних підстав. У відповідності до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В той же час, долучені апелянтом в суді апеляційної інстанції нові докази колегія суддів до уваги не бере, оскільки такі не були подані в суді першої інстанції і оскаржуване рішення було постановлено без їх врахування. Долучаючи в суді апеляційної інстанції нові докази, скаржником не надано доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Окрім того, долучена апелянтом заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг датована 31.03.2021, в той час як кредитний договір між сторонами був укладений 14.07.2006. Позивачем до позовної заяви було долучено паспорт споживчого кредиту, який також було підписано 31.03.2021. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України). Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У наявному в матеріалах справи паспорті споживчого кредиту вказано, що інформація надана 31.03.2021 та зберігає чинність і є актуальною до 15.04.2021. Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19). Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц. У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 194/329/15 зазначено, що виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами. При дослідженні наданої позивачем виписки за договором встановлено, що банком було неодноразово здійснено списання відсотків за користуванням кредитним лімітом, списання відсотків за простроченим кредитом, пені за простроченим кредитом, страхових платежів, комісії за обслуговування (членський внесок) (а.с. 26-40). Проте, позивачем не надано доказів того, що між стронами досягнуто домовленостей щодо вказаних банком дій. Окрім того, колегія суддів зауважує, що відкриття карткового рахунку та нарахування позивачем заборгованості здійснюється з 03.03.2006 року, в той час як ОСОБА_1 звернувся з заявою про приєднання до умов та правил надання банківських послуг лише 14.07.2006. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоведеність позовних вимог банку, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини. За таких обставин, місцевим судом було обґрунтовано відмовлено за недоведеністю у задоволенні позовних вимог банку. Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з`ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено. Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 27 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: О. Ю. Кузнєцова Судді: С. А. Гальонкін Г. Л. Карпушин