Постанова 4874 № 918/965/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 20 квітня 2023 року Справа № 918/965/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Петрук О.В., представники учасників справи: позивача Тарновецький Я.М.; відповідача Максимчук В.П.; третьої особи не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відповідача - Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2023, повний текст якого складено 02.02. 2023, у справі №918/965/22 (суддя Церковна Н.Ф.) за позовом Фізичної особи-підприємця Скринник Любові Миколаївни м.Рівне до Рівненської міської ради м.Рівне третя особа, самостійних вимог на яка не заявляє предмет спору на стороні відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради м.Рівне про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію,- У листопаді 2022 року Фізична особа-підприємець Скринник Любов Миколаївна (надалі в тексті підприємець) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненської міської ради в якій просить визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію припинення речового права № 61075408 від 22.10.2021.(арк.справи 1-5). Рішенням господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 у справі №918/965/22 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (право-наступником якого є Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністратив-них послуг Рівненської міської ради) Панасюк Валерії Олексіївни про державну реєстрацію припинення речового права №61075408 від 22.10.2021. Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04. 2022 у справі №918/917/21, яка набрала законної сили та не переглядалася Верховним Судом зазначено, що міська рада як сторона спірного договору оренди ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства не була наділена правом в односторонньому порядку розривати договір оренди земельної ділянки від 26.05.2005. Апеляційний суд дійшов висновку, що прийняте від-повідачем в односторонньому порядку рішення Рівненської міської ради №1270 «Про припинення права оренди земельної ділянки на вул.Чорновола (район Басівкутського водосховища) та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005» не створює юридичних наслідків з розірвання договору оренди землі та як наслідок не порушує прав позивача, оскільки за змістом пункту 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання лише у випадку розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. При цьому, припинення права оренди, про що зазначено в п.1 спірного рішення відповідача може бути наслідком лише розірвання договору. Наведені в п.1 та п.2 спірні рішення відповідача були первинними по відношенню до похідного від них рішення щодо вчинення відповідної реєстраційної дії, зазначеної в п.3 рішення Рівненської міської ради №1270 від 30.09.2021. З огляду на справу №918/917/21 та враховуючи те, що спірним рішенням відповідача не було припинене право оренди позивача, не було розірвано договір оренди, такі рішення не можуть бути підставою для вчинення реєстраційної дії, про яку зазначено в п.3 рішення №1270, а в разі й вчинення останньої, позивач не буде позбавлений права на судовий захист. Тому, виходячи з принципу ефективного захисту порушеного права, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (правонаступник якого Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради) Панасюк Валерії Олексіївни про державну реєстрацію припинення речового права № 61075408 від 22.10.2021 є обґрунтованою. (арк.справи 100-109). Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 у даній справі та прийняти нове, яким повністю відмовити ФОП Скринник Л.М. в задоволені позову.(арк.справи 119-125). Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. На думку Скаржника, висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх правових підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку зроблений без надання належної правової оцінки пункту 37 Договору та без врахування положень Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 525, 651, 651 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) та ст.141 Земельного кодексу України (надалі в тексті ЗК України). Крім того, Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на правових висновках зроблених апеляційним судом у постанові від 12.04.2022 у справі №918/ 917/21, а не на встановлених обставин у названій справі, а тому не може мати преюдиційного значення. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 відкрито провадження у справі №918/965/22, розгляд справи призначено на 20.04.2023.(арк.справи 147). 03.04.2023 на адресу суду надійшов відзив, в якому представник ФОП Скринник Л.М. адвокат Тарновецький Я.М. просив залишити без задоволення апеляційну скаргу Рівненської міської ради, а рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 у даній справі без змін.(арк.справи 152-155). В судовому засіданні 20.04.2023 представник Рівненської міської ради підтримав свою скаргу, просив суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області та прийняти нове, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Представник ФОП Скринник Л.М. заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити в силі рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2023. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача Департамент цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівнен-ської міської ради не забезпечив явки свого представника у призначене на 20.04.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2005 власником землі Рівненською міською радою-орендодавцем (надалі в тексті Міська рада) та підприємцем Скринник Любов Миколаїв-ною-орендодавцем (надалі в тексті Підприємець Скринник Л.М.) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі в тексті Договір), відповідно п.1 якого орендодавець, згідно з рішенням Рівненської міської ради 29 сесії четвертого скликання №1282 від 22.03.2005 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться в м.Рівне по вул.Чорновола (в районі Басівкутського озера).(арк.справи 8-9). В оренду передається земельна ділянка площею 943 м2. На земельній ділянці не знаходяться об`єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування кафе. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки Рівненського міського управління земельних ресурсів № 03-20/53 від 05.05.2005 становить 29 669 грн 36 коп., грошова оцінка 1 м2 складає 31 грн 46 коп. Орендар зобов`язується в місячний термін після здачі об`єкта в експлуатацію замовити новий розрахунок грошової оцінки земельної ділянки з ураху-ванням коефіцієнта функціонального використання для подальшого встановлення орендної плати за земельну ділянку і укладання додаткової угоди до договору оренди.(пункти 2-7 Договору). Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (п.8 Договору). Відповідно до п.35 Договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Сторони узгодили між собою та зафіксували у п.36 Договору, що його дія припиняється шляхом його розірвання за: - взаємною згодою сторін; - рішенням суду на вимогу однієї зі сторін унаслідок невиконання другою стороною обов-язків передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендо-ваної земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Згідно з п.37 Договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є підстави, передбачені чинним законодавством України. Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 26.05.2005 Рівненська міська рада передала, а підприємець Скринник Любов Миколаївна прийняла земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору оренди від 26.05.2005 та зареєстрованого в реєстрі за №2239.(арк.справи 11). Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради були видані Позивачу містобудівні умови та обмеження забудови орендованої земельної ділянки №01-М/87 від 05.07.2012.(арк.справи 7). Наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради від 06.07.2012 №75 земельній ділянці, яка знаходиться в оренді Скринник Л.М. присвоєно поштову адресу: м.Рівне, вул.В`ячеслава Чорновола, 86-Б.(арк.справи 8). 19.11.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області зареєстровано декларацію Позивача про початок виконання будівельних робіт за №РВ 08312222844.(арк.справи 19-20). 30.09.2021 Рівненською міською радою було прийняте рішення за №1270 «Про припинення права оренди земельної ділянки на вул.В`ячеслава Чорновола, 86-Б (в районі Басівкутського водосховища) та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005» (надалі в тексті рішення №1270).(арк.справи 23). Відповідно до п.1 рішення №1270 Міська рада припинила право оренди Підприємцем Скринник Л.М. земельної ділянки площею 943 м2, кадастровий номер 5610100000:01:047:0001 для будівництва та обслуговування кафе, яка розташована в м.Рівному на вулиці В`ячеслава Чорновола (в районі Басівкутського водосховища) у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати. Пунктом 2 рішення №1270 розірвано в односторонньому порядку укладений Міською радою та Підприємцем Скринник Л.М. договір оренди земельної ділянки від 26.05.2005 (зі змінами), зареєстрований Рівненською регіональною філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 23.06.2005 за номером 040558300141. Пунктом 3 рішення №1270 зобов`язано Управління земельних відносин виконавчого комі-тету Рівненської міської ради здійснити державну реєстрацію припинення прав оренди земельної ділянки площею 943 м2, кадастровий номер 5610100000:01:047:0001 призначеної для будівництва та обслуговування кафе. Пунктом 4 рішення №1270 віднесено земельну ділянку до земель запасу земель рекреаційного призначення комунальної власності. При прийнятті рішення №1270, Міська рада керувалася п.34 ч.1 ст.26, ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 93, 122, 134, п.«д» ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, ст.ст. 31, 32 Закону України «Про оренду землі» та п.37 Договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005. 22.10.2021 на підставі рішення Відповідача від 30.09.2021 №1270 державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Панасюк Валерією Олексіївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права оренди позивачем земельною ділянкою площею 0,0943 га, кадастровий номер 5610100000:01:047:0001 призначеної для будівництва та обслуговування кафе, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №301264505. Поруч з цим, рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у справі №918/917/21 задоволено позов Підприємця Скринник Л.М. до Міської ради про визнання незаконним та скасування рішення. Рішення Міської ради від 30.09.2021 №1270 «Про припинення права оренди земельної ділянки на вул.Чорновола (район Басівкутського водосховища) та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005» визнано незаконним та скасовано в повному обсязі з моменту прийняття.(арк.справи 24-30). Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2022, яка набрала законної сили 12.04.2022 та не переглядалася Верховним Судом в касаційному порядку, рішення Господарського суду Рівненської області від 09.02.2022 у справі №918/917/21 скасоване, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Підприємця Скринник Л.М. відмовлено. (арк. справи 31-34). При цьому, в мотивувальній частині вищевказаної постанови міститься висновок: «міська рада як сторона спірного договору оренди ні умовами договору, ні нормами чинного законо-давства не була наділена правом в односторонньому порядку розривати договір оренди земельної ділянки від 26.05.2005, колегія суддів дійшла висновку, що прийняте відповідачем в одно-сторонньому порядку рішення №1270 «Про припинення права оренди земельної ділянки на вул.Чорновола (район Басівкутського водосховища) та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005» не створює юридичних наслідків з розірвання договору оренди землі та як наслідок не порушує прав позивача, оскільки за змістом пункту 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання лише за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. При цьому, припинення права оренди, про що зазначено в п.1 спірного рішення відповідача може бути наслідком лише розірвання договору. Наведені в п.1 та п.2 спірні рішення відповідача були первинними по відношенню до похідного від них рішення щодо вчинення відповідної реєстраційної дії, заначеної в п.3 рішення Рівненської міської ради №1270 від 30.09.2021. За наведених обставин, враховуючи те, що спірним рішенням Відповідача не було припинене право оренди позивача, не було розірвано договір оренди, такі рішення не можуть бути підставою для вчинення реєстраційної дії, про яку зазначено в п.3 рішення №1270, а в разі вчинення останньої, позивач не буде позбавлений права на судовий захист.». Як стверджено матеріалами справи, на виконання рішення №1270 державним реєстратором 20.10.2021 була здійснена державна реєстрація та прийнято рішення №61075408 щодо припинення права оренди земельної ділянки площею 943 м2 за кадастровим номером 5610100000: 01:047:0001. (арк.справи 6-7). Враховуючи, висновки зроблені у судовій справі №918/917/21, що рішення №1270 не створює юридичних наслідків, а договір оренди від 26.05.2005 досі є чинним, Підприємець Скринник Л.М. звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію припинення речового права № 61075408 від 22.10.2021. Як зазначалось вище, рішенням від 24.01.2023 у справі №918/965/22 господарський суд Рівненської області позов задоволено в повному обсязі.(арк.справи 100-109). Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне: Предметом даного спору є законність рішення про державну реєстрацію. Переглядаючи оскаржуване рішення по суті, колегія суддів виходить з того, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорю-вання.(ст.15 Цивільного кодексу України, надалі в тексті ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК України. Одним з таких способів, як зазначено у п.3 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка порушує право. Аналогічні приписи містить частина 2 ст.20 ГК України. За змістом ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законо-давством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов-язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.10 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до приписів п.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (надалі в тексті ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський процесуальний кодекс України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, й вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстра-ційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п.п.6, 13 ч.1 ст.20 ГПК України). Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, Провадження №12-135гс19). Відповідно до п.п.1, 8, 9 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі в тексті Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі в тексті державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Реєстраційна справа сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі. Реєстраційна дія державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав. Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст.10 Закону, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації. Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (ч.1 ст.11 Закону). Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144 цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 02.07.2019 у справі №48/340 (про-вадження №12-14звг19). Відтак, належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме: 1) скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, 2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3) скасування державної реєстрації прав (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №645/ 3067/19, від 17.08.2022 №450/441/19, від 22.08.2022 у справі №597/977/21). При прийнятті рішення колегія суддів враховує правові висновки викладені у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18 (914/608/20), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України. Тому, з огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку вимога про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення речового права є належним способом захисту прав позивача у цій справі. Як стверджено матеріалами справи, причиною звернення до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію припинення речового права №61075408 від 22.10.2021 передувало рішення апеляційного господарського суду від 12.04. 2022 у справі №918/917/21, яке набрало законної сили, в мотивувальній частині якого викладено висновок, що ні умовами договору, ні нормами чинного законодавства Рівненська міська рада не була наділена правом в односторонньому порядку розривати договір оренди земельної ділянки від 26.05.2005, а відтак прийняте Міською радою в односторонньому порядку рішення №1270 «Про припинення права оренди земельної ділянки на вул.Чорновола (район Басівкутського водосхо-вища) та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005» не створює юридичних наслідків з розірвання договору оренди землі та як наслідок не порушує прав Підприємця Скринник Л.М., оскільки за змістом пункту 36 вказаного договору, його дія припиняється шляхом розірвання лише у випадку розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду. Відповідно до частини четвертої ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.(ч.7 ст.75 ГПК України). Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхід-ності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у пункті 4.26 постанови Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №902/201/19, у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №522/7758/14-ц). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/14 зазначила, що преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційне значення можуть мати лише ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір. Колегія суддів також враховує правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №917/1338/18, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.(ч.4 ст.75 ГПК України). До предмету судового розгляду по справі №918/917/21 входила оцінка чинності договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005, відповідно до п.1 якого орендодавець, згідно з рішенням Рівненської міської ради 29 сесії четвертого скликання №1282 від 22.03.2005, передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться в м.Рівне по вул.Чорновола (в районі Басівкутського озера), обсягу повноважень сторін згідно договору оренди землі, аналіз документів, на підставі яких виникло та зареєстровано право на нерухоме майно, яке передано в оренду згідно договору оренди землі. З огляду на вищезазначене, оскільки господарським судом у справі №918/917/21 було встановлено, що Договір оренди від 26.05.2005 є чинним, а рішення Міської ради від 30.09.2021 №1270 «Про припинення права оренди земельної ділянки на вул.Чорновола (район Басівкутського водосховища) та розірвання договору оренди земельної ділянки від 26.05.2005» таким, що не породжує юридичних наслідків з розірвання договору оренди землі, то виходячи зі змісту положень ч.4 ст.75 ГПК України, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що правові висновки у справі №918/917/21 зроблені у межах одного предмету спору та на основі одних доказів, котрі містяться у матеріалах справи №918/965/22. Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено. Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо існування порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про підставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та без-посередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України). При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 24.01.2023 у справі №918/965/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.

3. Матеріали справи №918/965/22 повернути господарському суду Рівненської області. Головуючий суддя Грязнов В.В. Суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В.