Постанова 4851 № 480/13496/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 р. Справа № 480/13496/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мінаєвої О.М. суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми, повний текст складено 16.12.22 року у справі № 480/13496/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці Державної митної служби України, в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 22.07.2021 № 0000172419; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 22.07.2021 № 0000182419. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 480/13496/21 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд першої інстанції визнав недоведені обставини, що мають значення для справи, сформував висновки, які не відповідають обставинам справи, а також не надав оцінку обставинам, які були визначені в позовній заяві як підстави для задоволення позову, а тому просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 480/13496/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тій обставині, що підготування проекту наказу про проведення перевірки від 21.05.2021 №173 особою, яка у цьому ж наказі одним із пунктів визначає обов`язок для свого безпосереднього керівника призначити себе на проведення перевірки, свідчить про зацікавленість цієї особи до проведення перевірки та ставить під сумнів всебічність, повноту і безсторонність проведеної перевірки. Крім того, зазначає, що наказ Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 №173 не містить конкретних (фактичних) підстав для призначення документальної невиїзної перевірки позивача. Відповідач лише посилається на листи територіальних органів прокуратури та територіальних органів поліції, що згідно з ч. 2 ст. 351 МК України не можуть бути підставами для прийняття наказу про проведення перевірки. Позивач зазначає, що у грудні 2018 року вирішив придбати собі транспортний засіб зі Сполучених Штатів Америки. Наприкінці січня 2019 року компанія CARS WEST LLC, до якої він звернувся, за результатом проведеного аукціону придбала йому транспортний засіб: 2014 року випуску, марка "JEEP", модель "CHEROKEE LATITUDE", чорного кольору, об`єм двигуна - 2400, "VIN: НОМЕР_1 " (далі - транспортний засіб). 07.03.2019 представник компанії CARS WEST LLC повідомив позивачу про необхідність забрати рахунок (інвойс) на оплату їх послуг та оплатити його. Вказаний рахунок (інвойс) був складений англійською мовою від 06.03.2019 із зазначенням таких складових: консультаційні послуги, послуги за участь в аукціоні та юридичні послуги. Загальна сума - 1510 доларів США. 01.04.2021 позивач отримав від представника компанії CARS WEST LLC рахунок (інвойс) на купівлю транспортного засобу та оплату доставки транспортного засобу до міста Одеси (Україна) на загальну суму - 5460 доларів США (5060 - вартість транспортного засобу, 400 доларів США - доставка транспортного засобу), який одразу ж оплатив. Рахунок (інвойс) на суму 5 460 доларів США був використаний митним брокером при декларуванні транспортного засобу. За результатами розмитнення транспортного засобу позивач сплатив до Державного бюджету України такі грошові кошти: 14653,36 - мито, 14250,79 - акцизний збір, 35087,55 - податок на додану вартість. Однак, при перевірці відповідачем встановлено недекларування в повному обсязі витрат на транспортування транспортного засобу (вантажне відправлення) та інші послуги, які сплачені позивачем на рахунок компанії за перевезення транспортного засобу у контейнері (1510 доларів США) та невраховані в повному обсязі декларантом при визначенні митної вартості товару, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита на суму 4052,49 грн та зі сплати податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на суму 8915,47 грн. Контролюючий орган сформував такий висновок на підставі рахунку (інвойса) від 06.03.2019 (далі - інвойс № 1), який нібито був оплачений позивачем 07.03.2019 через відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», та платіжного доручення в іноземній валюті ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.03.2019. Проте, позивач звертає увагу суду, що інвойс № 1 позивачу невідомий, його зміст не відповідає змісту рахунку (інвойса), який дійсно був оплачений позивачем 07.03.2019 (далі - інвойс від 06.03.2019). Вважає, що підробленість інвойса №1 очевидна, якщо його порівнювати з рахунком (інвойсом) від 01.04.2019, на підставі якого позивач оплатив компанії «CARS WEST LLC» придбання транспортного засобу та його транспортування. Таким чином вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов`язання, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Відповідач зазначає, що митниця при проведенні документальної невиїзної перевірки і визначенні суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) та винесенні податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 19.04.2019 р. митним постом "Центральний" Сумської митниці ДФС за митною декларацією типу "ІМ 40 ДЕ" № UA805180/2019/011753 від 19.04.2019 здійснено митне оформлення товару "Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка JEEP; модель CHEROKEE LATITUDE. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення: 2014. Модельний рік виготовлення: 2014. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна: 2360 cm3. Номер двигуна: нема даних. Тип кузова: універсал (SUV). Колір: чорний. Кількість місць сидіння, включно з місцем водія

5. Колісна форма: 4x4. Призначений для перевезення людей по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду", (код 8703239033, згідно з УКТ ЗЕД). На підставі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 № 173 митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи. Сумською митницею громадянину ОСОБА_1 рекомендованим листом з письмовим повідомленням про вручення направлено письмове повідомлення від 21.05.2021 № 39 з повідомленням про проведення з 27.05.2021 по 28.05.2021 документальної невиїзної перевірки. Вищевказане повідомлення вручене платнику податків 24.05.2021 р. За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки у відповідності до вимог статті 351 Митного кодексу України було складено акт перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформлені товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією № UA 805180/2019/011753 від 19.04.2019 р. Документальною невиїзною перевіркою, зокрема, встановлено порушення законодавства України з питань оподаткування платником податків громадянином України ОСОБА_1 : 1) частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини і статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита за митною декларацією від 19.04.2019 №UА805180/2019/011753 на загальну суму 4052,49 грн, 2) пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за митною декларацією від 19.04.2019 №UА805180/2019/011753 на загальну суму 8915,47 грн. На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення: - від 22.07.2021 р. № 0000172419, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності та громадянами на суму 5065,61 грн, з яких4052,49 грн податкове зобов`язання, 1013,12 грн штрафні санкції; - від 22.07.2021 р. № 0000182419, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 11144,34 грн, з яких 8915,47 грн за податкові зобов`язання та 2228,87 грн - за штрафні санкції. Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої виходив з того, що митний орган дійшов правильного висновку про заниження позивачем митної вартості товару та заниження податкових зобов`язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 19.04.2019 №UA805180/2019/011753, а тому відповідач при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі наступного. Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (надалі за текстом - МК України). У відповідності до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів визначено статтею 368 МК України, частиною 2 цієї статті встановлено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У відповідності до ч. 2 ст. 53 МК України документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, такі як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті такі як (не виключно): витрати, понесені покупцем (в тому числі комісійні на брокерська винагорода): витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на страхування цих товарів. Частиною 21 статті 58 МК України зазначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу. У відповідності до ч. 8 ст. 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Частиною 1 статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорт), приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Відповідно до пп. 54.3.6 п. 54.3, ст. 54 Податкового кодексу України, у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 279 МК України, базою оподаткування товарів митом, що переміщуються через митний кордон України, на які Законом встановлено адвалорні ставки мита, є митна вартість товарів. У відповідності до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України. Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. У відповідності до п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. Виходячи із аналізу зазначених вище норм, колегія суддів вважає, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому. Частиною 2 статті 293 МК України, встановлено, що особою, на яку покладається обов`язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.. У відповідності до ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Відповідно до ч. 3 ст. 245 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України. Відповідно до ст. 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Відповідно до ч. 2 ст. 345 МК України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. З матеріалів справи встановлено, що оспорювана перевірка була призначена наказом Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 № 173 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 № 31-146 вих-21, листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 № 2714/117/24/6-2021. Зі змісту листів Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 № 31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 № 2714/117/24/6-2021, колегія суддів встановила, що ними, зокрема, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами (в тому числі і позивачем) на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив`язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти. Зокрема, митному органу було надано: платіжне доручення від 07.03.2019 (SW24J307O24732) на суму 1510 дол. США на рахунок Wells Fargo Bank ( АДРЕСА_1 ), згідно інвойсу від 06.03.2019 № 98060319. Колегія суддів вважає, що оскільки вказані платіжні документи та інвойси позивачем при здійсненні митного оформлення автомобіля митному органу не надавалися, тому наявні підстави у митного органу для призначення та проведення перевірки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 336, п. 1 ч. 3 ст. 345, п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що підготування проекту наказу про проведення перевірки особою, яка у цьому ж наказі одним із пунктів визначає обов`язок для свого безпосереднього керівника призначити себе на проведення перевірки, свідчить про зацікавленість цієї особи до проведення перевірки та ставить під сумнів всебічність, повноту і безсторонність проведеної перевірки, колегія суддів не приймає, оскільки позивач, зазначаючи такий висновок, не наводить жодних нормативно - правових обґрунтувань своєї позиції, а обмежується лише власною думкою, що само по собі вказує на безпідставність такого висновку. Також колегія суддів не приймає довід апеляційної скарги, що наказ Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 №173 не містить конкретних (фактичних) підстав для призначення документальної невиїзною перевірки позивача, а відповідач лише посилається на листи територіальних органів прокуратури та територіальних органів поліції, що згідно з ч. 2 ст. 351 МК України не можуть бути підставами для прийняття наказу про проведення перевірки з наступних підстав. Колегія суддів встановила, що в наказі №173 від 21.05.2021 року зазначено провести з 27.05.2021 р. по 28.05.2021 р. документальну невиїзну перевірку дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи, в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформленні товарів, митне оформлення яких здійснено за митною декларацією від 19.04.2019 р. № UA 805180/2019/011753. Відтак, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №640/21536/19, в якій суд дійшов до висновку - якщо у спірному наказі відсутні будь - які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, це може бути підставою для скасування наказу про проведення перевірки, жодним чином не стосується даної справи, оскільки митним органом чітко зазначені підстави проведення перевірки в наказі Слобожанської митниці Державної митної служби від 21.05.2021 року № 173 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи». Таким чином, довід апеляційної скарги про відсутність у відповідача підстав для проведення оспорюваної документальної перевірки колегія суддів вважає необґрунтованим. З матеріалів справи встановлено, що при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 19.04.2019 №UA805180/2019/011753 до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались: Invoice від 01.04.2019 № 23656461 на суму 5460 дол. США; документ права власності на пошкоджений транспортний засіб (salvage certificate of title ) від 14.12.2018 № ST226240; коносамент від 28.01.2019 № 19018342 (контейнер), доставка з New Ark (США) до порту м. Одеса (Україна); висновок експертного дослідження № 809-19 від 15.04.2019; платіжні документи (квитанція про сплату митних платежів від 27.03.2019, платник: ОСОБА_1 ; призначення: за митне оформлення автомобіля); інші документи, необхідні для митного оформлення. За митною декларацією типу "ІМ 40 ДЕ" № UA805180/2019/011753 здійснено митне оформлення товару "Легковий автомобіль, що був у використанні - 1 шт. Марка JEEP; модель CHEROKEE LATITUDE. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_1 . Календарний рік виготовлення: 2014. Модельний рік виготовлення: 2014. Тип двигуна бензиновий. Робочий об`єм циліндрів двигуна:2360 см3. Номер двигуна нема даних. Тип кузова: універсал (SUV). Колір: чорний. Кількість місць сидіння, включно з місцем водія

5. Колісна форма: 4x4. Призначений для перевезення людей по дорогах загального користування. Наявні пошкодження, ознаки експлуатації зазначені в акті митного огляду, (код 8703239033, згідно з УКТ ЗЕД) та випущено у вільний обіг. Митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою за основним методом на рівні 5460 дол. США (еквівалент 146533,60 грн) за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 дол. США = 26,83765500 грн). Декларація митної вартості (далі - ДМВ), декларантом не подавалася. При цьому, як зазначено в акті перевірки, що при здійсненні аналізу електронних митних декларацій та інформації отриманої за листами Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 № 31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 № 2714/117/24/6-2021, встановлено, що через АТ КБ "ПриватБанк" KULIBABA OLEKSANDR MYKOLAIOVYCH здійснив сплату коштів за платіжним дорученням від 07.03.2019 (SW24J307O24732) у розмірі 1510 дол. США на рахунок Wells Fargo Bank ( АДРЕСА_1 ), згідно інвойсу від 06.03.2019 № 98060319. Як зазначалося судом вище, дані платіжні документи та інвойси позивачем до митного оформлення не надавалися всупереч вимог частини 2 статті 53 МК України, якою передбачено подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, таких як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено. - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Враховуючи зазначене, під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за МД від 19.04.2019 № UA805180/2019/011753 після їх випуску, прийнято рішення про коригування митної вартості товару як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість в розмірі 187058,45 грн (еквівалент (5460 + 1510) = 6970 дол. США, яка складається з вартості товару за висновком оцінювача товару від 15.04.2019 № 809-19-5460 дол. США (заявлено декларантом за основним методом визначення митної вартості товару) та з урахуванням транспортних витрат, зазначених у платіжному дорученні від 07.03.2019 (SW24J307О24732) та інвойсі від 06.03.2019 № 98060319 - 1510 дол. США) за курсом Національного банку України на дату митного оформлення 1 дол. США = 26,83765500 грн). В апеляційній скарзі позивач зазначає, що вважає підробленість інвойса від 06.03.2019 № 98060319 очевидною, якщо його порівнювати з рахунком інвойсом від 01.04.2019 р., на підставі якого позивач оплатив компанії «CARS WEST LLC» купівлю транспортного засобу та його транспортування. Колегія суддів вважає, що даний довід позивача ґрунтується на власних переконаннях і полягає у відмінностях оформлення інвойса №1 та порівняні з інвойсом від 01.04.2019 р. У відповідності до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Доказів на спростування сплати 1510 дол. США платіжним дорученням від 07.03.2019 р. та не включення цієї суми до митної вартості придбаного автомобіля позивачем суду не надано. Таким чином, колегія суддів вважає, що Сумська митниця Державної митної служби України при проведенні документальної невиїзної перевірки, визначенні суми податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій) та винесенні податкових повідомлень - рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством. В силу ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем доведено правомірність своїх рішень. Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 480/13496/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 року у справі № 480/13496/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Постанова складена в повному обсязі 21.04.23 р.