Постанова Волинський апеляційний суд № 161/16534/22

Справа № 161/16534/22 Провадження №33/802/30/23 Головуючий у 1 інстанції:Рудська С.М. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 квітня 2023 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Курбай Л.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Лавренчука О.В. на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 , В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік, Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 коп. судового збору. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 18.11.2022 о 02:54 год., в м. Луцьку по пр-ту Соборності, 30-А, ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, керував транспортним засобом DEAWOO Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 7510», результат якого становив 0,23 ‰. В поданій апеляційній захисник Лавренчук О.В. вважає постанову судді незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що у крові ОСОБА_1 виявлено допустиму норму алкоголю 0,23 ‰, в той час як суд встановив стан сп`яніння. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 , передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КупАП. Також зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення нічим не вмотивований, оскільки відсутні докази того, що ОСОБА_1 порушив ПДР, які б відповідно давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу. Крім того, підзахисному під час с складання протоколу було повідомлено, що розгляд справи буде проходити на вул. Конякіна, хоча такий розгляд відбувся на вулиці Лесі Українки. Просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді і закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дотримався. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення. Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 104536 від 18 листопада 2022 року (а.с.1), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксовано ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 : запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук (а.с.3), роздруківкою приладу «Драгер», згідно якої у ОСОБА_1 виявлено алкогольне сп`яніння 0.23‰ (а.с.2), відеозаписом з бодікамер працівників поліції, на якому зафіксовано огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» (а.с.6), а також іншими матеріалами справи. Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, п. 2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП. Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп`яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання. Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння. А тому, оскільки у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук (а.с.3), працівник поліції мав право запропонувати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп`яніння. В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Відеозаписи які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказує на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проведений належним чином. Як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, поліцейський, який здійснював оформлення адміністративних правопорушень, запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки, на що він погодився, результат огляду 0.23 ‰. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що напередодні вживав алкогольні напої, на запитання поліцейського відповів, що з результатами огляду згідний, на проходженні огляду в медичному закладі не наполягав. Крім того, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не зазначав, що забирав свою дружину з лікарні, де оперували його тещу (а.с.6). Таким чином, ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager», тобто факт перебування в стані алкогольного сп`яніння, а тому підстав пропонувати ОСОБА_1 пройти такий огляд в закладі охорони здоров`я в працівника поліції не було. Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги. Твердження сторони захисту, що виявлена у ОСОБА_1 ступінь алкогольного сп`яніння є мінімально допустимою, є необґрунтованими та суперечать положенням законодавчих актів. Так, відповідно до приписів пункту 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. А у ОСОБА_1 було виявлено 0,23‰, що підтверджує перебування правопорушника у стані алкогольного сп`яніння. Посилання в апеляційній скарзі на нероз`яснення ОСОБА_1 його прав є також безпідставними, оскільки у відповідній графі протоколу наявний особистий підпис ОСОБА_1 про роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.1). Не заслуговують на увагу доводи захисника про те, що ОСОБА_1 забирав з лікарні дружину, яка доставила свою маму, що перебувала у важкому стані, в медичний заклад, і діяв в стані крайньої необхідності, апеляційний суд вважає безпідставними з таких підстав. Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій. Той факт, що ОСОБА_1 забирав свою дружину з медичного закладу, де вона перебувала зі своєю матір`ю, в даному випадку не може вважатись крайньою необхідністю, оскільки ОСОБА_1 не усував жодної небезпеки, відвозячи свою дружину додому. З відповіді КП «МО ЛМТГ» №374/2.8..23 від 10.02.2023 убачається, що ОСОБА_3 поступила в приймальне відділення о 18:19 год 17.11.2022. Оперативне втручання ОСОБА_3 проводилось 17.11.2022. В приймальне відділення ОСОБА_3 звернулась самостійно в супроводі дочки. А згідно протоколу про адміністративне правопорушення у провину ОСОБА_1 ставиться, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння 18.11.2022 о 02 год 54 хв (а.с.1). Отже, в даному випадку те, що ОСОБА_1 відвозив свою дружину з медичного закладу, де вона перебувала зі своєю мамою, додому не може визнаватись крайньою необхідністю. Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Підстав для скасування судового рішення та закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу захисника Лавренчука О.В. залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 грудня 2022 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов