Постанова 4852 № 200/3090/19 (2-а/200/417/19)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 200/3090/19 (2-а/200/417/19) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року в адміністративній справі № 200/3090/19 (суддя І інстанції Томаш В.І.) за позовом ОСОБА_1 до Заступника командира роти 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мітусова Дмитра Євгеновича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила скасувати постанову відповідача від 14.02.2019 серії АР № 824367 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року позов задоволений, а саме скасовано постанову від 14.02.2019 серії АР № 824367 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрито провадження у справі. Не погодившись з таким судовим рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, відмовивши у задоволенні позову повністю. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що незважаючи на те, що рішення у цій справі може вплинути на його права та обов`язки, як органу, що контролює, організовує та забезпечує діяльність патрульних поліцейських, суд першої інстанції безпідставно не залучив його до участі у справі, що позбавило останнього можливості висловити свою позицію у справі та порушило принципи законності та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом. Крім того, вказує, що суд не проаналізував належним чином та не дослідив достеменно наявність скоєного позивачем правопорушення, яке мало місце, а всупереч цьому прийняв пояснення позивача як доказ, який має більш вагоме значення, що є неприпустимим у розумінні добросовісного та розсудливого розгляду справи. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ ПРАВОВІДНОСИНИ Постановою від 14.02.2019 серії АР № 824367, яка винесена інспектором Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мітусовим Д.Є., на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (а.с. 2). За змістом постанови 14.02.2019 о 15 год 15 хв у м. Дніпро на пр. Гагаріна, 8А, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «КІА Carens», номерний знак НОМЕР_1 , виїхала на трамвайну колію зустрічного напрямку, чим порушила п. 11.9 ПДР України. Вказаною вище постановою позивача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Не погодившись з цією постановою, позивач оскаржила її у судовому порядку. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем ПДР України, та притягнення останнього до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України не надав суду належних і допустимих доказів (фото -, відео фіксація, показання свідків і т.д.), що позивачем було порушено відповідні вимоги ПДР України. Оскільки позивач-водій стверджує, що не порушував п. 11.9 ПДР України, а відповідачем не доведено законність зупинки позивача суд дійшов висновку, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Відповідно до п. 11.9 ПДР України забороняється виїжджати на трамвайну колію зустрічного напрямку, відокремлені від проїзної частини трамвайні колії та розділювальну смугу. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Предметом розгляду у цій справі є постанова заступника командира роти 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху про накладення адміністративного стягнення передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП. Відповідно до ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом. Як зазначалось вище, позов поданий і розглянутий судом першої інстанції до відповідача заступника командира роти 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мітусова Дмитра Євгеновича. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII) регламентовано, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання Частинами 1-2 ст. 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195). Таким чином, приписами ст. 222 КУпАП встановлено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема передбачених ч. 2 ст. 122 КУпАП, покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» національна поліція України (поліція) це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію»). Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Частиною 3 статті 288 КУпАП передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП, інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме: від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів. Отже, відповідний інспектор поліції не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Таким чином, відповідачем у справі, що розглядається судом у порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 724/716/16-а. Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд першої інстанції до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно з частиною 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Отже, зазначеними нормами визначено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Проте, у справі, що розглядається, ні Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, ні Департамент патрульної поліції до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучені не були. Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що у цій справі позивач звернувся з позовом до неналежного відповідача, та не допустив його заміну, що призвело до порушення норм процесуального законодавства. Разом з тим, апеляційний суд апеляційної інстанції за приписами статті 48 КАС України не наділений повноваженнями щодо здійснення заміни неналежного відповідача під час апеляційного розгляду справи, тому, відповідно, підстави для задоволення позову до заступника командира роти 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мітусова Дмитра Євгеновича відсутні. ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Суд першої інстанції наведених вище вимог процесуального закону не дотримався, та, вирішуючи спір про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, пред`явлений до заступника командира роти 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мітусова Дмитра Євгеновича, не з`ясував хто є належним відповідачем у справі та не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача, а також неправильно застосував норми процесуального права. Колегія суддів зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 308 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції, не встановивши фактичні обставини, які мають значення для справи та не здійснивши заміну неналежної сторони, яка, в силу обмежень встановлених статтею 48 КАС України, могла бути проведена виключно судом першої інстанції, допустив порушення норм процесуального права. Оскільки апеляційний суд при апеляційному перегляді справи позбавлений права як допустити заміну відповідача, так і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення належного відповідача та вирішення питання про його залучення, то у задоволенні позову до неналежного відповідача необхідно відмовити. За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку. На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 серпня 2020 року в адміністративній справі № 200/3090/19 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Заступника командира роти 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Мітусова Дмитра Євгеновича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя - доповідач С.Ю. Чумак суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко