Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 720/2668/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 720/2668/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ляху Г.О. Суддя-доповідач - Сушко О.О. 18 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області та інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Гаврилюка Максима Васильовича про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області серії ЕАР № 6271666 від 10 грудня 2022 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Відповідно до рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2023 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 10 грудня 2022 року інспектором УПП в Чернівецькій області Гаврилюком М.В. була винесена постанова серії ЕАР № 6271666 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ст. 122 ч. 2 КУпАП, у зв`язку із тим, що останній керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим показчиком повороту відповідного напрямку при перестроюванні між смугами руху, чим порушив п. 9.2 б ПДР України. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно з пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). У відповідності до пункту 9.2 (б) ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при пачатку руху чи зміні його напрямку. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в порушення п. 9.2 (б) ПДР України не подав сигнал повороту при перестроюванні між смугами руху Тим самим, відповідачами має бути доведено як факту перестроювання позивачем між смугами руху, так і факту неподання ним відповідного сигналу. Пунктом 1 статті 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами. Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов`язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення. Як свідчать матеріали справи, працівниками поліції не формувались жодні матеріали адміністративної справи, які мають відношення до відеофіксації події (пояснення свідків, відео з службового реєстратора патрульного автомобіля, фото-таблиця місцевості, тощо). Тобто відповідачем не зібрано та не надано до суду (як і не пред`явлено позивачу) жодних доказів на підтвердження факту скоєння правопорушення та правомірності своїх дій. Фактично матеріали справи про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови та відео спілкування сторін на якому позивач увесь час заперечує факт вчинення ним будь-яких порушень, що працівниками поліції в свою чергу не було спростовано. Водночас, слід зазначити, що працівники патрульної поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак до суду таких доказів надано не було. Також слід звернути увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а лише тільки вказує на нього. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналізуючи наведене, необхідно зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. В даному випадку, встановлені обставини справи свідчать про те, що для прийняття рішення відповідачем не було встановлено усіх обставин, які мають значення для його прийняття. Разом з тим, факт вчинення правопорушення саме позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами, до моменту винесення спірної постанови. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.