Постанова 4807 № 331/4704/22

Дата документу 19.04.2023 Справа № 331/4704/22 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 331/4704/22 Головуючий у 1-й інстанції: Жукова О.Є. Провадження №22-ц/807/848/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С., суддів: Гончар М.С., Маловічко С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Рижова Михайла Григоровича на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» звернулося із позовом до суду до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позову зазначено, що 02 липня 2021 року у м. Запоріжжя на пр. Соборному, 129, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «DAEWOO LEGAZA» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , автомобіля «HYUNDAI GETZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіля «SUZUKI VITARA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 та автомобіля «AUDI Q8» державний реєстраційний номер НОМЕР_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 29 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 335/7629/21 ОСОБА_1 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника автомобіля «SUZUKI VITARA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 були застраховані в ПрАТ «СК «Українська страхова група» договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0801-20-00385 від 05 жовтня 2020 року. Власник пошкодженого автомобіля «SUZUKI VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута, пошкодження застрахованого автомобіля визнано страховим випадком, у зв`язку з чим, на підставі: Акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 07 липня 2021 року; Рахунку № 00726 від 06 липня 2021 року; Ремонтної калькуляції № ССКА 7713 від 19 липня 2021 року; Страхового акту № ССКА 7713 від 26 липня 2021 року, ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування, шляхом зарахування грошових коштів на СТО ТОВ «НІКО ІСТАЙЛ Запоріжжя» в розмірі 172477 грн 79 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 19759 від 29 липня 2021 року. На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «DAEWOO LEGAZA» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована ТзДВ «СК «КРЕДО» полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальною власників наземних транспортних засобів АР005477837 з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого в розмірі 130000 грн, франшиза - 0 грн. Оскільки у добровільному порядку ТзДВ «СК «КРЕДО» відмовилось виконувати обов`язки по сплаті страхового відшкодування за полісом АР 005477837, то рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 лютого 2022 року у справі № 908/3438/21 з ТзДВ «СК «КРЕДО» було стягнуто на користь ПрАТ «СК «Українська страхова група» суму страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 005477837 в розмірі 125693 грн 96 коп (вартість витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу «SUZUKI VITARA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу). Позивач вважає, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток, повинен відшкодувати ПрАТ «СК «Українська страхова група» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28-0801-20-00385 від 05 жовтня 2020 року, та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АР 005477837, а саме 172477 грн 79 коп 125693 грн 96 коп = 46783 грн 83 коп, через що звернувся до суду з вказаним позовом. На підставі вищевикладеного ПрАТ «СК «Українська страхова група» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на їх користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 46783,83 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 2481,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 46783,83 грн, судовий збір у розмірі 2481,00 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 , адвокат Рижов Михайло Григорович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПрАТ «СК «Українська страхова група» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у розмірі 46783,83 грн, судового збору у розмірі 2481,00 грн. А також, стягнути з ПрАТ «СК «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3721,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем заявлено незаконні й необґрунтовані вимоги до ОСОБА_1 , оскільки ним фактично заявлено про відшкодування не реальних збитків, а вартості фізичного зносу застрахованого ним автомобіля «SUZUKI VITARA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 02 липня 2021 року, тобто у день, коли відбулась дорожньо-транспортна пригода, проте, вартість фізичного зносу не може бути віднесено до реальних збитків й відповідно його вартість не підлягає відшкодуванню. Позивачем вже у повному обсязі стягнуто на свою користь реальні збитки, які завдано ДТП цьому застрахованому майну, й одержане страхове відшкодування за рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 лютого 2021 року по справі № 908/3438/21 в розмірі 125693,96 грн, тобто вартість реальних витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу «SUZUKI VITARA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу». Відповідно до ст. 1212 ЦК України позивач мав звертатися із вимогами про відшкодування надмірно сплачених ним коштів у сумі 46783,83 грн до їх набувача - СТО ТОВ «НІКО СТАЙЛ Запоріжжя». Надані позивачем ремонтна калькуляція СТО ТОВ «НІКО СТАЙЛ Запоріжжя» №ССКА-7713 від 19 липня 2021 року та рахунок № НОМЕР_5 від 06 липня 2021 року на загальну суму 172477,79 грн неможливо вважати належними доказами завданого матеріального збитку, необхідного для відновлення пошкодженої речі. Ці документи лише відображають вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу на конкретному СТО на вказану дату. Рахунок складено 06 липня 2021 року, за два тижні до складання ремонтної калькуляції, до 19 липня 2021 року, яка мала стати підставою для визнання вказаної у рахунку суми, що викликає обґрунтований сумнів у достовірності зазначених у цих документах даних. Водночас жодним документом, наданим позивачем, не підтверджено, які саме ушкодження отримав автомобіль під час ДТП, тому неможливо встановити, які саме роботи з відновлювального ремонту повинні були проводитись, що призводить до неможливості встановлення реального розміру збитків. Реальна вартість пошкодженого майна мало бути встановлено за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, й вона не мала перевищувати суму реальних збитків, які встановлено судом та які дорівнюють 125693,96 грн. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ПрАТ «СК «Українська страхова група» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. У зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2023 року це 268400 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 2684,00 грн (2684,00 грн Х 100 = 268400,00 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Як вбачається з матеріалів справи, ціна позову в даній справі в оскаржуваній її частині становить 46783,83 грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону. Згідно з частиною першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволеннюз наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає. Задовольняючи позовні вимоги ПрАТ «СК «Українська страхова група», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно зі статтями 1187, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного транспорту № 28- 0801-20-00385 від 05 жовтня 2020 року, та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АР 005477837, а саме 46783 грн 83 коп. З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «SUZUKI VITARA» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ,рік випуску 2019, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 22 жовтня 2019 року (а.с.15). 02 липня 2021 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «SUZUKI VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , транспортного засобу «HYUNDAI GETZ», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , транспортного засобу «AUDI Q8», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , та транспортного засобу «DAEWOO LEGANZA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо--транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2021 року по справі № 335/7629/21 вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 850,00 грн, вирішено питання щодо стягнення судового збору (а.с.4). Згідно з договором № 28-0801-20-00384 від 05 жовтня 2020 року добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі договір) на момент ДТП автомобіль «SUZUKI VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група (а.с.5-14). 05 липня 2021 року власник автомобіля SUZUKI VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 страхувальник ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «СК «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.17-18). З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, «SUZUKIVITARA», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , ПрАТ «СК «Українська страхова група» проведено його огляд та складено Акт огляду транспортного засобу від 07 липня 2021 року, яким зафіксовано деталі та опис пошкодження застрахованого транспортного засобу (а.с.19-20). З урахуванням умов договору, провідним аварійним комісаром було складено Страховий Акт № ССКА-7713 від 26 липня 2021 року, яким визначена сума страхової виплати у розмірі 172 477,79 грн (а.с.26). Відповідно до Розрахунку фізичного зносу автомобіля «SUZUKI VITARA», державний реєстраційний № НОМЕР_3 станом на 02 липня 2021 року виходячи із середньої ринкової ціни КТЗ (462760,00 грн), коефіцієнт фізичного зносу КТЗ становить 37,00 % (а.с.29). На підставі ремонтної калькуляції ОСОБА_2 був виставлений рахунок на оплату вартості відновлювального ремонту від 26 липня 2021 року на суму 172 477,79 грн (а.с.21-22, 23-25). ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування, шляхом зарахування грошових коштів на СТО ТОВ «Ніко Істайл Запоріжжя» у розмірі 172 477,79 грн, про що свідчить платіжне доручення № 19759 від 29 липня 2021 року (а.с.27). Цивільно-правова відповідальність власника легкового транспортного засобу «DAEWOO LEGANZA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АР № 005477837, який є діючим станом на 02 липня 2021 року. Встановлений ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 130 000,00 грн, розмір франшизи 0,00 грн (а.с.28). Оскільки у добровільному порядку ТзДВ «СК КРЕДО» відмовилось виконувати обов`язки по сплаті страхового відшкодування щза полісом АР005477837, тому рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 лютого 2022 року у справі 908/3438/21 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «SUZUKI VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні 37,00 процентів, в сумі 125 693,96 грн (а.с.30-38). Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV). Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди. Згідно з статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (абзац 1 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961 IV). Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Зазначене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц та від 9 листопада 2021 року у справі № 147/66/17). Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Водночас відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика. З огляду на вказане, стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність. При цьому, суд звертає увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди діяв поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР № 005477837, укладений між власником транспортного засобу «DAEWOO LEGAZA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та ТзДВ «Страхова компанія «КРЕДО». Даним полісом, був забезпечений транспортний засіб «DAEWOO LEGAZA», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну 130 000,00 грн, розмір франшизи 0,00 грн. У свою чергу транспортний засіб, яким керував потерпілий «SUZUKI VITARA», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , згідно з договором № 28-0801-20-00384 від 05 жовтня 2020 року добровільного страхування наземних транспортних засобів був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» і згідно зі страховим актом № ССКА-7713 від 26 липня 2021 року, сума страхової виплати визначена у розмірі 172 477,79 грн. У відповідності до вимог ст. 25 Закону України « Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника ( його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком. При цьому, пунктом 11.3 договору добровільного страхування транспортних засобів № 8-0801-20-00385 від 05 жовтня 2020 року, передбачено, що виплата страхового відшкодування за даним договором здійснюється без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. ПрАТ«СКУкраїнська страхова група» здійснила виплату страхового відшкродування шляхом зарахування грошових коштів на СТО ТОВ «Ніко Істайлз Запоріжжя» в розмірі 172 477,79 грн, що підтверджується Платіжним дорученням № 19759 від 29 липня 2021 року. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, є можливим за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов`язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц). Відповідач, як водій-учасник ДТП, якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно зі статтями 1187, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи. Крім того, слід врахувати, що на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Приписи статті 29 та пункту 32.7 статті 32 цього Закону передбачають, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Пунктами 1.6 та 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, визначено, що відновлювальний ремонт передбачає здійснення комплексу операцій через заміну складових частин або відновлення справності/роботоздатності ТЗ за формулою визначення вартості ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу ТЗ. Отже, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди ТЗ ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ. Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Тобто, якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01 лютого 2022 року у справі 908/3438/21 стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь позивача матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «SUZUKI», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні 37,00 процентів, в розмірі 125 693,96 грн. В ході розгляду справи № 908/3438/21 Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів встановлено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років для інших легкових КТЗ; 3 роки для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років для мототехніки. Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатувався в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонт або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка

4. Як встановлено судом, транспортний засіб «SUZUKI», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , до вказаної дорожньо-транспортної пригоди вже відновлювався після інших випадків, при розрахунку вартості відновлювального ремонту по вказаному випадку необхідно врахувати величину зносу. Згідно з п. 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазначає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ визначається за наступною формулою: Сврз = Ср+См+Ссх(1-Ез), де: Сврз вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу; Ср вартість ремонтно-відновлювальних робіт; См вартість необхідних для ремонту матеріалів; Ссх вартість складників, що підлягають заміні під час ремонту; Ез коефіцієнт фізичного зносу. Сврз = 46 035,00+0,00+126 442,79*(1-0,37)=125 693,96 грн. Таким чином, матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «SUZUKI», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні 37,00 процентів складає 125 693,96 грн. ПрАТ «СК «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування, шляхом зарахування грошових коштів на СТО ТОВ «НІКО ІСТАЙЛ Запоріжжя» в розмірі 172477 грн 79 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 19759 від 29 липня 2021 року. При цьому, наявний в матеріалах справи рахунок № 00726 від 06 липня 2021 року СТО ТОВ «НІКО ІСТАЙЛ Запоріжжя» та підтвердження оплати даного рахунку є належним підтвердженням фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту, і зазначена сума відповідачем жодним чином не спростована. 10 липня 2018 року Верховнитй Суд у справі № 922/1436/17 прийняв постанову, в якій зазначив, що відповідач як страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-1V «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспртного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідач, як особа відповідальна за завданий збиток повинен відшкодувати ПрАТ «СК «Українська страхова група» різницю між сумою страхового відшкодування сплаченого за договором добровільного страхування наземного траспорту № 28-0801-20-00385 від 05 жовтня 2020 року та сумою страхового відшкодування виплаченому за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів № АР 005477837, а саме 172477, 79 грн 125693,96 грн = 46783,83 грн. При цьому слід зауважити, що пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обо в`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Правовідносини у відповідності ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх особі, визначених умовами страхування) і страхового акту, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком. Пунктом 11.3 договору добровільного страхування транспортних засобів № 8-0801-20-00385 від 05 жовтня 2020 року передбачено, що виплата страхового відшкодування за даним договором здійснюється без врахування коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу. ОСОБА_1 не скористався своїм правом щодо призначення незалежної судової автотоварознавчої експертизи в рамках даної цивільної справи, суд вважає наданий позивачем розрахунок належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди його майну. Суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обгрунтованого та правильного висновку про задоволення позову ПрАТ «СК «Українська страхова група» щодо стягнення з ОСОБА_1 на його користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 46 783,83 грн. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права та з дотриманням процесуального права, тому не має передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції у цій справі. Доводи апеляційної скарги про те, що виплачена позивачем сума страхового відшкодування є завищеною через неврахування коефіцієнта фізичного зносу, є безпідставними, оскільки виплата страхового відшкодування здійснена у розмірі, обрахованому відповідно до умов договору добровільного страхування, підпункт 11.3 якого передбачає обов`язок для страхової компанії відшкодувати збитки саме без урахування згаданого зносу пошкодженого транспортного засобу. Відповідач не надав доказів на спростування розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції не заявляв. Доводи апелянта щодо незастосування судом першої інстанції ст. 1212 ЦК України не заслуговують на увагу, оскільки позивач визнав випадок з ДТП, яка мала місце 02 липня 2021 року страховим випадком та прийняв власне мотивоване рішення про виплату страхового відшкодування, шляхом перерахування грошових коштів на СТО ТОВ «НІКО ІНСТАЙЛ Запоріжжя» для ремонту пошкодженого автомобіля «SUZUKI», державний реєстраційний № НОМЕР_3 , який на момент ДТП був застрахований в ПрАТ «СК «Українська страхова група». Дане рішення позивача, було оформлене страховим актом. Отже, враховуючи, що відбулась страхова подія, настав обов`язок страховика з виплати страхового відшкодування за полісом страхування, позивачем були встановлені підстави для здійснення власнику вказаного автомобіля страхового відшкодування. Матеріали справи не містять відомостей про скасування страхового акту чи рішення про виплату відповідачу відповідних сум. Напроти, позивачем вірно визначена сума страхового відшкодування пошкодженого автомобіля «SUZUKI», державний реєстраційний № НОМЕР_3 за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР 005477837 в розмірі 125693,96 грн (вартість витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транпортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), про що також зазначено в рішенні Господарського суду Запорізької області у справі № 908/3438/21 від 01 лютого 2022 року. Отже, заявлена позивачем сума сплаченого страхового відшкодування в розмірі 46 783,83 грн, як різниця між виплаченим ним сумою страхового відшкодування та відшкодованої страховою компанією винуватця ДТП, є правомірною, тому до спірних правовідносин неможливо застосувати положення статті 1212 ЦК України. Апеляційна скарга не містить переконливих аргументів щодо незаконності судового рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. Згідно з ч. ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для розподілу судових витрат немає. Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують. Керуючись ст. ст. 367-369, 371, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Рижова Михайла Григоровича, залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16 січня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 19 квітня 2023 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.