Постанова КГС ВС № Б29/334-09

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2023 року м. Київ cправа № Б29/334-09 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: скаржник - Сосюра О.М., боржник - Дєлов В.В., ОСОБА_1 - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 (колегія суддів у складі: Коваль Л.А. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.) у справі №Б29/334-09 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Будмехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2009 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна будівельна компанія "Україна-Канада" (далі - ТОВ "МБК "Україна-Канада", боржник).

2. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2020 припинено процедуру санації боржника, визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців до 21.05.2021, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Горба Володимира Андрійовича.

3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2020 здійснено заміну кредитора Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"). Стислий виклад вимог

4. АТ "Альфа-Банк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою від 10.02.2020 в якій, з урахуванням заяви поданої 13.08.2020, просить: - застосувати наслідки недійсності правочинів; повернути сторони в попередній стан; повернути у власність ТОВ "МБК "Україна-Канада" будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир: квартира №1 - загальна площа 117,4 кв.м; житлова площа 82,1 кв.м; квартира №2 - загальна площа 117,4 кв.м; житлова площа 82,3 кв.м; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, АДРЕСА_1; - зобов`язати ліквідатора ТОВ "МБК "Україна-Канада" у справі №Б29/334-09 про банкрутство ТОВ "МБК "Україна-Канада", арбітражного керуючого Горба Володимира Андрійовича прийняти зазначене майно та забезпечити його схоронність, а також вжити заходів щодо відновлення запису про право власності на вказане майно за ТОВ "МБК "Україна-Канада" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 5. 11.02.2015 між керуючим санацією боржника та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр з реалізації проблемних активів" укладено договір №1102/15А про проведення аукціону, з додатковими угодами до нього.

6. Згідно з Переліком майна, що пропонувалось до продажу на аукціоні з продажу майна ТОВ "МБК "Україна-Канада" до продажу запропоновано майно боржника, зокрема, лот №2: будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир: квартира №1 - загальна площа 117, 4 кв.м; житлова площа 82,1 кв.м; квартира №2 - загальна площа 117,4 кв.м; житлова площа 82,3 кв.м; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, АДРЕСА_1.

7. За результатами проведеного аукціону, переможцем визнано юридичну особу - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", яка запропонувала найвищу ціну за вищезазначений лот - 1155000,00 грн, про що складено протокол №30/03-15/2 про проведення аукціону від 30.03.2015.

8. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 заяву гр. ОСОБА_1 від 16.02.2017 про визнання частково недійсним аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу задоволено, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ "МБК "Україна-Канада" в частині продажу лота №2: будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, проведеного 30.03.2015, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - будинку (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир, укладеного 30.03.2015 між керуючим санацією ТОВ "МБК "Україна-Канада" Самошостом І.І. та ПАТ "Укрсоцбанк".

9. Постановою від 07.11.2018 Центральний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задовольнив, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №Б29/334-09 скасував, прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 16.02.2017 про визнання частково недійсним аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

10. Постановою Верховного Суду від 12.02.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2018 скасовано, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №Б29/334-09 залишено в силі. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

11. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020, крім іншого, застосовано наслідки недійсності правочинів; повернуто сторони в попередній стан; повернуто у власність ТОВ "МБК "Україна-Канада" будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир: квартира №1 - загальна площа 117,4 кв.м; житлова площа 82,1 кв.м; квартира №2 - загальна площа 117,4 кв.м; житлова площа 82,3 кв.м; з господарськими спорудами: замощення літ. І (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ліквідатора ТОВ "МБК "Україна-Канада" арбітражного керуючого Горба Володимира Андрійовича прийняти зазначене майно та забезпечити його схоронність, а також вжити заходів щодо відновлення запису про право власності на вказане майно за ТОВ "МБК "Україна-Канада" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

12. Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з тих обставин, що договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме будинку (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир, укладеного 30.03.2015 між керуючим санацією ТОВ "МБК "Україна-Канада" Самошостом І.І. та ПАТ "Укрсоцбанк", визнано недійсним.

13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 ухвалу Господарського суду Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні заяви АТ "Альфа-Банк" від 10.02.2020 за вх. №7946/20 (з урахуванням уточнень за вх. №30718/20).

14. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/4242/16-ц від 01.06.2020, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.06.2021, зокрема, визнано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир: квартира №1 загальною площею 117,4 кв.м, житловою площею 82,1 кв.м; квартира №2 загальною площею 117,4 кв.м, житловою площею 82,3 кв.м, з господарськими спорудами, замощення літ. 1 (тротуарна плитка), огорожа літ. №1-6 (метал), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15. Господарський суд апеляційної інстанції зазначив, що боржник не є власником майна щодо якого винесено оскаржувану ухвалу, тому відповідно, в цьому випадку наслідки недійсності правочину не можуть бути застосовані до спірного майна.

16. Також Центральний апеляційний господарський суд зауважив на тому, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

17. Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020.

18. Касаційна скарга (з урахуванням заяви про усунення недоліків) мотивована наявністю підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

19. Скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 216 ЦК України, викладені у постановах від 22.03.2018 у справі №910/22788/15, від 26.01.2022 у справі №924/637/20.

20. Скаржник наголошує на тому, що власником спірного майна залишається AT "СЕНС БАНК" (змінено найменування з AT "Альфа-Банк"), що підтверджується матеріалами справи і витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.01.2023.

21. Також скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, судом не було розглянуто клопотання/пояснення АТ "Альфа-Банк" від 01.11.2022 та проігноровано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №175/4242/16. Вказані обставини, на думку скаржника, дають підставу для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 310 ГПК України. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

22. ОСОБА_1 подала відзив до Верховного Суду, в якому просить касаційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 залишити без змін.

23. У відзиві з посиланням на ст. 125 Земельного кодексу України, п. 2 ст. 373 ЦК України, зазначено про те, що гр. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0928 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на частині якої розташований будинок, що був предметом розгляду, та має право на захист своїх прав власника землі.

24. ОСОБА_1 вказує, що при розгляді справи АТ "Альфа-Банк" в судовому засіданні не повідомив Господарський суд Дніпропетровської області про те, що є рішення Дніпропетровського районного суду від 01.06.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020, яким скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 09.04.2015.

25. Крім цього, ОСОБА_1 вважає, що необхідно врахувати висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у цій справі, в яких вказано, що продаж спірного майна відбувався в процедурі санації боржника, введеній відповідно до ст.ст. 17-18 Закону про банкрутство, чинного до 19.01.2013, яка дозволяла боржнику обрати такі способи продажу частини майна боржника, які будуть гарантувати пропорційність та справедливість у дотриманні балансу інтересів кредиторів та боржника, з огляду на те, що планом санації боржника (змінами до нього) можуть бути визначені інші способи продажу окремих активів боржника, якщо продаж з публічних торгів не забезпечує дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника, що надає можливості дотримання вимог ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 41 Конституції України.

26. На думку ОСОБА_1 , є безпідставними посилання банку на його переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, з урахуванням обставин, встановлених у постанові Верховного Суду від 12.02.2019.

27. ОСОБА_1 зазначає, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.09.2022 у справі №175/4242/16 рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.06.2020, постанову Дніпровського апеляційного суду від 09.06.2021 в частині позовних вимог про визнання права власності скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок відмовлено.

28. Однак, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що Верховний Суд у наведеній постанові зауважив на тому, що за загальним правилом судове рішення не є підставою виникнення права власності, оскільки передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права, тоді як за обставинами справи №175/4242/16 існує інший, окрім судового, шлях для відновлення порушеного права в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок.

29. У цьому зв`язку ОСОБА_1 зазначила, що нею на адресу ТОВ "МБК "Україна-Канада", ліквідатора - арбітражного керуючого ТОВ "МБК "Україна-Канада" Горба Володимира Андрійовича направлено заяву про укладання договору купівлі- продажу житлового будинку, як це вказано в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №175/4242/16.

30. Ліквідатор ТОВ "МБК "Україна-Канада" арбітражний керуючий Горб Володимир Андрійович (далі - ліквідатор) подав відзив до Верховного Суду, в якому просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020.

31. Ліквідатор зазначає про те, що 18.01.2008 між ТОВ "МБК "Україна-Канада" та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії №085/001-8. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором кредиту №085/001-8, між ТОВ "МБК "Україна-Канада" та АКБ "Укрсоцбанк" був укладений іпотечний договір №17 від 18.01.2008, за яким в іпотеку банку було передано нерухоме майно (будинок), яке складається з житлового будинку літ. "А" (двоквартирного) за адресою: АДРЕСА_1 , на яке також було зареєстровано заборону на відчуження за №15 від 18.01.2008.

32. Отже, на думку ліквідатора, на момент укладення договору, право власності на предмет іпотеки належало ТОВ "МБК "Україна-Канада" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01.09.2006. Згідно з п. 1.7 іпотечного договору, за наявності прав чи вимог інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі підтверджених виконавчими документами, ПАТ "Укрсоцбанк" має переважне право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

33. Також ліквідатор у відзиві зауважує, що реалізація майна боржника за недійсним аукціоном, має наслідком повернення такого майна боржнику до ліквідаційної маси, тоді як на даний час майно, що належить ТОВ "МБК "Україна-Канада" на праві власності, знаходиться у володінні ОСОБА_1 , та не повернуто власнику, чим вчиняються перешкоди у здійсненні заходів ліквідаційної процедури, що в свою чергу порушує інтереси не тільки банкрута, а й інших кредиторів у справі.

34. На думку ліквідатора, нерухоме майно банкрута, що належить йому на праві власності, знаходилося тривалий час у особи, що заволоділа ним незаконно та без відповідних підстав.

35. Також ліквідатор з посиланням на ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 330, 334, 387, 388 ЦК України зазначає про те, що ліквідатор має право витребувати майно у будь-якого набувача, в тому числі добросовісного, що відплатно придбав його, якщо майно: було загублене власником або іншою особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

36. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

37. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви банку про застосування наслідків недійсності правочинів та зобов`язання ліквідатора ТОВ "МБК "Україна-Канада" прийняти нерухоме майно та забезпечити його схоронність, а також вжити заходів щодо відновлення запису про право власності на вказане майно за ТОВ "МБК "Україна-Канада" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

38. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1, 2 ст. 300 ГПК України).

39. Звертаючись до господарського суду першої інстанції з заявою (з урахуванням поданих уточнень), АТ "Альфа-Банк" з посиланням на частини 1-3 ст. 216 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 12, ст.ст. 42, 43, ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), просив застосувати наслідки недійсності правочинів, а також зобов`язати ліквідатора вчинити певні дії, оскільки станом на подання відповідної заяви у матеріалах справи та у АТ "Альфа-Банк" відсутня будь-яка інформація про вжиття ліквідатором боржника заходів щодо відновлення права власності на заставне майно банку, прийняття його у господарське відання, забезпечення його схоронності.

40. Відповідно до наявних матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 12.02.2019 у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2018 скасовано, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.2018 у справі №Б29/334-09 залишено в силі.

41. Ухвалою від 22.05.2018 Господарський суд Дніпропетровської області заяву гр. ОСОБА_1 від 16.02.2017 про визнання частково недійсним аукціону та визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнив, визнав недійсними результати аукціону з продажу майна ТОВ "МБК "Україна-Канада" в частині продажу лота №2: Будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, проведеного 30.03.2015, визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - будинку (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир, укладеного 30.03.2015 між керуючим санацією ТОВ "МБК "Україна-Канада" Самошостом І.І. та ПАТ "Укрсоцбанк".

42. Господарський суд першої інстанції під час вирішення зазначеного спору встановив, що 11.02.2015 між керуючим санацією боржника та ТОВ "Центр з реалізації проблемних активів" укладено договір №1102/15А про проведення аукціону з додатковою угодою до нього і згідно з Переліком майна, (що пропонується до продажу на аукціоні з продажу майна ТОВ "МБК "Україна-Канада"), до продажу запропоновано майно боржника, зокрема, лот №2: будинок (матеріали стін: пінобетонні блоки), загальною площею 234,8 кв.м, житловою площею 164,4 кв.м, що складається з двох квартир, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, за результатами проведення зазначеного аукціону переможцем визнано юридичну особу - ПАТ "Укрсоцбанк", яка запропонувала найвищу ціну за зазначений лот - 1155000,00 грн, про що складено протокол №30/03-15/2 про проведення аукціону від 30.03.2015.

43. Верховний Суд у постанові від 12.02.2019 в цілому погодився з висновками місцевого господарського суду про визнання недійсним аукціону 30.03.2015 та про визнання недійсним укладеного з переможцем аукціону ПАТ "Укрсоцбанк" договору купівлі-продажу в частині продажу лота №2 (будинку, загальною площею 234,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ) з огляду на встановлення порушення обов`язкових вимог ч. 5 ст. 59 Закону про банкрутство щодо змісту оголошення при здійсненні публікації про продаж спірного майна, зокрема, не зазначення відомостей про земельну ділянку (її розміру, кадастрового номера) та не зазначення обсягу прав на земельну ділянку, які переходять до покупця будівлі, з огляду на те, що власником земельної ділянки, на якій розташований спірний будинок, з 2009 року є фізична особа ОСОБА_1 .

44. У постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у цій справі щодо спірного житлового будинку зазначено, що досягнення балансу інтересів боржника та його кредиторів полягає у тому, щоб реалізація майна боржника у процедурі санації не мала наслідком виникнення значних додаткових фінансових зобов`язань боржника, що може погіршити його фінансовий стан та сприяти введенню ліквідаційної процедури. Для дотримання вимог щодо попереднього припинення права власності на спірну земельну ділянку з вилученням її у законного власника гр. ОСОБА_1 , керуючий санацією відповідно до ст. 41 Конституції України повинен вжити заходів з попереднього та повного відшкодування вартості такої земельної ділянки її законному власнику, а потім здійснювати продаж житлового будинку разом із земельною ділянкою, що очевидно покладає на боржника додаткові фінансові зобов`язання. З огляду на таке, керуючий санацією спільно з комітетом кредиторів, з метою дотримання конституційних гарантій права власності та гарантій на мирне володіння майном гр. ОСОБА_1 згідно із ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції та ст. 41 Конституції України може обрати інший (індивідуальний) спосіб реалізації спірного будинку, який буде враховувати особливості даного об`єкта продажу та дозволить врахувати майнові інтереси у придбанні цього будинку гр. ОСОБА_1 шляхом внесення відповідних змін до плану санації боржника. При цьому, касаційний суд взяв до уваги пояснення керуючого санацією у засіданні суду касаційної інстанції на те, що гр. ОСОБА_1 на виконання умов договору оренди з правом викупу даного будинку було сплачено понад 500000,00 грн, що також може мати наслідком звернення заявниці з грошовими вимогами до боржника в частині суми, яка сплачена нею в порядку викупу спірного будинку, як поточних грошових вимог у справі про банкрутство на стадії ліквідації боржника.

45. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

46. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України).

47. За змістом частин 1, 2 ст. 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).

48. Суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України), таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів.

49. Тлумачення ст. 216 ЦК України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину; до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину іншій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст. 216 ЦК України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

50. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

51. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише у разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним, чи який визнано недійсним.

52. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, позбавлення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

53. Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

54. Правило ст. 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.

55. Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

56. Мотивуючи позов, банк стверджував про бездіяльність ліквідатора, який не вчиняє заходів щодо відновлення права власності на заставне майно банку. Банк просив повернути майно, яке було продано на аукціоні, боржникові у зв`язку з тим, що таке повернення є наслідком визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу. У цьому зв`язку банк вважав, що до спірних правовідносин слід застосувати наслідки недійсності правочину, визначені ст. 216 ЦК України, тобто реституцію.

57. Господарський суд апеляційної інстанції, встановивши що на час звернення АТ "Альфа-Банк" з заявою, сторони визнаного у даній справі недійсним правочину не були ані титульними власниками майна, щодо якого пред`явлені вимоги, ані фактичними володільцями цього майна дійшов висновку про неможливість на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України повернення такого майна, у зв`язку з тим, що воно знаходиться у третьої особи, яка не є стороною недійсного правочину. На момент розгляду справи господарським судом першої інстанції на підставі судового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/4242/16-ц від 01.06.2020 право власності на спірне майно було визнано за ОСОБА_1 .

58. За змістом ст.ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

59. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

60. Верховний Суд погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватися як правова підстава повернення майна, яке знаходиться у третьої особи, що не є стороною недійсного договору. В цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову про витребування відповідного майна, зокрема з підстав, передбачених ст. ст. 387, 388, 400 ЦК України. При цьому умови та правові наслідки витребування майна не є тотожними правовим наслідкам передбаченим ч. 1 ст. 216 ЦК України.

61. Велика Палата Верховного Суду раніше вже виснувала, що заволодіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на це майно. Якщо таке право зареєстроване за іншою, ніж власник, особою, то належним способом захисту його права є вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно. Такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем (тобто така особа має в будь-якому випадку бути відповідачем у справі), а не за іншою особою (близькі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц (пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (п. 80), від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 (п. 10.29), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п. 146)).

62. Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 216 ЦК України, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі №910/22788/15, від 26.01.2022 у справі №924/637/20, відхиляються Верховним Судом, з огляду на таке.

63. У справі №910/22788/15 Верховний Суд вирішував питання можливості іпотекодержателя згідно із ч. 2 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звертати стягнення на предмет іпотеки поза процедурою банкрутства боржника - власника іпотеки.

64. У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що задоволення вимог кредиторів, у тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися тільки на стадії ліквідаційної процедури в порядку та у спосіб, передбачені Законом про банкрутство. Під час порушення справи про банкрутство іпотекодавця заставні кредитори такого боржника (іпотекодержателі) мають право на задоволення своїх грошових вимог, які забезпечені заставою майна боржника, лише на стадії ліквідаційної процедури в разі визнання іпотекодавця банкрутом.

65. Оскільки у наведеній справі був інший предмет, підстави позову, фактичні обставини справи №910/22788/15 відрізняються від зазначених у справі №Б29/334-09, Верховний Суд зазначає, що вказані справи є різними за встановленими судами обставинами та поданими доказами, що свідчить про не подібність вказаних справ за змістовним критерієм.

66. У справі №924/637/20 Верховний Суд виклав висновок щодо застосування норми ст. 216 ЦК України, але виключно в контексті не можливості застосування судом наслідків недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи та стосовно лише однієї сторони.

67. Верховний Суд у справі №924/637/20 вказав, що в порушення положень ст. 216 ЦК України та принципу диспозитивності місцевий суд зобов`язав повернути спірне майно, тоді як таких вимог позивач не заявляв, і що за наслідками визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу таке повернення стосувалося лише однієї сторони правочинів.

68. Отже, висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються неподібних правовідносин, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у наведеній постанові. Крім того, у наведеній справі, Верховний Суд також дійшов висновку про неможливість застосування двосторонньої реституції.

69. Касатор наголошує на тому, що власником спірного майна залишається AT "СЕНС БАНК" (змінено найменування з AT "Альфа-Банк"), що підтверджується матеріалами справи і витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.01.2023.

70. Верховний Суд не приймає до уваги наведений касатором факт, оскільки на час постановлення судових рішень у справі таких обставин не існувало, тоді як відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

71. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, судом не було розглянуто клопотання/пояснення АТ "Альфа-Банк" від 01.11.2022 та проігноровано обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №175/4242/16, що, на думку скаржника, дає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ч. 3 ст. 310 ГПК України.

72. Так, остаточне судове рішення у справі №175/4242/16 прийнято 28.09.2022, тобто після постановлення ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2020 у справі №Б29/334-09, тоді як в суді апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У цьому ж зв`язку наведена обставина не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України в суді касаційної інстанції.

73. У цьому зв`язку є безпідставними вимоги АТ "Альфа-Банк" про зобов`язання ліквідатора ТОВ "МБК "Україна-Канада" у справі №Б29/334-09 про банкрутство ТОВ "МБК "Україна-Канада" прийняти зазначене майно та забезпечити його схоронність, а також вжити заходи щодо відновлення запису про право власності на вказане майно за ТОВ "МБК "Україна-Канада" в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки такі способи захисту не передбачені ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, натомість відповідно до ч. 6 ст. 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).

74. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Проніна проти України", згідно якого пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

75. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

76. У контексті вказаної практики Верховний Суд вважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

77. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги про неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженої постанови, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування таких норм, не знайшли свого підтвердження за під час касаційного перегляду справи. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви АТ "Альфа-Банк" обґрунтованим. Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального і матеріального права до цих правовідносин сторін.

79. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

80. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції, - без змін. Судові витрати

81. У зв`язку з тим, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.11.2022 у справі №Б29/334-09 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Картере Судді О. Банасько В. Пєсков