Ухвала ККС ВС № 761/8723/23

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 квітня 2023 року м. Київ справа № 761/8723/23 провадження № 51-2300ск23 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року про повернення його апеляційної скарги, встановив: Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи Головного слідчого управління Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудового розслідувань. Не погоджуючись з указаним рішенням слідчого судді, ОСОБА_4 оскаржив його до апеляційного суду. Київський апеляційний суд ухвалою від 5 квітня 2023 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4 оскільки вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження і апелянтом не порушено питання про поновлення цього строку. У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувані судові рішення. Обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що апеляційний суд безпідставно повернув його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, оскільки, на його думку, обчислення для нього строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді починається з моменту отримання ним повного тексту оскаржуваної ухвали, а не з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Перевіривши доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, касаційний суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке. Ухвала слідчого судді не є предметом перегляду суду касаційної інстанції, оскільки вона не входить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку. Положенням ст. 113 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. За загальним правилом строк, передбачений пунктом 3 частини 2 статті 395 КПК, обчислюється з дня оголошення судового рішення. Виключенням із цього правила є випадок якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує. У такому разі строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Київський апеляційний суд встановив, що адвокат ОСОБА_4 був присутнім в залі судового засідання і ухвала слідчого судді проголошена за його участю, а тому строк подачі апеляційної скарги на таку ухвалу має обчислюватися з моменту оголошення судового рішення, а не з моменту отримання ним копії ухвали. Тобто п`ятиденний строк для подання скаржником апеляційної скарги на зазначену ухвалу слідчого судді почав обчислюватися з моменту оголошення її резолютивної частини - з 16 березня 2023 року та закінчився 20 березня 2023 року. Однак адвокат ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою лише 29 березня 2023 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження і в апеляційній скарзі не порушувалося питання про поновлення цього строку. З урахуванням того, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 подав після закінчення строку апеляційного оскарження і в ній не порушувалось питання про поновлення цього строку, апеляційна скарга була повернута апелянту. Такий висновок апеляційного суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 4910/16/19-к, від 28 жовтня 2020 року у справі № 487/4645/19, від 24 лютого 2021 року у справі № 234/6277/20, від 12 серпня 2021 року у справі № 991/3834/21 в яких містяться висновки про те, що правило початку перебігу строку «з дня отримання копії судового рішення» не поширюється на оскарження ухвал слідчого судді, постановлених за викликом особи, навіть без її участі. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється за загальним правилом, а саме з моменту оголошення судового рішення). Крім того, у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18 зроблено правовий висновок про те, що у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Однак, якщо повний текст судового рішення було складено і направлено учаснику кримінального провадження пізніше, то відповідна обставина за клопотанням особи може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК. Отже, доводи ОСОБА_4 про не обґрунтованість ухвали суду апеляційної інстанції, про повернення його апеляційної скарги є безпідставними, оскільки ним не порушувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність повернення апеляційної скарги. Колегія суддів вважає таке рішення обґрунтованим, оскільки воно постановлене з дотриманням вимог кримінального процесуального закону Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає. Таким чином, оскільки із касаційної скарги та доданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до вимог вищевказаної статті відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Верховний Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2023 року й ухвалу Київського апеляційного суду від 5 квітня 2023 року про повернення його апеляційної скарги. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3