Ухвала КЦС ВС № 127/21002/21

Ухвала 17 квітня 2023 року м. Київ справа № 127/21002/21 провадження № 61-5340ск23 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Люлика Романа Івановича як представника ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила поділити спільне сумісне майно, визнавши за нею право власності на 1/2 частину транспортних засобів марки «Audi Q7», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , орієнтовною вартістю, згідно з висновком експерта від 11 серпня 2021 року № 5/А, 885 339,00 грн, та причіп «Karavan US-2450-74-ST-GL», 2004 року випуску, вартістю за тим же висновком експерта 13 860,00 грн. У вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив встановити факт спільного проживання його та ОСОБА_1 як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року; визнати спільно набутим майном подружжя 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстровану за ОСОБА_1 ; здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої за ОСОБА_1 ; поділити у рівних частках спільне майно подружжя, а саме: невиконане зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у вигляді загальної суми заборгованості 40 000,00 доларів США, що станом на 21 вересня 2021 року еквівалентно 1 068 000,00 грн; зарахувати розмір грошових стягнень, визначених судом як спільне сумісне майно подружжя, у вигляді половини від невиконаного зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року у розмірі 40 000,00 доларів США, що еквівалентно 534 000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , та 6 930,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 , остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 527 070,00 грн. У вересні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, у якій просила визнати автомобіль марки «Audi Q7», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , об`єктом права спільної сумісної власності сторін у справі та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки цього рухомого майна у визначеному автотоварознавчою експертизою розмірі; визнати за нею право власності на 1/2 частку причіпа «Кагаvan US-2450-74-ST-GL», 2004 року випуску, зареєстрованого 11 березня 2020 року за ОСОБА_2 . У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала суду заяву про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, у якій просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь у результаті поділу спільного сумісного майна, а саме: автомобіля марки «Toyota Rav4», 2019 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіля марки «Audi Q7», 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , причіпа «Кагаvan US-2450-74-ST-GL», 2004 року випуску, прогулянкове судно моделі «Bayliner 185BR», 2005 року побудови, 1/2 частину вартості вказаного майна, що становить 1 410 510,00 грн. У листопада 2021 року ОСОБА_2 подав до суду заяву про зміну зустрічного позову, у якій просив встановити факт спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року; визнати спільно набутим майном подружжя 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , зареєстрованої за ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку цієї квартири; поділити як спільне майно подружжя у рівних частках невиконане зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , на суму 40 000,00 доларів США, що станом на 21 вересня 2021 року еквівалентно 1 068 000,00 грн; зарахувати розмір грошових стягнень, визначених як спільне сумісне майно подружжя, у вигляді половини невиконаного зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року у розмірі 40 000,00 доларів США, що становить 20 000,00 доларів США та еквівалентно 534 000,00 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , а також 6 930,00 грн, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 , остаточно стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 527 070,00 грн; здійснити поділ спільного майна подружжя у вигляді грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «ПриватБанк», шляхом стягнення з позивачки-відповідачки на користь відповідача-позивача 1/2 частки цих коштів. Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 02 грудня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки «Audi Q7», 2018 року випуску, у розмірі 442 669,50 грн, грошову компенсацію вартості 1/2 частки причіпа «KARAVAN US-2450-74-ST-GL», 2004 року випуску, у розмірі 6 930,00 грн, грошова компенсація вартості 1/2 частки судна «Bayliner 185 BR» у розмірі 161 400,00 грн. В решті вимог за первісним позовом відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив частково. Встановив факт спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року. В решті вимог за зустрічним позовом відмовив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 916,80 грн судового збору та 8 200,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Вінницький апеляційний суд постановою від 08 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки «Audi Q7», 2018 року випуску, у розмірі 442 669,50 грн, та відмови у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 , скасував та в цих частинах ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки «Audi Q7», 2018 року випуску, у розмірі 442 669,50 грн, відмовив. Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнив. Визнав спільно набутим майном подружжя 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236352005101), зареєстрованої за ОСОБА_1 . Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 236352005101), зареєстрованої за ОСОБА_1 . Невиконане зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , у вигляді заборгованості у розмірі 40 000,00 доларів США, що станом на 02 січня 2023 року еквівалентно 1 462 720,00 грн, поділив у рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визначив по 20 000,00 доларів США боргу за кожним. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 365 670,00 грн у рахунок компенсації вартості майна, що підлягало поділу як спільне сумісне майно подружжя. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9 303,70 грн судовий збір за подання апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині вимог про встановлення факту спільного проживання сторін у справі як чоловіка та дружини однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2011 року до 08 серпня 2014 року в апеляційному порядку ОСОБА_2 не оскаржувалося, а тому відповідно до статті 367 ЦПК України не було предметом апеляційного перегляду. 10 квітня 2023 року адвокат Люлик Р. І. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року (повний текст якої складено 13 березня 2023 року), тобто у передбачений законом тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення. Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Первісний та зустрічний позови, з урахуванням заяв про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, подані у 2021 році, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2 270,00 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання первинного та зустрічного позовів у цій справі). Зі змісту касаційної скарги видно, що заявник не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні вимог первісного позову на суму 442 669,50 грн та в частині задоволення вимог зустрічного позову, а саме: визнання права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 ; невиконання зобов`язання за договором позики від 25 жовтня 2019 року, укладеним між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , у вигляді заборгованості у розмірі 40 000,00 доларів США, що станом на 02 січня 2023 року еквівалентно 1 462 720,00 грн, поділивши у рівних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , визначив по 20 000,00 доларів США боргу за кожним; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 365 670,00 грн у рахунок компенсації вартості майна, що підлягало поділу як спільне сумісне майно подружжя. Отже, судовий збір за подання касаційної скарги за первісним позовом у даному випадку становить 8 853,39 грн (442 669,50 грн х 1 % х 200 %). Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування чи повернення ціна позову визначається вартістю майна. Разом із цим, аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціни позову щодо визнання права власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , а тому неможливо встановити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру. Отже, заявнику необхідно надати суду докази вартості спірної квартири АДРЕСА_1 та за подання касаційної скарги за цю майнову вимогу, сплатити судовий збір, розмір якого необхідно самостійно розрахувати, виходячи із вартості спірного майна. Судовий збір за подання касаційної скарги в іншій частині вимог за зустрічним позовом становить 21 940,60 грн (20 000,00 доларів США, що еквівалентно 731 360,00 грн, + 365 670,00 грн) х 200 %). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення). Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала. Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу адвоката Люлика Романа Івановича як представника ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 березня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя А. Ю. Зайцев