Постанова 4857 № 140/8521/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/8521/22 пров. № А/857/2380/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №140/8521/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Каленюк Ж. В., час ухвалення рішення 16.01.2023 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича від 31 жовтня 2022 року у ВП №68009204 про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови повернуто позивачу без розгляду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про те, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документа стягувачу отримана позивачем 09 листопада 2022 року, тому перебіг десятиденного строку закінчився 21 листопада 2022 року. Вказує, що з позовною заявою звернувся у суд 26 грудня 2022 року, оскільки він працевлаштований у ДП «Ківерцівське лісове господарство», тому протягом робочого дня перебуває лісі на території Ківерцівського лісового господарства. Звертає увагу, на введений воєнний стан в Україні, погодинні вимкнення електроенергії, а також зауважує, що під час повітряної тривоги зупиняють роботу усі підприємства, тому за допомогою про надання безоплатної вторинної допомоги він звернувся 19 грудня 2022 року. Вважає, що вищевказані обставини є поважними причинами пропуску строку звернення у суд; тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви без розгляду та просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що обставини, на які покликається позивач не є такими, що заслуговують на увагу, доступ до правосуддя гарантовано всім громадянам України, однак позивач у належні строки не скористався своїм правом, тому підстави для поновлення строку для подання позовної заяви відсутні. Крім того, звертає увагу, що повернення 31 жовтня 2022 року виконавчого документа стягувачу на підставі ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє його права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання протягом трьох років після винесення постанови, яким позивач станом на 06 квітня 2023 року не скористався. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін. Враховуючи, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, клопотань про розгляд справи з викликом сторін до суду апеляційної інстанції подано не було. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін з таких підстав. Матеріалами справи стверджується, що 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову держаного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Трофимюка Павла Володимировича від 31 жовтня 2022 року у ВП №68009204 про повернення виконавчого документа стягувачу. Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2023 року позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин пропуску цього строку. Від представника позивача надійшла заява від 12 січня 2023 року про поновлення строку звернення до суду, яка мотивована тим, що оскаржувана постанова була отримана позивачем 09 листопада 2022 року, строк звернення до суду закінчився 21 листопада 2022 року, однак як на підставу поважності причин пропуску строку звернення у суд представник позивача покликається на те, що ОСОБА_1 працевлаштований в Державному підприємстві Ківерцівське лісове господарство та він постійно протягом дня перебуває в лісі на території лісового господарства. Крім того, з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває до цього часу. Також, починаючи з жовтня 2022 року Національна енергетична компанія Укренерго застосовує погодинні вимкнення електроенергії. До того ж під час сигналів Повітряна тривога забороняється робота підприємств, установ та організацій. За вказаних обставин позивачу для отримання правової допомоги щодо складання адміністративного позову та представництва його інтересів у суді вдалося звернутися до Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги лише 19 грудня 2022 року. З урахуванням наведеного представник позивача просив пропущений строк поновити. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом із пропуском десятиденного строку звернення до суду, що встановлений ч.2 ст.287 КАС України, наведені причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, тому наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. За змістом ч.1 ст.45 КАС України також передбачає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ч.2 ст.287 КАС України передбачає десятиденний строк звернення до суду у справах про оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду підстави пропуску такого строку не можна визнати поважними з огляду на таке. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом 26 грудня 2022 року, при цьому він не заперечує, що строк на подання позовної заяви закінчився 21 листопада 2022 року, разом з тим, як на підставу поважності причин пропуску строку звернення у суд покликається на те, що він працевлаштований в Державному підприємстві Ківерцівське лісове господарство та постійно протягом дня перебуває в лісі на території лісового господарства. Звертає увагу на те, що з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, також зазначає про погодинні вимкнення електроенергії та вказує, що під час сигналів Повітряна тривога забороняється робота підприємств, установ та організацій. Таким чином, для отримання правової допомоги щодо складання адміністративного позову та представництва інтересів позивача в суді він звернувся до Луцького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги лише 19 грудня 2022 року. Даючи правову оцінку вказаним у заяві про поновлення строку причинам пропуску строку звернення до суду передбаченого ст.287 КАС України, суд першої інстанції правильно зазначив про те, що обставини, хронологія та послідовність дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль позивача і належної старанності, особливо з огляду на його реальну обізнаність про наявність спірної постанови. Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, сам факт введення в Україні воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на своєчасність звернення позивача до суду. Волинська область не відносяться до територій, що є тимчасово окупованими, територій, що знаходяться в оточенні (блокуванні) та/або територій, на яких ведуться активні бойові дії. У зв`язку з введенням в Україні воєнного стану Волинський окружний адміністративний суд не припиняв роботу, забезпечуючи усім особам, можливість реалізації права на судовий захист. Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що оголошення повітряної тривоги є обставиною, яка об`єктивно не залежить від позивача і дійсно перешкоджає зверненню у цей час як до суду, так за отриманням правничої допомоги, разом з тим, позивачем не надано доказів об`єктивної неможливості в найкоротший термін з моменту отримання оскаржуваної постанови (09 листопада 2022 року) звернутися за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги та забезпечити подання позовної заяви у визначений законом строк з огляду на оголошення повітряних тривог. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у період з 09 по 21 листопада 2021 року (без урахування вихідних днів) повітряна тривога оголошувалася протягом чотирьох днів, а її загальна тривалість сумарно становила 7 год 50 хв, однак позивач звернувся за вторинною правничою допомогою лише 19 грудня 2022 року, тобто майже через місяць після закінчення перебігу встановленого строку звернення до суду. Періодичність та сукупна тривалість повітряних тривог не були такими, що могли перешкодити позивачеві без зволікань звернутись за отриманням безоплатної вторинної правової допомоги та з позовом до суду. При цьому, ОСОБА_1 не надано суду і доказів відсутності електроенергії такої тривалості (протягом декількох днів або ж тижнів), щоб це завадило подати позов у встановлений законом строк, зокрема, не обґрунтовано неможливості звернутися із заявою при отримання безоплатної вторинної правової допомоги, в тому числі і до суду, в години подачі електроенергії споживачам. Щодо доводів апелянта про зайнятість на роботі, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, не припиняючи трудової діяльності, позивач все ж таки звернувся 19 грудня 2022 року із заявою про отримання безоплатної вторинної правової допомоги, разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не доведено неможливості звернення із такою заявою в будь-який інший день у межах строку звернення до суду чи протягом 21 листопада - 18 грудня 2022 року, а тому вказана обставина не є підставою для поновлення строку звернення до суду за такий тривалий проміжок часу (у порівнянні із встановленим законом строком звернення до суду). Відповідно до ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду не є поважними, суд зобов`язаний повернути позовну заяву позивачу. За встановлених фактичних обставин та враховуючи наведені вище правові норми у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення позовної заяви, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого ст.287 КАС України і наведені причини вважати поважними немає підстав. Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції було надано можливість та час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску строку та надання доказів на підтвердження цих обставин. Одночасно колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує усіх учасників цих правовідносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій та сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також не може залишитися поза увагою та обставина, що відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, а тому позивач вправі повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст.242, 243, 246, 250, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16 січня 2023 року у справі №140/8521/22 про повернення позовної заяви - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 20 квітня 2023 року.