Постанова Миколаївський апеляційний суд № 473/2861/22

21.04.23 22-ц/812/278/23 Справа №473/2861/22 Провадження № 22-ц/812/278/23 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 18 квітня 2023 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Базовкіної Т.М., Темнікової В.І., із секретарем судового засідання - Ковальським Є.В., за участі заявника - ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеконференці апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах малолітнього ОСОБА_4 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2022 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Лузан Л.В., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 В С Т А Н О В И В: 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вуїв О.В., звернувся до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин. В обґрунтування заяви зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконуючи бойове завдання в районі c. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, загинув син заявника ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В зв`язку з чим заявник звернувся до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з метою отримання статусу «Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни». Проте заявнику було повідомлено про неможливість встановлення даного статусу, оскільки наявні розбіжності в прізвищі заявника (як батька) « ОСОБА_7 » та прізвищі загиблого сина « ОСОБА_8 ». Вказує, що на сьогоднішній день необхідним є встановлення факту родинних відносин між померлим ОСОБА_6 та заявником як його батьком згідно частини 2 статті 315 ЦПК України. Виправити цю помилку в написанні прізвища в актовому записі про смерть загиблого сина заявника (змінити з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_7 ») в адміністративному порядку не можливо, так як актовий запис про смерть було зроблено на підставі лікарського свідоцтва про смерть. І за життя син заявника відповідно до паспорта мав прізвище « ОСОБА_8 », відповідно до чого у військовому квитку та інших документах його прізвище також зазначалося як « ОСОБА_8 ». За життя він не звертався до компетентних органів з приводу виправлення прізвища в паспорті як документі, що підтверджує особу. Хоча відповідно до актового запису про народження ОСОБА_9 та повторно виданого свідоцтва про його народження його прізвище було « ОСОБА_7 ». Вважає, що така помилка в написані прізвища сина була допущена через помилку в його перекладі з російської мови «Карбивничий» (російською), якою було виписане перше свідоцтво про народження ОСОБА_9 . Встановлення такого факту необхідно заявнику для встановлення йому статусу «члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни», що передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Враховуючи вищевикладене, просив встановити в судовому порядку факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 . Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 , в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , 2011 року народження, звернулася з апеляційної скаргою. Посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими просила про скасування рішення та ухвалення нового про відмову у задоволені заяви. Мотивуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначала, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не вважає обґрунтованим, адже, на її думку, фактично прийнято на віру показання свідка ОСОБА_10 , яка є дружиною заявника, розуміє можливі матеріальні вигоди, а тому зацікавлена у розгляді справи на користь чоловіка. Обставини справи, які мають значення для справи є неповно з`ясованими та недоведеними. Усі факти, які сповістила свідок ОСОБА_10 щодо допомоги на придбання будинку, на лікування її сина ОСОБА_4 , поховання не відповідають дійсності. Вона не вважає помилкою написання прізвища саме « ОСОБА_8 ». Суд не надав жодної оцінки наявному у матеріалах справи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану №00037175418 від 14 жовтня 2022 року, наданого ОСОБА_5 з якого вбачається, що 05 грудня 2011 року реєстратором відділу ДРАГС Піщанського районного управління юстиції Вінницької області до Державного реєстру актів цивільного стану громадян внесені відомості про реєстрацію 25 лютого 1984 року шлюбі між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - адвокат Вуїв О.В. просила рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу не визнали, просив залишити її без задоволення, а судове рішення без змін. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що стосунки з ОСОБА_3 були добрі, він спілкувався з онуком. Після початку військової агресії російської федерації проти України, він із сім`єю виїхали до ОСОБА_3 , зареєструвалися у неї як ВПО. Проте стосунки погіршилися як виникло питання виплати коштів після смерті сина. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_3 та представник Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області направили заяви про розгляд справи без їх участі. В силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України неявка вказаних осіб, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді - доповідача, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Порядок розгляду в окремому провадженні справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначений главами 1 та 6 розділу IV ЦПК України. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 05 жовтня 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі c. Давидів Брід Бериславського району Херсонської області, загинув ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис про смерть №381 від 13 жовтня 2022 року ( а.с.6,9). Згідно з копією актового запису про укладення шлюбу №3 від 25 лютого 1984, текст якого викладено російською мовою, виконавчим комітетом Гонорівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, зареєстровано шлюб між « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_12 » (після укладення шлюбу « ОСОБА_11 » (а.с.157). Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження, виданого 19 жовтня 2022 року Вознесенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) на підставі актового запису №6 від 01 лютого 1985 року, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_6 , місце народження: Україна, Вінницька область, Піщанський район, село Гонорівка. Батьками є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_11 (а.с.7). Із копії актового запису про народження №6 від 01 лютого 1985 року, текст якого викладено російською мовою вбачається, що виконавчим комітетом Гонорівської сільської ради Піщанського району Вінницької області, зареєстровано народження ІНФОРМАЦІЯ_4 « ОСОБА_6 », батьками якого записано батько: « ОСОБА_1 », мати « ОСОБА_11 » (а.с.156). Відповідно до актового запису про розірвання шлюбу №125 від 30 червня 1987 року, текст якого викладено російською мовою, Вознесенським міським відділом ЗАГС зареєстровано розірвання шлюбу між « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_11 ». Підставою вчинення цього запису є рішення суду Вознесенського району Миколаївської області від 11 лютого 1987 року (а.с.- 154). Заявнику 30 червня 1987 року видано свідоцтво про розірвання НОМЕР_1 , текст якого викладено російською мовою, прізвище осіб шлюб між якими розірвано « ОСОБА_8 » та « ОСОБА_8 » (а.с.10). У зв`язку зі смертю сина ОСОБА_1 звернувся до Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з метою отримання статусу «Члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни». Проте заявнику було повідомлено про неможливість встановлення даного статусу, оскільки наявні розбіжності в прізвищі заявника (як батька) « ОСОБА_7 » та прізвищі загиблого сина « ОСОБА_8 ». Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 вказував на те, що встановлення такого факту є необхідним для отримання пільг передбачених Законом України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Про встановлення вказаного факту заявник пред`явив до суду заяву за правилами окремого провадження. Задовольняючи заяву та встановлюючи факту родинних відносин,суд першої інстанції виходив із доведеності та обґрунтованості вимог заявника. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. За приписами пункту 19 частини 1 статті 6 цього Закону, учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать: 1) сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів; За частиною 3 цієї статті - до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, крім інших, належать батьки. Частині 1 статті 15 цього Закону, сім`ям загиблих (померлих) ветеранів війни (стаття 10) та сім`ям загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України (стаття 10-1) надаються пільги. У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №

975. Частиною шостою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно пунктів 12, 13 Порядку призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Визначаючи, чи пов`язується з встановлення зазначеного факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин. Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.. Суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні його певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення. Саме такі висновки зазначені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2023 року у справі № 214/1309/21 та в постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року за наслідками розгляду справи № 290/289/22. В цій справі заявник мотивував звернення до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації для отримання в подальшому допомоги та інших пільг, передбачених законодавством України. Тобто, метою звернення до суду з такою заявою є підтвердження за ОСОБА_1 певного соціального-правового статусу для отримання від держави допомоги та інших пільг, що свідчить про те, що така справа не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 539/4118/19. Колегія суддів, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим. З урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_6 , який загинув під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії російської федерації, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства. За таких обставин, необхідно закрити провадження у справі, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Апеляційний суд не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги в частині доведеності чи недоведеності заявлених вимог, оскільки в даній справі вбачається спір про право. Зважаючи на те, що спірні правовідносини не підвідомчі суду цивільної юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі. Керуючись статтями 255, 259, 367, 368, 376, 377, 381, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах малолітнього ОСОБА_4 , задовольнити частково. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2022 року скасувати. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Ж.М. Яворська Судді Т.М. Базовкіна В.І. Темнікова Повний текст постанови складено 21 квітня 2023 року.