Постанова 4811 № 447/2834/22

Справа № 447/2834/22 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І. Провадження № 22-ц/811/376/23 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року (з урахуванням описки, виправленої ухвалою цього ж суду від 16 березня 2023 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: в листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернув в суд із вказаним позовом, в якому просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 400 мільярдів гривень за рахунок державного бюджету України за дії вчинені державним виконавцем ДВС Миколаївського РУЮ Львівської області Марутяком О.І., правонаступником якого відповідно статті 104 ЦК України став Миколаївський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), складанням постанови від 25 грудня 2013 року про відмову у відкритті виконавчого провадження. Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року (з урахуванням описки, виправленої ухвалою цього ж суду від 16 березня 2023 року) позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства про відшкодування моральної шкоди повернуто позивачу. Ухвала мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк, відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 28 листопада 2022 року. Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в лютому 2023 року апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом безпідставно відхилено клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, як особи, котра не має достатнього доходу для його сплати. В апеляційній скарзі також міститься прохання постановити ухвалу про визначення підсудності до судді Миколаївського районного суду Львівської області Бачуна О.І. в порядку частини першої статті 26 ЦПК України, яке не може бути вирішено судом апеляційної інстанції в межах перегляду апеляційної скарги позивача на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, за наведеного в такій заяві позивачем суб`єктного складу учасників справи. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України). Судом встановлено, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28 листопада 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про відшкодування моральної шкоди залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків заяви п`ять днів з дня отримання її копії. З мотивувальної частин ухвали убачається, що судом відхилено клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, а для визначення розміру судового збору, який необхідно сплатити позивачу за подання вказаного позову, йому слід представити належну довідку про його доходи за попередній календарний рік. Також судом зазначено, що ставка судового збору у вказаному позові повинна бути встановлена виходячи з ціни позову 4 мільярди гривень (1% ціни позову), але не менше 992,40 грн ( 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 12 405 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся до органу державної виконавчої служби про відшкодування моральної шкоди. Позов обґрунтовано, зокрема положеннями статей 1173, 1174 ЦК України. Тобто, позов пред`явлено до органу державної влади, а вимоги стосуються відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору. Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Із урахуванням системного аналізу цієї норми закону, призначення судових витрат, а також змісту положення частини першої статті 3 цього Закону й встановлення законодавцем ставок судового збору за скарги при перегляді судових рішень у відсотках від збору, що підлягає сплаті за подання позову (стаття 4), необхідно виходити із того, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг. Порушені права позивача з наведених у позові підстав можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України). Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18 та постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 712/2452/17, провадження № 61-32839св18 і від 20 лютого 2019 року у справі № 712/2452/17, провадження № 61-32839св18. При цьому, зазначене положення стосуються виключно позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (див. постанову Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 383/1273/21 (провадження № 61-4809св22)). Суд першої інстанції не врахував наведеного і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позову з підстав несплати судового збору особою, яка звільнена від такого обов`язку в силу імперативної норми закону, вдавшись до аналізу обґрунтованості клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору в ухвалі про залишення позову без руху та покладення на позивача необґрунтованого обов`язку зі сплати судового збору. Близькі за змістом висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 461/707/16-ц (провадження № 61-9865св18) та від у справі №759/14039/19 (провадження №61-12430св21), обставини яких є тотожними обставинам справи, що переглядається. Тобто місцевий суд порушив вищезазначені норми процесуального права, та обмежив позивача у праві на доступ до суду й обґрунтованості судового рішення. Відповідно до вимог пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції За приписами пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 20 квітня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: О.М. Ванівський Р.П. Цяцяк