Постанова 4803 № 199/9177/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3135/23 Справа № 199/9177/21 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії (суддя першої інстанції Авраменко А.М. повний текст рішення складено 21 лютого 2022 року), В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив зобов`язати відповідача виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресо: АДРЕСА_1 заборгованість попереднього власника квартири за період до 27 липня 2021 року в розмірі 69890.30 грн. Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодився позивач, та подав апеляційну скаргу вважає, що рішення ухвалено без з`ясування обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Мотивує апеляційну скаргу тим, що набув право власності на квартиру лише 27 липня 2021 року, і у самому договорі купівлі - продажу або у оформленому іншим чином правочині із заміни боржника у зобов`язанні не приймав на себе обов`язку погасити заборгованість перед відповідачем попередніх власників придбаної ним квартири Вказує, що судом першої інстанції передчасно зроблено висновок, що за змістом договору купівлі-продажу від 11 січня 2022 року, позивач добровільно взяв на себе обов`язок погасити існуючу заборгованість станом на 11 січня 2022 року, так як це питання було обговорено з новим власником квартири і в самому договорі не вказано, яку саме суму та за які послугу потрібно сплатити. ОСОБА_1 просив заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки в даній справі ціна позову становить 69890,30 грн. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2684 х 100=268400), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 28 липня 2021 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст.38 Закону України «Про іпотеку», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. за реєстровим №1588, набув право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується копією відповідного договору та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності. Відповідно до п. 7 вищевказаного договору продавець стверджує, що не існує заборгованості по сплаті комунальних послуг за вищевказаною квартирою. 12 серпня 2021 року позивач подав відповідачу заяву, відповідно до якої просив виключити заборгованість попереднього користувача зазначеного квартири, яка (заборгованість) утворилась до 27 липня 2021 року по особовому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я позивача 10 серпня 2021 року. В матеріалах справи наявна копія такої заяви. Своїм листом від 18 серпня 2021 року №847, копія якого є в матеріалах справи, відповідач фактично відмовив у задоволенні позивачу його вищевказаної заяви. Відповідно до копії рахунку за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою квартири АДРЕСА_2 обліковується заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 69890,3 гривень. 11 січня 2022 року між позивачем, як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. за реєстровим №22. Предметом договору є купівля-продаж квартири АДРЕСА_2 . При цьому, відповідно до п.3.1.5 договору позивач, як продавець, зобов`язався сплатити комунальні борги, які склалися на 11 січня 2022 року за вище вказане майном до 31 грудня 2022 року. Наразі новим титульним власником означеної квартири є ОСОБА_2 . Викладене підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, а також копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач добровільно взяв на себе обов`язок погасити існуючу станом на 11 січня 2022 року заборгованість за комунальними послугами. Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права. Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Так, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Проте новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна. Отже, діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 14 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21 (провадження № 61-2572 св 22), від 12 жовтня 2022 року у справі № 312/44/20 (провадження № 61-13033 св 20). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Договір купівлі-продажу нерухомого майна в порядку ст. 38 Закону України « Про іпотеку» від 28.07.2021 року, згідно якого позивач став власником квартири, не містить застережень про переведення боргу попереднього власника й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннями статті 520 ЦК України (заміна боржника у зобов`язанні). Крім того, п.7 даного договору вбачається, що продавець стверджує, що не існує заборгованості по сплаті комунальних послуг. У справі, яка переглядається, позивач не вчиняв правочинів щодо прийняття боргу з оплати послуг попередніх власників вказаної квартири. На нього не може бути покладено обов`язок зі сплати вказаної заборгованості, нарахованої відповідачем попереднім власникам, тобто до набуття позивачем у власність квартири. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін(частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18); від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187 гс 18); від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338 цс 18); від 11 вересня2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364 цс 19); від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84 гс 20). З урахуванням фактичних обставин цієї справи, вимога ОСОБА_1 1 про зобов`язання Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників квартири за період до 27 липня 2021 року, є обґрунтованими та відповідають критеріям ефективного судового захисту, оскільки задоволення таких вимог відновлює порушені права позивача та встановлює між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості позивача перед відповідачами до 27 липня 2021 року. Аналогічний правовий висновок щодо способу судового захисту у подібних справах викладено Верховним Судом у постановах від 01 вересня 2020 рокуу справі № 686/6276/19 (провадження № 61-3604 св 20), від 26 січня 2022 року у справі № 201/11406/20 (провадження № 61-18079 св 21). Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач, згідно договору купівлі-продажу від 11 січня 2022 року взяв на себе зобов`язання сплатити комунальні борги без будь-яких обмежень, та з цих підстав відмовив в задоволенні позову, проте апеляційний суд вважає, даний висновок суду недоречним, оскільки позивач взяв на себе зобов`язання погасити своїх борги. Які виникли після отримання ним права власності на квартири а не борги колишніх власників, які згідно чинного законодавства та встановлених обставин в цієї постанові не можуть бути покладені на нового власника квартири. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, через порушенням судом норм матеріального права, а позовна заява задоволенню. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог,а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). Оскільки рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 понесені у зв`язку із розглядом справи судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави, розмір яких складає 2210 грн (908 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 1362грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції). Керуючись статтями 141, 374, 367, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2022 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Зобов`язати Комунальне підприємство «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попереднього власника квартири за період до 27 липня 2021 року в розмірі 69890,30 грн. Стягнути з Комунального підприємства «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 2270 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О. В. Халаджи О.Д.Канурна Т.В. Космачевська