Постанова Київський апеляційний суд № 753/9587/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/9587/18 Головуючий у 1 інстанції: Колесник О.М. Провадження № 22-ц/824/7493/2023 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О., секретар Шевченко Т.В., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Букрєєва Вадима Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою,- в с т а н о в и в: В травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою. Зазначила, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ). Відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання закріплено в натурі межі даної земельної ділянки в вигляді дерев`яних стовпів, що визначають встановлені межі земельної ділянки і відокремлюють її від суміжних з нею землеволодінь. В травні 2017 року чоловік ОСОБА_2 без її відома почав переустановку частини забору на її земельній ділянці вже за існуючим цегляним забором. Після неодноразових звернень до правоохоронних органів, вона отримала висновок про неможливість встановлення причетних осіб до пошкодження її паркану. ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу частини металевого паркану та відновити спільну межу земельних ділянок. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою. Зазначала, що є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ). Відповідно до абрису встановлено порушення з боку ОСОБА_1 меж її земельної ділянки, а саме встановлення двох нежитлових приміщень, цегляного паркану на території її земельної ділянки, а також вигрібної ями та цегляної колони. 30.06.2015 року ОСОБА_1 надала посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округа Строгою М.Д. за реєстровим №634 заяву, згідно якої зобов`язалась в період до 01.11.2015 року провести демонтаж двох нежитлових приміщень, які розташовані на межі з її земельною ділянкою та зобов`язалась до 01.11.2015 року привести межу між ділянками у відповідність до кадастрового плану земельних ділянок. Свої зобов`язання ОСОБА_1 не виконала. ОСОБА_2 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу вигрібної ями (бетонного фундаменту), демонтажу цегляної колони та демонтажу нежитлової будівлі. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,672 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташованою в АДРЕСА_3 , земельна ділянка НОМЕР_1 , кадастровий номер 8000000000:90:879:0048 шляхом демонтажу вигрібної ями (бетонного фундаменту під парканом (літера „Г" на схематичному плані земельної ділянки)), розташованої частково на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_2 та частково на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:879:0046, облаштованої з порушенням норм щодо відстані в 1 метр від межі вказаних земельних ділянок та проведення рекультивації землі у зазначеному місці демонтажу. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,672 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташованою в АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:90:879:0048 шляхом демонтажу частини господарчого блоку (літера „Б" на схематичному плані земельної ділянки), розташованої з порушенням норм щодо відстані в 1 метр від межі вказаних земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведення рекультивації землі у зазначеному місці демонтажу, в задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 536 грн. 80 коп. судового збору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував посвідчену нотаріально заяву ОСОБА_1 від 30 червня 2015 року, якою вона зобов`язалась в період до 01.11.2015 року провести демонтаж двох нежитлових приміщень, які розташовані на межі з земельною ділянкою ОСОБА_2 та до 01.11.2015 року привести межу між ділянками у відповідність до кадастрового плану земельних ділянок. Суд не звернув увагу на те, що у заяві від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 зобов`язалась провести демонтаж двох нежитлових приміщень та привести межу у відповідність до кадастрового плану в строк до 01.11.2015 року. Паркан і бетонний фундамент були збудовані ОСОБА_1 по межі між земельними ділянками ще у 2001 році і простояли так до придбання у 2015 року земельної ділянки АДРЕСА_6 ОСОБА_2 . Зобов`язання ОСОБА_1 провести демонтаж двох нежитлових приміщень, які розташовані саме на межі двох ділянок і зобов`язання привести межу між земельними ділянками у відповідності до кадастрового плану жодним чином не свідчить про порушення прав ОСОБА_2 . Між попереднім власником земельної ділянки № НОМЕР_1 - ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не існувало суперечок відносно межі земельних ділянок. На виконання взятих на себе зобов`язань ОСОБА_1 демонтувала два нежитлових приміщення, які були розташовані на межі земельних ділянок НОМЕР_2 та НОМЕР_1 та відображені на абрисі та фотографіях, наданих ОСОБА_2 . Отже, на момент звернення ОСОБА_2 у 2018 році із зустрічною позовною заявою частини господарчого блоку, який межував із земельною ділянкою ОСОБА_2 , вже не існувало. Вигрібна яма не є нежитловим приміщенням або нежитловою будівлею. Суд безпідставно послався на акт огляду від 26 вересня 2015 року, складений членами СТ «40 років Жовтня». В акті йде мова про закопану в землю бочку, яка розташована на землях загального користування і не має жодного відношення до вигрібної ями, про яку зазначено в рішенні суду. У суду були відсутні підстави для висновку про зобов`язання відповідачки демонтувати вигрібну яму. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 , в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення. Вважала, що судом першої інстанції правильно вирішено спір. В апеляційній інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. ОСОБА_2 та її представник просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання закріплено в натурі межі даної земельної ділянки в вигляді дерев`яних стовпів, що визначають встановлені межі земельної ділянки і відокремлюють її від суміжних з нею землеволодінь. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 ), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання закріплено в натурі межі даної земельної ділянки в вигляді дерев`яних стовпів, що визначають встановлені межі земельної ділянки і відокремлюють її від суміжних з нею землеволодінь. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та частково задовольнив зустрічний позов ОСОБА_2 , зобов`язавши ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою площею 0,672 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташованою в АДРЕСА_3 , земельна ділянка НОМЕР_1 , кадастровий номер 8000000000:90:879:0048 шляхом демонтажу вигрібної ями (бетонного фундаменту під парканом (літера „Г" на схематичному плані земельної ділянки)), розташованої частково на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_2 та частково на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 , кадастровий номер 8000000000:90:879:0046, облаштованої з порушенням норм щодо відстані в 1 метр від межі вказаних земельних ділянок та проведення рекультивації землі у зазначеному місці демонтажу, та шляхом демонтажу частини господарчого блоку (літера „Б" на схематичному плані земельної ділянки), розташованої з порушенням норм щодо відстані в 1 метр від межі вказаних земельних ділянок, що належать на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведення рекультивації землі у зазначеному місці демонтажу, в задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції у частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 . Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Частинами 2, 3 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Відповідно до положень вказаних норм власники або користувачі земельних ділянок вправі вимагати захисту своїх прав шляхом оспорення рішення органу місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність лише у випадку доведення факту порушення їх прав або інтересів. Власники та користувачі земельних ділянок у разі порушення їх прав та інтересів вправі вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше. При цьому, оскільки предметом судового захисту є захист цивільних прав власника земельної ділянки, саме по собі порушення будівельних норм суміжним землевласником, зокрема і у разі недотримання відстані розміщення будівель та споруд від межі земельної ділянки, не може бути достатньою підставою для задоволення вимог про їх демонтаж, якщо це не впливає на обсяг прав власника такої земельної ділянки та не обмежує його в їх реалізації. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_2 зазначала, що вони з ОСОБА_1 є суміжними землевласниками, ОСОБА_1 порушено її права користування земельною ділянкою, шляхом спорудження двох нежитлових приміщень, цегляного паркану на території її земельної ділянки, а також вигрібної ями та цегляної колони. До позовної заяви ОСОБА_2 долучила копію акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, абрис встановлення межових знаків земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:879:0048, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0672 га., фото земельної ділянки, копію акту огляду від 26 вересня 2015 року, складеного членами СТ «40 років Жовтня», копію звернення до правоохоронних органів, а також нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 30 червня 2015 року, у якій вона зобов`язалась в період до 01.11.2015 року провести демонтаж двох нежитлових приміщень, які розташовані на межі з її земельною ділянкою. Разом з тим, надані ОСОБА_2 документи, зокрема, копія акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, Абрис встановлення межових знаків, фото земельної ділянки, копія акту огляду СТ «40 років Жовтня», копії звернення до правоохоронних органів не є належними та достатніми доказами будівництва ОСОБА_1 нежитлових споруд і вигрібної ями на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 . Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання та абрис складені на замовлення ОСОБА_2 та лише фіксують встановлення меж земельної ділянки на місцевості, вони не є документами, що підтверджують порушення прав власника земельної ділянки суміжними землевласниками. Згідно складеного 26 вересня 2015 року акту огляду комісією з членів СТ «40 років Жовтня» зафіксовано наявність на землях загального користування закопаної в землю бочки з відходами на відстані 2 м від зрізу води. Разом з тим, у вказаному акті відсутні зазначення про порушення та обмеження прав ОСОБА_2 як власника земельної ділянки. СТ «40 років Жовтня» не є органом яке вправі фіксувати порушення будівельних чи екологічних норм і порушення прав власників інших земельних ділянок. Колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави брати до уваги нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_1 від 30 червня 2015 року. Згідно даної заяви ОСОБА_1 зобов`язалась в період до 01.11.2015 року провести демонтаж двох нежитлових приміщень, які розташовані на межі з її земельною ділянкою та зобов`язалась до 01.11.2015 року привести межу між ділянками у відповідність до кадастрового плану земельних ділянок. Проте, у заяві ОСОБА_1 відсутня інформація, які саме нежитлові приміщення вона зобов`язується демонтувати. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 , що вона демонтувала два нежитлових приміщення про які йшла мова у її заяві від 30 червня 2015 року. Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 підтвердила знесення ОСОБА_1 нежитлової будівлі на межі земельних ділянок. Але зазначила, що на земельній ділянці ОСОБА_1 залишилася стіна від знесеної будівлі. Наголошує на тому, що відстань між стіною та межею менша ніж один метр. Посилаючись на порушення своїх цивільних прав як власник суміжної ділянки, ОСОБА_2 не надала суду висновку спеціаліста або експерта, в якому було б зафіксовано наявність або відсутність порушень ОСОБА_1 будівельних чи екологічних норм при будівництві і облаштування відповідних будівель та споруд, чи впливають допущені порушення на здійснення ОСОБА_2 своїх прав, як власника суміжної земельної ділянки, та яким чином необхідно усунути допущені порушення. ОСОБА_2 також не порушувала питання про призначення та проведення відповідної судової експертизи. ОСОБА_2 не надала суду належних та допустимих доказів, що частина вигрібної ями ОСОБА_1 знаходиться в межах її земельної ділянки, відсутні дані про технічні характеристики вигрібної ями й конкретне місце її розміщення. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 . Апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не містить обґрунтованих доводів на спростування висновків суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою. Враховуючи викладене, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року підлягає скасуванню в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 . В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Букрєєва Вадима Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково. Скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2022 року в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянкою. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 квітня 2023 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Крижанівська Г.В. Матвієнко Ю.О.