Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/4602/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 квітня 2023 р. Справа № 480/4602/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко, м. Суми, повний текст складено 28.08.22 по справі № 480/4602/22 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області , Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області, Сумського відділу № 2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, в якій просив: 1) визнати дії Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області щодо не оформлення паспорту неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, що передбачено Положенням про паспорт громадянина України затвердженим Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ з врахуванням вимог Закону України від 14.07.2016 року №1474-VІІІ - протиправними; 2) зобов`язати Управління Державної міграційної служби України у Сумській області в особі Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітньому ОСОБА_2 у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-ХІІ, без використання цифрового ідентифікатора особи і автоматизованої обробки персональних даних та без внесення інформації про нього до Єдиного Демографічного реєстру чи будь-яких баз даних і реєстрів. Свої вимоги мотивував тим, що дії Управління Державної міграційної служби України у Сумській області в особі Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 є протиправними, оскільки на даний час відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, відповідач може видати паспорт громадянина України ОСОБА_2 у формі книжечки. Також вказав, що Законом України від 14.07.2016 року №1474-VIII з внесено зміни якими передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Тобто, законодавець прийняттям Закону України від 14.07.2016 №1474-VIII зобов`язав кожного громадянина отримати паспорт по досягненню 14 років, однак вніс суперечність відносно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ «Про затвердження положення про паспорт громадянина України» згідно якої паспорт у формі паспортної книжечки видається після досягнення 16 років. Разом з тим, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року, Суд вказав, що законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VІ, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2022 р. позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, викладену у листі Управління Державної міграційної служби області у Сумській області від 25.06.2022 №5930-2177/5930-22. Зобов`язано Управління Державної міграційної служби області у Сумській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Стягнуто з Управління Державної міграційної служби України в Сумській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Управління Державної міграційної служби України в Сумській області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягають на законності рішення суду першої інстанції, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення та довідками про доставку електронного листа. Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. З огляду на вищевикладене, з урахуванням запровадженого на території України воєнного стану та активними бойовими діями на території Харківської області та безпосередньо у м. Харків, апеляційна скарга була розглянута 24.04.2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що по досягненню 14-річного віку ОСОБА_2 та позивач як законний представник звернулися 22.06.2022 до Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України в Сумській області із заявою, в якій просили оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, без застосування засобів Єдиного демографічного реєстру (а.с.15-17). При цьому, до заяви було додано дві фотокартки для оформлення та копію свідоцтва про народження. Листом Сумського відділу №2 Управління Державної міграційної служби України у Сумській області від 25.06.2022 №5930-2177/5930-22 ОСОБА_2 повідомлено, що за результатами розгляду заяви про видачу паспорта встановлено відсутність рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку, що згідно підпункту 5 пункту 1 розділу IX наказу МВС України від 06.06.2019 №456. Також у листі Управління Державної міграційної служби України в Сумській області вказало, що звертає увагу ОСОБА_2 на те, що згідно п.п.1 п.3 розділу 1 вищевказаного Порядку оформлення і видача паспорта здійснюють особі, яка досягла 16-річного віку (а.с.18). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того , що відмова відповідача-2, викладена у листі від 25.06.2022 №5930-2177/5930-22 у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII не може відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання такої відмови відповідача-2, викладеної у листі від 25.06.2022 №5930-2177/5930-22 протиправною та зобов`язання відповідача-1 оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України підлягають задоволенню. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову сторонами не оскаржується. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Статтею 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 №2235-ІІІ (далі Закон України "Про громадянство України") визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI) документами, оформлення яких встановлено цим Законом із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), відповідно до їх функціонального призначення, є документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, яким є, зокрема, паспорт громадянина України. Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій. Відповідно до ст. 14 Закону № 5492-VI визначено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Відповідно до п. 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Приписами п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України. Згідно з п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: - з 1 січня 2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог п.2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992№2503-XII; - з 1 листопада 2016 р. оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Згідно з п. 3 Постанови № 302 установлено, що: прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 року №398 "Про внесення зміни до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302" (далі - Постанова № 398), до Постанови № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 року № 456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456). Згідно з п. 1 Порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. При цьому, спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою територіального відділу Управління ДМС України в Сумській області видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки та зобов`язання відповідача видати ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. При цьому, питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки розглянуто Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі. Оскільки, дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18). Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18, провадження № 11-460заі18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Відділу Управління Державної міграційної служби у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII; зобов`язано Відділ Державної міграційної служби оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII. Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон №1474-VIII), яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. При цьому, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Колегія суддів наголошує, що п. 3 Постанови № 2503-ХІІ передбачає, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 р. № 185" від 12.06.2013 року № 415 відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України" від 04.06.1994 року № 353, якою затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (у вигляді паспортної книжечки). Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що положення Постанови № 2503-ХІІ не містять вимоги про обов`язок надання відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки. На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України виданий наказ від 13.04.2012 року № 320 "Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України", який встановлював форму заяви про видачу паспорта та перелік документів, які необхідно подати, однак вказаний наказ втратив чинність 01.03.2018 року. Разом з цим, втрата чинності наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2012 року № 320, на переконання суду, не позбавляє права особи звернутися до відповідних органів Державної міграційної служби України із заявою про отримання паспорту громадянина України у формі книжечки, передбаченого Постановою № 2503-ХІІ, в іншому випадку це б суперечило принципу верховенству права. Відповідно до п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Згідно пункту 3 Розділу І Порядку №456 оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України: 1) особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто. Водночас, частиною 2 статті 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією із ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України. В свою чергу, постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій. Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, які мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", у якому зазначено, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Аналогічний висновок викладений в рішенні Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі №9901/938/18. Отже, в цьому випадку до спірних правовідносин, застосуванню підлягає ч. 2 ст. 21 Закону № 5492-VI, якою передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки є протиправною, а відтак, для належного захисту порушених прав неповнолітньої дитини, слід зобов`язати відповідача оформити та видати такий паспорт. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на те, що позивачем, всупереч Тимчасового порядку не було у повному обсязі надано пакету документів, що передбачений чинним законодавством, зокрема, через ненадання рішення суду (а.с.18), однак, вказані доводи суд не приймає до уваги, враховуючи таке. Відповідно до п.1 розділу ІІІ Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 червня 2019 року №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 р. за N 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок), для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник подає, серед іншого, рішення суду. Разом з тим, пунктом 13 Положення про паспорт громадянина України, визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України. Тобто, положення п.13 Положення про паспорт громадянина України, відповідно до якого позивач просила видати паспорт позивач, не містять вимоги про обов`язок надання відповідного рішення суду щодо оформлення паспорта у формі книжечки. Тому доводи апелянта з посиланням на відсутність рішення суду про зобов`язання видати та оформити ОСОБА_2 паспорт у формі книжечки як на підставу для відмови у видачі ОСОБА_2 паспорту у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги. Також , не приймаються до уваги посилання відповідача, як на підставу для відмови у видачі паспорту у формі книжечки не досягнення 16-річного віку ОСОБА_3 , виходячи з наступного. Дійсно, на момент звернення до територіального органу Управління Державної міграційної служби України у Сумській області, ОСОБА_2 виповнилося 14 років. Відповідно до пункту 2 Положення №2503-XII паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річноговіку. Тимчасовий порядок №456 також визначає шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта. Водночас, частиною 2 статті 21 Закону України "Про ЄДДР" передбачено, що кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Таким чином, вимогами Закону України "Про ЄДДР" та Положення №2503-XII фактично по різному врегульовано вік, з якого особа може отримати паспорт громадянина України. Враховуючи викладене та з урахуванням положень ч.3 ст.7 КАС України, які передбачають, що у разі невідповідності правового акта Закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд доходить висновку, що за обставин цієї справи застосуванню підлягають саме положення Закону України "Про ЄДДР" (як правового акта, який має вищу юридичну силу), яким вікове обмеження на оформлення та видачу паспорта громадянина України визначено з 14-річного віку. Також , слід вказати про імперативність приписів Закону "Про ЄДДР", відповідно до вимог яких останніми встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України. У разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав. Аналогічна правова позиція викладене Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2021 року у справі № 420/4049/20. Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача-2, викладена у листі від 25.06.2022 №5930-2177/5930-22 у видачі ОСОБА_2 у зв`язку із досягненням 14-річного віку паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання такої відмови відповідача-2, викладеної у листі від 25.06.2022 №5930-2177/5930-22 протиправною та зобов`язання відповідача-1 оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України підлягають задоволенню. Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні. З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, ця справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.09.2022 по справі № 480/4602/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош