Постанова 4873 № 910/8880/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "11" квітня 2023 р. Справа № 910/8880/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Андрієнка В.В. секретар Місюк О.П. за участю представників: позивача - Літвінов О.Б., Посадський С.В. відповідача - Грищенко К.В. розглянувши апеляційні скарги Антимонопольного комітету України та Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 (повне рішення складено 17.01.2023) у справі №910/8880/22 (суддя - Марченко О.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення. ВСТАНОВИВ: У вересні 2022 року Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення №715-р від 23.12.2021 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі №127-26.4/93-20. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Антимонопольного комітету України №715-р є неправомірним, оскільки приймаючи вказане рішення, відповідач неправильно застосував норми матеріального права, не довів обставин, які мають значення для справи і які визнав встановленими, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, а висновки у рішенні не відповідають обставинам справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 відкрито провадження у справі №910/8880/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 (повне рішення складено 17.01.2023) у справі №910/8880/22 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Антимонопольний комітет України подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити мотивувальну частину рішення, а саме розділ «Висновки», виклавши його у редакції, наведеній в апеляційній скарзі, а резолютивну частину рішення залишити без змін. Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального закону. У поданій апеляційній скарзі відповідач, зокрема, вважає, що Господарським судом міста Києва не могли братися до уваги доводи Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" з приводу незаконності та необґрунтованості рішення №715-р, оскільки такі доводи заявлено після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тому, розділ «Висновки» мотивувальної частини оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає викладенню у новій редакції з виключенням обставин щодо незаконності та необґрунтованості рішення №715-р. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2023 апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України у справі №910/8880/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., ОСОБА_1 Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України у справі №910/8880/22, призначено її до розгляду на 14.03.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу. До суду 08.03.2023 Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач просить залишити мотивувальну частині рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/8880/22, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" також подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено приписи процесуального права. Позивач зазначає, що строк, визначений ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за своєю правовою природою є тотожним до спеціальної (скороченої) позовної давності, загальні правила щодо застосування якої врегульовані Цивільним кодексом України (далі - ЦК України). Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257 - 259 цього кодексу, продовжуються на строк його дії. Оскільки воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 у відповідності до указу Президента України №64 від 24.02.2022, спеціальна позовна давність, встановлена ст. 258 ЦК України, якій кореспондується норма ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", продовжена на строк дії воєнного стану в Україні, який на момент подання позовної заяви не був припинений чи скасований. Отже, на переконання позивача, звернення до суду з даним позовом відбулося в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Окрім цього, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання про застосування строку позовної давності мав дослідити причини поважності пропуску вказаного строку, зокрема, введення в Україні воєнного стану. Відповідно до протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" у справі №910/8880/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., ОСОБА_1 На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/822/23 від 08.03.2023 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8880/22. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 справу №910/8880/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 позивачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію оскаржуваного рішення, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" у справі №910/8880/22, об`єднано її в одне апеляційне провадження для спільного розгляду зі скаргою Антимонопольного комітету України, призначено до розгляду на 14.03.2023, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву. 14.03.2023 розгляд справи №910/8880/22 не відбувся у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги та з метою недопущення загрози життю і здоров`ю учасників судового процесу. Після усунення вказаної обставини ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 справу призначено до розгляду на 11.04.2023. До суду 30.03.2023 від Антимонопольного комітету України надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині залишити без змін. У призначене судове засідання 11.04.2023 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті поданих апеляційних скарг. Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Антимонопольного комітету України №715-р від 23.12.2021 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі №127-26.4/93-20: - визнано дії Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" з поширення у рекламі власних акцій "Лови гроші в смартфон. Купуй акційний смартфон та отримай 100 грн на бонусний рахунок", "Купуй смартфон - отримуй до 1000 грн на 4G Інтернет", "Кешбек до 1000 грн на зв`язок до всіх смартфонів", "Купуй смартфон - лови знижку до 1000 грн на 4G Інтернет" інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей про нарахування абонентам знижки/кешбеку у вигляді грошових коштів та неповної і неточної інформації, внаслідок замовчування окремих фактів (про автоматичні відрахування бонусних коштів на абонентську плату й інші додаткові послуги, згідно з обраним тарифним планом та про обов`язковість підключення до окремо визначених тарифних планів для активації акцій/"Подарунки коханим", "Кешбек на смартфони", "Потужний смартфон від Vodafone" під час проведення яких поширювалися твердження: "Купуй смартфон - отримуй до 1000 грн на 4G Інтернет", "Кешбек до 1000 грн на зв`язок до всіх смартфонів", "Купуй смартфон - лови знижку до 1000 грн на 4G Інтернет" та заборону їх зміни), що могло вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів і послуг Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", порушенням, передбаченим ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; - за вказане порушення накладено на Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" штраф у сумі 1760749,00 грн. У рішенні Антимонопольного комітету України встановлено, що інформація, зазначена Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" про надання споживачам знижки/кешбеку у вигляді грошових коштів (грн) є неправдивою, неповною та неточною внаслідок замовчування інформації про автоматичні відрахування бонусних коштів на абонентську плату і додаткові послуги згідно з вибраним тарифним планом та про необхідність підключення до тарифних планів "Vodafone SuperNet Pro", "Vodafone SuperNet Pro-1" або "Vodafone SuperNet Unlim" для активації акцій, що є порушенням, передбаченим ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману. Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна", використовуючи в рекламній комунікації неправдиву, неточну, неповну інформацію про надання споживачам знижки/кешбеку у вигляді грошових коштів, може отримати неправомірні переваги в конкуренції стосовно інших операторів ринку. Звертаючись до суду з даним позовом, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" вказує, що Антимонопольний комітет України під час ухвалення рішення №715-р від 23.12.2021 неправильно застосував норми матеріального права, не довів обставин, які мають значення для справи і які визнав встановленими, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення неправильного рішення, а висновки у рішенні не відповідають обставинам справи. Зокрема, позивач зазначає, що всупереч ст. ст. 35, 41, 43 та 44 Закону України "Про захист економічної конкуренції" докази у справі №127-26.4/93-20 базувалися виключно на суб`єктивних висновках співробітників Антимонопольного комітету України. Також, на переконання Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна", інформація, вказана в рекламних оголошеннях, відповідає сутності операцій та має однозначне тлумачення, а тому не вводить в оману споживачів послуг. Відповідач, заперечуючи проти позову, вказав на те, що у прийнятті оскаржуваного рішення Антимонопольний комітет України діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений Законом України "Про захист економічної конкуренції", а висновки, викладені у рішенні №715-р, відповідають фактичним обставинам справи №127-26.4/93-20 та є обґрунтованими. Поряд з цим, відповідач також зазначив, що Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" пропущено присічний (такий, що не підлягає поновленню) строк, встановлений ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", для оскарження рішення Антимонопольного комітету України. Наведене є безумовною та самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення комітету. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, вказав на те, що рішення №715-р отримане позивачем 13.01.2022. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вказане рішення №715-р могло бути оскаржене позивачем до 14.03.2022 включно. Натомість, позовну заяву подано до суду 09.09.2022, тобто Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" пропущено строк на оскарження рішення. При цьому, вказаний строк є присічним та не може бути поновленим. До того ж, встановлена ЦК України позовна давність щодо строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих у справах про недобросовісну конкуренцію, не застосовується, і закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України та його органів. Поряд з цим, в оскаржуваному рішенні у розділі «Висновки» місцевий господарський суд вказав, зокрема, на те, що відповідач в порушення ст. 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" не встановлював обставини щодо конкурентних відносин, у яких перебував позивач, а також чи останній досягнув або навіть міх досягнути неправомірних конкурентних переваг на ринку послуг мобільного зв`язку завдяки поширенню інформації, що, на думку Антимонопольного комітету України, вводить споживачів в оману. Також, за висновками суду, відповідач, не надавши оцінки результатам опитування, проведеного позивачем, відкинув їх як такі, що спростовуються матеріалами справи, а також не навів жодних доводів щодо необґрунтованості проведеного опитування і не зазначив, якими саме матеріалами справи та яким чином спростовуються вказані результати опитування. Як наслідок, місцевим господарським судом зазначено, що рішення №715-р прийняте за не доведенням обставин, які мають значення для справи і які відповідач визнав встановленими, внаслідок неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи, висновки у рішенні не відповідають обставинам справи і Антимонопольний комітет України порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Однак, на переконання Господарського суду міста Києва, оскільки Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" пропущено двомісячний строк для оскарження рішення №715-р, у задоволенні позову слід відмовити. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Проте, колегія суддів вказує на те, що місцевий господарський суд, у розділі «Висновки» мотивувальної частини оскаржуваного рішення, встановлюючи обставини щодо порушення Антимонопольним комітетом України приписів закону, вийшов за межі предмета дослідження обставин справи, оскільки судом не могли братися до уваги доводи позивача з приводу незаконності та необґрунтованості рішення №715-р, позаяк такі доводи заявлені після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". З огляду на викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні у його мотивувальній частині шляхом виключення висновків місцевого господарського суду з приводу незаконності та необґрунтованості рішення Антимонопольного комітету України №715-р від 23.12.2021, викладених у розділі «Висновки». Наведене апеляційний суд вважає за можливе обґрунтувати наступним чином. Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Судом першої інстанції встановлено, що рішення №715-р отримано позивачем 13.01.2022, доказом чого є відтиск штампу для вхідної кореспонденції на супровідному листі №127-26/07-134 від 10.01.2022, яким копія рішення надсилалася Приватному акціонерному товариству "ВФ Україна". Вказана обставинами визнається та не заперечується сторонами. Отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення №715-р могло бути оскаржене позивачем до суду у строк до 14.03.2022 включно. Натомість, позовну заяву подано до суду 09.09.2022, що підтверджується відміткою канцелярії суду. Таким чином, Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" пропущено строк на оскарження рішення №715-р. Колегія суддів вказує на те, що Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, з приводу того, що за приписами ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень Антимонопольного комітету України не можуть бути відновлені, зазначені строки є присічними, а закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №922/4227/17 зазначено, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що рішення Антимонопольного комітету України оскаржено підприємством до господарського суду з пропуском присічного двомісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Вказана підстава для відмови в позові є самостійною та достатньою безвідносно до інших обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій у розгляді справи без урахування того, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи позивача з приводу незаконності та необґрунтованості рішення, оскільки такі доводи заявлено ним після закінчення строків, встановлених наведеною нормою, внаслідок того, що позивач не скористався своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу у визначений законом строк, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. Вказана правова позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/4518/22. Отже, апеляційний суд зазначає, що місцевий господарський правомірно відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України. Поряд з цим, у поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що строк, визначений ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за своєю правовою природою є тотожним до спеціальної (скороченої) позовної давності, загальні правила щодо застосування якої врегульовані ЦК України. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257 - 259 цього кодексу, продовжуються на строк його дії. Оскільки воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 у відповідності до указу Президента України №64 від 24.02.2022, спеціальна позовна давність, встановлена ст. 258 ЦК України, якій кореспондується норма ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", продовжена на строк дії воєнного стану в Україні, який на момент подання позовної заяви не був припинений чи скасований. Отже, на переконання позивача, звернення до суду з даним позовом відбулося в межах строку, встановленого ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Окрім цього, Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" вважає, що суд першої інстанції під час вирішення питання про застосування строку позовної давності мав дослідити причини поважності пропуску вказаного строку, зокрема, введення в Україні воєнного стану. Однак, колегія суддів вказує на необґрунтованість наведених тверджень позивача з огляду на наступне. Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин (преамбула закону). У свою чергу, у ст. 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. ч. 1 та 10 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права). Разом з цим, ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" чітко врегульовано, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Отже, чітке врегулювання строку оскарження рішень та визначення його як присічного, свідчить про врегулювання правовідносин і відсутність правової підстави для застосування аналогії закону в силу приписів ч. 10 ст. 11 ГПК України. Окрім того, неможливість застосування у даному випадку аналогії закону визначена тим, що цивільні правовідносини не є подібними з правовідносинами, які виникають на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" між Антимонопольним комітетом України і особою, що оскаржує відповідні рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. З урахуванням викладеного, безпідставними є посилання позивача на фактичне ототожнення позовної давності, встановленої ЦК України, зі строком оскарження рішення, визначеним Законом України "Про захист економічної конкуренції". Що ж до посилань скаржника на необхідність дослідження судом причин поважності пропуску строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", то слід зазначити таке. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Колегія суддів вказує на те, що з моменту отримання оспорюваного рішення відповідача (13.01.2022) і до початку повномасштабного вторгнення та введення воєнного стану (24.02.2022) минув 41 день, що складає більше половини строку, який надано законом на оскарження рішення Антимонопольного комітету України. Скаржник не пояснив, чому ним не було подано відповідний позов у перші 41 день двомісячного строку на оскарження рішення. Також, слід зазначити, що з 24.02.2022 і до 14.03.2022 (останній день двомісячного строку на оскарження рішення) Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна" не було позбавлене можливості подати відповідний позов дистанційно шляхом подання позовної заяви в електронній формі через підсистему "Електронний суд" або шляхом надсилання на електронну адресу суду. Таким чином, суд також визнає необґрунтованими доводи позивача щодо не дослідження судом причини поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом. Отже, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу того, що оскільки позовну заяву подано Приватним акціонерним товариством "ВФ Україна" до суду з пропуском строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України, вказане є підставою для відмови в позові. Поряд з цим, місцевий господарський суд також встановив у судовому рішенні обставини стосовно того, що рішення №715-р прийняте за не доведенням обставин, які мають значення для справи і які відповідач визнав встановленими, неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи, висновки у рішенні не відповідають обставинам справи і Антимонопольний комітет України порушив норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. У поданій апеляційній скарзі відповідач вважає, що Господарським судом міста Києва не могли братися до уваги доводи Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" з приводу незаконності та необґрунтованості рішення, оскільки такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тому, розділ «Висновки» мотивувальної частини оскаржуваного рішення місцевого господарського суду підлягає викладенню у новій редакції. Апеляційний суд вважає такі доводи обґрунтованими з наступних підстав. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №922/4227/17 та 14.03.2023 у справі №910/4518/22, оскільки рішення Антимонопольного комітету України оскаржено до господарського суду з пропуском присічного двомісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Вказана підстава для відмови в позові є самостійною та достатньою безвідносно до інших обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій у розгляді справи без урахування того, що господарським судом не можуть братися до уваги доводи позивача з приводу незаконності та необґрунтованості рішення, оскільки такі доводи заявлено ним після закінчення строків, встановлених наведеною нормою, внаслідок того, що позивач не скористався своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу у визначений законом строк, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. Аналізуючи вказані висновки, колегія суддів вказує на те, що оскільки позивач пропустив строк на оскарження рішення, до предмета дослідження у даній справі суд першої інстанції мав би включити лише питання дотримання/пропуску такого строку. Однак, як вже було зазначено колегією суддів, місцевий господарський суд вийшов за межі предмета доказування, оскільки у випадку пропуску позивачем строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України суд не вправі оцінювати законність і обґрунтованість такого рішення і наводити відповідні висновки у мотивувальній частині судового рішення. Натомість, встановивши такі обставини, місцевий господарський суд припустився неправильного застосуванню норм матеріального права. Згідно з п. п. 2- 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: - перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; - висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; - мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; - мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Отже, процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, п. п. 4 та 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України імперативно зобов`язують суд надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному наявному в матеріалах справи доказу щодо обставин, які є предметом доказування у справі, з урахуванням правил вірогідності доказів та кожному наведеному учасниками справи аргументу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. Проте,

мотивувальна частина оскаржуваного рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд надав оцінку аргументам позивача, що не відносяться до предмета доказування, а саме щодо незаконності та необґрунтованості оспорюваного рішення №715-р від 23.12.2021 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу". З огляду на усе вищезазначене, мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом виключення з розділу «Висновки» обставин щодо незаконності та необґрунтованості рішення Антимонопольного комітету України №715-р від 23.12.2021 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу". Разом з цим, наявність таких висновків суду вцілому не впливає на суть ухваленого рішення про відмову у задоволенні позову. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом. Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/8880/22 підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги позивача та задоволенням апеляційної скарги Антимонопольного комітету України, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання обох апеляційних скарг покладаються на Приватне акціонерне товариство "ВФ Україна". Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/8880/22 змінити у мотивувальній частині та викласти мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/8880/22 залишити без змін.

5. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 у справі №910/8880/22.

6. Витрати Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

7. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (01601, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 15, ідентифікаційний код 14333937) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вулиця Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ідентифікаційний код 00032767) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна),50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 24.04.2023 у зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці з 17.04.2023 по 21.04.2023 включно. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов В.В. Андрієнко