Ухвала КЦС ВС № 509/4067/19

Ухвала 19 квітня 2023 року м. Київ справа № 509/4067/19 провадження № 61-5050ск23 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», Обслуговуючого кооперативу «Радуга 3», Комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», арбітражного керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання власником майнових прав на об`єкт інвестування в об`єкті будівництва, ВСТАНОВИВ: У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати її власником майнових прав на об`єкт інвестування в об`єкті будівництва, у вигляді незавершеної будівництвом однокімнатної квартири АДРЕСА_1 в житловому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 43,49 кв. м, розташовану на третьому поверсі у 1-ій секції цього житлового будинку. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є правонаступником після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та який за життя був пайовиком будівництва ЖК «Адмірал», за законом та договором від 10 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Гранит К», стала власником майнових прав на об`єкт інвестування, а саме - на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , в ЖК «Адмірал». Вважає, що оскільки інвестор ОСОБА_4 ще у 2006 році повністю та вчасно сплатив вартість пайового внеску за нерухоме майно, а у 2010 році повністю та вчасно доплатив кошти за збільшену площу будівництва цієї квартири, а також ураховуючи і те, що введення об`єкта будівництва в експлуатацію до теперішнього часу не відбулось з вини відповідача ТОВ «Гранит К», яке неналежним чином виконувало свої зобов`язання за договором, не було здійснено будівництво зазначеного будинку у встановленому в договорі строки, є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 набув майнові права на об`єкт інвестування. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити. Овідіопольський районний суд Одеської області рішенням від 04 листопада 2020 року позову відмовив. Одеський апеляційний суд постановою від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020року змінив в частині мотивування, викладеної в редакції цієї постанови. 06 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року (на час подання касаційної скарги) - 2 684,00 грн. Як видно з касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень ОСОБА_4 виконав свої зобов`язання в будівництві однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 43,49 кв. м та повністю сплатив її вартість у розмірі 166 198,00 грн. Інших доказів вартості майнових прав і відповідно ціни позову заявником не надано. Отже, ціна позову у цій справі становить 166 198,00 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268 400,00 грн). Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує. В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має значний суспільний інтерес як для усього суспільства в цілому, так і для усіх первісних інвесторів банкрута, квартири яких були перепродані іншим особам і, зокрема, її, оскільки ухвалене Верховним Судом судове рішення з усіх цих питань може суттєво вплинути на права та інтереси численних інвесторів та таких як вона, і саме це має виняткове значення для неї, тому що вона є особою похилого віку (89 років), постійно хворіє, отримує незначну пенсію, позбавлена права власності на однокімнатну квартиру, яка була придбана за значні спільні кошти з чоловіком, що суттєво впливає на її майновий стан та на стан її здоров`я. Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявником підстави є такими, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики, та зводяться до його незгоди з оцінкою зібраних судами у справі доказів і встановлених обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано. Також, наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для висновку про те, що справа становить значний суспільний інтерес, оскільки доводи заявника полягають у її незгоді з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та вказують на її особистий інтерес у цій справі, яка ознак особливого значення для суспільства не містить. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення для учасника справи, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є винятком із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів». Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» («Азюковська проти України») рішення від 09 жовтня 2018 року. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року). Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Зазначення у постанові Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення дії постанови суду апеляційної інстанції. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», Обслуговуючого кооперативу «Радуга 3», Комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», арбітражного керуючого санацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранит К», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання власником майнових прав на об`єкт інвестування в об`єкті будівництва. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов