Постанова 4856 № 560/10786/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/10786/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 19 квітня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправною через грубе порушення ст. ст. 6, 8, 17, 19, 22, 41, 46, 58 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Верховного Суду, зокрема рішень Верховного Суду у зразкових справах від 15.02.2018р. № Пз/9901/8/18 820/6514/17 та від 04.02.2019 № 240/5401/18 (ПЗ/9901/58/18), Конституційного Суду України (окреме рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016), Європейського суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів і зобов`язань, до яких приєдналася Україна, а також відповідно до ст. 43, ч. 3 ст. 51, ч. ч. 1, 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №45 і №988 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку і виплаті пенсії у розмірі 85% від грошового забезпечення станом на 19.11.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 новий перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2019 року розмірі 85% від грошового забезпечення відповідно до ст. ст. 6, 8, 17, 19, 21, 22, 41, 46, 58 та 64 Конституції України, які є прямої дії, рішень Верховного Суду, зокрема рішень Верховного Суду у зразкових справах від 15.02.2018р. № Пз/9901/8/18 820/6514/17 та від 04.02.2019 № 240/5401/18 (ПЗ/9901/58/18), Конституційного Суду України (окреме рішення від 20.12.2016 №7-рп/2016), Європейського суду з прав людини та правових норм міжнародних договорів і зобов`язань, до яких приєдналася Україна, а також відповідно до ст. 43, ч. 3 ст. 51, ч. ч. 1 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанов Кабінету Міністрів України №45 і №988 з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 28 лютого 2023 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 лютого 2023 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує з 26.11.1999 пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ. Розмір призначеної позивачу пенсії становив 85% відповідних сум грошового забезпечення за 30 років служби. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 у справі №560/3345/19, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2016 року у розмірі 85 % грошового забезпечення з урахуванням ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум. Вказаним судовим рішення також встановлено, що ОСОБА_1 з 1999 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ в розмірі 85% суми грошового забезпечення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.07.2022 у справі №560/6917/22, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" №2917 від 21.06.2022, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум. На виконання вказаного рішення відповідач здійснив з 01.12.2019 перерахунок пенсії позивача, виходячи з 70% грошового забезпечення, зазначеного у довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" №2917 від 21.06.2022. В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії позивача становить з 01.12.2019 - 15569,31 грн, з 01.03.2022 - 17749,01 грн. Позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку пенсії. Листом від 11.10.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки в даному випадку позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, тому колегія суддів надає оцінку апеляційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в частині задоволених позовних вимог. Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, із числа осіб, які перебували на військовій службі. Приписами частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, встановлено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Саме така, змінена редакція частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ, була застосована відповідачем при визначенні розміру пенсії позивача при проведенні перерахунку, хоча до часу проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019 йому пенсія обчислювалась, виходячи з розміру 85% грошового забезпечення. Надаючи оцінку доводам апелянта щодо необхідності застосування зазначеної редакції частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ для визначення розміру пенсії позивача після перерахунку, колегія суддів зазначає наступне. Вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІ у часі, суд зазначає, що згідно з статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Роз`яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999, зі змісту якого слідує, що принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що оскільки у рішенні суду щодо перерахунку пенсії з 01.12.2019 не було окремо прописано відсоткове значення грошового забезпечення, яке слід враховувати при перерахунку пенсії, правомірно застосовано 70% грошового забезпечення, х огляду на слідуюче. Так, відповідно до частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Згідно з частиною 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Тому при перерахунку пенсії позивача слід застосовувати належний відсоток розміру його грошового забезпечення, право на який останній отримав при призначенні пенсії, а саме 85%. Крім того, відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У пунктах 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Отже, в розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позивач, отримуючи пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, мав законні сподівання на своєчасне здійснення перерахунку пенсії. У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом". На переконання колегії суддів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області протиправно здійснено перерахунок пенсії позивача з розрахунку 70% суми грошового забезпечення, чим порушено право власності позивача, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд також зазначає, що зазначеним перерахунком відповідач вчинив дії, які є протиправними, а не допустив бездіяльність, як зазначає позивач. Оскільки, судом встановлено протиправність дій відповідача, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 в розмірі 85% сум грошового забезпечення, зазначеного в довідці Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Хмельницькій області" №2917 від 21.06.2022, з урахуванням виплачених сум. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.